ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/298/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул.Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кирик Ірини Василівни, АДРЕСА_1 ;
про стягнення 60862,45 грн,
встановив: Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кирик Ірини Василівни про стягнення 60862,45 грн, з яких: 53440,20 грн - пені у розмірі 1% від вартості недопоставлених товару, 7422,25 грн - штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів від 09.02.2024 щодо здійснення поставки товару за заявкою від 27.12.2024. У зв'язку із простроченням поставки товару позивач відповідно до п. 8.2. договору нарахував відповідачу 53440,20 грн пені у розмірі 1% від вартості недопоставлених товару, 7422,25 грн штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 530, 610, 611, 655, 662, 712 ЦК України, ст. 173, 193, 230, 231, 232 ГК України.
Позиція відповідача.
Позовні вимоги заперечує з підстав наведених у відзиві на позов від 28.04.2025, запереченні на відповідь на відзив від 02.05.2025. Зазначає про те, штрафні санкції за невиконання умов договору вже були стягнуті Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/1259/24 від 06.03.2025 та Постановою Західного апеляційного господарського суду по справі № 909/1259/24 від 23.04.2025 у розмірі 15545, 84 грн, з яких 13926,84 грн - пеня, 1619 грн - штраф.
Також вказує, що до позовної заяви додано скриншот листа з електронної пошти (в поганій якості), в якому: Відправник: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Креховецька Наталія Євгенівна) Дата та час листа: 27.12.2024 року, 3:08, Отримувач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Прикріплений документ: один документ у форматі pdf з назвою "Заявка № 27 від 27.12.2024 (3).pdf." без файлу, що містить електронний підпис, а сам підпис на документі не містить печатки підприємства.
Даний документ, а саме Рознарядка (Заявка) на постачання товару № 27 від 27.12.2024, в кількості 550 шт., загальною вартістю без ПДВ 74222,50 грн. № 27 від 27.12.2024 р.: надіслана з невідомої електронної пошти; надіслана без супровідного листа; надіслана без відповідних повноважень особи, яка направила лист; не містить печатку підприємства; файл має назву: "Заявка № 27 від 27.12.2024 р.", проте сам документ має наступну назву: Рознарядка (Заявка) на постачання товару №27 від 27.12.2024 не підписана електронним цифровим підписом директора ПАТ "Прикарпаттяобленерго" або ж іншою уповноваженою особою, а також не містить жодних підтверджуючих документів про те, що позивач уповноважив Креховецьку Н.Є. на формування відповідних документів та направлення їх від імені та інтересах ПАТ "Прикарпаттяобленерго" на електронну адресу відповідача.
Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів отримання позивачем заявки на поставку товару.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між фізичною особою-підприємцем Кирик Іриною Василівною як постачальником та Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" як покупцем укладено договір про закупівлю товарів від 09.02.2024 № 2024/364.
Згідно з договором, постачальник зобов'язується в 2024 році передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити за цінами, встановленими даним договором, такий товар: олія соняшникова рафінована "Златовиця" (3 л), одиниця виміру шт., кількість 800, ціна партії без ПДВ 107 960 грн, підприємство країна виробник - ФОП Садигов Ульфат Гамаїл огли, Україна (п. 1.1.).
Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2.).
Місце виконання договору - м. Івано-Франківськ (п. 1.5.).
Загальна сума договору становить 107960 грн. Закупівля буде проведена згідно з затвердженим бюджетом покупця на 2024 рік. У випадку зміни обсягів фінансування на 2024 рік стосовно предмету закупівлі покупець має право вносити зміни (в межах 50% від загальної суми по закупівлі) до даного договору (п. 2.1.).
Постачальник відвантажує товар, що є предметом поставки за цим договором, покупцю за цінами, що визначені в п. 1.1 цього договору, дійсними та незмінними протягом чинності цього договору (п. 3.1.).
Поставка товару проводиться партіями в асортименті і кількості відповідно до поданої покупцем заявки за встановленими цим договором цінами, з якісними характеристиками й у строки, які не перевищують 3 календарні дні з дня отримання від покупця заявки на поставку (п. 5.1.).
Заявка надсилається покупцем електронною поштою на адресу постачальника. Заявка, надіслана електронною поштою, вважається такою, що має юридичну силу (п. 5.2.).
Постачальник зобов'язаний в електронній та/або письмовій формі за 2 (два) робочих дні до дати фактичної поставки попередити покупця про терміни надходження товару, що є предметом поставки за цим договором, та надати повну інформацію, необхідну покупцю для здійснення необхідних заходів для його приймання (п. 5.3.).
Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної (п. 5.9.).
У разі нездійснення поставки у встановлені строки та у визначених договором обсягах постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі порушення термінів поставки більш ніж на 10 календарних днів - сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару (п. 8.2.).
У разі відмови від виконання даного договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від суми даного договору (п. 8.4.).
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань по договору (п. 8.6.).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 12.1.).
У розділі 14 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити" вказано електронну пошту постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1, електронна пошта покупця не вказана.
27.12.2024 позивачем направлено на електронну пошту постачальника (відповідача) ІНФОРМАЦІЯ_1 рознарядку (заявку) на поставку Олії соняшникової (3л), в кількості 550 шт., загальною вартістю без ПДВ 74 222,50 грн.
Сканкопія Заявки (у форматі pdf) надіслана електронною поштою від відправника Креховецької Наталії Євгенівни.
У Рознарядці (Заявка) на постачання товару №27 від 27.12.2024 вказано: відповідно до підписаного договору № 2024/364 від 09.02.2024 надаємо рознарядку (заявку) на виконання договору.
Згідно Рознарядки, замовлено наступний асортимент і кількість товару: Олія соняшникова, 3 Л, 550 пляшок, ціна за одиницю без ПДВ - 134,95 грн, загальна вартість без ПДВ - 74222,50 грн.
Сканкопія рознарядки (Заявки) містить підпис Завідувача ВОГХіВ Наталії Креховецької, при цьому документ не підписаний КЕП.
Відповідачем не виконано зобов'язання з поставки вищевказаного товару за Рознарядкою (Заявкою) на постачання товару №27 від 27.12.2024.
Позивачем направлено відповідачу претензію №00000058/27 від 07.02.2025, яка залишилася без відповідного реагування відповідачем.
Відповідач стверджує, що 19.02.2025 надав відповідь на претензію позивача від 07.02.2025, однак, доказів її направлення будь-яким способом суду не надано.
Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 у справі №909/1259/24, яке залишене в силі Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, стягнуто з відповідача штрафні санкції в наслідок порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів від 09.02.2024 № 2024/364, за заявкою від 06.09.2024, яка була отримана відповідачем 13.09.2024. Вказаним рішенням стягнуто штрафні санкції за період з 17.09.2024 до 11.12.2024.
При цьому, як встановлено судом, предметом розгляду у справі №909/298/25 було стягнення штрафних санкцій внаслідок порушення строків поставки товару за рознарядкою на поставку товару (заявкою) №27 від 27.12.2024, період нарахування штрафних санкцій з 31.12.2024 до 12.03.2025.
У матеріалах справи також наявні докази виконання відповідачем інших заявок за договором про закупівлю товарів № 2024/364 від 09.02.2024 надісланих у такий самий спосіб як спірну рознарядку на поставку товару (заявку) №27 від 27.12.2024.
Так, судом встановлено, що відповідач тричі приймав та виконував заявки за договором про закупівлю товарів № 2024/364 від 09.02.2024, які були направлені позивачем з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3, та оформлялися завідувачем ВОГХіВ Креховецькою Наталею Євгенівною, з вкладенням в електронне повідомлення файлу в форматі Word, без підписану КЕП, а саме:
- 12.02.2024 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (з доменом позивача) на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено рознарядку (заявку) на поставку Олії соняшникової (3л), в кількості 18 шт., загальною вартістю без ПДВ 2429,10 грн, Виробник: ФОП Садигов Ульфат Гамаїл олги (Україна), ТМ "ЗЛАТОВИЦЯ", м. Івано-Франківськ. На підставі вказаної заявки відповідачем здійснено поставку олії соняшникової, що підтверджується видатковою накладною №8 від 19.02.2024;
- 04.03.2024 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (з доменом позивача) на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено рознарядку (заявку) на поставку Олії соняшникової (3л), в кількості 120 шт., загальною вартістю без ПДВ 16194,00 грн, Виробник: ФОП Садигов Ульфат Гамаїл олги (Україна), ТМ "ЗЛАТОВИЦЯ", м. Івано-Франківськ. На підставі вказаної заявки Відповідачем здійснено поставку олії соняшникової, що підтверджується видатковою накладною №16 від 08.03.2024;
- 07.05.2024 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (з доменом позивача) на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено рознарядку (заявку) на поставку Олії соняшникової (3л), в кількості 120 шт., загальною вартістю без ПДВ 16194,00 грн, Виробник: ФОП Садигов Ульфат Гамаїл олги (Україна), ТМ "ЗЛАТОВИЦЯ", м. Івано-Франківськ. На підставі вказаної заявки відповідачем здійснено поставку олії соняшникової, що підтверджується видатковою накладною №11 від 20.05.2024.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підтвердження факту поставки відповідачем товару згідно з договором за аналогічними заявками, направленими Креховецькою Н.Є. електронною поштою, позивач надав у скриншоти листування, а саме замовлення, направлені 12.02.2024, 04.03.2024, 07.05.2024 Креховецькою Н.Є. на вказану електронну пошту відповідачки. У вкладеннях - "рознарядка на постачання" аналогічного змісту і форми з визначенням кількості і загальної вартості товару відповідно до умов договору. На підтвердження поставки відповідачем товару за вказаними рознарядками позивач подав видаткові накладні від 19.02.2024 №8, від 08.03.2024 №16 та від 20.05.2024 № 11.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Подібний правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що рознарядка на постачання товару №27 від 27.12.2024, яка 27.12.2024 була направлена на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 від відправника Креховецької Наталії Євгенівни, не є електронним документом, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, однак є електронним доказом, який дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.
Згідно з п. 5.1. договору поставка товару проводиться партіями в асортименті і кількості відповідно до поданої покупцем заявки за встановленими договором цінами, з якісними характеристиками й у строки, які не перевищують 3 календарні дні з дня отримання від покупця заявки на поставку.
Пунктом 5.2 договору визначено, що заявка надсилається покупцем електронною поштою на адресу постачальника. Заявка, надіслана електронною поштою, вважається такою, що має юридичну силу.
Вказані умови договору і обставини його виконання свідчать про те, що сторони погодили саме таку форму подачі заявки.
При цьому, в умовах договору не передбачено, що заявка має подаватись саме в формі електронного документа. Відповідачка здійснювала поставку товару на підставі аналогічних замовлень, направлених 12.02.2024, 04.03.2024, 07.05.2024, і не довела, що такі замовлення направлялись саме як електронні документи.
Отже, відповідно до умов договору відповідачка зобов'язана була поставити товар до 30.12.2024, після отримання нею 27.12.2024 на електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1), передбачену у розділі 14 договору.
В постанові ВП ВС від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 та в постанові ОП КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 розтлумачено застосування у цивільних правовідносинах доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що поведінка відповідачки суперечить добросовісності та чесній діловій практиці і що позивач обґрунтовано розраховував на те, що вона здійснить поставку товару за договором на підставі заявки від 27.12.2024 так само, як і здійснювала поставку товару попередньо за аналогічними заявками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за Рознарядкою (Заявкою) на постачання товару №27 від 27.12.2024.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 у справі №909/1259/24, яке залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 стягнуто з відповідача штрафні санкції внаслідок порушення строків поставки товару за заявкою від 06.09.2024, яка була отримана відповідачем 13.09.2024. Вказаним рішенням стягнуто штрафні санкції за період з 17.09.2024 до 11.12.2024.
Поряд з цим, предметом розгляду справи 909/298/25 є стягнення штрафних санкцій внаслідок порушення строків поставки товару за рознарядкою на поставку товару (заявкою) №27 від 27.12.2024, період нарахування штрафних санкцій з 31.12.2024 до 12.03.2025.
Таким чином, у відповідача виникли два окремі зобов'язання за двома заявками від 06.09.2024 та від 27.12.2024, в яких було визначено окремі партії товару з різним асортиментом, кількістю та строками, які не були виконані відповідачем.
За наведеного, доводи відповідача про притягнення до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення є безпідставними.
Наведені відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив доводи не спростовують наявності у нього зобов'язання з поставки позивачу товару замовленого згідно Рознарядкою (Заявкою) на постачання товару №27 від 27.12.2024 за договором про закупівлю товарів від 09.02.2024 № 2024/364.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі нездійснення поставки у встановлені строки та у визначених договором обсягах, постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості недопоставлених товарно-матеріальних цінностей за кожен день прострочення, а в разі порушення термінів поставки більше ніж на 10 календарних днів - сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.
На підставі даного пункту договору позивачем нараховано відповідачу 53440,20 грн пені у розмірі 1% від вартості недопоставлених товару, 7422,25 грн штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.
З огляду на обґрунтованість даних вимог та правильність проведеного позивачем розрахунку, вимоги про стягнення 53440,20 грн пені у розмірі 1% від вартості недопоставлених товару за період з 31.12.2024 до 12.03.2025 та 7422,25 грн штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару підлягають задоволенню.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За встановлених судом обставин справи, позов слід задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Позивачем у позовній заяві зазначався попередній (орієнтовний розрахунок) судових витрат в розмірі 20000 грн.
12.05.2025 позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу від 12.05.2025 (вх.№17899/25), в якому просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Письмових заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу чи клопотання про зменшення розміру цих витрат відповідачем до суду не подано.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано такі докази:
- договір про надання професійної правничої допомоги №2025/9 від 02.01.2025;
- акт приймання-передачі послуг від 05.05.2025 за договором про надання професійної правничої допомоги №2025/9 від 02.01.2025;
- платіжна інструкція №V51521/1 від 07.05.2025 на суму 15000 грн.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 02.01.2025 між ПАТ "Прикарпатттяобленерго" та адвокатом Дрогомирецьким Ігорем Миколайовичем укладено договір про надання професійної правничої допомоги №2025/9, згідно умов якого, адвокат зобов'язується надавати послуги з професійної правничої допомоги по захисту прав та законних інтересів клієнта під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, юридичної консультації, правового інформування та іншої юридичної допомоги, пов'язаної з діяльністю клієнта та його посадових осіб, а клієнт зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити надані адвокатом послуги.
Згідно пункту 3.2. договору, для визначення умов щодо ціни та порядку розрахунків за представництво та захист прав клієнта та законних інтересів, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження, пов'язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб, сторони оформляють акт приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що остаточний розмір витрат клієнта та фактично надані адвокатом послуги відповідно до умов цього договору підтверджуються оформленими сторонами у встановленому законодавством порядку актами приймання-передачі наданих послуг.
В акті приймання-передачі послуг від 05.05.2025, вказано, що клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання щодо представництва прав та законних інтересів клієнта у справі №909/298/25 за позовом в інтересах АТ "Прикарпатттяобленерго" до ФОП Кирик І. В. про стягнення грошових коштів, а також надає клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час даного провадження з дотриманням умов договору про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024 №2024/9, а саме: вивчення документів по справі, формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви - 10000 грн; правовий аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив - 5000 грн. Всього - 15000 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ч.1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (ч.2). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3).
За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду у питанні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При цьому, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Однак, відповідачем до не подано до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі поданих представником позивача доказів суд установив, що витрати на оплату послуг адвоката позивача є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до фізичної особи-підприємця Кирик Ірини Василівни про стягнення 60862,45 грн - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кирик Ірини Василівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014, (ідентифікаційний код 00131564) 53440 (п'ятдесят три тисячі чотириста сорок) грн 20 коп. пені, 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн 25 коп. штрафу, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору, 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.06.2025.
Суддя Неверовська Л.М.