04.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2312/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. - доповідач
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Шикун В.О. - самопредставництво
від відповідача: Чалаплюк С.В. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 (повний текст рішення складено 11.11.2024, надіслано для оприлюднення 13.11.2024, суддя Корсун В.Л.) у справі № 908/2312/24
за позовом Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133", 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133
про стягнення 447 173,49 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
Концерн "Міські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" (надалі ОСББ "СОБОРНЕ-133") 449 951,14 грн. за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2024.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтовані, тим, що відповідач користується нежитловим приміщенням ХVІ, розташованим за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, на підставі договору позички від 27.01.2020 №?2/01-23/2020. Між сторонами з 01.11.2021 укладено типовий індивідуальний договір №?72224451 про надання послуг з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Концерн "МТМ" (Теплопостачальна організація) здійснював постачання теплової енергії ОСББ "СОБОРНЕ-133" до нежитлового приміщення ХVІ, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133. У період з 01.11.2022 по 31.03.2024 позивачем було відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 447 173,49 грн, що підтверджується рахунками за надані послуги за договором № 72224451 за спірний період.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справ
Рішенням господарського суду від 04.11.2024, в даній справі, позов задоволено; стягнуто з ОСББ "СОБОРНЕ-133" на користь концерну "Міські теплові мережі" - 447 173 грн 49 коп. основного боргу; стягнуто з ОСББ "СОБОРНЕ-133" на користь концерну "Міські теплові мережі" - 5 366 грн 08 коп. судового збору.
Господарським судом при вирішені спору у цій справі були досліджені обставини щодо:
- користування ОСББ «СОБОРНЕ-133» нежитловим приміщення КП «ВРЕЖО № 7», а саме: нежитловим приміщенням ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м. по пр. Соборний, 133 , згідно договору позички нерухомого майна, яке розташоване за адресою: пр. Соборний, буд. 133 № 2/01-23/2020 від 27.01.2020 в період з 01.11.2021 по 31.03.2024, акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 27.01.2020 (додаток № 1 до договору позички) та акту прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток до договору позички) від 01.04.2024;
- укладення договору між концерном «МТМ» та ОСББ "СОБОРНЕ-133", а саме, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 концерном «МТМ» відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між концерном "МТМ" та ОСББ "СОБОРНЕ-133" укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер 72224451;
- встановлення комерційного обліку теплової енергії на будинок по пр. Соборному, буд. 133 в м. Запоріжжя , а саме SHARKY 775 зав. № 53845929, згідно акту приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 02.08.2016 та актів обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії від 30.11.2021 та від 31.05.2024.
Суд попередньої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання відповідача оплатити спожиту теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 447 173,49 грн. за вказаний період є обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», ОСББ "СОБОРНЕ-133", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 04.11.2024; скасувати рішення суду від 04.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 грн.
4. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції, винесене з порушеннями норм процесуального права, а також судом попередньої інстанції припущено порушення норм матеріального права, що є підставами для його скасування
Скаржник стверджує, що судом першої інстанції протиправно проігноровані доводи відповідача, що він не є зобов'язаним перед позивачем за будь-які комунальні послуги через те, що відповідач не є власником жодного нерухомого майна та не має договірних відносин з позивачем.
Як вважає відповідач, суд протиправно надав оцінку договору позички №2/01-23/2020 нерухомого майна, яке розташоване за адресою пр. Соборний, буд. 133 від 27.01.2020 з додатком №1 до зазначеного договору - актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 27.01.2020, укладений між відповідачем та КП «ВРЕЖО 7», щодо його дійсності. Договір не був предметом спору, більш того позивач взагалі не є стороною вказаного договору, а відповідно договір не міг створювати (регулювати) жодних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем, а тим більше створювати зобов'язання для відповідача зі сплати комунальної послуги у вигляді теплової енергії.
Крім того, апелянт зазначає, що КП «ВРЕЖО 7» - як власник вищезазначеного нежитлового приміщення та фактичний потенційний отримувач комунальної послуги з теплопостачання у справі не приймало участі. Безпосередньо типовий договір №72224451 від 01.11.2021, на який посилався позивач, як доказ наявності правовідносин, до матеріалів справи не додавався та судом не досліджувався.
Судом першої інстанції проігноровано фактичну відсутність відносин з теплопостачання за об'єктом нерухомого майна: комунальне майно - нежитлове приміщення XVI підвального та першого поверху (літ. А-9) розташованого за адресою: України, 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 133.
Також, в порушення приписів ст.ст. 78, 79 ГПК України, судом першої інстанції неправомірно взяті до уваги як належні та допустимі докази поставки теплової енергії відповідачу наступні документи надані позивачем:
- копія акта приемки в эксплуатацию прибора учета энергии от 02.08.2016 г. який складений невідомими відповідачу особами та взагалі викликає сумнів існування такого документу, а також такого прибору обліку;
- акти обстеження вузла та зняття показань теплового комерційного/ розподільчого приладу обліку теплової енергії від 30.11.2021 та від 31.05.2024, які складені одноосібно, невідомою особою, без зазначення буд-яких повноважень, крім того на актах відсутні підписи зі сторони власника, відповідач не обізнаний про існування таких актів та розцінює їх як штучне створення доказів позивачем;
- рахунки за надані послуги за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року ніким не підписані, докази про направлення їх відповідачу відсутні;
- розрахунок основного боргу та інформація, щодо нарахувань за послуги також не містять підписів осіб, які складали відповідні документи.
За таких обставин, скаржник вважає, що суд першої інстанції взагалі не мав жодного доказу того що відповідач мав статус особи, яка відповідальна за зобов'язаннями з утримання (в т.р. сплати комунальних послуг) нерухомого майна, зазначеного позивачем у позовній заяві, а відповідно були відсутні достатні правові підстави для висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з оплати суми боргу.
Також, апелянт стверджує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема: не доведений факт, що система опалення об'єкта теплопостачання, зазначеного у позовній заяві, є відокремленою або не відокремленою від системи опалення житлового будинку №133 по пр. Соборному в м. Запоріжжя, що має підтверджуватися актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо, за спірний період.
Враховуючи вищевикладене, є необґрунтованим висновки, що об'єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, система опалення приміщення є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно знаходиться, а тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.
В якості належного та допустимого доказу вищевикладеного відповідачем надано технічний паспорт на нежитлове приміщення XVI підвального поверху літ. А-9 розташованого за адресою: України, 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 133, в якому визначено, що об'єкт нерухомості взагалі не обладнаний опалювальними приладами та не має виду опалення (Характеристика на нежитлове приміщення) і саме з цих підстав позивачем не наданий обґрунтований розрахунок суми заборгованості, а той розрахунок основного боргу, що наданий, не відображає повноти та правомірності нарахувань.
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2312/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2312/24.
17.12.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/2312/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
15.01.2025 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою долучено до матеріалів скарги докази сплати судового збору у розмірі 8049,12 грн, відповідно до платіжної інструкції від 15.01.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/2312/24; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 04.06.2025 року об 10:40 год.
04.06.2025 секретарем судового засідання Солодовою І.М. було встановлено, в призначений час 10-40 год. вийшов на зв'язок представник відповідача - адвокат Чалаплюк С.В. для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку ЄСІТС, однак знаходячись в автомобілі, останнього не було чутно через несправність, або неналежне функціонування його особистих технічних засобів; про що складений відповідний акт.
У судовому засіданні 04.06.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
7. Встановлені судом обставини справи
Концерн "Міські теплові мережі" (далі - позивач) діє на підставі Статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
З 01.05.2019 введено в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), згідно із ст. 5 якого комунальною послугою є послуга з постачання теплової енергії.
Так, відповідно до ст. 12 вказаного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення нових договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону визначено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02.10.2021 на виконання вимог Закону позивач на своєму офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
27.01.2020 між комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (Позичкодавець) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" (Користувач) укладено договір позички нерухомого майна, яке розташоване за адресою: пр. Соборний, буд. 133 № 2/01-23/2020 (договір позички), згідно якого (п. 1.1. договору позички), Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, майно комунальної власності, яке Користувач зобов'язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором.
Предметом позички за цим договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: пр. Соборний, 133, нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства «ВРЕЖО № 7» (п. 1.2. договору позички).
Відповідно до п. 1.3. договору позички, приміщення використовується Користувачем для потреб об'єднання.
Згідно із п. 4.1. договору позички, строк, на який надається позичка, становить 6 місяців.
Остаточною датою користування позичкою вважається 28.06.2020 (п. 4.2. договору позички).
Пунктом 4.6. договору позички встановлено, що у разі відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
У відповідності до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 27.01.2020 (додаток № 1 до договору позички), комунальне підприємство «ВРЕЖО № 7» передано, а ОСББ "СОБОРНЕ-133" прийнято у користування комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м., яке розташоване за адресою: пр. Соборний, 133.
Згідно з листом КП «ВРЕЖО № 7» за вих. від 11.01.2024 № 40 «Про надання інформації», останнє надає інформацію позивачу про організації, які користуються нежитловими приміщеннями за адресою пр. Соборний, 133. Зокрема, за договором позички від 27.01.20 № 2/01-23/2020 нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) площею 594,1 кв.м. перебуває в користуванні ОСББ "СОБОРНЕ-133", приміщення за актом прийому-передачі не поверталось.
Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток до договору позички) від 01.04.2024, ОСББ "СОБОРНЕ-133 передає, а КП «ВРЕЖО № 7» приймає комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м. по пр. Соборний, 133.
01.11.2021 між концерном "Міські теплові мережі" та ОСББ "СОБОРНЕ-133" укладено типовий індивідуальний договір № 72224451 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133 , нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9).
Житловий будинок № 133 по пр. Соборному в м. Запоріжжя оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 зав. № 53845929, Multical401 зав. № 8704069, Ultraheat 2WR5 зав. № 66292422 та SHARKY 775 зав. № 61977939, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.
Пунктом 5 Договору зазначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно із п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.18 № 315 (надалі - Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (у т.ч. приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватись окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5, 6 Розділу ІІІ Методики.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.
У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення /будівлі/ будинку.
Позивач у позові вказує, що на виконання п. 5 Договору надавав відповідачу послугу з постачання теплової енергії з урахуванням умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 у вказане вище нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) за період з 01.11.2022 по 31.03.2024 на загальну суму 447 173,49 грн. Відповідачем за вказаний період не було сплачено жодних коштів. Таким чином, заборгованість відповідача за отриману послугу постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 складає 447 173,49 грн.
Згідно із "Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води", затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, Концерном "Міські теплові мережі" для застосування протягом опалювального періоду 2021-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто, двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто, споживач сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Частиною 1 статті 7 наведеного вище в тексті цього рішення Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитись від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.19).
Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказане приміщення відповідача (згідно договору позички) є опалювальним.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830), позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.20 № 23 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.02.20 за № 202/34485) затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.
Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки за постачання теплової енергії за договором.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходилось приміщення відповідача (згідно договору позички), підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках на адресу Теплопостачальної організації не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати за відповідні періоди.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що договір позички від 27.01.2020 №2/01-23/2020 між відповідачем та КП «ВРЕЖО 7» разом з актом приймання-передачі підтверджує користування приміщенням, розташованим за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133.
Посилання апелянта на те, що позивач не є стороною договору позички від 27.01.2020 №2/01-23/2020, не беруться до уваги, оскільки предмет спору не стосується дійсності чи наслідків цього договору, а факту користування приміщенням, у якому забезпечується централізоване теплопостачання.
Також апеляційний суд погоджується з господарським судом про укладення договору між концерном «МТМ» та ОСББ "СОБОРНЕ-133", а саме, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 концерном «МТМ» відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між концерном "МТМ" та ОСББ "СОБОРНЕ-133" укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер 72224451.
Щодо тверджень апелянта про відсутність у нежитловому приміщенні опалення, посилання на технічний паспорт не є беззаперечним доказом відсутності постачання теплової енергії, оскільки відповідно до встановленого комерційного обліку теплової енергії на будинок по пр. Соборному, буд. 133 в м. Запоріжжя, а саме SHARKY 775 зав. № 53845929, акту приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 02.08.2016 та актів обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії від 30.11.2021 та від 31.05.2024, постачання теплової енергії до будівлі загалом, а отже, й до спірного приміщення, відбувалося.
Доказів відокремлення системи опалення вказаного приміщення від загальнобудинкової системи опалення відповідачем не надано.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання.
Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2022 по 31.03.2024 включно згідно з рахунками за постачання теплової енергії № 72224451 на загальну суму 447 173,51 грн. в повному обсязі не здійснив. Доказів правомірності своїх дій (бездіяльності) щодо не сплати суду не надав.
Факт наявності у сумі 447 173,51 грн заборгованості підтверджується матеріалами справи. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 447?173,49 грн такими, що є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" у даній справі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/2312/24- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/2312/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 16.06.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін