Рішення від 02.06.2025 по справі 903/1045/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2025 року Справа № 903/1045/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР"

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП"

про стягнення 91 843,81 грн

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна"

про визнання недійсним договору в частині

Представники сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна": Кір'яков Артур Сергійович, адвокат, ордер серія АН№1581910 від 18.12.2024;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР": не прибули;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП": Антонюк Роман Валерійович, адвокат, ордер серія АС№1124800 від 20.01.2025

Встановив:

20.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" та просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" 8 248,42 грн. заборгованості в т.ч. 6 818,93 грн. основного боргу, 442,11 грн. пені, 681,89 грн. штрафу, 254,63 грн. інфляційних втрат та 50,86 грн. 3% річних.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" 83 595,39 грн. в т.ч. 4 470, 81 грн. штрафу за порушення строку доставки вантажу, 79 124, 52 грн. штрафу за наявність розрахунків/ договірних відносин з вантажоодержувачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не належне виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1109/03 від 11.09.2024 за договором про транспортно-експедиторське обслуговування №1109/01 від 11.09.2024.

Ухвалою суду від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.12.2024 через відділ документального забезпечення та контролю суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" надійшло клопотання за вх.№ 01-75/8434/24 від 26.12.2024 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у якому просить суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 30.12.2024 ухвалено про перехід до розгляду справи №903/1045/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.01.2025 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 20.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.03.2025. Відкладено підготовче засідання на 03.03.2025. Зобов'язано Волинську митницю надати відомості (документи) оформлені/подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" (код ЄДРПОУ 43829991) щодо товару, який перевозився транспортними засобами з реєстраційним номером НОМЕР_1 та НОМЕР_7 через митний кордон України за орієнтовний період з 15.09.2024 по 23.09.2024. Зобов'язано позивача надати читабельну копію заявки №3 до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1109/01 від 11.09.2024.

23.01.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" 23.01.2025 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав зустрічну позовну заяву за вх.№01-52/99/25 у якій просить суд визнати недійсним пункт 13 Договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1109/03 від 11 вересня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРТ ТРАНС ГРУП».

Ухвалою суду від 29.01.2025 у справі №903/1045/24 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" про визнання недійсним договору в частині та об'єднано його для спільного розгляду з первісним позовом. Підготовче засідання призначено на 03.03.2025.

12.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" через відділ документального забезпечення та контролю суду подало:

1) відзив на зустрічну позовну заяву за вх.№01-87/464/25 від 12.02.2025;

2) клопотання за вх.01-75/465/25 від 12.02.2025 на виконання ухвали суду від 20.01.2025 до якого долучив читабельну копію заявки №3 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1109/01 від 11.09.2024.

Ухвалою суду від 03.03.2025 відкладено підготовче засідання на 19.03.2025.

17.03.2025 від Волинської митниці через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов лист за вх.№01-75/864/25 від 17.03.2025 до якого на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2025 долучено відомості (документи) оформлені/подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМГОР» щодо товару, який перевозився транспортними засобами з реєстраційним номером НОМЕР_1 та НОМЕР_7 через митний кордон України за орієнтовний період з 15.09.2024 по 23.09.2024.

Ухвалою суду від 19.03.2025 у підготовчому судовому засіданні до 26.03.2025.

20.03.2025 від Товариство з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх. №01-87/1096/25 про застосування заходів процесуального примусу та стягнення в дохід державного бюджету з відповідача-2 за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП") та представника (адвоката Антонюка Романа Валерійовича) штрафу в розмірі 30 280,00 грн. з кожного відмовити.

26.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх.№01-87/1166/25 від 26.03.2025 про зменшення розміру штрафних санкцій до 4000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.

27.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх.№01-87/1209/25 про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій: договору-заявки від 11.09.2024, акту від 20.09.2024, квитанції ТОВ "Нова Пошта" від 26.03.2025 року, податкової накладної від 20.09.2024 року з квитанцією про реєстрацію ПН (витяг з ЄРПН), рахунку на оплату від 19.09.2024 року та CMR від 13.09.2024 року.

30.04.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" через відділ документального забезпечення та контролю суду подав:

- клопотання про витребування доказів за вх.№01-87/1827/25 від 30.04.2025 у якому просить суд поновити строк подачі клопотання про витребування доказів №4 та витребувати у головного управління ДПС у Волинській області всі податкові накладні/розрахунки коригувань подані та/або зареєстровані Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" стосовно покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" за період з 16.09.2024 по 30.09.2025;

- заперечення на клопотання (заяву) за вх.№ 01-87/1826/25 від 30.04.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" про зменшення розміру штрафу.

Ухвалою суду від 30.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.05.2025

22.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх. №01-87/2242/25 про стягнення з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" витрат на професійну правничу допомогу в суму 33 700,00 грн.

26.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх. №01-87/2286/25 в якому товариство, просить суд відмовити у задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" витрат на професійну правничу допомогу в суму 33 700,00 грн.

Присутній в судовому засіданні 26.05.2025 представник позивача/відповідача за зустрічним позовом первісні позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у первісній позовній заяві та стягнути з відповідачів 33 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Зустрічний позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні 26.05.2025 представник відповідача/позивача за зустрічним позовом первісний позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог.

Зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

В судовому засіданні 26.05.2025, судом відповідно до положення ст. 219 ГПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 02.06.2025 на 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 02.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Щодо клопотання Товариств з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" про застосування заходів процесуального примусу та стягнення в дохід державного бюджету з відповідача-2 за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП") та представника (адвоката Антонюка Романа Валерійовича) штрафу в розмірі 30 280,00 грн. з кожного, суд зазначає наступне.

На обґрунтування клопотання представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" адвокат Кір'яков А.С. посилається на те, що керівник Відповідача-2 та адвокат відповідача за зустрічним позовом вводять суд в оману стосовно дати поставки вантажу вантажоодержувачу ТОВ «ПРОМГОР» між 19 вересня 2025 року та 20 вересня 2025 року, а саме Відповідачу-1 за первісним позовом, яка виражена в наступному:

1) суперечностей твердженням що містяться в зустрічній позовній заяві, сформованій 23.01.2025, та заяві свідка, сформованій в системі «Електронний суд» 18.03.2025;

2) твердженнях адвоката Антонюка Романа Валерійовича в судових засіданнях 03.03.2025 та 19.03.2025.

Введення суду в оману Відповідачем-2 та представником Відповідача-2 за зустрічним позовом виражено в зміні дати доставки вантажу з 19 вересня 2024 на 20 вересня 2024 що підтверджується складеними процесуальними документами та письмовими поясненнями представника; твердження представника Відповідача-2 за зустрічним позовом про відсутність доказів на судовому засіданні 03.03.2025 та прийняттям зобов'язання надати докази що викладене в судовому засіданні 18.03.2025.

Згідно зі ст. 131 ГПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходами процесуального примусу згідно зі ст. 132 Господарського процесуального кодексу України є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Відповідно до ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника, згідно ч.3 ст. 135 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Факту зловживання боржником процесуальними правами в розумінні ч.2 ст.43 ГПК України не встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" не ухилялось від вчинення дій, покладених судом.

Також, статтею 135 ГПК України не передбачено права суду стягнення штрафу за подачу стороною у справі недостовірної інформації.

З огляду на викладене у задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу слід відмовити.

Положеннями частини 4 статті 42 ГПК України передбачено, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

У судовому засіданні представник позивача на обґрунтування заявленого клопотання пояснив, що керівник Відповідача-2 та адвокат відповідача вводять суд в оману стосовно дати поставки вантажу вантажоодержувачу ТОВ «ПРОМГОР», що є підставою для притягнення відповідача-2 за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП") та представника (адвоката Антонюка Романа Валерійовича) за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи до відповідальності встановленої законом, зокрема, відповідальності у вигляді сплати штрафу на підставі пункту 2 частини 1 статті 135 ГПК України.

Постановлення судом ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу є дискреційним правом суду, яке ним реалізовується у разі наявності обставин та підстав передбачених статтею 135 ГПК України.

Обставин, які на думку представника позивача є підставою для застосування до відповідача-2 та представника відповідальності, зокрема, штрафу на підставі пункту 2 частини 1 статті 135 ГПК України на час розгляду клопотання судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про притягнення до відповідальності відповідача-2 та представника - адвоката Антонюка Романа Валерійовича за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи задоволенню не підлягає.

Розглянувши докази, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

11 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» (далі - Позивач/ ТОВ «МКарго Україна»/ Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промгор» (далі - Відповідач-1/ ТОВ «Промгор»/Клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №1109/01.

стосовно забезпечення Експедитором за дорученням і за рахунок Клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою Сторін (далі - Договір № 1109/01) (копія договору додається).

Відповідно до п. 1.2 Договору № 1109/01 послуги надаються на підставі заявки Клієнта, у якій зазначаються: вид Послуг, найменування та транспортні характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункти відправлення та призначення вантажу, строки виконання зобов'язань, підтвердження згоди на оплату вартості послуг Експедитора, перелік інших послуг, які Клієнт доручає Експедитору, а також будь-які додаткові інструкції з доставки та видачі вантажу вантажоодержувачу. Заявка Клієнта є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору № 1109/01 за надання послуг клієнт здійснює оплату в порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Розмір плати Експедитора за надання Послуг визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обсягу Послуг, потрібних відповідно до заявки Клієнта, на підставі ставок Експедитора та може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді, зазначатися в заявці або листі Клієнта, в електронних листах або узгоджуватися будь-яким іншим зручним для Сторін способом (що є належним доказом прийняття Клієнтом зобов'язань з оплати зазначеної суми). Узгоджений Сторонами розмір платежів, що підлягають оплаті на користь Експедитора, може збільшуватися в разі збільшення обсягу Послуг, зміни інструкцій Клієнта або збільшення витрат, пов'язаних із наданням Послуг.

11 вересня 2024 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладена заявка № 2 до Договору №1109/01 щодо автомобільного перевезення вантажу на наступних умовах:

- автоперевезення кар'єрного обладнання (вага 22 400 кг) за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна);

- дата завантаження 13.09.2024; орієнтовний строк доставки вантажу 18.09.2024; адреса розвантаження: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Чехова, буд. 24;

- вартість послуг 1 950,00 Євро (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят Євро 00 Євроцентів), без ПДВ; безготівковий розрахунок в день розмитнення.

19 вересня 2024 року відбулося митне очищення вантажу про що свідчить другий штамп митниці « 19092405» на CMR від 13.09.2024 (Том 1 а.с. 36).

01 жовтня 2024 року Позивачем на електронну пошту Відповідача-1 promkomp2007@ukr.net направлено рахунок на оплату №370 від 13.09.2024 на суму 88 646,03 грн. (Том 1 а.с. 24)

25 жовтня 2024 року Позивачем направлено Відповідачу-1 лист від 24.10.2024 № 2410/01 до якого долучено рахунок на оплату № 370 від 13.09.2024 та акт надання послуг № 9-28 від 30.09.2024 на суму 88 646,03 грн. 01.11.2024 Відповідачем-1 отримане відправлення №0817600067660 що містило лист позивача від 24.10.2024 № 2410/01 з додатками. Також, 25.10.2024 вищевказаний лист з додатками отримано Відповідачем-2 електронно поштою (Том 1 а.с. 24-27).

Позивач доводить, що станом на дату подачі позовної заяви Відповідач-1 має заборгованість перед Позивачем в сумі 88 646,03 грн (еквівалент 1 950,00 Євро), яка виникла внаслідок невиконання зобов'язання по сплаті вартості автоперевезення кар'єрного обладнання (вага 22 400 кг) за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна).

Також, між представником Позивача та керівником Відповідача-2 проведено переговори стосовно доставки вантажу за маршрутом Гданськ - Коростень вартістю 1 800,00 Євро що підтверджується записом телефонної розмови.

11 вересня 2024 року, в інтересах Відповідача-1, між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРТ ТРАНС ГРУП» (далі - Відповідач-2/ ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП»/ Перевізник) укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1109/03 (Том 1 а.с. 31-32).

Відповідно до п. 1 Договору №1109/03 перевізник зобов'язується надати послугу, а саме доставити автомобільним транспортом до місця призначення довірений йому вантаж та видати його вантажоодержувачу, а Експедитор зобов'язується прийняти та вчасно оплатити послугу перевезення.

В пункті 3 Договору №1109/03 сторони погодили наступні умови перевезення:

- автоперевезення кар'єрного обладнання (вага 22 400 кг) за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна);

- дата завантаження 13.09.2024; строк доставки вантажу 18.09.2024; адреса розвантаження: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Чехова, буд. 24;

- вартість послуг перевезення 1 800,00 Євро (одна тисяча вісімсот Євро 00 Євроцентів), без ПДВ; безготівковий розрахунок в день розмитнення.

13 вересня 2024 року Відповідача-2 отримано вантаж в місті м. Гданськ (Польща) про що складена CMR (Том 1 а.с. 36-37).

15 вересня 2024 року відділенням дорожньої митниці в м. Дорогуськ Люблінської митно-податкової служби в Бялій Подлясці складено два документа «Роздруківка динамічного зважування транспортного засобу» та «Встановлені (призначені) наступні збори», які перекладені позивачем на державну мову (Том 1 а.с. 38-40).

За доводами Відповідача-2, на підставі вищевказаних документів, ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП» притягнуто до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме порушено норми навантаження на одну вісь, шляхом накладення штрафу в розмірі 6 000 злотих.

Доїхавши до пункту пропуску державного кордону, Відповідач-2 висунув Позивачу/ Відповідачу-1 вимогу - що він продовжить рух (перевезення вантажу) тільки після сплати/ компенсації штрафу (6 000,00 злотих).

17 вересня 2024 року Відповідачем-2 отримана вимога позивача про своєчасну доставку вантажу від 17.09.2024 №1709/03 в якій позивач вимагав доставити вантаж за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Чехова, буд. 24 (адреса розвантаження) не пізніше 18 вересня 2024 року (строк доставки вантажу). Також, вищевказану вимогу направлено у поштовому відправленні №0817600062600, яке станом на дату подачі позовної заяви не отримане Відповідачем-2, статус відправлення - Прибуло до Логістичного центру/ 21.09.2024 (Том 1 а.с. 41-43).

За наявною у Позивача інформацією, Відповідач-1 компенсував Відповідачу-2 п'ятдесят відсотків (50%) штрафу накладеного 15.09.2024 за порушення Відповідачем-2 правил дорожнього руху. В листуванні представників Позивача та Відповідача-1 стосовно даного питання зазначено наступне: Счет Альберту оплатили на прямую с учетом штрафа (Том 1 а.с. 28-30).

Наявність штампу «під митним контролем» на CMR від 13.09.2024 № б/н служить дозволом, що надається митницею транспортній організації на перевезення вантажу до внутрішньої митниці, тобто свідчить про перетин вантажу пункту пропуску на кордоні. 19 вересня 2024 року відбулося митне очищення вантажу про що свідчить другий штамп митниці « 19092405» на CMR від 13.09.2024.

12 вересня 2024 року Відповідачем-2 складена довідка №12/09 про транспортні витрати згідно якої транспортні витрати за маршрутом Гданськ, Польща - пмп Ягодин, Україна складають 46 750,00 грн.; пмп Ягодин, Україна - м. Коростень, Україна складають 35 077,10 грн. та виставлено Позивачу рахунок на оплату № 56 на суму 81 827,10 грн згідно Договору-заявки № 1109/03 від 11.09.2024, СМК № б/н від 13.09.2024. У вищевказаному рахунку визначено підстави вставлення рахунку: договір-заявка № 1109/03 від 11.09.2024, товарно-транспортний документ CMR № б/н від 13.09.2024 (Том 1 а.с. 44-45 ).

Відтак, позивач доводить, що 19 вересня 2024 року Відповідач-1, на виконання пункту 1 заявки від 11.09.2024 №2 до Договору № 1109/01, зобов'язаний перерахувати Позивачу грошові кошти в сумі 88 646,03 грн (еквівалент 1 950,00 Євро), що становить вартість послуг. Митне очищення Відповідачем-1 вантажу свідчить про обов'язок Позивача перерахувати Відповідачу-2 вартість перевезення в сумі 81 827,10 грн. (еквівалент 1 800,00 Євро).

Відповідачем-1 не перераховано Позивачу вартість послуг в сумі 1 950,00 Євро, тому Позивачем не сплачена Відповідачу-2 вартість перевезення в сумі 1 800,00 Євро.

23 жовтня 2024 року Відповідачем-2 отримано від Позивача претензію про сплату штрафу внаслідок порушення строків доставки вантажу від 23.10.2024 № 2310/01 з вимогою невідкладно, але не пізніше трьох банківських днів від дати отримання претензії перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "МКАРГО Україна" грошові кошти в сумі 156 478,35 грн на поточний рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Також, вищевказану претензію направлено у поштовому відправленні №0817600067652, яке станом на дату подачі позовної заяви не отримане Відповідачем-2, статус відправлення - 29.10.2024 прибуло до відділення (Том 1 а.с. 50-52).

Позивач зазначає, що Відповідач-2 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки Volvo, комерційний опис FH420, реєстраційний номер НОМЕР_1 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та є власником загального напівпричепу Н/ПР-тентовий марки SCHMITZ CARGOBULL, комерційний опис SCB S3T, реєстраційний номер НОМЕР_4 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (Том 1 а.с. 52-54).

21 жовтня 2024 року представником позивача направлено адвокатський запит № БТГ1 в Державну митну службу України щодо надання копій всіх документів пов'язаних з митним очищення товару який переміщено через митний кордон України транспортними засобами з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_4 за період з 15.09.2024 по 23.09.2024. В листі Державної митної служби України від 23.10.2024 № 19-02/19-02-02/8.19/4926 зазначено про те, що правові підстави для надання запитуваних відомостей відсутні (Том 1 а.с. 58-59).

Також 21 жовтня 2024 року представником позивача направлено адвокатський запит № БТГ2 в Волинську митницю щодо надання копій всіх документів поданих/ оформлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промгор» (ідентифікаційний код 43829991) стосовно товару який перевозився транспортними засобами з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_4 за період з 15.09.2024 по 23.09.2024. В листі Волинської митниці від 25.10.2024 № 7.3-2/28-08-04/8.19/11805 зазначено про те, що при здійсненні пропуску запитуваного транспортного засобу ТзОВ «МКарго Україна» не задіяне, то відсутні підстави для надання запитуваних документів (Том 1 а.с. 60-61).

В подальшому 12 грудня 2024 року представником Позивача направлено Відповідачу-1 адвокатський запит № БТГ3 стосовно надання інформації, документів щодо перевезення вантажу (кар'єрного обладнання) в транспортних засобах АС6706НМ, AC1484XG за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна) та інформації та документів стосовно наявності відносин з Відповідачем-2. Також, 12 грудня 2024 року представником Позивача направлено Відповідачу-2 адвокатський запит №БТГ4 стосовно надання інформації, документів щодо перевезення вантажу (кар'єрного обладнання) в транспортних засобах АС6706НМ, AC1484XG за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна) та інформації та документів стосовно наявності відносин з Відповідачем-1 (том 1 а.с. 62-68).

Відповідно до п. 3.3 Договору №1109/01 від 11.09.2024 послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання Послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною заявкою до цього Договору.

Заявкою від 11.09.2024 №2 визначено умови оплати: безготівковий розрахунок в день розмитнення.

Відповідачем-1 отримано ватаж (кар'єрне обладнання) що слідувало за маршрутом: м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна) про що свідчить наявність печатки на CMR № б/н від 13.09.2024.

Прогнозована дата отримання вантажу Відповідачем-1 19 вересня 2024 року.

Згідно з п. 2.2.13 Договору №1109/01 Клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати за послуги Експедитора.

Кожна сторона повинна виконувати свої зобов'язання належним чином, надаючи другій стороні всіляке сприяння у виконанні нею своїх зобов'язань. Сторона, яка порушила свої зобов'язання за Договором, повинна негайно усунути ці порушення (п.п. 4.1.2, 4.1.3 Договору).

01 листопада 2024 року Відповідачем-1 отримано відправлення №0817600067660 що містило акт від 30.09.2024 № 9-28 на загальну суму 88 646,03 грн. (Том 1 а.с. 24-27).

Згідно з п. 3.4 Договору №1109/01 факт надання Послуг Експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом інших відповідних документів, про що складається акт надання Послуг (далі - «Акт»), підписаний уповноваженими представниками Сторін та скріплений печатками Сторін (за наявності).

Сторони погодилися, що Послуги також вважаються повністю прийнятими Клієнтом у разі, якщо Клієнт протягом 5 (п'яти) робочих днів не надав підписаний примірник Акту і не надав акт заперечень до нього.

У будь-якому разі часткова оплата Клієнтом рахунку Експедитора є підтвердженням того, що вказані у рахунку Послуги/витрати Клієнтом визнаються та підлягають повній оплаті Клієнтом у порядку, що визначений Договором/законодавством, якщо іншого окремо не погоджено Сторонами.

Позивач доводить, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" не отримано підписаний примірник від Відповідача-1 та/або заперечення стосовно підписання акту. Відсутність заперечень стосовно акту від 30.09.2024 № 9-28 на суму 88 646,03 грн свідчить про належне прийняття послуг Відповідачем-1 в повному обсязі.

Відтак, сума боргу що заявлена до стягнення з Відповідача-1 на користь позивача становить 6 818,93 грн. виходячи з розрахунку 88 646,03 грн (загальна вартість послуг) - 81 827,10 грн (вартість перевезення), визначена пунктом 3 рахунку на оплату №370 від 13.09.2024 та актом № 9-28 від 30.09.2024 транспортно-експедиторське обслуговування на території України.

Проте, відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" взяті на себе у відповідності до договору від 11.09.2024 №1109/01 про транспортно-експедиторське обслуговування та договору-заявки №2 від 11.09.2024 зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих транспортних послуг не виконало, послуги не оплатило, у зв'язку з чим заборгувало позивачу 6 818,93 грн.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" 6 818,93 грн. основного боргу, 442,11 грн. пені, 681,89 грн. штрафу, 254,63 грн. інфляційних втрат та 50,86 грн. 3% річних.

Також, з метою виконання умов Договору №1109/01 від 11.09.2024, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 щодо перевезення кар'єрного обладнання за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна), між Позивачем та Відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.09.2024 №1109/03 (Том 1 а.с. 31-32).

Пунктом 3 Договору від 11.09.2024 №1109/03 визначено строк доставки вантажу - 18.09.2024.

Відповідно до п. 8 Договору №1109/03 у разі порушення строків прибуття транспортного засобу на місце завантаження або розвантаження на 3 (три) години і більше від часу, зазначеного в п. 3 даного Договору, або прибуття транспортного засобу, неналежно обладнаного для надання послуги перевезення, Перевізник за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф у розмірі 100,00 Євро в гривні за курсом НБУ на дату пред'явлення письмової вимоги Експедитором.

Згідно з п. 12 Договору у разі порушення строків доставки вантажу, передбачених п. 3 даного Договору, Перевізник за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф у розмірі 100,00 Євро в гривні за курсом НБУ на дату пред'явлення письмової вимоги Експедитором за кожну розпочату добу запізнення.

19 вересня 2024 року відбулося митне очищення вантажу про що свідчить другий штамп митниці « 19092405», що свідчить про порушення строку доставки вантажу.

23 жовтня 2024 року Відповідачем-2 отримана претензія позивача про сплату штрафу внаслідок порушення строків доставки вантажу №2310/01 з вимогою невідкладно, але не пізніше трьох банківських днів від дати отримання претензії перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "МКАРГО Україна" грошові кошти в сумі 156 478,35 грн на поточний рахунок НОМЕР_6 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Том 1 а.с. 50-51).

Розмір штрафу визначено за одну розпочату добу запізнення, тобто 19 вересня 2024 року.

Станом на дату пред'явлення претензії (23.10.2024) офіційний курс гривні до Євро становить 44,7081 грн.

Сума штрафу за порушення строку доставки вантажу заявлена до стягнення з Відповідача-2 становить 4 470,81 грн виходячи з розрахунку 100,00 Євро * 44,7081 грн/Євро.

Відповідно до п. 13 Договору №1109/03 перевізник зобов'язується не проводити жодних взаєморозрахунків та не укладати договорів на надання послуг перевезення безпосередньо з вантажовідправником та/або вантажоодержувачем протягом 3 (трьох) календарних років з моменту доставки вантажу по даному Договору. У разі порушення даного пункту Договору, Перевізник за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф у розмірі вартості Послуги перевезення за даним Договором.

В листуванні представників Позивача та Відповідача-1 зазначено наступне: "Счет Альберту оплатили на прямую с учетом штрафа. И на таможню подавались документы подписанные на прямую".

Вартість послуги перевезення, визначена пунктом 3 Договору №1109/03, становить 1 800,00 Євро, без ПДВ.

Станом на дату пред'явлення позовної заяви (19.12.2024) офіційний курс гривні до Євро становить 43,9581 грн/Євро.

Сума штрафу за наявність розрахунків договірних відносин з вантажоодержувачем (Відповідачем-1) заявлена до стягнення з Відповідача-2 становить 79 124,58 грн виходячи з розрахунку 1 800,00 Євро * 43,9581 грн/Євро.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" та просить суд:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право па одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

В даному випадку, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" та відповідачем-1 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" носять договірний характер, укладений між останніми договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.09.2024 №1109/01 предметами судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, тобто є чинним та обов'язковим для сторін.

Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" містить визначення понять наступних термінів:

-транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

-транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

-експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

-клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

-перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

-учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

- забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

- фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

- організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організовують експертизу вантажів;

- здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

- здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

- забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

- забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

- надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.3 ч.1 ст.10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 1109/01 послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання Послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною заявкою до цього Договору.

Заявкою від 11.09.2024 № 2 визначено умови оплати: безготівковий розрахунок в день розмитнення.

З наявної у Позивача фотокопії CMR № б/н від 13.09.2024 неможливо встановити дату отримання Відповідачем-1 вантажу оскільки не заповнений п. 24 вищевказаного документа. Прогнозована дата отримання вантажу Відповідачем-1 19 вересня 2024 року.

Згідно з п. 2.2.13 Договору № 1109/01 Клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати за послуги Експедитора.

У пункті 3.4. договору сторони погодили, що факт надання послуг експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом інших відповідних документів, про що складається акт надання послуг (далі - акт), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (за наявності). Сторони погодилися, що послуги також вважаються повністю прийнятими клієнтом у разі, якщо клієнт протягом 5 робочих днів не надав підписаний примірник акта і не надав акт заперечень до нього. У будь-якому разі часткова оплата клієнтом рахунку експедитора є підтвердженням того, що вказані у рахунку послуги/витрати клієнтом визнаються та підлягають повній оплаті клієнтом у порядку, що визначений договором/законодавством, якщо іншого окремо не погоджено сторонами.

01 листопада 2024 року Відповідачем-1 отримано відправлення №0817600067660 що містило акт від 30.09.2024 №9-28 на загальну суму 88 646,03 грн.

Враховуючи, що матеріали справи не містять заперечень відповідача-1 на акт надання послуг від 30.09.2024 №9-28, то відповідно до п. 3.4. договору вказаний акт виконаних робіт вважається прийнятими відповідачем та підлягає оплаті.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що сума заборгованості за надані послуги в розмірі 6 818,93 грн. станом на день прийняття рішення відповідачем-1 не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми заборгованості в розмірі 6 818,93 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Сума боргу 6 818,93 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем-1.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.3.7 Договору у разі порушення Клієнтом строків оплати, передбачених відповідною заявкою до Договору, Клієнт за вимогою Експедитора сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожний календарний день прострочення такого платежу. У разі прострочення Клієнтом оплати більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Клієнт за вимогою Експедитора додатково до пені сплачує Експедитору штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.09.2024 №1109/01 недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.3.7 не визнавався.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих послуг, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача-1 пені в загальному розмірі 442,11 грн. за період з 20.09.2024 по 19.12.2024 та 6 818,93 грн. штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості 6 818,93 грн.

Розглянувши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" 442,11 грн. пені та штрафу в розмірі 681,89 грн., дослідивши положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що визначені позивачем штрафні санкції підставні та підлягають до стягнення з відповідача-1 на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" 254,63 грн. - суми інфляційних за період прострочки платежів з 20.09.2024 по 19.12.2024 та 50,86 грн. - 3% річних за аналогічний період.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" до відповідача -2 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" 83 595,39 грн. в т.ч. 4 470, 81 грн. штрафу за порушення строку доставки вантажу, 79 124, 52 грн. штрафу за наявність розрахунків/ договірних відносин з вантажоодержувачем, суд встановив наступне.

З метою виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.09.2024 №1109/01, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 щодо перевезення кар'єрного обладнання за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна), між Позивачем та Відповідачем-2 укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.09.2024 №1109/03.

Пунктом 3 договору-заявки №1109/03 від 11.09.2024 визначено строк доставки вантажу - 18.09.2024.

Відповідно до п. 8 договору-заявки №1109/03 від 11.09.2024 у разі порушення строків прибуття транспортного засобу на місце завантаження або розвантаження на 3 (три) години і більше від часу, зазначеного в п. 3 даного Договору, або прибуття транспортного засобу, неналежно обладнаного для надання послуги перевезення, Перевізник за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф у розмірі 100,00 Євро (сто Євро 00 Євроцентів) в гривні за курсом НБУ на дату пред'явлення письмової вимоги Експедитором.

Згідно з п. 12 договору-заявки №1109/03 від 11.09.2024 у разі порушення строків доставки вантажу, передбачених п. 3 даного Договору, Перевізник за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф у розмірі 100,00 Євро (сто Євро 00 Євроцентів) в гривні за курсом НБУ на дату пред'явлення письмової вимоги Експедитором за кожну розпочату добу запізнення.

Відповідно до CMR від 13.09.2024 митне очищення вантажу відбулось 19 вересня 2024 року про що свідчить другий штамп митниці « 19092405», що свідчить про порушення позивачем строку доставки вантажу.

23 жовтня 2024 року Відповідачем-2 отримана претензія Позивача про сплату штрафу внаслідок порушення строків доставки вантажу №2310/01 з вимогою невідкладно, але не пізніше трьох банківських днів від дати отримання претензії перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "МКАРГО Україна" грошові кошти в сумі 156 478,35 грн на поточний рахунок НОМЕР_6 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Розмір штрафу визначено за одну розпочату добу запізнення, тобто 19 вересня 2024 року.

Станом на дату пред'явлення претензії (23.10.2024) офіційний курс гривні до Євро становить 44,7081 грн.

Положеннями п. 13 договору-заявки №1109/03 від 11.09.2024 сторони погодили, що перевізник зобов'язується не проводити жодних взаєморозрахунків та не укладати договорів на надання послуг перевезення безпосередньо з вантажовідправником та/або вантажоодержувачем протягом 3 (трьох) календарних років з моменту доставки вантажу по даному Договору. У разі порушення даного пункту Договору, Перевізник за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф у розмірі вартості Послуги перевезення за даним Договором.

Як зазначено вище, в листуванні представників Позивача та Відповідача-1 зазначено наступне: "Счет Альберту оплатили на прямую с учетом штрафа. И на таможню подавались документы подписанные на прямую".

Вартість послуги перевезення, визначена пунктом 3 Договору № 1109/03, становить 1 800,00 Євро, без ПДВ. Станом на дату пред'явлення позовної заяви (19.12.2024) офіційний курс гривні до Євро становить 43,9581 грн/Євро.

Відтак, сума штрафу за наявність розрахунків/договірних відносин з вантажоодержувачем (Відповідачем-1) заявлена до стягнення з Відповідача-2 становить 79 124,58 грн виходячи з розрахунку 1 800,00 Євро * 43,9581 грн/Євро.

Розглянувши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" 4 470, 81 грн. штрафу за порушення строку доставки вантажу, 79 124, 52 грн. штрафу за наявність розрахунків/ договірних відносин з вантажоодержувачем, дослідивши положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що визначені позивачем штрафні санкції підставні та підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі.

Водночас, відповідачем-2 відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та, шляхом подання клопотання за вх.№01-87/1166/25 від 26.03.2025 про зменшення розміру штрафних санкцій до 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача-2, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, період прострочення який є незначним, суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій на 50% та стягнути їх з відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна", в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 2 235,41 грн. штрафу за порушення строку доставки вантажу та 39 562,29 грн. штрафу за наявність розрахунків/договірних відносин з вантажоодержувачем.

Відтак, в частині стягнення 2 235,41 грн. штрафу за порушення строку доставки вантажу та 39 562,29 грн. штрафу за наявність розрахунків/договірних відносин з вантажоодержувачем суд відмовляє у зв'язку із зменшенням судом розміру штрафів.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 700,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 05.06.2024 №3, додатковою угодою від 05.06.2024 №1 до договору, рахунками-фактуру №25 від 01.10.2024 на суму 4 900,00 грн., №49 від 02.01.2025 на суму 12000,00 грн., №69 від 28.02.2025 на суму 10 000,00 грн., №75 від 31.03.2025 на суму 4100,00 грн., №85 від 30.04.2025 на суму 2700,00 грн., актами про приймання виконаних робіт (наданих послуг) №49 від 29.01.2025 на суму 16 900,00 грн., №69 від 28.02.2025 на суму 10 000,00 грн., №75 від 31.03.2025 на суму 4100,00 грн., №85 від 30.04.2025 на суму 2700,00 грн., платіжними інструкціями від 21.10.2024 №1243 на суму 4900,00 грн., №1445 від 20.01.2025 на суму 18 500,00 грн., №1636 від 09.04.2025 на суму 10 000,00 грн., №1683 від 25.04.2025 на суму 4100,00 грн.

05 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" та адвокатом Кір'яковим А.С. укладено договір про надання правничої допомоги № 3 (далі - Договір) за яким адвокат зобов'язується надати правничу допомогу клієнту з наступних правничих питань та у таких обсягах: представництво/захист Клієнта в цивільному, господарському, адміністративному, конституційному судочинстві, виконавчому, кримінальному провадженні, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар за надання правничої допомоги, а також у випадку необхідності - покрити фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору за надання правничої допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі та в строки, що визначені додатковою угодою до цього Договору. Оплата правничої допомоги за цим Договором здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвоката.

05 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" та адвокатом Кір'яковим А.С. укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 3 від 05.06.2024 за умовами якої на виконання договору клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 1 000,00 (одна тисяча) гривень, без ПДВ, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається Адвокатом, згідно виставленого рахунку на оплату послуг.

Відповідно до рахунків-фактури №25 від 01.10.2024 на суму 4 900,00 грн., №49 від 02.01.2025 на суму 12000,00 грн., №69 від 28.02.2025 на суму 10 000,00 грн., №75 від 31.03.2025 на суму 4100,00 грн., №85 від 30.04.2025 на суму 2700,00 грн. виставлених позивачу загальна вартість наданих послуг складає 33 700,00 грн.

Згідно актів про приймання виконаних робіт (наданих послуг) №49 від 29.01.2025 на суму 16 900,00 грн., №69 від 28.02.2025 на суму 10 000,00 грн., №75 від 31.03.2025 на суму 4100,00 грн., №85 від 30.04.2025 на суму 2700,00 грн., підписаних договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 33 700,00 грн.

Як вбачається з платіжних інструкцій від 21.10.2024 №1243 на суму 4900,00 грн., №1445 від 20.01.2025 на суму 18 500,00 грн., №1636 від 09.04.2025 на суму 10 000,00 грн., №1683 від 25.04.2025 на суму 4100,00 грн. адвокатом Кір'яковим А.С. прийнято від позивача грошових коштів в загальному розмірі 31 000,00 грн.

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником відповідача в відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов'язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При цьому, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони.

Відтак, враховуючи здійснене на адресу суду заперечення відповідача 2, які викладені у клопотання за вх.№01-87/2286/25 від 26.05.2025 про розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат з 33 700,00 грн. грн. до 16 850 грн., що на думку та переконання суду, є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі в засіданнях суду та підготовки до судового процесу.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 16 850 грн. Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, вартість адвокатських послуг адвоката Кір'якова А.С. по даній справі, яка перевірена судом та підтверджена матеріалами справи, підлягає до стягнення з відповідача 1-Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" на суму 8425,00 грн. та з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" на суму 8425,00 грн.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" про визнання недійсним договору в частині судом встановлено наступне.

11 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промгор» укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 1109/01 стосовно забезпечення Експедитором за дорученням і за рахунок Клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою Сторін (далі - Договір № 1109/01).

Відповідно до п. 3.3 Договору послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання Послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною заявкою до цього Договору. 11 вересня 2024 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладена заявка № 2 до Договору № 1109/01 щодо автомобільного перевезення вантажу на наступних умовах:

• автоперевезення кар'єрного обладнання (вага 22 400 кг) за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Коростень (Україна);

• дата завантаження 13.09.2024; орієнтовний строк доставки вантажу 18.09.2024; адреса розвантаження: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Чехова, буд. 24;

• вартість послуг 1 950,00 Євро (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят Євро 00 Євроцентів), без ПДВ; безготівковий розрахунок в день розмитнення.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до п. 13 Договору №1109/03 перевізник зобов'язується не проводити жодних взаєморозрахунків та не укладати договорів на надання послуг перевезення безпосередньо з вантажовідправником та/ або вантажоодержувачем протягом 3 (трьох) календарних років з моменту доставки вантажу по даному Договору. У разі порушення даного пункту Договору, Перевізник за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф у розмірі вартості Послуги перевезення за даним Договором.

Вартість послуги перевезення, визначена пунктом 3 Договору № 1109/03, становить 1 800,00 Євро, без ПДВ.

Станом на дату пред'явлення позовної заяви (19.12.2024) офіційний курс гривні до Євро становить 43,9581 грн/Євро.

Сума штрафу за наявність розрахунків/ договірних відносин з вантажоодержувачем заявлена до стягнення з ТОВ "БЕРТ ТРАНС ГРУП" становить 79 124,58 грн виходячи з розрахунку 1 800,00 Євро * 43,9581 грн/Євро.

ТОВ "БЕРТ ТРАНС ГРУП" вважає положення пункту 13 Договору №1109/03 від 11.09.2024 року такими, що не відповідають вимогам статей 3, 509 Цивільного кодексу України щодо дотримання засад розумності та справедливості і відповідності законодавству.

Посилаючись на умови п. 13 Договору №1109/03 від 11.09.2024 року, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 79 124,58 грн, оскільки ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП» та ТОВ «ПРОМГОР» відмовились від послуг ТОВ «МКарго Україна» як Експедитора та здійснили господарську операцію напряму.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Вид забезпечення виконання зобов'язання повинен стосуватися предмету самого зобов'язання та має бути спрямований на зменшення негативних наслідків, що настають під час невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання.

Предметом договору є надання послуг з перевезення вантажу (п. 1 договору). Тобто забезпечення виконання відповідачем свого зобов'язання за зазначеним договором повинно стосуватися належного надання ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП» послуг щодо доставки та видачі замовнику вантажу.

З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом, зазначає, що компенсаційний платіж, який ТОВ «МКарго Україна» просить стягнути з ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП», при недотриманні п. 13 Договору та визначений ТОВ «МКарго Україна» як вид забезпечення виконання зобов'язання, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки зазначений компенсаційний платіж не є видом забезпечення виконання основного зобов'язання в розумінні ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, адже не відноситься до предмету договору про надання послуг №1109/03 від 11.09.2024 року, тобто, не спрямований на забезпечення належного виконання ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП» обов'язків щодо надання послуг з перевезення вантажу.

Крім того, п. 13 договору сторони заздалегідь встановили несприятливі наслідки укладення договорів, зазначивши, що у випадку укладення менше ніж протягом трьох років з моменту доставки вантажу по даному Договору на надання послуг перевезення безпосередньо з вантажовідправником та/або вантажоодержувачем протягом, Позивач за зустрічним позовом сплачує на користь Відповідача за зустрічним позовом штраф у розмірі вартості послуги перевезення за даним Договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства свобода договору. Ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однак, положення п. 13 Договору порушують принцип свободи договору, оскільки заздалегідь встановлюють несприятливі наслідки у випадку укладення будь-якого договору щодо надання послуг з перевезення вантажу з іншими особами, що є порушенням цивільного законодавства України.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, положення п. 13 Договору суперечить актам цивільного законодавства, а саме ст.ст. 42, 64 Конституції України, ст.ст. 3, 627 Цивільного кодексу Україна, оскільки обмежують права та законні інтереси Позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У зв'язку з тим, що умова Договору №1109/03 від 11.09.2024 року, викладена у п. 13 Договору, підлягає визнанню недійсною, та відповідно не породжує будь- яких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю, то позовні вимоги стосовно стягнення штрафу за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 9 Договору №1109/03 від 11.09.2024 року у разі надання для перевезення вантажу з параметрами, що відрізняються від зазначених в п. 3 даного Договору, та/або в неналежній тарі (упаковці), яка не відповідає встановленим вимогам, Перевізник має право відмовитись від надання Послуги перевезення без застосування штрафних санкцій до Перевізника.

Враховуючи, що Експедитор (ТОВ «МКарго Україна») надав недостовірні відомості про характер вантажу ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП» притягнуто до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме порушено норми навантаження на одну вісь, шляхом накладення штрафу в розмірі 6 000,00 злотих, що стало підставою для відмови позивача за зустрічним позовом від договору №1109/03 від 11.09.2024 року та виникнення договірних відносин із ТОВ «ПРОМГОР».

Відтак, позивач за зустрічним позовом, зазначає, що вантаж був розмитнений 19.09.2024 та був доставлений для ТОВ «ПРОМГОР» 19.09.2024, що підтверджується CMR від 13.09.2024, оплату ТОВ «ПРОМГОР» було здійснено у сумі 82 997,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 20.09.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 642 ЦК України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з ч. 1 ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін. Тобто, по-перше, регулююча сила договору стосується його сторін. По-друге, в певних випадках не сторона договору може наділятися правами та обов'язками (наприклад, стаття 636 ЦК України, частина перша статті 816 ЦК України). По-третє, законодавець в окремих випадках, з урахуванням того, що інші особи (не сторони договору) не можуть ігнорувати існування договору між сторонами, а також фактичне та правове становище, яке є його результатом, передбачає спеціальні правила при «інтервенції» в «чужі» договірні відносини (постанова КЦС ВС від 08.06.2022 у справі № 396/269/18).

Отже, керуючись принципом свободи договору, правом на вільне визначення змісту договору між Позивачем та Відповідачем за зустрічним позовом укладено Договір №1109/03, в тому числі погоджено пункт 13 вищевказаного договору. Відповідачем за зустрічним позовом не отримано будь-яких пропозицій/ зауважень від Позивача за зустрічним позовом щодо змісту договору №1109/03.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №903/725/23, заначив, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору (п. 5.40).

Суд встановив, що зустрічна позовна заява не містить фактів та/або належних обґрунтувань стосовно невідповідності пункту 13 Договору № 1109/03 засадам добросовісності, розумності та справедливості.

Вантажовідправник та/або вантажоодержувач, тобто клієнт експедитора, є основним активом експедитора для якого здійснюється організація перевезення, в тому числі залучаються перевізники. Знайти клієнта, мати з ним довгострокові відносини потребує багато зусиль та ресурсі (маркетинг, реклама, репутація тощо), враховуючи велику конкуренцію між перевізника, експедиторами тощо.

Перевізник при перевезенні вантажу контактує як з вантажовідправником, так і з вантажоодержувачем в силу завантаження / розвантаження вантажу, тому розуміючи потреби клієнта може домовитися про надання послуг перевезення напряму (без експедитора).

За вищевказаних умов, вжиті експедитором заходи, що передбачають витрати ресурсів для пошуку й утримання клієнта, не призводять до необхідного результату, проте перевізник за допомогою одного телефонного дзвінка/ зустрічі може домовитися з клієнтом експедитора про умови співпраці не витрачаючи на це ресурсів.

Тобто, наявність штрафу для перевізника має його стримувати від контактів з вантажовідправником та/або вантажоодержувачем стосовно надання власних послуг перевезення, в тому числі мати договірні відносини з клієнтами експедитора на залучення яких експедитором витрачено власні ресурси, що своєю чергою відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості.

Відтак, пункт 13 Договору №1109/03 відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості оскільки сплата перевізником штрафу за наявність договірних відносин/ розрахунків з клієнтом експедитора має стримувати перевізника від надання пропозицій вантажовідправнику та/або вантажоодержувачу власних послуг щодо перевезення вантажів, оскільки залучення експедитором клієнтів потребує значних ресурсів, тому в укладеному договорі сторонами погоджено штраф за порушення вищевказаного правила.

Доводи позивача, що експедитор - ТОВ «МКарго Україна» надав недостовірні відомості про характер вантажу та ТОВ «БЕРТ ТРАНС ГРУП» притягнуто до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме порушено норми навантаження на одну вісь, шляхом накладення штрафу в розмірі 6 000,00 злотих, що стало підставою для відмови позивача за зустрічним позовом від договору №1109/03 від 11.09.2024 року та виникнення договірних відносин із ТОВ «ПРОМГОР» судом до уваги не приймаються.

Відповідно до CMR № б/н від 13.09.2024, яка оформлена в день завантаження, перевірник обізнаний що вага вантажу становить 23 588 кг про що зазначено в пункті 8 CMR.

CMR від 13.09.2024 не містить будь-яких застережень перевізника щодо отриманого вантажу, зокрема стосовно характеристик вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) вантажна накладна містить такі дані, зокрема, h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу...

Згідно з ч. 1 ст. 7 Конвенції відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Конвенції якщо, на запит відправника, перевізник вносить у вантажну накладну дані, зазначені у пункті 1 цієї статті, то вважається, доки не доведене зворотне, що він це зробив від імені відправника. Якщо вантажна накладна не містить заяви, передбаченої у підпункті k) пункту 1 статті 6, перевізник відповідає за всі витрати, шкоду і збитки, які може зазнати внаслідок такого недогляду особа, яка має право розпоряджатися вантажем.

Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: а) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті а) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обгрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній. Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну (ст. 8 Конвенції).

Відповідно до статті 10 Конвенції відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток, заподіяний особам, устаткуванню або іншим вантажам, а також за будь-які витрати, викликані несправною упаковкою вантажу, за винятком випадків, коли дефект був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу, і він не зробив щодо цього застережень.

Порушення перевізником правил дорожнього руху в Республіці Польща з подальшим притягненням до відповідальності не є підставою для відмови перевізника від Договору №1109/03 та умовою виникненням договірних відносин з клієнтом експедитора (вантажоодержувачем - ТОВ «ПРОМГОР»), в тому числі не повинно мати будь-яких негативних наслідків для експедитора.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах (постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06.2020 № 281/129/17).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Така правова позиція щодо застосуванні судами статей 203, 215 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів, що стосуються визнання недійсними договорів, є усталеною та викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема і у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16, на яку послався позивач у касаційній скарзі (постанова Верховного Суду від 30.01.2025 № 910/13311/23).

Суд встановив, що пункт 13 Договору №1109/03 відповідає положенням чинного законодавства України, принципу свободи договору та погодженому сторонами змісту договору.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18 (пункти 38 - 40 постанови Верховного Суду від 26.09.2023 № 903/529/22).

В пунктах 67, 68 постанови Верховного Суду від 01.02.2024 № 916/411/23 зазначено наступне: Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов'язків чи уникнення сплати боргу боржником (такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі N 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі N 200/4202/14-ц).

Таке розуміння щодо визнання оспорюваного правочину недійсним є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі N 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі N 6-806цс16.

За означених обставин в їх сукупності, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача за зустрічною позовною заявою, за результатами розгляду зустрічної позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" за вх. №01-87/1096/25 від 20.03.2025 про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача-2 за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП") та представника (адвоката Антонюка Романа Валерійовича) штрафу в розмірі 30 280,00 грн. з кожного відмовити.

2. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР", до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" про стягнення 91 843,81 грн. задоволити частково.

3. Стягнути з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" (Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Стуса Василя, будинок 5/47, квартира 38, код ЄДРПОУ 43829991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" (місто Київ, вулиця Каблукова Академіка, будинок 9 кімната 5, код ЄДРПОУ 44835880) 8 248,42 грн. заборгованості в т.ч. 6 818,93 грн. основного боргу, 442,11 грн пені, 681,89 грн штрафу, 254,63 грн інфляційних втрат, 50,86 грн 3% річних та 1211,20 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору, а також 8425,00 грн. витрат на правову допомогу.

4. Стягнути з відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТ ТРАНС ГРУП" (Волинська область, Луцький район, село Тростянець, вулиця Київська, будинок 35, код ЄДРПОУ 45335641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" (місто Київ, вулиця Каблукова Академіка, будинок 9 кімната 5, код ЄДРПОУ 44835880) 41 797,70 грн. в т.ч. 2 235,41 грн. штрафу за порушення строку доставки вантажу, 39 562,29 грн. штрафу за наявність розрахунків/договірних відносин з вантажоодержувачем та 1211,20 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору, а також 8425,00 грн. витрат на правову допомогу.

5. В решті первісного позову відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення

складено 16.06.2025.

Суддя В. М. Дем'як

Попередній документ

128129857

Наступний документ

128129859

Інформація про рішення:

№ рішення:	128129858
№ справи:	903/1045/24
Дата рішення:	02.06.2025
Дата публікації:	17.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Волинської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.06.2025)
Дата надходження:	23.01.2025
Предмет позову:	про визнання недісйним договору в частині

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

20.01.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
03.03.2025 10:00	Господарський суд Волинської області
19.03.2025 10:20	Господарський суд Волинської області
26.03.2025 11:30	Господарський суд Волинської області
30.04.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
26.05.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
02.06.2025 11:30	Господарський суд Волинської області