Справа № 545/263/25
Номер провадження 2/948/165/25
16.06.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Порохні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у січні 2025 року до Полтавського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла зазначена позовна заява, мотивована тим, що 15.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем шляхом подачі заявки на отримання кредиту укладений договір про споживчий кредит №100373133, підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Таким чином, відповідач уклала договір та на підставі платіжного документу їй були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000,00 грн.
29.07.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги № 05Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 100373133 від 15.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача у розмірі 21 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 500,00 - заборгованість за відсотками.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач не виконав зобов'язання та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, позивач просить стягнути на його користь заборгованість у розмірі 21 500,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с.3-9).
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.02.2025 позовну заяву передано до Машівського районного суду Полтавської області за підсудністю (а.с.52-53, 57).
27.02.2025 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 60).
У судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення електронного листа на електронну адресу (а.с.63,64,71,72), відповідачка рекомендованим повідомленням, яке повернуто до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.65, 66) та смс повідомленям (а.с.70).
Представник позивача в позовній заяві та поданій до суду заяві про розгляд справи без участі, просить розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження, позов задовольнити у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.9, 73).
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила.
Представниця відповідачки - адвокат Бульбах Н.М. подала клопотання про розгляд справи без її участі та одночасно просила позов задовольнити частково, зменшити суму заявлених позивачем витрат на правничу допомогу (а.с.84).
Ураховуючи викладене, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності її сторін, дослідивши надані письмові докази.
Судом установлено, що 15.04.2021 ОСОБА_1 подала Заяву-анкету для розгляду питання щодо надання їй кредиту та цього ж числа між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписано договір №100373133 про споживчий кредит, Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов яких відповідачу надано кредит, загальний розмір якого складає 5000,00 грн, строк кредиту 30 днів, термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом 15.05.2021 (а.с.27-32).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 6500,00 грн (п.1.5 Договору) (а.с.7).
Відсотки за користування кредитом: 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору).
Згідно п.1.6 Договору стандартна (базова) відсоткова ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.27).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1 Договору) (а.с.27).
Згідно з платіжним дорученням № 26777345 від 15.04.2021р. ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 5 000,00 грн згідно кредитного договору №100373133 (а.с.33).
Згідно з п. 2.2.2 договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного кредитування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначених п. 1.4., якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) встановлену п. 1.6 договору. Якщо після настання дати, встановленої п. 1.4 договору позичальник продовжуватиме користуватися кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватися протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3.).
29.07.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір відступлення прав вимоги №05Т, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.16 -23).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором №100373133 та витягу з додатку до договору факторингу №05Т від 29.07.2021, сума заборгованості ОСОБА_1 складає 21 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за тілом, 16 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.13, 14).
Відповідно платіжних інструкцій, зазначених на а.с.37-38 ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено грошові кошти ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення права вимоги №05Т від 29.07.2021р.
27.09.2024р. представником ТОВ «Діджи Фінанс» відповідачу ОСОБА_1 направлено досудову вимогу про відступлення прав вимоги та сплату заборгованості за її кредитним договором, яка станом на 30.10.2023 становить 21 500,00 грн за вказаними реквізити (а.с.35).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу Українивизначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, оскільки позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог, а відповідачка в порушення умов договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, суд доходить висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит за №100373133 від 15.04.2021, що складається з тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн та процентів за користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування, у розмірі 1500,00 грн., а всього 6500,00 грн.
В іншій частині вимога про стягнення процентів задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Так, право кредитодавця на одержання процентів за кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором, передбачено також частиною першою статті1048, статтею1056-1 ЦК України.
Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (14-318цс18), 28.03.2018 № 444/9519/12 (14-10 цс 18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (14-154цс18)).
За умовами спірного кредитного договору № 100373133 від 15.04.2021 сторони визначили термін (дату) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 15.05.2021.
Подальше правомірне користування позичальником кредитними коштами визначалось порядком пролонгації кредиту, встановленим п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору, якими визначається волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту вчиненням ним дії по сплаті комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості по кредиту.
Проте належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про продовження строку кредитування та наявності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти після 15.05.2021 матеріали справи не містять.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати проценти за кредитним договором обмежено встановленим договором строком кредитування, а у разі прострочення боржника після спливу строку кредитування настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовних вимог про стягнення грошових коштів з урахуванням частини другої статті 625 ЦК України позивачем по справі не заявлялось.
Посилання позивача про те, що заявлена ним заборгованість за спірним кредитним договором була нарахована первісним кредитором та передана ТОВ «Діджи Фінанс» за договором відступлення права вимоги не є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідно до статті 514 ЦК України у разі заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В обгрунтування витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Діджи Фінанс» надано: копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.11.2024, додаткову угоду № 100373133 від 30.11.2024р., акт №100373133 про підтвердження факту надання правничої (праовової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Стародуб І.В. серії КС №6585/10 від 26.04.2018, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.10 на зв., 15, 24-26,32 на зв., 39).
За актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) на правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» витрачено 1,5 год, загальною вартістю 2 250,00 грн; на складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справ витрачено 3 год, загальною вартістю 3 000,00 грн; на формування додатків до позовної заяви (письмові докази) витрачено 1 год, загальною вартістю 750,00 грн (а.с.10 на зв.).
Згідно зі ст.ст.133,137,141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у розмірі 732,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1800,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №100373133 від 15.04.2021 у розмірі 6500,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн та судовий збір у розмірі 732,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ - 42649746;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя С. М. Косик