Справа № 752/8556/25
Провадження №: 2-а/752/267/25
Іменем України
16.06.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Замай А. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 17 лютого 2025 року серії АВ №00004873,
У квітні 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 17 лютого 2025 року серії АВ №00004873.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що інспектором Державної служби України з безпеки на транспорті винесено відносно ОСОБА_1 , як власника транспортних засобів, постанову по праві про адміністративне правопорушення серії АВ №00004873 від 17 лютого 2025 року за частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 8 500 грн. Відповідно до цієї постанови 14 лютого 2025 року на автоматичному зважувальному комплексі зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), зокрема перевищення загальної маси транспортного засобу на 9,125% (3,650 тон), при показнику 40 тон, фактична маса з урахуванням похибки склала 43,650 тон.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, позивач вказує на те, що він є власником тягача MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа-контейнеровоза KOGEL SNCO 24P, д.н.з. НОМЕР_2 .
Зазначив, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не звернув уваги на те, що тягач MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , є трьохвісним, та не врахував факт приєднання до нього, напівпричепа - контейнеровоза KOGEL SNCO 24P, д.н.з. НОМЕР_2 , що, у свою чергу, призвело до неправильного обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 ПДР України.
Отже, згідно п. 22.5 ПДР України загальна допустима вага перевезення для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних. З урахуванням викладеного, слід прийти до висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.
А тому, позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті за частиною другою статті 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 від 17 лютого 2025 року серії АВ №00004873, справу про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути на його користь витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року поновлено позивачу ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам роз'яснено їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
14 травня 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Риженко І. С. направила відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті складено оспорювану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 132-1 КУпАП. Правопорушення, викладене в постанові, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів WIM 5, 5.
Державна служба України з питань безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському, електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення, тощо.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок №1174). Відповідно до п. 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Пунктом 15 Порядку № 1174 визначено, які дані мають містити метадані. Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів.
Окрім того, відповідно до п. 17 Порядку № 1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Таким чином, постанова серії АВ № 00004873 від 17 лютого 2025 року відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку № 1174, Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512. Крім того, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові відповідають вимогам чинного законодавства. У оскаржуваній постанові зазначені виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги. Технічні засоби фіксації адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством.
Щодо твердження позивача про перевезення вантажу контейнеровозом звертає увагу на те, що за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. На матеріалах фотофіксації відсутні кутові фітинги та маркування, котре має бути нанесене на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначає, що якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, допускається навантаження, передбачене пунктом 22.5 ПДР. Позивачем не надано доказів використання спеціального колісного транспортного засобу контейнеровоза для перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення. Не надано доказів відповідно до пункту 17.9 наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» про приймання вантажів для перевезення в контейнерах за наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору, що також вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів. Таким чином, вважає, що позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні міжнародних та національних норм, тому в такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням пункту 22.5 ПДР України - не більше 40 тонн, адже навантаження 44 тонни допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезенні контейнерів чи змінних кузовів.
Вважає що уповноваженою посадовою особою Укртарнсбезпеки належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Натомість, позивачем не наведено жодних належних та допустимих, достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою він керувався при притягненні особи до адміністративної відповідальності.
17 травня 2025 року позивачем ОСОБА_1 електронною поштою на адресу суду направлено відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що в порушення вимог Інструкції №512 оскаржувана постанова не містить вказівки на марку, модель, номерний знак напівпричепу-контейнерозу тощо. Відповідачем не встановлено фактів невідповідності типу причепу згідно з базами МВС та не повідомлялось МВС України про будь-які розбіжності. Крім того, звертає увагу, що на контейнері міститься відповідне маркування і відповідні фітинги, тому вагова норма для цього трьохвісного тягача з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного контейнера чи змінного кузова становить, 44 тони, а не 40 тон, як умисно розрахувала Укртрансбезпека.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником вантажного спеціалізованого сідлового тягача - MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа спеціалізованого н/пр контейнеровоза - KOGEL SNCO 24P, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
Згідно з товарно-транспортною накладною ТОВ «Гравита-С» №342123 від 14 лютого 2025 року, транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язці з напівпричепом KOGEL SNCO 24P, д.н.з. НОМЕР_2 , 14 лютого 2025 року перевозив вантаж сої насипом вагою 16 120 кг, вага брутто склала 44 300 кг.
17 лютого 2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Солов'янчик С. І, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00004873, відповідно до якої 14 лютого 2025 року о 13 год 28 хв, за адресою М-05, км 36+303, Київська обл., відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 9,125% (3,65 тон), загальна маса 43 650 кг при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 131-1 КУпАП, внаслідок чого позивача притягнуто до адміністративної і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 5, 5.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною другою статті 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Положеннями частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У розумінні Закону № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.
Відповідно до пункту 22.1 ПДР України маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Згідно із пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (надалі - Правила № 30), передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.
Положеннями пункту 4 Правил № 30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу, зокрема, в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Згідно із підпунктом «б» пункту 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення):
двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тонн;
трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тонн;
двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тонн;
трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тонн;
автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тонн.
Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27 грудня 2019 року (далі - Порядок № 1174).
Пунктом 7 Порядку №1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
За змістом пункту 12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Пунктом 15 Порядку №1174 передбачено, що метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Відповідно до пункту 17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908 (далі - Інструкція № 512).
Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції № 512 передбачено, що винесені постанови, що набрали законної сили, разом з метаданими передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до Додатка 1 до Інструкції №512 в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги). Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 229 КУпАП посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП.
Згідно зі статтею 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, іншими документами.
Частиною першою статті 279-5 КУпАП передбачено, що в разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців встановлюють відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Відповідно до постанови серії АВ №00004873 від 17 лютого 2025 року:
Хфакт. транспортного засобу позивача 48 500 кг, Хнорм. щодо даного транспортного засобу 40 тон, а регламентовано допустима похибка пристрою 10%. З огляду на вказані дані, перевищення навантаження на загальну масу транспортного засобу у даному випадку становило 9,125% (3,65 тон).
Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так: ((48 500-40 000-10%*48 500)/40000) 100= 9,125% (3,65 тон).
Матеріалами справи підтверджується, що подані відповідачем метадані, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову, містять найменування засобу вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр); найменування автомобільної дороги загального користування; дані про максимальне дозволене навантаження на вісь, категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу.
Оскаржена позивачем постанова містить виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметрів транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
При цьому, слід врахувати, що в сформованих метаданих визначено тип транспортного засобу (з напівпричепом), максимально допустима маса якого має складати 40 тон, тоді як фактична загальна вага транспортного засобу склала 43 650 кг.
В той же час, позивач наполягає на тому, що транспортний засіб є контейнеровозом, та, відповідно, має більшу дозволену вагу, що вказує на безпідставність винесення оскаржуваної постанови.
З даного приводу суд враховує, що наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за №128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
За визначенням, наведеним у главі 1 Правил № 363, вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження; сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пунктів 17.2 - 17.5 Правил № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб. м).
Так, наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 10 червня 2019 року № 148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 серпня 2019 року, зокрема: - ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу С. Розміри та загальні вимоги»; - ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) "Знімні кузови. Термообмінні кузови класу А. Розміри та загальні вимоги».
Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», a також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT».
Стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.
Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.
Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови, які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT).
Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови, які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, ЕХ 12406:1999, IDT). Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів ЕХ 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийнят зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».
При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 спеціалізований вантажний сідловий тягач.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , використаний при перевезенні товару напівпричіп марки KOGEL SNCO 24P, д.н.з. НОМЕР_2 , є спеціалізованим напівпричепом, н/пр-контейнеровозом переобладнаним для перевезення контейнерів (одного типу 1А або одного/двох - типу 1С).
Як зазначає позивач, транспортний засіб є трьохвісним вантажним автомобілем (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною масою максимальною довжиною 13,176 метрів.
З аналізу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 , слідує, що спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз, що вказує на те, що напівпричіп призначений для перевезення вантажу та контейнерів.
Водночас у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року за №363 (надалі - Наказ №363), визначено, що н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів.
Також, Наказом №363 наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до пунктів 17.1 - 17.5 Наказу №363, універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб. м).
Крім цього, відповідно до вимог пункту 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Суд зазначає, що перевізником недотримано вимоги стосовно маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері.
Як вбачається із наданої позивачем ТТН ТОВ «Гравита-С» №342123 від 14 лютого 2025 року, транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язці з напівпричепом KOGEL SNCO 24P, д.н.з. НОМЕР_2 , перевозив вантаж - сою, вид перевезення насипом, що вже вказує на порушення позивачем вимог пунктів 17.2 - 17.5 Наказу №363, якими забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
А відтак, в межах спірних правовідносин спеціалізований напівпричіп, державний номер НОМЕР_2 , не використовувався за призначенням як контейнеровоз.
Саме собою зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 «напівпричіп - спеціалізований н/пр контейнеровоз» не є свідченням того, що перевезення вантажу здійснювалось у контейнері.
Позивачем на площадку для перевезення контейнерів установлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину та накрито тентом) з метою збільшення ваги перевезення вантажу. Будь-яке маркування відсутнє. Така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.
Також, Наказом Міністерства інфраструктури України від 17 серпня 2012 року № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, який визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій М, N, О, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів. Відповідно до пунктів 1.2-1.5 цього Порядку, на кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності. На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних: технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України. Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ: а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні; б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні; в) конструкцію якого змінено під час переобладнання. Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.
Аналіз наведених положення свідчать про те, що змінні кузови, які в розумінні Порядку №521 є обладнанням до колісного транспортного засобу, підлягають сертифікації.
Водночас, положення пункту 22.5 Правил визначають різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів), що здійснюють перевезення саме одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Так, з фотознімків доданих до оскаржуваної постанови вбачається, що вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру із зрізаним верхом не містив будь-якого маркування.
Позивачем будь-яких доказів, щодо здійснення вантажного перевезення саме змінним кузовом, ідентифікації такого кузова, доказів щодо придбання або використання змінного кузову, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу тощо, які б могли свідчити на користь доводів позивача не надано.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що оскільки позивач здійснював перевезення сипучого вантажу безтарним способом бортовими або самоскидним рухомим складом та без застосування універсального контейнера або змінного кузову в розумінні вказаних Правил, то таке перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати, з правової точки зору, як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою понад 40 т.
За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач зобов'язаний довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. І покладений на суб'єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У даній справі позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.
Інші доводи позовної заяви на висновки суду не впливають.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Оскільки у задоволенні позову відмовлено судові витрати зі сплати судового збору необхідно віднести на рахунок позивача.
Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 132-1, 245, 251, 280, 283, 284, 293 КУпАП, 5-7, 9, 77, 241-246, 268, 271, 280, 286 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 17 лютого 2025 року серії АВ №00004873, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150.
Повне рішення суду виготовлено 16 червня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук