Справа №:755/82/18
Провадження №: 1-кс/755/1951/25
"10" червня 2025 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, на земельну ділянку загальною площею 0,0624га, кадастровий номер: 8000000000:66:519:0027, що розташована в садовому товаристві «Будівельник КІБІ» по АДРЕСА_1, у кримінальному провадженні №1201710004016364,
ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0624га, кадастровий номер: 8000000000:66:519:0027, що розташована в садовому товаристві «Будівельник КІБІ» по АДРЕСА_1 накладеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.01.2018 року.
Заявник просив скасувати арешт, з огляду на те, що накладення арешту на вищезазначене майно є необґрунтованим ті істотно порушує права заявника, як добросовісного набувача на мирне володіння розпорядження так використання свого майна, крім того потерпілий у даному кримінальному провадженні помер, також закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження в якому було застосовано арешт.
В судове засідання заявник не з'явився причини неявки до суду не повідомив.
Прокурор в судовому засіданні надав матеріали кримінального провадження №1201710004016364, для огляду. Просив відмовити в задоволенні клопотання у зв'язку з тим що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, встановлені родичі володільця майна, дружина та донька, які вже допитані. Крім того на даний час не проведено, ще ряд експертиз, які мають значення у кримінальному провадженні.
З урахуванням норм ст.ст. 22, 26, 174 КПК України, слідчий суддя, уважає за можливе перейти до розгляду клопотання у відсутність сторін.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, які надано прокурором, заслухавши думку учасників розгляду клопотання, прийшов до наступного.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так як відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05.01.2018 року було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0624га, кадастровий номер: 8000000000:66:519:0027, що розташована в садовому товаристві «Будівельник КІБІ» по АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201710004016364 від 09.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190КК України.
Дані обставини у сукупності свідчить про обґрунтованість накладеного арешту.
Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»
Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
У клопотанні обставин які б доводили, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, або арешт накладено не обґрунтовано стороною захисту не наведено.
З урахуванням, того що на даний момент в кримінальному провадженні №1201710004016364 досудове розслідування триває, встановлені та допитані дружина та донька володільця майна, необхідно провести ряд експертиз та слідчих дій. Арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.01.2018 обґрунтований, та потреба в подальшому застосуванні арешту майна не зникла, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.
Крім того, Дніпровським районним судом аналогічне клопотання подане ОСОБА_4 з тих самих підстав розглянуто та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.03.2025 року ОСОБА_4 відмовлено у скасуванні арешту на зазначене майно.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту, накладеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.01.2018, на земельну ділянку загальною площею 0,0624га, кадастровий номер: 8000000000:66:519:0027, що розташована в садовому товаристві «Будівельник КІБІ» по АДРЕСА_1, у кримінальному провадженні №1201710004016364 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя