04 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4190/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників:
від позивача - Марушевська Вікторія Іванівна (поза межами суду) - діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1883103 від 28.04.2025,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни (вх.№764Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 (повне рішення складено 05.03.2025, суддя Добреля Н.С.)
у справі №922/4190/24
за позовом фізичної особи-підприємця Галайди Василя Петровича, село Вільховець, Черкаська область,
до фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни, м. Харків,
про розірвання договору та стягнення коштів,
ФОП Галайда В.П. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовної заявою до ФОП Кавальової К.О., в якій просив:
- розірвати договір про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719, укладений між позивачем та відповідачем;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 26 987,06 грн, сплачені останнім за ненадані послуги за договором про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719.
В обґрунтування заявлених вимог, зокрема, зазначає, що в якості авансу за послуги, які мали бути надані в третьому місяці (етапі), замовником було сплачено 26 987, 06 грн. В той же самий час, виконавцем надано послуги лише на загальну суму 95 963,80 грн. Інші послуги за договором надані не були, інших актів прийому-передачі стосовно наданих послуг за договором не підписувалось. Отже, ФОП Ковальовою К. О. фактично не надано послуги за договором на загальну суму 122 950, 86 грн (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят грн. 86 коп.). На підтвердження платежів надаються до позову копії платіжних інструкцій №№173, 204, 205 та 232.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Галайди Василя Петровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 26.987,06 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Враховуючи те, що в матеріалів справи відсутні належні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за актом наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26 987,06 грн, оскільки відповідний акт не підписано з боку позивача, та в матеріалах справи наявний лист - відмова від підписання у відповідності до п.3.2 договору, а відповідач, зазначаючи про надання послуг за договором, належними доказами факт такого виконання не довів, оскільки подані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування, приймаючи до уваги те, що сплачена позивачем сума в розмірі 26 987,06 грн відповідачем не повернута, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про повернення коштів в розмірі 26 987,06 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Фізична особа-підприємець Ковальова Ксенія Олександрівна не погодилась з рішенням Господарського суду Харківської області та 31.03.2025 звернулась засобами поштового зв'язку до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 в частині задоволення позовних вимог ФОП Галайда В.П. (ІПН НОМЕР_2 ) до ФОП Ковальової Ксенії Олександрівни (ІПН - НОМЕР_1 ) щодо стягнення коштів у розмірі 26 987,06 грн - скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні стягнення з фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Галайди Василя Петровича (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) грошових коштів в сумі 26 987,06 грн - відмовити в повному обсязі.
Одночасно заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Вказує, що ФОП Ковальова К.О. свої зобов'язання за договором №01240719 про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 виконала належним чином та в строк, передбачений договором. Зокрема:
- на підтвердження проведеної відповідачем роботи з пошуку знаменитостей скаржником додатково до наданих раніше доказів, додатково надано скріншоти переписки з позивачем (замовником), отримані детальні фідбеки та інші документи;
- на підтвердження роботи з підрядником додатково надано скріншоти переписки з позивачем (замовником) щодо гіфтингу, а також скріншоти щодо оплати роботи підрядника з виготовлення дзеркал; документацію концепту гіфтингу та оновленого концепту гіфтингу;
- на підтвердження співпраці (відповідача) з косметологами - скріншоти переписки та документ, які надавав скаржник (відповідач) косметологам;
- на підтвердження проведення робіт скаржника (відповідача) з створення колаборації та презентації надано відповідні електронні посилання.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 залишено без руху, з тієї підстави, що апелянтом у повному обсязі не сплачений судовий збір, а саме у розмірі 1514,00 грн.
11.04.2025, після постановлення апеляційним господарським судом ухвали без руху, від апелянта надійшли докази доплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 у сумі 1514,00 грн. Відтак, апелянт у встановлений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 поновлено фізичній особі-підприємцю Ковальовій Ксенії Олександрівни пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24; призначено справу до розгляду на "04" червня 2025 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4190/24.
25.04.2025 матеріали справи № 922/4190/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
30.04.2025 через підсистему "Електронний суд" фізичною особою-підприємцем Галайдою Василем Петровичем подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 5349), в якому позивач просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 - без змін.
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:
- ряд документів, які долучені відповідачем до апеляційної скарги, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції з огляду на положення ст. 269 ГПК України;
- предметом спору є рахунок № 4, який було сплачено у системі «Вчасно», але роботи за ним виконані не були, зокрема:
1) надіслання гіфтингу - 2 години (40 USD);
2) селебріті-косметологи та лікарі для піару - 8 годин (160 USD);
3) створення іміджевої статті у профільному медіа - 10 годин (200 USD);
4) продюсування зйомки - 25 годин (500 USD);
5) супровід особистого бренду власниці 2 місяць - 15 годин (300 USD)
- під час укладення договору №01240719 ФОП Галайда В.П. та ФОП Ковальова К.О. розуміли, що інфлюєнс-маркетинг - це один з методів просування продукції, що дозволяє залучити нову аудиторію, покращити імідж бренду, підняти його впізнаваність. Проте, ФОП Ковальова К.О. лише надала список інфлюєнсерів, але доказів координації співпраці не надала, хоча ці послуги були оплачені та передчасно прийняті ФОП Галайдою В.П. ще на підставі акту №1/01240822 від 22.08.2024.
- ФОП Ковалова К.О., не дивлячись на те, що повністю не був готовий концепт гіфтингу, виставила рахунок № №2240820 від 20.08.2024 та 27.09.2024, надала акт наданих послуг №2/01240927, який був підписаний ФОП Галайдою В.П. задля прискорення роботи ФОП Ковальової К.О.
- ФОП Ковальова К.О. також в апеляційній скарзі посилається на виконання нею послуги "Концепт колаборації, презентація, координація, затвердження". Проте, ці послуги оплачені на підставі рахунку №3240820 від 20.08.2024 та прийняті ФОП Галайдою В.П. згідно акту №3/01240927 від 27.09.2024. Це не є предметом спору в даній справі, хоча зауваження до наданих послуг за цим актом також мали місце.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суд Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення скарг до розгляду надіслано до електронного кабінету сторони.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1ст. 273 ГПК України.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останнього, за наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між ФОП Ковальовою К.С. (виконавець) та ФОП Галайдою В.П. (замовник) в електронному вигляді через онлайн-сервіс "Вчасно" був укладений договір про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719 (надалі - договір). Згідно з його умовами замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати замовнику піар послуги, вичерпний перелік яких наведений у додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості зазначених послуг.
Виконавець зобов'язався в повній відповідальності з чинним законодавством України надавати замовнику піар послуги (підпункт 2.1.1 пункт договору).
Замовник зобов'язаний вчасно й у повному обсязі оплачувати послуги виконавця (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору на кожному етапі протягом строку надання послуг за цим договором виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до пункту 3.2 договору замовник зобов'язаний підписати акт здачі-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024. Цей договір може бути розірваний кожною зі сторін достроково, за умови письмового попередження про це іншої сторони не пізніше, ніж за 30 робочих днів (пункти 8.1, 8.2 договору).
Додатком №1 до договору сторони погодили перелік послуг, що надаються за договором.
Відповідачем були виставлені позивачу рахунки-фактури від 22.07.2024 №01240722 на суму 30 189,50 грн, від 20.08.2024 №2240820 на суму 30 198,30 грн, від 20.08.2024 №3240820 на суму 35 576,00 грн, від 29.09.2024 №04240929 на суму 26 987,06 грн.
Платіжними інструкціями від 22.07.2024 №173, від 21.08.2024 №204, від 21.08.2024 №205, від 30.09.2024 №232 вищевказані рахунки були сплачені позивачем у повному обсязі.
На виконання умов договору відповідачем були надані послуги на загальну суму 95963,80 грн, про що свідчать підписані між сторонами акти надання послуг від 22.08.2024 №№1/01240822, від 27.09.2024 №2/01240927, від 27.09.2024 №3/01240927.
Разом із тим, наданий акт надання послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26 987,06 грн не був підписаний зі сторони позивача.
09.10.2024 позивач надіслав відповідачу лист-претензію від 09.10.2024 вих. №21, в якому, посилаючись на невиконання умов договору в частині надання послуг, просив повернути 26 987,06 грн.
У відповідь на вищевказаний лист відповідач надіслав позивачу претензію від 11.10.2024 №1, в якій зазначила, що нею були надані послуги за договором на загальну суму 95 963,80 грн, а також на 26 987,06 грн, проте такі послуги не були прийняті ФОП Галайдою В.П., частина послуг у сумі 13 987,61 грн не були оплачені позивачем, у зв'язку з чим, вимагала негайно відновити співпрацю шляхом оплати рахунку на суму 13 987,61 грн або розірвати договір з оплатою всіх наданих та неоплачених послуг.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав шляхом розірвання договору та повернення грошових коштів за ненадані послуги.
04.03.2025 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни грошових коштів в сумі 26987,06 грн, з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарські суди з огляду на зміст та умови договору (а не назву договору) мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.
Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати замовнику піар послуги, вичерпний перелік яких наведений у додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості зазначених послуг.
Аналізуючи зміст спірного договору та додатку №1 до нього, відносин, які виникли між сторонами у справі на підставі договору (його предмету) і фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що договір від 19.07.2024 № 01240719 містить елементи різних договорів, зокрема, підряду і надання послуг.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Колегія суддів звертає увагу, що відмінність між послугами і роботами була розтлумачена Верховним Судом у постанові від 07.12.2023 у справі № 924/498/23, де зазначено, що послуги відрізняються від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.
Тобто, якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то при наданні послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Послуга споживається у процесі її надання. Грошовій оцінці підлягає не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Відтак, сторони уклали змішаний договір, тому в частині кінцевого результату - (створення піар-плану; концепт гіфтингу; концепт колаборації, презентації; прес-релізу та дистриб'юції; надсилання гіфтингу; створення іміджевої статті у профільному медіа; ведення статей у блозі тощо), до зобов'язань сторін слід застосовувати норми права, що регулюють підрядні правовідносини; в частині інших видів робіт (які споживаються в процесі їх виконання) і дій відповідної якості - до зобов'язань сторін застосовуються норми права, що регулюють питання надання послуг.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору підряду, надання послуг є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
А згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Частиною 2 ст. 846 ЦК України установлено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Судом встановлено, що відповідно до умов додатку №1 до спірного договору виконавець (відповідач) мав надати наступні послуги: Бізнес аудит 12 год.; Піар-план (3 місяці) 16 год.; Tone of voice та комунікаційна стратегія (3 місяці) 12 год.; Інфлюенс маркетинг (пул з 50 інфлюєнсерів, координація співпраць) 8 год.; Концепт гіфтингу 5 год.; Супровід особистого бренду власниці 3 місяці 60 год.; Концепт колаборації, презентація, координація, затвердження 20 год.; Прес-реліз та дистриб'юція 6 год.; Надсилання гіфтингу 2 год.; Селебріті + косметологи та лікарі для піару 8 год.; Створення іміджевої статті у профільному медіа 10 год.; Продюсування зйомки 25 год.; Супровід особистого бренду власниці 2 місяць 15 год.; Актуалізація комунікаційної стратегії та піар-плану 16 год.; Ведення статей у блозі 10 год.; Робота з партнерами: пул потенційних партнерів, розробка оферів, презентація, координація 20 год.
Умовами п. 3.1 договору на кожному етапі протягом строку надання послуг за цим договором виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг.
Замовник зобов'язаний підписати акт здачі-приймання наданих послуг протягом 3-робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю вмотивовану відмову (п. 3.2 договору).
У випадку недотримання замовником умов, зазначених у п.п. 3.2 п. 3 цього договору, факт надання послуг за актом здачі-приймання вважається погодженим сторонами (п. 3.4 договору).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору відповідачем були надані, а позивачем були прийняті послуги на загальну суму 95 963,80 грн, що підтверджується актами надання послуг від 22.08.2024 №№1/01240822, від 27.09.2024 №2/01240927, від 27.09.2024 №3/01240927, які підписані сторонами без жодних зауважень. Дана обставина не заперечується з боку сторін у справі.
02.10.2024 в електронному вигляді через онлайн-сервіс "Вчасно" позивач надіслав відповідачу лист від 02.10.2024 вих. №19, в якому просив надати відповідь щодо невиконання умов договору зі сторони виконавця.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26 987,06 грн, який підписано з боку відповідача 12.10.2024 та не підписано з боку позивача.
В подальшому, 09.10.2024 в електронному вигляді через онлайн-сервіс "Вчасно" позивач надіслав відповідачу лист-претензію від 09.10.2024 вих. №21, в якому, посилаючись на невиконання умов договору, просив повернути сплачені авансові коштів у розмірі 26987,06 грн за ненадані послуги.
У відповідь на даний лист відповідач надіслав претензію від 11.10.2024 №1, в якій зазначив, що по рахунку від 29.09.2024 №4 на суму 26 987,06 грн були виконані наступні роботи, а саме: робота з підрядниками (замовлення та виготовлення дзеркал для ФОП Галайда В.П.); сформовано перелік знаменитостей для реклами продукції Замовника та досягнуто попередньої згоди з ними про співпрацю з даної області рекламних послуг (зібрано пул селебріті); підібрані для співпраці з замовником косметологи; розроблено концепт колаборації, презентація та затвердження до спецпроекту колаборації з фондом. До вказаного листа відповідачем були додані наступні документи: додаток №1 (надані та неоплачені консультаційні послуги); акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2024; акт наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26 987,06 грн.
В свою чергу позивач акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2024 зі своєї сторони підписав, відповідно до акту звірки кредіт 26 987,06 грн (Галайди Василя Петровича).
Таким чином, позивач не погодив акт №4/01241009 на суму 26 987,06 грн, та надіслав у відповідності до п.3.2 договору в строк 3-х робочих днів лист 15.10.2024 з посиланням на обставину невиконання визначених договором робіт.
Факт не підписання позивачем акту наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26 987,06 грн також підтверджує й сам відповідач.
З пояснень відповідача, які викладені у відзиві на позов та фактично повторюють зміст претензії від 11.10.2024 №1, вбачається, що такі "PR послуги" включали в себе: роботу з підрядниками (замовлення та виготовлення дзеркал для ФОП Галайда В.П.); формування переліку знаменитостей для реклами продукції замовника та досягнуто попередньої згоди з ними про співпрацю з даної області рекламних послуг (зібрано пул селебріті); підібрання для співпраці з замовником косметологи; розроблення концепту колаборації, презентація та затвердження до спецпроекту колаборації з фондом.
Водночас, матеріали справи містять лише одну таблицю щодо помісячного розподілу послуг за договором (т.1, а.с. 49, 50), відповідно до якого позивачем визнано виконаний відповідачем обсяг робіт/наданих послуг за договором:
- за перший місяць: бізнес аудит оголошеною вартістю 240 USD; піар план на 3 місяці оголошеною вартістю 320 USD; тон голосу бренду та комунікаційна стратегія - 240 USD;
- за другий місяць: написання прес-релізу без дистрибуції (тільки написання ідеї) оголошеною вартістю 120 USD; комунікація з підрядниками (частково почата) оголошеною вартіcтю 80 USD;
- за третій місяць - не виконано.
Відповідно до п. 4.1 договору за цим договором замовник сплачує виконавцю платню з розрахунку вартості послуг 1 година роботи дорівнює 20 USD. Перелік послуг зазначається у додатку №1 до даного договору та може бути змінений за попередньою угодою сторін. Рахунок на оплату виставляється двічі на місяць: на початку місяця (з 19го числа до 23го числа кожного місяця упродовж співпраці в розмірі 50% вартості послуг розрахованої на місяць та представленої в Додатку №1 до цього договору та 50% наприкінці місяця (з 18го до 22го числа кожного місяця впродовж співпраці). Перші 50% від вартості послуг сплачені на початку місяця не підлягають поверненню.
Відповідно до вказаного пункту договору вбачається надання виконавцем двох рахунків на місяць щодо попередньої оплати робіт відповідно до обсягу робіт/наданих послуг, який мав бути виконаний у відповідному місці, що має кореспондувати складеним актам наданих послуг.
Дослідивши надані сторонами документи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази визначеного сторонами переліку виконаних робіт/наданих послуг за актами надання послуг від 22.08.2024 №№1/01240822, від 27.09.2024 №2/01240927, від 27.09.2024 №3/01240927. Вказані відомості також не містять наявні в матеріалах справи рахунки-фактури (т.1, а.с. 30, 31, 32, 33).
Так, в графі "найменування робіт, послуг" зазначено загальне найменування "PR послуги", відповідно, суд не може достеменно встановити переліку тих послуг, які було надано на підставі кожного акту та за який місяць, що, з огляду на заперечення позивача щодо належного виконання з боку відповідача послуг за актом від 09.10.2024 №4/01241009, вказує на необхідність виконавця, як зобов'язаної сторони за договором, довести обсяг виконаних робіт/послуг за договором на спірну суму іншими доказами у справі.
В свою чергу, відповідачем не надано до матеріалів справи власного контррозрахунку вартості виконаних PR послуг за договором від 19.07.2024 № 01240719 та сплачених позивачем (з визначенням кількості витрачених годин відповідно до кожного наданого до матеріалів справи акту), що позбавляє можливості судом встановити той перелік послуг, який включено до акту надання послуг від 09.10.2024 № 4/01241009, якому етапу (місяцю) відповідають визначені в ньому роботи (послуги).
Більш того, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20.
В свою чергу виконавець, в контексті покладання на нього обов'язку доказування, окрім наданих документів, міг надати до господарського суду першої інстанції також інші додаткові докази підтвердження виконання робіт/надання послуг у відповідний період, які б підтверджували його доводи, як то договори з третіми особами, проведене листування за наявності ідентифікуючих реквізитів, за якими можливо встановити господарську операцію на виконання відповідного договору, видаткові накладні, калькуляції, щоденні звіти про хід виконаних робіт, фотоматеріали, а також будь-які інші належні та допустимі докази, з яких можливо б було встановити дійсність виконання робіт (надання послуг).
В даному випадку відповідачем не були надані, а матеріали справи не містять належних доказів, які б підтвердили обставин виконання відповідачем тих послуг, на які він посилається в обґрунтування своєї позиції (повного обсягу або їх частини, відповідно, визначення вартості наданих послуг, а також віднесення їх саме до акту надання послуг від 09.10.2024 №4/01241009).
З приводу нових доказів, наданих відповідачем до матеріалів апеляційної скарги у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими сторона обґрунтовує свої доводи, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на неї покладено обов'язок подання таких доказів у визначений процесуальним законом строк. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.
Відповідачем не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.
Не можуть бути належним обґрунтуванням обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, оскільки стаття 2 ГПК України встановлює основні засади (принципи) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.
З огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов'язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо виконання робіт/надання послуг за договором.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).
У зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.
За таких обставин, відмова позивача від підписання акту наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26 987,06 грн та відсутність таких доказів в матеріалах справи, унеможливлює встановити дійсний факт надання послуг позивачу в цій частині та спростувати твердження останнього щодо неналежного виконання відповідачем умов договору.
Згідно з положеннями статті 854 ЦК України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічні висновки про застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 05.02.2025 у справі № 917/892/23, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Тому, на думку колегії суддів, дії позивача стосовно відмови від договору та пред'явлення відповідачеві вимоги щодо повернення суми авансу узгоджувалися з вищенаведеними нормами чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини підряду, а також з п. 8.1 договору, відповідно до якого замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи (у даному випадку, як було встановлено вище, роботи не було виконано відповідачем повністю).
Чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання", які згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними (такий висновок наведено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 11.11.2024 у справі №912/335/24).
За змістом позовної заяви в даній справі №922/4190/24, підставою для заявлення позову стало не закінчення строку дії договору саме по собі, а та обставина, що відповідач, як виконавець, своєчасно встановлений термін для надання послуг уже пройшов і виконавець зі свого боку не надала замовникові в повному обсязі та належним чином передбачені договором послуги.
За загальним правилом зміна господарських договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про зміну договору).
При цьому, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).
Положеннями пункту 8.4 договору сторони передбачили, що зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою письмовою угодою до цього договору.
Таким чином, у договорі сторони передбачили можливість внесення змін до договору за згодою сторін лише шляхом підписання додаткових угод.
Однак у матеріалах справи відсутні докази підписання додаткових угод, якими б між сторонами було досягнуто згоди про внесення змін до договору, зокрема, в частині продовження строків виконання робіт або строку дії договору, який тривав до 31.12.2024. Докази внесення змін до цього договору в судовому порядку також відсутні.
Оскільки у зв'язку із тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач відмовився від договору, шляхом письмового звернення до відповідача/ подання даного позову до суду, вказане свідчить про обов'язок повернути відповідачем суму авансу 26 987,06 грн, сплаченого на підставі платіжної інструкції від 30.09.2024 № 232, на яку ФОП Колальовою К.О. не виконано робіт (надано послуг).
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми 26 987,06 грн, отриманої як аванс згідно договором про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024, за яким відповідач своїх зобов'язань не виконав в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 - без змін.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 16.06.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна