Справа №551/473/25
"16" червня 2025 р. селище Шишаки
Шишацький районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Рябченка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням але без виклику сторін, без проведення судового засідання, в приміщенні Шишацького районного суду Полтавської області, в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16 травня 2025 року, до Шишацького районного суду Полтавської області, через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від ТОВ «Споживчий центр» (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором №14.06.2024-100000591 від 14.06.2024 року в загальному розмірі 30 832,29 грн., та сплаченого позивачем судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2024 року, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №14.06.2024-100000591, відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. строком на 210 днів, дата повернення кредиту - 09.01.2025 року.
У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання заяви, утворилась заборгованість у розмірі 30 832,29 грн.
Ухилення відповідача від виконання свого зобов'язання за вказаним кредитним договором порушує права позивача, в зв'язку з цим, посилаючись на норми ЦК та ЦПК України, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість у вищевказаній сумі, а також понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Одночасно при поданні позову представник позивача - Мохир Я.В. просив розглянути
справу у порядку спрощеного позовного провадження та без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (але без виклику) сторін, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копію вищевказаної ухвали було направлено відповідачу на адресу зареєстрованого місця його проживання, про що свідчать матеріали справи, поштовий конверт з вищезазначеними вкладеннями було повернуто на адресу суду з довідкою Укрпошти Ф.20 про причини повернення/досилання з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», отже відповідач копію ухвали та позовної заяви з додатками до неї отримав, в зв'язку з тим, що не проживає за зареєстрованим місцем проживання, (зареєстроване місце проживання вказане позивачем у позові підтверджено інформацією наданою завідувачем сектору з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області). За таких обставин, суд вважає, що відповідач в установлений законом порядок був повідомлений про дату та час розгляду справи відзив на позов, клопотань заперечень або заяв стосовно розгляду справи не надав, до суду не з'явився.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом за наявними матеріалами позовної заяви.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.06.2024 року, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання позичальником одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір (оферти) №14.06.2024-100000591.
Відповідно до умов договору позичальнику ОСОБА_1 надано на умовах платності та поворотності кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. строком на 210 днів. Дата повернення - 09.01.2025 року.
Отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 підтверджується квитанцією від 14.06.2024 року, ID операції: 2475496322 (а.с.13).
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, а саме повернення суми боргу та відсотки за користування кредитом здійснював (частково) не в повному обсязі, що згідно із наданою позивачем довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором відповідач (позичальник) ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №14.06.2024-100000591 від 14.06.2024 року у розмірі 30 832,29 грн., що складається з заборгованості: основного боргу в розмірі 12 092,37 грн., боргу по процентах у розмірі 12 739,92 грн. та неустойки в розмірі 6 000, 00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті610,611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.3 ст. 12, ч.ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд вважає, що обставини на які посилається позивач в частині надання кредиту відповідачу та стягнення з останнього процентів та комісії за надання кредиту підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
Так само відповідач не висловив й жодних заперечень щодо змісту позовних вимог, а також доказів якими вони обґрунтовуються.
Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення неустойки в розмірі 6 000, 00 грн.
Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 14.06.2024 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне заявлені вимоги позивача задовольнити частково та стягнути на його користь з відповідача заборгованість на загальну суму 24 832,29 грн., що складається з заборгованості: основного боргу в розмірі 12 092,37 грн., боргу по процентах у розмірі 12 739,92 грн.
У стягненні неустойки в розмірі 6000 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки нарахування та стягнення неустойки за невиконання кредитного зобов'язання в період дії воєнного стану суперечить вимогам закону.
Судові витрати у справі становлять 2422,40 грн. сплаченого позивачем судового збору.
В зв'язку з тим, що позовні вимоги позивача задоволені судом на 80,54% (24 832,29 х 100 : 30 832,29), суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1951,00 грн. (2422,40х80,54:100).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором №14.06.2024-100000591 від 14.06.2024 у розмірі 24 832,29 грн. та судові витрати у розмірі 1951,00 грн., а всього стягнути 26 783 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 29 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.
Суддя Шишацького районного суду
Полтавської області В. В. Рябченко