Рішення від 02.06.2025 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2025Справа № 910/21682/15 (910/15209/24)

За позовом Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (49026, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Решетилівська, буд. 10А)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України

про стягнення 270 458,48 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Нестеришин Т.С. - представник

Від відповідача не з'явилися

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України Шарикін Ю.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

10.12.2024 до Господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство "Конярство України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" про стягнення 270 458,48 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2024 позовну заяву Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" про стягнення 270 458,48 грн. залишено без руху.

03.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2025 прийнято позов Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" про стягнення 270 458,48 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та відкрито провадження у справі, залучено Фонд державного майна України до участі у справі № 910/21682/15 (910/15209/24) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 31.03.2025.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2025 розгляд справи відкладено на 02.06.2025.

30.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України.

У судовому засіданні 02.06.2025 представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2023 між Державним підприємством «Конярство України» в особі філії «Дніпропетровський кінний завод № 65» (далі - позивач, постачальник, ДП «Конярство України») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ КАПІТАЛ» (далі - відповідач, покупець, ТОВ «СТ Капітал») укладено Договір поставки № 13/10/2023-1 (далі - договір).

Згідно із пунктом 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця зернові, олійні культури і продукти їх переробки та інше (далі - товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна одиниці і загальна вартість товару в обсязі кожної партії поставки визначається в специфікаціях на поставку товару.

Позивачем та відповідачем було укладено:

- специфікацію № 1 від 13.10.2023 до договору на поставку товару на загальну суму 1 260 000,00 грн.;

- специфікацію № 2 від 14.11.2023 до договору на поставку товару на загальну суму 840 000,00 грн.;

- специфікацію № 3 від 04.12.2023 до договору на поставку товару на загальну суму 896 000,00 грн.;

- специфікацію № 4 від 04.12.2023 до договору на поставку товару на загальну суму 159 250,02 грн.

Постачальник зобов'язується поставити товар у повному обсязі, у термін, що визначається в специфікації. (п. 3.3. договору)

Пунктами 4.1, 4.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару є договірною, ціна та загальна вартість партії товару зазначаються в специфікаціях. Загальна вартість договору визначається шляхом підсумування вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних покупцем. Умови оплати визначаються в специфікаціях до договору.

У пункті 5 Специфікацій № 1 від 13.10.2023, № 2 від 14.11.2023, № 3 від 04.12.2023, № 4 від 04.12.2023 до договору зазначено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах: 86% оплати після поставки товару на склад покупця згідно реєстру прийнятого товару покупця та 14% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну договору жодна із сторін не направить письмової заяви про припинення договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав, однак відповідачем зобов'язання за договором виконані не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість щодо оплати поставленого товару в розмірі 250 000, 00 грн.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання своїх зобов'язань з поставки товару позивач, як постачальник, здійснив відповідачу, як покупцю, поставку товару загальною вартістю 2 431 506,26 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими печатками, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме, № 119 від 14.10.2023 щодо поставки товару на загальну суму 254 704,71 грн.; № 124 від 15.10.2023 щодо поставки товару на загальну суму 153 919,12 грн.; № 126 від 17.10.2023 щодо поставки товару на загальну суму 426 423,87 грн.; № 159 від 06.11.2023 щодо поставки товару на загальну суму 234 828,29 грн.; № 160 від 18.11.2023 щодо поставки товару на загальну суму 298 516,48 грн.; № 169 від 04.12.2023 щодо поставки товару на загальну суму 159 250,02 грн.; № 172 від 14.12.2023 щодо поставки товару на загальну суму 254 106,27 грн.; № 179 від 31.12.2023 щодо поставки товару на загальну суму 289 837,52 грн., № 180 від 31.12.2023 щодо поставки товару на загальну суму 254 106,27 грн.; № 5 від 15.01.2024 щодо поставки товару на загальну суму 105 813,79 грн.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань з оплати поставленого товару відповідачем були здійснені оплати позивачеві згідно наступних платіжних інструкцій: №1185 від 17.10.2023 в сумі 358 441,95 грн.; №1188 від 17.10.2023 в сумі 358 441,95 грн.; №1253 від 02.11.2023 в сумі 55 000,00 грн.; №1307 від 09.11.2023 в сумі 63 163,80 грн.; №1413 від 01.12.2023 в сумі 100 000,00 грн.; № 1437 від 06.12.2023 в сумі 200 000,00 грн.; №1541 від 22.12.2023 в сумі 200 000,00 грн.; № 1567 від 27.12.2023 в сумі 200 000,00 грн.; № 1669 від 11.01.2024 в сумі 100 000,00 грн.; № 1701 від 19.01.2024 в сумі 100 000,00 грн.; № 1751 від 24.01.2024 в сумі 100 000,00 грн.; № 1812 від 02.02.2024 в сумі 50 000,00 грн.; № 1832 від 07.02.2024 в сумі 50 000,00 грн.; № 1900 від 13.02.2024 в сумі 46 458,56 грн.; № 1860 від 13.02.2024 в сумі 50 000,00 грн.; № 60 від 22.02.2024 в сумі 100 000,00 грн.; № 237 від 13.03.2024 в сумі 50 000,00 грн.

У зв'язку з фактами поставки товару, згідно з умовами договору та вимогами податкового законодавства позивачем були складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Загальна сума сплачених відповідачем та отриманих позивачем грошових коштів за поставлений товар за договором складає 2 181 506,26 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідачем перед позивачем за поставлений, але не повністю оплачений товар, складає 250 000,00 грн.

У зв'язку із невиконанням умов договору і, як наслідок, виникненням заборгованості, позивачем здійснювались досудові заходи врегулювання спору, а саме, на адресу відповідача надіслано Претензію №422 від 02.08.2024 з вимогою оплатити наявну заборгованість в розмірі 250 000,00 грн. Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість за договором не сплатив.

Отже, аналізуючи викладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №13/10/2023-1 від 13.10.2023 у розмірі 250 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 600,41 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 19 858,07 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі прострочення оплати поставленого товару відповідач у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує позивачеві суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 600,41 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 19 858,07грн. також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (49026, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Решетилівська, буд. 10А; ідентифікаційний код 42355927) на користь Державного підприємства "Конярство України" (01001,м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37404165) заборгованість в розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 19 858 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім ), грн. 07 коп., 3 % річних в розмірі 600 (шістсот) грн. 41 коп., судовий збір в розмірі 4 056 (чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 88 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Фонду державного майна України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.06.2025.

Суддя П.П. Чеберяк