Справа № 708/292/25
Номер провадження № 2/708/228/25
16 червня 2025 року
Чигиринський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач в особі свого представника Тараненка А.І. через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 759414568 від 13.04.2020 року в сумі 28945,66 грн., судові витрати у виді сплаченого судового збору 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачкою умов договору щодо повернення кредитних коштів.
В судове засідання сторони не викликалися.
Відзиву на позов від відповідача не надійшло, а отже він не скористався своїм правом подачі відзиву у встановленим відповідно до ухвали судді про відкриття провадження строк.
Згідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, приходить до таких висновків.
13.04.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 759414568 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідачка за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
А відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.
Закон України «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Правилами до Кредитного договору передбачено, що позичальник у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов'язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора X49E8QJ9 13.04.2020 року.
Відповідно до п. 4.7 кредитного договору у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор і має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що узгоджується з Правилами та cn/ 12 Законe України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
З наведеного випливає, що відповідачка ознайомилася з умовами договору, після чого підписала договір кредитної лінії шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відтак прийняла умови договору і погодилася з ними.
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12750,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Судом встановлено, що 13.04.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачці шляхом ініціювання грошові кошти в сумі 12750,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № 11_1/2024, виданою 16.12.2024 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК", та платіжним дорученням № 80а5befc-ebd6-45e7-89ed-356d2170aa74 від 13.04.2020 року про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 12750,00 грн. за договором № 759414568 від 13.04.2020 року та свідчить про виконання зобов'язання первісним кредитором за договором перед відповідачкою.
Судячи з матеріалів справи, сторонами неодноразово протягом періоду кредитування - 13.05.2020 року, 12.06.2020 року, 15.07.2020 року, 12.08.2020 року, 11.09.2020 року, 12.10.2020 року, 11.11.2020 року, 11.12.2020 року, 09.01.2021 року, 08.02.2021 року, 10.03.2021 року укладалися додаткові угоди щодо продовження строку кредитування на погоджену ними кількість днів.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору № 759414568 від 13.04.2020 року на період строку, визначеного п. 1.2 (30 днів від дати отримання Кредиту позичальником) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,51 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 ідсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
А за змістом п. 1.6. договору позичальник зобов'язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору.
Відповідачкою встановлених судом фактів не спростовано.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки за кредитним договором перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 11.05.2021 року становить 19589,84 грн., куди входить: заборгованість за тілом кредиту - 11709,42 грн., заборгованість за відсотками - 7880,42 грн.
Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 1049,1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
А відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Судом також встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, але датаукладення залишена без змін - 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, якою продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, якою продовжили строк дії договору до 31 грудня 2023 року, а інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
З наведеного слідує, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін, а є самостійним Додатком, та не замінює попередній.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 133 від 11.05.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, з урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 19589,84 грн., що узгоджується з розрахунком заборогованості, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року в редакції з урахуванням додаткових угод до нього, Фактор - ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
На підставі цього, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 року включно, а всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Згідно з п.4.1. договору право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 28945,66 грн.
Так, згідно з наданим розрахунком, заборгованість відповідачки перед ТОВ «Таліон Плюс» станом на 31.08.2023 року становить 28945,66 грн., куди входить заборгованість за тілом кредиту - 11709,42 грн., заборгованість за відсотками - 17236,24 грн.
Про сплату ціни продажу за вищезазначеним Реєстром № 11 та виконання Фактором своїх обов'язків за Договором факторингу свідчить надана позивачем платіжна інструкція № 4586 від 31.08.2023 року в сумі 2470667,26 грн.
Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
В подальшому, 26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.
Згідно з умовами договору Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.
Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 28945,66 грн., що підтверджується даними Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року.
На підтвердження переходу права вимоги за Реєстром боржників від 26.12.2024 року до Договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року надано платіжні інструкції № 113 від 26.12.2024 року та № 117 від 27.12.2024 року.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 759414568 від 13.04.2020 року станом на 04.02.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» не погашена і становить 28945,66 грн., куди входить: заборгованість за тілом кредиту - 11709,42 грн., заборгованість за відсотками - 17236,24 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В свою чергу, відповідачкою по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові.
Так, позивач довів належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідачки суму заборгованості, тоді як відповідачкоюм під час судового розгляду справи не спростовано суми заборгованості за кредитом, відзиву на позов не подано, а Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В той же час, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Аналізуючи викладене, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідачки боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, тому з відповідачки слід стягнути заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-10269561 від 16.11.2023 року в розмірі 45979,50 грн.
Щодо розподілу судових витрат, то судом встановлено таке.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Позивачем при поданні позову понесено судові зі сплати судового збір за подачу позовної заяви у розмірі 2422,40 грн., а також понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано:
- Договір про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року з додатками, де сторони обумовили умови договору, порядок оплати наданих послуг,
- Додаткову угоду № 9 від 27.12.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 щодо надання позивачу юридичної допомоги, зокрема і у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,
- Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року, яким сторони погодили вартість наданих послуг у розмірі 6000 грн.,
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012 року, довіреність від 04.12.2024 року.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, відсутність заперечень відповідачки щодо співмірності витрат на правничу допомогу та приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині, а тому оскільки судом позов задоволений у повному обсязі, з відповідачки не на користь позивача підлягає стягненню 6000 гривень витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
За правилами ст. 141 ЦПК України з відповідачки також необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 626-628, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 178, 247, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 759414568 від 13.04.2020 року в розмірі 28945 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень 66 коп., куди входить: заборгованість за тілом кредиту - 11709,42 грн., заборгованість за відсотками - 17236,24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя О.Г.Івахненко