справа № 563/555/25
провадження № 1-кс/563/201/25
13 червня 2025 року м. Корець
Слідчий суддя Корецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю: скаржника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 30 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною скаргою.
В обгрунтування даної скарги посилається на те, що постановою слідчого від 30 квітня 2025 року закрито кримінальне провадження №62025240030001002 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України.
Постанова мотивована тим, що 31 травня 2025 року він отримав копію постанови слідчого від 30.04.2025 року про закриття кримінального провадження № 62025240030001002. Зазначена постанова є ідентичною до попередньої постанови слідчого від 31 березня 2025 року, яка вже була скасована Корецьким районним судом ухвалою від 04 квітня 2025 року у зв'язку з неповнотою досудового розслідування. Проте, слідчий не врахувала вказівок суду і повторно винесла аналогічну постанову, не усунувши попередні недоліки.
Крім того, 09 травня 2025 року Корецький районний суд скасував постанову слідчого про відмову у проведенні перехресного допиту фігурантів справи. 23 квітня 2025 року він звернувся до слідчого з відповідним клопотанням, проте отримав відмову.
Скаржник вважає, що слідчим не досліджено всіх обставин кримінального провадження, не здійснено дій спрямованих на перевірку зазначених у його заявах обставин, не допитано всіх осіб, не проведено перехресний допит, слідчі дії проведено формально, не виконано вказівки зазначені в ухвалах суду. Тому вважає, постанову про закриття кримінального провадження від 30.04.2025 року такою, що винесено передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення, а висновки, які в ній містяться щодо відсутності в діянні складу кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив задоволити з підстав наведених в ній.
Слідчий ОСОБА_4 у судове засідання не з"явилась, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлялася належним чином.
Заслухавши скаржника, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2025 року, кримінальне провадженняч № 62025240030001002 від 18.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146 КК України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
В той же час, частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття,що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Адже, практика ЄСПЛ що до проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних, бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства ( рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.
Слідчому необхідно з'ясувати обставини, які мають значення для кримінального провадження, обґрунтовано проаналізувати всі докази та прийняти законне процесуальне рішення.
Підсумовуючи наведене слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про передчасність та необґрунтованість викладеного висновку в постанові слідчого, а тому вважає недотриманими при винесенні оскаржуваної постанови вимоги ст.ст. 2, 284 КПК України, в зв'язку з чим постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 5, 7, 22, 26, 110, 220, 221, 303-309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя-
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 - задоволити.
Скасувати постанову слідчого СВ ВП №7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 30 квітня 2025 про закриття кримінального провадження № 62025240030001002 від 18 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя