вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.06.2025м. ДніпроСправа № 904/628/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» с. Богуслав Павлоградського району
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода» с. Новохорошевське Синельниківського району
2. ОСОБА_1 с. Новохорошевське Синельниківського району
про стягнення з відповідача 1 суми боргу в розмірі 297570грн57коп, пені в розмірі 20285грн53коп, 20% штрафу в розмірі 59514грн11коп, 20% річних в розмірі 11860грн58коп
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода» та ОСОБА_1 з позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу за поставлений товар в розмірі 297570грн57коп., пені в розмірі 20285грн53коп, 20% штрафу в розмірі 59514грн11коп, 20% річних в розмірі 11860грн58коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачами зобов'язань за договором №09-04/24 купівлі-продажу насіння соняшника та засобів захисту рослин на умовах розстрочення платежу від 09.04.2024, укладеним між ТОВ «Агро Солюшен» та ТОВ «Агро-Злагода», та за договором поруки від 09.04.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Солюшен».
Позивач вказав, що на виконання договору №09-04/24 від 09.04.2024 поставив ТОВ «Агро-Злагода» товар на загальну суму 334730грн59коп за видатковими накладними:
- №529 від 16.04.2024 на суму 80730грн, специфікацією №332 від 09.04.2024 передбачено здійснення 100% оплати до 30.09.2024;
- №527 від 16.04.2024 на суму 171600грн19коп, специфікацією №423 від 10.04.2024 визначено здійснення 10% оплати до 29.04.2024 в розмірі 17160грн02коп та 90% оплати до 31.08.2024 в розмірі 154440грн17коп;
- №426 від 26.04.2024 на суму 57600грн72коп, специфікацією №426 від 26.04.2024 встановлено здійснення 20% оплати до 30.04.2024 в розмірі 11520грн14коп та 80% оплати до 30.09.2024 в розмірі 46080грн58коп;
- №1320 від 02.09.2024 на суму 24799грн68коп, специфікацією №658 від 24.06.2024 передбачено здійснення 100% оплати до 31.07.2024.
Позивач повідомив, що відповідач 1 частково сплатив вартість отриманого товару за специфікацією №423 від 10.04.2024 в розмірі 37160грн02коп (з урахуванням листа ТОВ «Агро-Злагода» від 19.06.2024 №19). За розрахунками позивача загальна сума боргу за поставлений товар становить 297570грн57коп.
Пославшись на пункт 6.2 договору №09-04/24 від 09.04.2024, за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 20285грн53коп за загальний період 30.09.2024 - 11.12.2024 та 20% штраф в розмірі 59514грн11коп.
На підставі пункту 2.3 договору №09-04/24 від 09.04.2024 позивач нарахував та заявив до стягнення 20% річних в розмірі 11860грн58коп за загальний період 30.09.2024 - 11.12.2024.
Позивач послався на частину 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України та просив нараховувати відсотки річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода», ОСОБА_1 , за наступною формулою : Сума відсотків річних = Сума, що підлягає оплаті * 20% * Кількість днів прострочення/365 днів.
Позивач повідомив, що розмір витрат на правничу допомогу становить 20000грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2025 суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути недоліки (надати докази оплати судового збору в розмірі 4670грн77коп та докази направлення позивачем на адресу місцезнаходження відповідача 2 позовної заяви з додатками).
На адресу суду 25.02.2025 надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява позивача від 24.02.2025 про усунення недоліків разом з доказами їх усунення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
На адресу суду 20.03.2025 надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» про визнання недійсним договору поруки від 09.04.2024.
На адресу суду 20.03.2025 надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Усенко А.О. від 20.03.2025 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з посиланням на подання зустрічного позову про недійсність договору поруки від 09.04.2024, необхідність призначення почеркознавчої експертизи.
На адресу суду 21.03.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Усенко А.О. від 21.03.2025 про призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання чи належить підпис проставлений у договорі поруки від 09.04.2024, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен», ОСОБА_1 чи іншій особі?
На адресу суду 24.03.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення ТОВ «Агро Солюшен» щодо заяви представника ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки не подано клопотання про поновлення строку на подання зауважень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду 25.03.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення ТОВ «Агро Солюшен» щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки клопотання є необґрунтованим та відповідна експертиза не має значення для вирішення відповідного спору.
На адресу суду 25.03.2025 надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява ТОВ «Агро Солюшен» від 24.03.2025 про залишення без розгляду позову в частині позовних вимог ТОВ «Агро Солюшен» до ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 суд задовольнив заяву ТОВ «Агро Солюшен» від 24.03.2025 та залишив без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за поставлений товар в розмірі 297570грн57коп, пені в розмірі 20285грн53коп, 20% штрафу в розмірі 59514грн11коп, 20% річних в розмірі 11860грн58коп.
Предметом розгляду залишились позовні вимоги ТОВ «Агро Солюшен» до ТОВ «Агро-Злагода» про стягнення суми боргу за поставлений товар в розмірі 297570грн57коп., пені в розмірі 20285грн53коп, 20% штрафу в розмірі 59514грн11коп, 20% річних в розмірі 11860грн58коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 суд повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» про визнання недійсним договору поруки від 09.04.2024.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 суд залишив без розгляду заяву представника ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
На адресу суду 27.03.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання позивача про долучення до матеріалів справи докази понесених витрат на правничу допомогу.
На адресу суду 03.04.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання відповідача 1 (ТОВ «Агро-Злагода») про зменшення штрафних санкцій та стягнення 20% річних в розмірі 3558грн17коп, пені в розмірі 6085грн66коп, штрафу в розмірі 17854грн23коп.
У клопотанні вказано про визнання ТОВ «Агро-Злагода» позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 297570грн57коп.
Також ТОВ «Агро-Злагода» просило зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з товариства 20% річних у розмірі 3558грн17коп, пеню у розмірі 6085грн66коп, штраф у розмірі 17854грн23коп, посилаючись на:
- загибель посівів соняшника площею 107га (з загальних 115га) внаслідок застосування гербіциду, що виявився неналежної якості. Пересів відповідної земельної ділянки став неможливим через ймовірність продовження дії неякісного гербіциду на наступні культурні рослини. Відповідач не отримав дохід від продажу врожаю, у зв'язку із загибеллю посівів соняшника, та поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 3060606грн02коп;
- відсутність у матеріалах справи відомостей про понесені позивачем збитки, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань;
- вторгнення Російської Федерації на територію України спричинило збої у роботі аграрних підприємств та ланцюжків постачання сировини, ресурсів, готової продукції; зупинки роботи українських морських портів. Перешкоди для експорту вітчизняної продукції утворили профіцит на внутрішньому ринку, що призвело до зниження ціни на зібраний вражай.
До клопотання про зменшення штрафних санкцій ТОВ «Агро-Злагода» долучило докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.
На адресу суду 07.04.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» пояснення позивача на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Позивач звернув увагу, що відповідач 1 мав право подати відзив разом з доказами в строк до 18.03.2025. Оскільки відповідач 1 не заявляв клопотання про поновлення строку на подання до суду доказів, на підставі частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач просив суд не приймати до розгляду докази, подані з пропуском строку.
Також позивач просив суд врахувати
- ступінь виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару.
Позивач поставив відповідачу 1 товар на суму 334730грн59коп. Відповідач оплатив вартість отриманого товару в розмірі 37160грн02коп, що становить 11,10% від загальної вартості товару.
-поставлений позивачем товар не оплачений відповідачем ані до досудової вимогі, ані до звернення із позовом до суду, ані в процесі розгляду справи;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співмірними у порівнянні з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;
- відсутність об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором;
- зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;
- особливе значення порушення зобов'язань в умовах воєнного стану, під час якого суб'єкти господарювання додатково відчувають негативний вплив, пов'язаний з військовою агресією (систематичні повітряні тривоги, аварійні та планові відключення електропостачання тощо), вплив яких перебуває поза волею учасників господарювання.
На адресу суду 08.04.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання ТОВ «Агро-Злагода» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/628/25.
Відповідач зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний із фактично виконаною адвокатом кількістю робіт; недоведений у встановленому законом порядку; не відповідає критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, співмірності зі складністю справи.
Відповідач вказав, що аналіз обставин, законодавства, формування правової позиції, детальний виклад обставин справи, правова оцінка цих обставин з посиланням на відповідні норми законодавства, формулювання позовних вимог є складовими послуги «написання позовної заяви». Позов був поданий за допомогою Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що значно спрощує підготовку та подачу позовної заяви.
На думку відповідача 1, вартість послуги з написання позовної заяви (15000грн) є значно завищеною. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу. Ця категорія справ є однією із найпоширеніших в господарському процесі, не вимагає від адвоката надпомірних зусиль під час написання позовної заяви. Окрім того, ціна позову становить 389230грн79коп, з яких основна сума боргу становить 297570грн57коп.
Відповідач 1 зазначив, що з матеріалів справи не вдається за можливе зрозуміти, у чому полягало представництво в суді першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 по справі №904/628/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи, що не вимагає участі представника у судових засіданнях.
Відповідач 1 просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 20000грн до 8000грн, оскільки ця категорія справ є типовою у господарському процесі та не потребує значних витрат у часі для підготовки позовної заяви; справа №904/628/25 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, що не вимагає від представника позивача участі у судових засіданнях; з наданих доказів на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу не вдається за можливе витлумачити співмірність між наданими фактично послугами та їх вартістю; послугу «представництво у суді першої інстанції» взагалі неможливо проаналізувати через незрозумілість, що саме малося на увазі під цією послугою.
З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги перебування судді у відпустці та необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода» (далі - покупець) укладений договір від 09.04.2024 №09-04/24 купівлі-продажу насіння соняшника та засобів захисту рослин на умовах розстрочення платежу (далі - договір від 09.04.2024).
Відповідно до пункту 1.1 договору від 09.04.2024 продавець зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість (ціну) на умовах договору. Найменування, ціна (вартість) та кількість товару, строки і порядок оплати, а також умови і строк передання товару визначаються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктами 2.1 - 2.3 договору від 09.04.2024 передбачено, що сторони встановили ціну товару та розміри платежів в гривнях та визначають їх еквівалент у відповідній іноземній валюті (євро/долар США, далі - еквівалент), відповідно до валютного курсу, що склався на Міжбанку (курс міжбанку - курс продажу євро/долару США за гривні, опублікований в розділі «Валюта» в вікні «Курс валют на міжбанку» на сайті https://kurs.com.ua/mejbank), на день, що передує дню підписання договору (відповідної специфікації).
Розмір відповідного платежу на дату оплати визначаються виходячи з валютного еквівалента ціни за курсом Міжбанку, що встановлений на першу доступну дату, що передує дню сплати. Курс Міжбанку застосовується тільки тоді, коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на товар, якщо інше не визначено умовами відповідної Специфікації до договору.
Товар, що постачається на умовах відстрочення (розстрочення) платежу, постачається на умовах товарного кредиту на визначений строк під проценти (далі - товарний кредит). Товарний кредит надається на умовах сплати 20% річних від несплаченої частини вартості товару (з урахуванням збільшення вартості відповідно до п. 2.2 договору від 09.04.2024) за кожен день користування товарним кредитом, починаючи з 30.09.2024, до дати сплати покупцем повної скоригованої вартості товару. Продавець має право коригувати вартість товару в будь-який період користування товарним кредитом в межах періоду його використання та направляти акт збільшення (зменшення) вартості товару. Скоригована вартість включає в себе суму курсових різниць та вартість користування товарним кредитом.
Згідно з пунктом 3.1 договору від 09.04.2024 покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів в гривні України на поточний рахунок продавця, зазначений в договорі.
У пункті 3.3 договору від 09.04.2024 вказано, що з метою забезпечення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій сторони зобов'язанні підписувати акт збільшення (зменшення) вартості товару на суму курсових різниць та/або акт наданих послуг та/або акт звірки (далі - акт). Відповідний акт вважається підписаним за відсутності письмово обґрунтованих заперечень від покупця впродовж 7-ми днів з дати його направлення продавцем.
Пунктами 4.1, 4.2 договору від 09.04.2024 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно з ІНКОТЕРМС (в редакції 2010р.) зі складу продавця за адресою: м. Павлоград, вул. Тернівська, 2/2, у строк, визначений у відповідній специфікації до договору.
Поставка оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної. Право власності на товар, ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження товару переходить до покупця з дати поставки товару.
Пунктом 4.7 договору від 09.04.2024 визначено, якщо у специфікації не вказана дата (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від продавця. Ця умова також діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація.
Пунктом 8.1 договору від 09.04.2024 встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 30.09.20254, але в будь-якому разі до повного виконання договору. Сторони погодили, що скріплення договору печатками є обов'язковим.
Позивач долучив до позову специфікації до договору від 09.04.2024, в яких вказано:
- від 09.04.2024 №332: товар - інсектицид Легера; кількість - 90 літрів, ціна 1л - 747грн50коп(без ПДВ); загальна вартість - 67275грн (без ПДВ) та 80730грн (з ПДВ); податок на додану вартість - 13455грн; графік платежів - 100% оплата до 30.09.2024;
- від 10.04.2024 №423: товар - насіння гібриду кукурудзи Адевей (інсектицидна обробка); кількість - 52 мішки; ціна за 1 мішок - 2894грн 74коп (без ПДВ); загальна вартість - 150526грн48коп (без ПДВ) та 171600грн19коп (з ПДВ); податок на додану вартість - 21073грн71коп; графік платежів - 10% оплати (17160грн02коп) до 29.04.2024, 90% оплати (154440грн17коп) до 31.08.2024;
- від 26.04.2024 №426: товар - гербіцид Гліфомакс; кількість - 180 літрів; ціна за 1 літр - 266грн67коп(без ПДВ); загальна вартість - 48000грн60коп (без ПДВ) та 57600грн72коп (з ПДВ); податок на додану вартість - 9600грн12коп; графік платежів - 20% оплати (11520грн14коп) до 30.04.2024, 80% оплати (46080грн58коп) до 30.09.2024;
- від 24.06.2024 №658: товар - гербіцид Гліфомакс; кількість - 80 літрів; ціна за 1літр - 263грн33коп (без ПДВ); загальна вартість - 21066грн40коп (без ПДВ) та 25279грн68коп (з ПДВ); податок на додану вартість - 4213грн28коп; графік платежів - 100% оплата на суму 24799грн68коп до 31.07.2024.
Специфікація від 24.06.2024 №658 до договору від 09.04.2024 не підписана сторонами. Решта специфікацій підписана сторонами.
На підтвердження здійснення поставки відповідачу 1 товару на суму 334730грн59коп позивач долучив до позову:
- видаткові накладні від 16.04.2024 №529 на суму 80730грн, від 16.04.2024 №527 на суму 171600грн19коп, від 29.04.2024 №528 на суму 57600грн72коп, від 02.09.2024 №1320 на суму 24799грн68коп.
Видаткова накладна від 02.09.2024 №1320 на суму 24799грн68коп не підписана сторонами. Решта видаткових накладних підписана сторонами.
- зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 16.04.2024 №379, від 16.04.2024 №380, від 29.04.2024 №411, від 02.09.2024 №846.
Позивач послався на банківську виписку з особового рахунку позивача станом на 26.04.2024, лист відповідача 1 від 19.06.2024 №19 та вказав про часткову оплату відповідачем 1 товару на суму 37160грн02коп, поставленого відповідно до специфікації від 10.04.2024 №423.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 297570грн57коп, стверджуючи про порушення відповідачем 1 зобов'язання з оплати товару, поставленого за специфікаціями до договору від 09.04.2024:
- №332 від 09.04.2024 згідно з видатковою накладною від 16.04.2024 №529 - сума боргу у розмірі 80730грн зі строком оплати до 30.09.2024;
- №423 від 10.04.2024 згідно з видатковою накладною від 16.04.2024 №527 - сума боргу у розмірі 134440грн17коп зі строком оплати до 31.08.2024;
- №426 від 26.04.2024 згідно з видатковою накладною від 29.04.2024 №528 - сума боргу у розмірі 11520грн14коп зі строком оплати до 30.04.2024, сума боргу у розмірі 46080грн58коп зі строком оплати до 30.06.2024;
- №658 від 24.06.2024 згідно з видатковою накладною від 02.09.2024 №1320 - сума боргу у розмірі 24799грн68коп зі строком оплати до 31.07.2024.
Специфікація від 24.06.2024 №658 до договору від 09.04.2024 не підписана сторонами.
Видаткова накладна від 02.09.2024 №1320 на суму 24799грн68коп містить посилання на договір договору від 09.04.2024 та не підписана сторонами. На підтвердження поставки відповідачу товару на суму 24799грн68?коп позивач долучив податкову накладну від 02.09.2024 №846, в якій відобразив господарську операцію з поставки відповідачу 1 товару «гербіцид Гліфомакс» у кількості 80 літрів, ціна за 1літр - 258грн33коп (без ПДВ), обсяг постачання (без урахування податку на додану вартість) - 20666грн40коп, сума податку на додану вартість - 4133грн28коп. Ця податкова накладна зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних та прийнята контрагентом (відповідачем 1).
При цьому відповідач 1 визнав існування суми боргу в розмірі 24799грн68коп з оплати поставленого товару та не оспорював факт поставки товару за видатковою накладною від 02.09.2024 №1320 на суму 24799грн68коп на підставі договору від 09.04.2024.
Пунктом 4.7 договору від 09.04.2024 визначено, якщо у специфікації не вказана дата (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від продавця. Ця умова також діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи строки оплати, встановлені у специфікаціях №332 від 09.04.2024, №423 від 10.04.2024, №426 від 26.04.2024, та пункт 4.7 договору від 09.04.2024, відповідач 1 повинен був оплатити вартість отриманого товару
- у розмірі 80730грн у строк до 30.09.2024включно;
- у розмірі 134440грн17коп у строк до 31.08.2024включно;
- у розмірі 11520грн14коп у строк до 30.04.2024включно, у розмірі 46080грн58коп у строк до 30.06.2024включно;
- у розмірі 24799грн68коп у строк до 02.09.2024включно.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем 1 вартості товару у розмірі 297570грн57коп. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача 1 суми боргу у розмірі 297570грн57коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем 1.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 суми боргу у розмірі 297570грн57коп.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.2 договору від 09.04.2024 передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30 календарних днів, покупець також сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
На підставі пункту 6.2 договору від 09.04.2024 за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 20285грн53коп за загальний період 30.09.2024 - 11.12.2024 та 20% штраф в розмірі 59514грн11коп.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені. Позивач визначив помилкові дати початку порушення грошового зобов'язання.
Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15, від 08.10.2018 у справі №927/490/18, від 27.09.2022 у справі №918/1195/21).
Позивач також помилково визначив строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару на суму 24799грн68коп на підставі непідписаної сторонами специфікації від 24.06.2024 №658.
Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи визначені позивачем періоди нарахування пені, за розрахунком суду обґрунтований розмір пені становить 19334грн18коп та складається з сум пені:
- у розмірі 4129грн14коп, нарахованої за період з 01.10.2024 по 11.12.2024 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 80730грн;
- у розмірі 9550грн39коп, нарахованої за період з 03.09.2024 по 11.12.2024 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 134440грн17коп;
- у розмірі 1503грн28коп, нарахованої за період з 01.05.2024 по 29.10.2024 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 11520грн14коп;
- у розмірі 2389грн64коп, нарахованої за період з 30.09.2024 по 11.12.2024 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 46080грн58коп;
- у розмірі 1761грн73коп, нарахованої за період з 03.09.2024 по 11.12.2024 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 24799грн68коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 951грн35коп суд відмовляє.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 59514грн11коп. (297570грн57коп х 20%). Розрахунок штрафу виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним.
На підставі пункту 2.3 договору №09-04/24 від 09.04.2024 позивач нарахував та заявив до стягнення 20% річних у загальному розмірі 11860грн58коп за період 30.09.2024 - 11.12.2024.
Згідно з пунктом 2.3 договору від 09.04.2024 товар, який постачається на умовах відстрочення платежу, постачається на умовах товарного кредиту на визначений строк під проценти. Товарний кредит надається на умовах сплати 20% річних від несплаченої частини вартості товару за кожний день користування товарним кредитом починаючи з 30.09.2024 до дати сплати покупцем повної скоригованої вартості товару.
Таким чином умовою нарахування 20%річних від несплаченої частини вартості товару за кожний день користування товарним кредитом є постачання товару на умовах відстрочення платежу.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 20% річних від несплаченої частини вартості товару за кожний день користування товарним кредитом.
Позивач помилково нарахував та заявив до стягнення 20% річних у розмірі 988грн47коп від несплаченої частини вартості товару у розмірі 24799грн68коп за специфікацією від 24.06.2024. Вказана специфікація не підписана сторонами. Товар, що поставлявся за видатковою накладною від 02.09.2024 №1320, не підпадає під умови пункту 2.3 договору від 09.04.2024. Оскільки згідно з пунктом 4.7 договору від 09.04.2024 мав бути сплачений у день його отримання від продавця.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 20% річних у розмірі 988грн47коп від несплаченої частини вартості товару у розмірі 24799грн68коп за специфікацією від 24.06.2024.
Позовні вимоги про стягнення 20% річних у розмірі 10872грн11?коп за період 30.09.2024 - 11.12.2024 є обґрунтованими та правомірними.
З приводу клопотання відповідача 1 про зменшення пені, штрафу та 20% річних на 70% від заявлених сум та заперечень позивача про долучення доказів, доданих до клопотання відповідача 1, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до довідки Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 03.03.2025 доставлена до електронного кабінету ТОВ «Агро-Злагода» 03.03.2025 о 12:08год. Таким чином відповідач 1 мав право надати до суду відзив разом з доказами у строк до 18.03.2025включно.
Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 03.04.2025 разом з долученими доказами (копіями - договору купівлі-продажу від 06.09.2023 №60; видаткової накладної від 09.05.2025 №1904; акту обстеження та списання загиблих посівів від 20.06.2024 №1; довіреності від 31.05.2024 №31-0524; титульного листа звіту про незалежну оцінку; листа, який містить інформацію про зміст звіту та висновку про вартість об'єкту оцінки та інформаційної довідки з вебпорталу Судова влада України у справі №904/1300/25 за позовом ТОВ «Агро-Злагода» до ТОВ «Живена Агро») відповідач 1 надав до суду 03.04.2025, тобто за межами встановленого строку.
Відповідач 1 не заявляв клопотань про надання додаткового строку для подання доказів або про поновлення процесуального строку для подання доказів.
Відповідач 1 не навів підстави неподання відповідних доказів у встановлені законом та судом строки.
Зважаючи на вищевикладене, суд не приймає до розгляду докази, долучені відповідачем до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 03.04.2025 (договір купівлі-продажу від 06.09.2023 №60; видаткова накладна від 09.05.2025 №1904; акт обстеження та списання загиблих посівів від 20.06.2024 №1; довіреність від 31.05.2024 №31-0524; титульний лист звіту про незалежну оцінку; лист, який містить інформацію про зміст звіту та висновку про вартість об'єкту оцінки; інформаційна довідка з вебпорталу Судова влада України у справі №904/1300/25 за позовом ТОВ «Агро-Злагода» до ТОВ «Живена Агро»).
Суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18.
Схожі за змістом висновки щодо необхідності чіткого розмежування відсотків річних, що нараховуються кредитором за прострочення виконання грошового зобов'язання (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України), та процентів за користування товарним кредитом (частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України) викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №908/24/18, від 03.12.2019 у справі №902/235/19, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 21.01.2025 у справі №916/901/24.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Однак пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.
Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому неможливим є зменшення їх розміру на підставі частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 1 про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення суми 20% річних.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Сукупна сума правомірних вимог позивача про стягнення 20% річних, пені, штрафу дорівнює 89720грн40коп та становить 30% від суми боргу.
Суд враховує, що стягнення 20% річних та пені певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням відповідачем сплати суми боргу. З огляду на матеріали справи, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 30% з 59514грн11коп до 41659грн87коп.
Позивач послався на статтю 238 Господарського процесуального кодексу України та просив зазначити у рішенні про нарахування відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода» за наступною формулою : Сума відсотків річних = Сума, що підлягає оплаті * 20% * Кількість днів прострочення/365 днів.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частині десятій статті 238 Господарського процесуального кодексу України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону "Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).
Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 Господарського процесуального кодексу України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних, правове регулювання яких визначено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, охоплюються положенням наведених норм. Підтвердженням цього висновку додатково свідчить сам зміст частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, в якій прямо зазначено, що проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22.
У позові позивач не заявляв до стягнення проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Тому суд залишає без задоволення клопотання позивача про застосування норм частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафу покладається на відповідача 1 без урахування зменшення цієї суми.
Позивач просив стягнути з відповідача 1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000грн.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» у цій справі здійснювалось адвокатом Палуном Іваном Вікторовичем.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав до суду копії - договору про надання правової допомоги від 05.12.2024; додаткової угоди №1 від 05.12.2024; платіжної інструкції №2289 від 19.03.2025 про сплату 20000грн; акту приймання-передачі наданих послуг №4 від 28.02.2025; ордер на надання правничої допомоги серія ВН№1474821 від 13.02.2025.
Між Адвокатським об'єднанням «Альбатраст» в особі керуючого партнера Палуна Івана Вікторовича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги від 05.12.2024 (далі - договір від 05.12.2024).
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору від 05.12.2024 у порядку на умовах, визначених цим договором, Адвокатське об'єднання «Альбатраст» зобов'язалось надавати правову допомогу, а клієнт зобов'язався прийняти надану правову допомогу.
Під правовою допомогою у договорі від 05.12.2024 розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування. Вибір форми надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тобто клієнта.
Відповідно до пунктів 5.1,5.2 договору від 05.12.2024 розмір гонорару врегульований додатковою угодою до договору. Сторонами погоджено, що оплата розміру гонорару відбувається шляхом його перерахування на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання «Альбатраст».
Фактичні витрати при наданні правової допомоги погашаються клієнтом.
Пунктом 6.2 договору від 05.12.2024 визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 05.12.2024 №1 до договору від 05.12.2024 за надання правової допомоги, яка може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз'яснення, складення проектів договорів для забезпечення господарської діяльності, звернень, довідок, заяв, скарг, формування правової позиції відносно захисту порушених прав клієнта, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування, клієнт зобов'язується сплатити гонорар у розмірі 4000грн, кожен календарний місяць, незалежно від факту користування правовою допомогою.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 05.12.2024 №1 до договору від 05.12.2024 об'єм послуг, що надаються адвокатом в рамках розрахункового місяця та визначається з урахуванням витраченого останнім часу. Калькуляційною одиницею часу є одна година. Мінімальний обсяг часу, який включається до акта виконаних робіт дорівнює 0,5 годин. Загальний обсяг витраченого часу, що підлягає оплаті за розрахунковий місяць визначається в акті виконаних робіт. Межею послуг, що надаються адвокатом протягом розрахункового місяця є 8 (вісім) годин.
Пунктом 4 додаткової угоди від 05.12.2024 №1 до договору від 05.12.2024 встановлено, що клієнт, у випадку необхідності, може вийти за межі послуг та часу, що передбачені пунктами 1, 2 угоди. У такому випадку оплата за надані послуги становитиме додаткову суму, що буде визначена у відповідності до фактично витраченого часу для надання правової допомоги, та еквівалентну 1500грн за годину роботи адвоката.
У пункті 7 додаткової угоди від 05.12.2024 №1 до договору від 05.12.2024 вказано, що адвокат по завершенню календарного місяця надає клієнту акт виконаних робіт, а замовник після підписання цього акту, впродовж 10 робочих днів здійснює оплату послуг у розмірі визначеному з урахуванням п. 1, 2, 4 додаткової угоди шляхом безготівкового переказу коштів.
Згідно з наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2025 до договору від 05.12.2024 адвокат надав клієнту правові послуги у відповідності до договору про надання правової допомоги №2/12 від 05.12.2024, а клієнт прийняв надані адвокатом правові послуги, результатом яких є представництво інтересів замовника у Господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/628/25 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №09-04/24 купівлі продажу, а саме:
1) аналіз фактичних обставин справи, аналіз законодавства, формування правової позиції та обґрунтування основних тез позову. Написання позовної заяви, що включає детальний виклад обставин справи, правову оцінку цих обставин з посиланням на відповідні норми законодавства, формулювання позовних вимог та надання списку доказів, що додаються до позову - за один документ - 15000грн;
2) представництво в суді першої інстанції - 5000грн.
Загальна вартість наданих правових послуг становить 20000грн, без ПДВ.
Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 19.03.2025 ТОВ «Агро Солюшен» перерахувало на користь Адвокатського об'єднання «Альбатраст» 20000грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частини перша, друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд розглядає питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 19800грн. (20000грн. х 0,99%).
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України так і у частинах п'ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме - пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказано, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вирішує питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 19900грн32коп.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов до висновку не присуджувати позивачу всі його заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу. Підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 16000грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода» про стягнення суми боргу в розмірі 297570грн57коп, пені в розмірі 20285грн53коп, штрафу в розмірі 59514грн11коп, 20% річних в розмірі 11860грн58коп - задовольнити частково.
Зменшити розмір штрафу на 30% з 59514грн11коп до 41659грн87коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Злагода» (ідентифікаційний код: 34245451; місцезнаходження: 52720, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Новохорошевське, вул. Дніпровська, буд.36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшен» (ідентифікаційний код: 45046820; місцезнаходження: 51486, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богуслав, вул. Тернівська, буд. 2/2) суму боргу в розмірі 297570грн57коп, 20% річних у розмірі 10872грн11?коп, пеню у розмірі 19334грн18коп, штраф у розмірі 41659грн87коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4647грн49коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 20% річних у розмірі 988грн47коп, пені у розмірі 951грн35коп, штрафу у розмірі 17854грн24коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова