ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/211/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", Проспект Злуки, буд. 2 В, м. Тернопіль, 46016
до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), вул.Національної Гвардії, буд. 14 Г, м. Івано-Франківськ, 76014
про стягнення заборгованості в сумі 2271254,66 грн, а саме: 2154980,05 грн - заборгованість за продану електричну енергію, 98407,58 грн - інфляційних нарахувань, 17867,03 грн - річних нарахувань.
за участі:
Представника позивача: Пелеха Любомира Юрійовича;
Представника відповідача: Микитюка Анатолія Івновича;
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення заборгованості в сумі 2271254,66 грн, а саме: 2154980,05 грн - заборгованість за продану електричну енергію, 98407,58 грн - інфляційних нарахувань, 17867,03 грн - річних нарахувань.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №11386 від 04.06.2024 в частині здійснення оплати за отриману електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 2154980,05 грн. За порушення грошового зобов'язання відповідачу нараховао 98407,58 грн інфляційних нарахувань та 17867,03 грн 3% річних.
Позиція відповідача.
У відзиві на позов просить суд у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Івано-Франківська КЕЧ району допустила заборгованість в сумі 2154980,05 грн у зв'язку із відсутністю бюджетних коштів.
Згідно п. 5.1. Договору, ціна Договору становить 25 670 412, 55 грн, у тому числі ПДВ 4 278 402, 09 грн.
Одночасно п. 5.2.3. даного договору встановлено, що джерелом фінансування закупівлі є Державний бюджет України.
У відповідності до додаткової угоди № 1 до договору № 11836 від 04.06.2024 року, сторони домовилися зменшити обсяг предмету договору шляхом внесення змін в частині ціни договору в сумі 11 600 003 грн. 39 коп.
Тобто, в даному випадку було сформовано кошторис Івано-Франківської КЕЧ (району) на зазначену суму. Однак під час споживання електричної енергії позивачем було поставлено електричної енергії в розмірі 1 829 290,00 кВт на загальну суму 13 754 983, 44 грн, що на 2 154 980,05 грн більше від прогнозованої.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач» (як постачальником) та Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району (як споживачем) згідно процедури закупівлі укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №11386 від 04.06.2024.
Згідно пункт 2.1. Договору, Постачальник зобов'язуєтсья постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартіть спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно пункту 5.4.1. Договору, оплата Товару за цим Договором здійснюється на підставі підписаного Сторонами Акта, за формою, визначеною в додатку 3 до цього Договору, протягом 10 робочих днів із дати підписання Споживачем Акта за відповідний розрахунковий період.
Згідно пункту 5.4.3. Договору, акт складається та підписується Постачальником та надається Споживачу для підписання щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Споживач розглядає та підписує Акт протягом п'яти робочих днів або в цей же строк надсилає Постачальнику вмотивовану відмову від його підписання.
Згідно пункту 5.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 6.2.1. Договору визначено, що Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату Товару згідно з умовами цього Договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електроенергію у вересні 2024 року (01.09.52024-30.09.2024) на загальну суму 3492481,86 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 08.10.2024.
Позивачем виставлено рахунок для оплати спожитої електричної енергії за енергію №100011386240919 від 30.09.2024, сальдо на кінець періоду - 3492481,86 грн.
Також між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2024, згідно якого заборгованість відповідача складає 3492481,86 грн.
Відповідачем частково здійснено оплату за спожиту у вересні 2024 року електричну енергію, що підтверджується платіжною інструкцією № 3721 від 16.11.2024 року на суму 1337501,81 грн.
Неоплаченою відповідачем залишилася вартість спожитої електричної енергії в сумі 2154980,05 грн.
За порушення зобов'язань з оплати отриманої електричної енергії, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 98407,58 грн інфляційних нарахувань та 17867,03 грн 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Правовідносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору постачання електроенергії, укладання та виконання якого регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом (далі - ГК України), Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 ( далі - Постанова №312), та іншими нормативними актами.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства ( ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України).
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, ст. 714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, а саме поставив відповідачу електричну енергію, однак відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплату вартості спожитої електричної енергії в повному обсязі, внаслідок чого утворився борг в сумі 2154980,05 грн.
Відповідач щодо наявності заборгованості в сумі 2154980,05 грн не заперечував.
Щодо твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування суд зазначає, що згідно норм ЦК та ГК України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання по оплаті робіт.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2154980,05 грн є обґрунтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.
Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що такий розрахунок є методологічно та арифметично правильним, відтак позовні вимоги в частині стягнення 98407,58 грн інфляційних нарахувань, 17867,03 грн 3% річних підлягають є обгрунтованими.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За встановлених судом обставин справи, позов слід задовольнити.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 191, 231, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення заборгованості в сумі 2271254,66 грн - задовольнити.
Стягнути з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), вул.Національної Гвардії, буд. 14 Г, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 08494013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", Проспект Злуки, буд. 2 В, м. Тернопіль, 46016 (ідентифікаційний код 42145798) 2154980 (два мільйони сто п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн 05 коп. боргу, 98407 (дев'яносто вісім тисяч чотириста сім) грн 58 коп. - інфляційних втрат, 17867 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 03 коп. - 3 % річних, 27255 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 06 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.06.2025.
Суддя Неверовська Л. М.