Справа № 569/955/25
11 червня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Баланович М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТзОВ «Бізнес Позики» діючи через свого представника звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №482923-КС-001 про надання кредиту від 11.12.2023, що становить 43436,38 грн., та судових витрат по справі.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 11.12.2023 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір №482923-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
У зв'язку з вищенаведеним, позивач просить стягнути заборгованість за Договором №482923-КС-001 про надання кредиту від 11.12.2023 року, що становить 43426,38 грн та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 31936,38 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1500 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовні заяві зазначивши про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Також у заяві від 29.01.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив розглянути цивільну справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у письмових поясненнях від 11.06.2025 представник відповідача просив розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.
Проти задоволення позову заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити.
Свої заперечення мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів надання кредитних кошів, позики відповідачу, оскільки відсутні будь-які платіжні документи (квитанції, платіжні доручення тощо), які б свідчили про те, що відповідач дійсно отримала грошові кошти в кредит чи позику від позивача.
Вважає неналежними доказами довідку про видачу коштів від 03.01.2025 р. №42/01, сформовану позивачем перед поданням позовної заяви, яка не є платіжним документом, а інформація, яка надана на вимогу суду АТ КБ «Приватбанк» не містить доказів того, що саме ТОВ «БІЗПОЗИКА» перерахувало кошти з відповідним призначенням платежу ОСОБА_1 .
Представник відповідача зазначає, що позивачем ні в позовній заяві, ні в доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, а саме: не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками, а тому, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 31 936,38 грн. немає. Також, за відсутності деталізованого розрахунку заборгованості з розбивкою по періодам її виникнення, слід брати до уваги погоджені умови кредитування з загальною сумою вартості кредиту в розмірі 26 040,00 грн.
Умови кредитного договору № 482923-КС-001 про надання кредиту щодо сплати комісії в розмірі 1 500 грн за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Ухвалою судді від 28.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором укладено договір №482923-КС-001.
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів; строк, на який надається Кредит - 24 тижнів; процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000%, фіксована; комісія за надання Кредиту - 1500 грн.; загальний розмір наданого Кредиту - 10000 грн.; термін дії Договору до 27.05.2024; орієнтовна загальна вартість Кредиту - 26040 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9249,88 процентів.
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4774.
Також, додано Пропозицію (оферту) укласти Договір №482923-КС-001 про надання кредиту від 11.12.2023 та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №482923-КС-001 про надання кредиту, а також Паспорт споживчого кредиту, в яких містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, аналогічні договору про надання кредиту. Крім того, в Паспорті споживчого кредиту в розділі 5 міститься графік платежів.
Як вбачається з інформаційної довідки вих№42/01 від 03.01.2025, виданої ТОВ «Платежі онлайн» за номером транзакції 40231-25921-67004 сума коштів в розмірі 10000 грн, переведено на карту емітент якої Privat Bank, 11.12.2023 о 18:36:33, номер платіжної картки НОМЕР_2 , з описом: перерахунок коштів ОСОБА_1 із зазначенням іпн та номер кредитного договору.
Також з листа АТ КБ «ПриватБанк», який надійшов на ухвалу суду про витребування доказів, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , з виписки за договором №б/н за період 11.12.2023-27.05.2024, вбачається зарахування коштів 11.12.2023 на суму 10000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №482923-КС-001 від 11.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.08.2025 становить 43436,38 грн, з яких 10000 - сума прострочених платежів по тілку кредиту, 31936,38 грн - - сума прострочених платежів по процентах, 1500 грн - сума прострочених платежів за комісією.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи, договір №482923-КС-001 про надання кредиту від 11.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису.
Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти. Дані обставини стверджуться витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/ (анкета-клієнта).
ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже підписанням договору №482923-КС-001 про надання кредиту від 11.12.2023 ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вонаповідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
ОСОБА_1 не спростувала факт укладення кредитного договору №482923-КС-001.
Крім того, відповідачем не зазначено, що особисті дані клієнта, зазначені в договорі про надання кредиту, не відповідають її даним.
Матеріалами справи підтверджується, що кошти були зараховані на банківську карту, вказану відповідачем при створенні заявки на отримання кредиту.
З урахуванням наведеного, суд встановив, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відсутні належні докази про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, та не доведено факту, що кошти згідно умов договору та у визначеному розмірі на карту відповідача не надходили.
Подібні правові за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що загальна сума отриманого кредиту становить 10000 грн., зі сплатою 2,00000000 % в день, та комісії за надання Кредиту - 1500 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що сума нарахованих відсотків становить 31936,38 грн., і зазначена сума після закінчення строку дії договору (27.05.2024 року) не змінювалася.
Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 2 договору про надання кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «Бізнес Позика» по кредитному договору №482923-КС-001, повністю відповідає умовам договору, та вимогам законодавства, а позовні вимоги у сумі 43436,38 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем не надано аргументованого контррозрахунку заборгованості, розмір заборгованості відповідачем не спростований, а тому суд вважає доведеним, що на момент звернення позивача до суду із даним позовом відповідач мав заборгованість перед ТОВ «Бізнес Позика».
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредиту в сумі 43436,38 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000 грн; суми прострочених платежів по процентах -31936,38 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 1500 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,15,19, 81,89, 141, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №482923-КС-001 про надання кредиту від 11.12.2023, що становить 43436 (сорок три тисячі чотириста тридцять шість) грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 01133, м.Київ, б-р Лесі Українки, 26 оф.411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення виготовлено 16.06.2025 року.
Суддя І.О.Гордійчук