125/171/25
3/125/61/2025
Іменем України
07.05.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - РНОКПП: НОМЕР_1
- за ч. 1 ст. 130 КпАП України, -
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 221749 ОСОБА_1 15.01.2025 о 14.10 год по вул. Лесі Українки в с. Бригидівка Жмеринського району Вінницької області керував автомобілем «BАЗ21099» державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810». Результат огляду 2,33 проміле. Порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив проти обвинувачення, клопотав про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 пояснив, що 15.01.2025 йому зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що в с. Бригидівка Жмеринського району застряг в багнюці її автомобіль, потрібно витягнути. Він погодився. Оскільки ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння , попросив ОСОБА_3 поїхати з ним за кермом. Приїхавши на вказане місце , автомобіль ОСОБА_1 «BАЗ21099» державний номерний знак НОМЕР_2 , зламався. Не працював замок запалювання. ОСОБА_4 пішов на гору шукати покриття оператора «Лайф» щоб зателефонувати дружині та попросити щоб вона купила в с. Ялтушків замок запалювання та привезла в с. Бригидівку. ОСОБА_1 сів в автомобіль погрітися, та спробував його завести . В цей час приїхали працівники поліції та звинуватили його у керуванні в нетверезому стані. Двигун автомобіля не працював, автомобіль не рухався. Слідів буксирування автомобіля ОСОБА_2 на снігу не було. Це зафіксовано на відео. Всі присутні пояснювали працівникам поліції , що ОСОБА_1 не керував автомобілем.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив,що 15.01.2025 йому зателефонував ОСОБА_1 попросив поїхати його автомобілем в с. Бригидівка Жмеринського району витягнути автомобіль ОСОБА_2 , яка застрягла у багнюці. Він погодився. Приїхавши на вказане місце автомобіль ОСОБА_1 «BАЗ21099» державний номерний знак НОМЕР_2 , зламався. Не працював замок запалювання. ОСОБА_4 пішов на гору шукати покриття оператора «Лайф» щоб зателефонувати дружині та попросити щоб вона купила в с. Ялтушків замок запалювання та привезла в с. Бригидівку. Коли повернувся працівники поліції вже склали протокол на ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 15.01.2025 вона керувала автомобілем «Ланос» в с. Бригидівка Жмеринського району та застрягла у багнюці. Зателефонувала ОСОБА_1 попросила приїхати та витягнути її автомобіль. Він погодився. Приїхав ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який керував автомобілем «BАЗ21099» державний номерний знак НОМЕР_2 . Приїхавши до них зламався. Вони не могли його завести. Не працював замок запалювання. ОСОБА_4 пішов на гору шукати покриття оператора «Лайф» щоб зателефонувати дружині та попросити щоб вона купила в с. Ялтушків замок запалювання та привезла в с. Бригидівку. ОСОБА_1 сів в автомобіль погрітися, та спробував його завести . В цей час приїхали працівники поліції та звинуватили його у керуванні в нетверезому стані. ОСОБА_5 автомобіля не працював, автомобіль не рухався. Слідів буксирування автомобілями на снігу не було. Всі присутні пояснювали працівникам поліції , що ОСОБА_1 не керував автомобілем.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що 15.01.2025 її зателефонував чоловік ОСОБА_4 та повідомив, що він поїхав автомобілем ОСОБА_1 в с. Бригидівка Жмеринського району щоб витягнути з багнюки автомобіль ОСОБА_2 . Приїхавши на вказане місце автомобіль ОСОБА_1 зламався. Не працював замок запалювання. ОСОБА_4 попросив купити в с. Ялтушків замок запалювання та привезти в с. Бригидівку. ОСОБА_6 погодилася, купила замок запалювання та привезла в с. с. Бригидівку. ОСОБА_4 зустрічав її на повороті. Коли вони приїхали на місце , там вже була поліція. Працівники поліції вже склали протокол на ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис, суд приходить до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справу щодо нього необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 221749 встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2025 о 14.10 год по вул. Лесі Українки в с. Бригидівка Жмеринського району Вінницької області керував автомобілем «BАЗ21099» державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 2.9 Правил дорожнього руху України забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.9 Правил дорожнього руху України забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Диспозицією ст.130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Отже, за змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Згідно п.1.5 ПДР України, водій-особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії .
Відповідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Судом досліджено долучений до матеріалів справи DVD-R диск, який містить два файли. Один файл містить відео з відеореєстратора службового автомобіля, на якому зафіксовано автомобіль «BАЗ21099» державний номерний знак НОМЕР_2 , який стоїть на дорозі. Другий файл містить відео з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано факт складання протоколів. Відеозаписом не зафіксовано факту руху автомобіля, факту керування транспортним засобом та факту його зупинки. На відео ОСОБА_1 наголошує працівнику поліції про те, що він не керував автомобілем.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).
Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, поза розумним сумнівом не доведена, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
На підставі викладеного та керуючись статтями 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Адміністративну справу за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: