вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.06.2025 Справа №905/532/23 (904/1550/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М. за участю секретаря судового засідання Бакаєвої А.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД", м.Кривий Ріг
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Київ
третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - гр. ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Слостін А.Г. - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД"
від відповідача: Іванова С.О. - представник Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
від третьої особи: Дорош О.Г. - представник ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД", м. Кривий Ріг (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Київ (далі - відповідач), в якому просило:
1. прийняти позовну заяву до розгляду та розглянути в межах справи про банкрутство за правилами загального позовного провадження;
2. стягнути з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" сплачені ним лізингові платежі в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016 року у розмірі 7 497 646,70 грн.;
3. судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
02.04.2025 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою:
- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №905/532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД", 50005, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.6, код ЄДРПОУ 39600574 та відкрито провадження у справі;
- ухвалено здійснювати справи здійснювати за правилами загального позовного провадження;
- призначено підготовче засідання на 22.04.2025 о 11:45 год.;
-запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;
- запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу.
18.04.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання №б/н від 18.04.2025 ОСОБА_1 , в якому заявник просив залучити єдиного учасника ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), особисто (самопредставництво) та/або через уповноважену особу (представника) до справи №905/532/23 (904/1550/25), у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та/або в якості уповноваженої особи учасника ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД".
22.04.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив з додатками від АТ КБ "Приватбанк" на позовну заяву, в якому відповідач просив:
- у задоволенні позовної заяви ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі;
- застосувати строки позовної давності до позову ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів в сумі 7 497 646,70 грн.
22.04.2025 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою:
- задоволено клопотання №б/н від 18.04.2025 ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі, в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору;
- залучено до участі у справі гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору;
- запропоновано ОСОБА_1 подати до дати судового засідання письмові пояснення по суті спору;
-запропоновано позивачу:
* направити копію позовної заяви з додатками на адресу ОСОБА_1 , докази направлення подати до суду;
* подати до дати наступного судового засідання відповідь на відзив на позовну заяву.
- відкладено підготовче засідання на 15.05.2025 на 12:15 год.
01.05.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ліквідатора ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" з доказами направлення копії позовної заяви з додатками на адресу ОСОБА_1
14.05.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від представника ОСОБА_1 надійшли:
- пояснення, в яких представник Колєвашко О.Г. просив задовольнити позовну заяву ліквідатора ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" про стягнення з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" сплачених ним лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016 року у розмірі 7 497 646,70 грн.;
- клопотання, в якому представник ОСОБА_1 просив провести судове засідання без участі третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2025 о 10:00 год.
У судовому засіданні 11.06.2025 представники позивача та третьої особи наполягали на необхідності задоволення позовних вимог.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" у повному обсязі.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.06.2025 оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Відносно позивача Господарським судом Дніпропетровської області 17.07.2023 відкрито провадження у справі №905/532/23 про банкрутство, на даний час справа перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Слостін А.Г.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" новим найменуванням якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - банк, відповідач, лізингодавець, АТ КБ "ПриватБанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" (далі - позивач, лізингоодержувач, ТОВ "Канатар Трейд") укладено договір фінансового лізингу №4К16029ЛИ (далі - договір лізингу).
Згідно умов договору лізингу банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно у банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
Відповідно до умов договору лізингу (п.6.2.11) лізингоодержувач зобов'язується сплатити банку лізинговий платіж: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, пов'язані з виконанням договору.
Згідно акту №1 прийому-передачі майна від 01.07.2016 ПАТ КБ "ПриватБанк" передало, а ТОВ "Канатар Трейд" прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке є об'єктом лізингу.
11.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу, у якій сторони погодили розірвання договору лізингу, а актами прийому-передачі майна від 11.12.2019, 17.12.2019, 18.12.2019 ТОВ "Канатар Трейд" повернув АТ КБ "ПриватБанк" об'єкти лізингу.
За час дії договору лізингу ТОВ "Канатар Трейд" як лізингоодержувач за договором, сплатив АТ КБ "ПриватБанк", як лізингодавцю, лізингові платежі, як сплату частини вартості об'єкту лізингу, на загальну суму 8 897 646,70 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та копією виписки по рахунку для сплати вартості предмету лізингу №20719050001888, який додано до позовної заяви та не оспорюється сторонами.
Позивач стверджує, що у зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу має право на повернення банком сплачених ним лізингових платежів як попередню оплату за не отримане ним у майбутньому майно (об'єкт лізингу) на суму 8 897 646,70 грн. на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
12.05.2023 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку вимогу про повернення сплачених коштів у сумі 8 897 646,70 грн. протягом семи днів з моменту отримання вимоги, однак на дату звернення до господарського суду відповідачем вимога не виконана.
Позиція позивача підтримана третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - керівником позивача Колєвашко Олексієм Геннадійовичем.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором лізингу виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.07.2016.
Між тим, позивач, лізингоодержувач порушував свої зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів.
У зв'язку з цим, АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Канатар Трейд" заборгованості за договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2019 по справі №904/5496/18 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016: 28 689 331,30 грн. - простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30 665 785,69 грн. - простроченої заборгованості з винагороди за користування майном; 13 792 054,92 грн. - пені за порушення грошового зобов'язання; 672 350 грн. - витрат на сплату судового збору.
Позивач - ТОВ "Канатар Трейд" вже звертався з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення частини суми сплачених лізингових платежів в рахунок відшкодування вартості предмету лізингу за вищеозначеним договором лізингу , на суму 1 400 000 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі №905/532/23(904/5009/23) у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Канатар Трейд" сплачених лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4К16029ЛИ у розмірі 1 400 000 грн. - відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Канатар Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у вищеозначеній справі - задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 - скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Канатар Трейд" 1 400 000 грн. та судові витрати.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі №905/532/23 (904/5009/23) залишено без змін.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з приписами статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з частинами першою-другою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний).
До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Стаття 693 ЦК України регулює правовідносини щодо попередньої оплати товару. Так, частиною другою вищеозначеної статті встановлено, що у випадку, якщо продавець, який одержав попередню суму оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі №904/2357/20 зазначив, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв'язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов'язок у лізингоодержувача відсутній.
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Крім того, одночасно розривається і договір купівлі-продажу, як складова частина змішаного договору лізингу, внаслідок чого зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) - з поставки об'єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) - з оплати його вартості, тобто, з внесення попередньої оплати вартості об'єкту лізингу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкту лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснених лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів (п. 6, 28).
За умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4К16029ЛИ не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.
Крім того, чинне на момент розірвання договору законодавство України не містило заборони щодо повернення лізингоодержувачу лізингових платежів, зокрема, і тієї її частини, яка стосувалась плати за відшкодування вартості предмету лізингу. Відповідні зміни до Закону України "Про фінансовий лізинг" внесені до статті 17 цього Закону Законом України від 14.12.2021 №1953-ІХ. Цими змінами передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати розірвання договору, не підлягають поверненню лізингоодержувачу.
Таким чином, на дату розірвання договору фінансового лізингу та повернення об'єктів лізингу, банк має право вимагати лише сплату тих лізингових платежів, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за своєю правовою суттю є елементом договору найму (оренди) ( як складової частини змішаного договору фінансового лізингу) - орендною платою за користування (оренду) об'єктом лізингу.
Разом з тим, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу та повернення об'єктів лізингу, припиняється.
Тому суд вважає, що позивач правомірно посилається на положення частини другої статті 693 ЦК України як на підставу повернення частини покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу.
З урахуванням стягненої з відповідача суми 1 400 000 грн. у справі №905/532/23(904/5009/23), залишок сплачених лізингових платежів в рахунок вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4К16029 ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 7 497 646,70 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Господарський суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на таке.
Відповідач обґрунтовував свою правову позицію щодо безпідставності заявлених вимог посилаючись на п.6.2.4 договору та п.3 додаткової угоди від 11.12.2019 до договору фінансового лізингу.
Підпунктом 6.2.4 договору, зокрема, встановлено, що лізингоодержувач зобов'язується повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, у якому воно було отримане з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
При розірванні договору лізингу - 11.12.2019, повноважними представниками сторін укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4К16029ЛИ, пунктом 3 якої передбачено, що у зв'язку із розірванням договору, лізингоодержувач не має права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов'язанням до моменту розірвання договору.
Суд вважає, що умови п. 6.2.4 договору регулюють загальні підстави неповернення лізингодавцем отриманих від лізингоодержувача лізингових платежів (або зобов'язання сплатити лізингові платежі), та не враховують обставини справи урахуванням положень ч.2 ст.693 ЦК України, коли предмет лізингу вилучений у лізингоодержувача та переданий лізингодавцю, що виключає обов'язок зі сплати лізингових платежів у рахунок вартості майна за розірваним договором фінансового лізингу.
Також судом враховано положення ст.6 ЦК України про те, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18, при реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження.
Частиною 4 ст.653 ЦК України визначені відповідні наслідки розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, положення ч.2 ст.693 ЦК України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі непередання у власність товару.
Оскільки об'єкти лізингу повернуті лізингодавцю, лізингоодержувач вправі розраховувати на повернення коштів, сплачених ним як вартість об'єкту лізингу.
Висновок експертів у галузі права від 14.03.2025, що поданий відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції, не спростовує обставин, які встановлені у ході розгляду даного спору, та доводів, викладених позивачем.
Відповідач у відзиві на позов просив застосувати позовну давність по заявленій до стягнення сумі грошових коштів, посилаючись на те, що трирічний строк позовної давності сплинув, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач наголошував на тому, що початок перебігу позовної давності відлічується з дати здійснення платежів позивачем, що здійснювались починаючи з 25.07.2016 по 31.01.2019.
Господарський суд не погоджується з цими доводами і вважає, що початок перебігу строку позовної давності саме на повернення платежів, сплачених позивачем як частини вартості предмету лізингу, розпочався з 19.12.2019 - наступного дня після повернення об'єктів лізингу лізингодавцю внаслідок розірвання договору лізингу.
З урахуванням дії карантину та військового стану в Україні строк позовної давності по заявлених вимогах не сплинув.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, дія якого тривала до 30 червня 2023 року.
Згідно Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Закон України №540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Таким чином, ст. 257 ЦК України підпадає під перелік статей, строки яких продовжені на період дії в Україні воєнного стану.
Оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на даний час, тому відповідно, починаючи з 02.04.2020 було фактично зупинено перебіг строків позовної давності.
За вказаних обставин заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову слід віднести на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" (50005, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.6, код ЄДРПОУ 39600574) сплачені лізингові платежі в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4К16029ЛИ у розмірі 7 497 646,70 грн. та судові витрати у сумі 89 971,76 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання його повного тексту та в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено - 16.06.2025.
Суддя Н.М. Камша