ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.06.2025Справа № 910/4301/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32 ЛІТ.А, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524)
до проДепартаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) стягнення страхового відшкодування у розмірі 29 945 грн. 00 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 29 945 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» на підставі Генерального договору №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів від 30 грудня 2021 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача, який є власником транспортного засобу марки «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4301/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
22.04.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості з ЄЦБД МТСБУ.
09.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву.
09.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву по справі №910/4301/25 задоволено. Поновлено Департаменту патрульної поліції процесуальний строк для подання суду відзиву на позовну заяву по справі №910/4301/25. Долучено відзив Департаменту патрульної поліції на позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» по справі №910/4301/25 до матеріалів справи.
14.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.04.2025 року була надіслана до електронного кабінету Сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку процесуального документа до електронного кабінету Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.12.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (Страховик) та Приватним підприємством «ВІП-РЕНТ» (Страхувальник) було укладено Генеральний договір №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску. (а.с. 9-18)
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2022 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Приватному підприємству «ВІП-РЕНТ» та транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Департаменту патрульної поліції, під керуванням ОСОБА_1 , який працює УПП в м. Києві ДПП, що підтверджується відповіддю від НПУ №3022288416477674. (а.с.43-45)
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.2022 року у справі №761/22418/22 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. (а.с. 8)
Звітом про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту КТЗ №10223 від 05.10.2022 року, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська служба допомоги», визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 332 041 грн. 99 коп. (а.с.20-35)
Згідно з зобов'язуючою пропозицію ТОВ «Аудатекс Україна» вартість залишків транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 185 580 грн. 00 коп. (а.с.36-37)
Відповідно до Страхового акту №СТОКА-19384 від 23.11.2022 року (а.с. 38) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 159 945 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №44562 від 24.11.2022 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS страх.акт. СТОКА-19384 від 23.11.2022 року». (а.с. 39)
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №204727724 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Акціонерної страхової компанії «ОМЕГА» (страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 24.02.2023), розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн., розмір ліміту по майну складає 130 000 грн. (а.с.40, 58-59)
Позивач звернувся до Акціонерної страхової компанії «ОМЕГА» з заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с.41)
Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» виплатила Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №5284 від 14.03.2023 року. (а.с.42)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати 29 945 грн. 00 коп., оскільки пошкодження транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 сталося з вини водія ОСОБА_1 , який працює у Департаменті патрульної поліції.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивачем не додано жодних доказів на підтвердження здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Генеральним договором №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів від 31.12.2021 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 159 945 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норма ст. 993 ЦК України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.2022 року у справі №761/22418/22, якою ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. (а.с. 8)
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Закон України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства. (п.59 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)
Згідно з п. 69 ч.1 ст. 1 Закону страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. (п.77 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)
Відповідно до ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
У п.п.5,6 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року визначено, що об'єктом страхування можуть бути:
1) життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;
2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати;
3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Договором страхування визначаються конкретний об'єкт страхування, з яким пов'язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов'язані з цим об'єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.
Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством. (ч.7 ст. 93 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)
Згідно зі ст. 94 Закону страхова сума може бути встановлена за окремим об'єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.
Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.
У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об'єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.
У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.
У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.
Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.
Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.
Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.
Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 102 Закону у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Звітом про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту КТЗ №10223 від 05.10.2022 року, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська служба допомоги», визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 332 041 грн. 99 коп. (а.с.20-37)
Відповідно до Страхового акту №СТОКА-19384 від 23.11.2022 року (а.с. 38) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 159 945 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №44562 від 24.11.2022 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS страх.акт. СТОКА-19384 від 23.11.2022 року». (а.с. 39)
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Департаменту патрульної поліції страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 29 945 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Тобто, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з матеріалів справи, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на час вчинення ДТП працював в Департаменті патрульної поліції, що підтверджується інформацією від НПУ №3022288416477674.
Звітом про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту КТЗ №10223 від 05.10.2022 року, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська служба допомоги», визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 332 041 грн. 99 коп. (а.с.20-35)
Згідно з зобов'язуючою пропозицію ТОВ «Аудатекс Україна» вартість залишків транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 185 580 грн. 00 коп. (а.с.36-37)
Відповідно до ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із різниці між ринковою вартістю транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що встановлено Звітом про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту КТЗ №10223 від 05.10.2022 року, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська служба допомоги», та вартістю придатних залишків, що визначено ТОВ «Аудатекс Україна». А тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №204727724 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Акціонерної страхової компанії «ОМЕГА» (страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 24.02.2023), розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн., розмір ліміту по майну складає 130 000 грн. (а.с.40, 58-59)
Позивач звернувся до Акціонерної страхової компанії «ОМЕГА» з заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с.41)
Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» виплатила Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №5284 від 14.03.2023 року. (а.с.42)
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц.
Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Суд зазначає, що статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника (Департаменту патрульної поліції) у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком (Акціонерною страховою компанією «ОМЕГА») потерпілому страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.
З урахуванням приписів статті 1194 Цивільного кодексу України Позивач має право на відшкодування виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування за рахунок страховика - Акціонерної страхової компанії «ОМЕГА» в межах ліміту відповідальності страховика із можливістю подальшого стягнення з Департаменту патрульної поліції різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №910/1978/17).
Судом встановлено, що Акціонерною страховою компанією «ОМЕГА» в межах ліміту відповідальності страховика за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №204727724, за яким цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було виплачено суму страхового відшкодування Позивачу у розмірі 130 000 грн. 00 коп., а тому Відповідачем, як юридичною особою, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль потерпілої особи зазнав технічних ушкоджень, має бути відшкодована сума у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Департаменту патрульної поліції про стягнення страхового відшкодування у розмірі 29 945 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32 ЛІТ.А, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) страхове відшкодування у розмірі 29 945 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 червня 2025 року
Суддя О.В. Чинчин