Справа № 366/1334/25
Провадження № 3/366/1035/25
16.06.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 імені « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
І. Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 048957 від 29.04.2025, по суті правопорушення зазначено таке:
ОСОБА_1 , 29.04.2025 о 07 год. 00 хв. в районі південно-західної околиці виселеного села Рудьки (до лінії державного кордону - 1000 м.) На неодноразову та чітку вимога прикордонного наряду пред'явити військово-облікові документи та інші документи, що дають право на перебування в прикордонній смузі, останній в зухвалій, грубій формі відмовився їх надавати та почав тікати, чим порушив вимоги п. 10 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ № 1147 від 27.07.1998 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
ІІ. Рух справи
07.05.2025 справа надійшла до суду. Цього ж дня справу повернути для доопрацювання (одним з недоліків є долучення до матеріалів не оригіналу, а копії протоколу про адміністративне правопорушення)
19.05.2025 справа повторно надійшла до суду. Згідно з приміткою до супровідного листа, оригінал протоколу про адміністративне правопорушення наданий помилково порушнику.
ІІІ. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні по справі
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, судова повістка про виклик до суду 05.06.2025 повернулась з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».
З огляду на викладені обставини, суддя приходить до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються контактні відомості про особу, відносно якої він складається. Таке зазначення є необхідним для того, щоб орган, уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення міг здійснити виклик особи для її участі при розгляді справи в порядку, визначеному ст. 277-2 КУпАП, тобто забезпечити можливість реалізації особою своїх прав. З положень цієї ж статті також випливає, що особа має право знайомитись з протоколом про адміністративне правопорушення, подавати пояснення і зауваження щодо його змісту, а також отримати його копію, в якій, крім іншого, зазначається компетентний орган, який в подальшому здійснюватиме розгляд справи по суті.
Тому, ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення є правом особи, а надання його для ознайомлення - обов'язком посадової особи, яка його складає.
Реалізація згаданого права та обов'язку є передумовою для подальшої реалізації особою, яка притягається до адміністративної відповідальності своїх прав при розгляді справи компетентним органом, у тому числі бути присутньою при розгляді справи, бути вислуханою, подати клопотання, ознайомитись з матеріалами справи тощо.
Таким чином, зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення адреси місця проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на яку судом направлена судова повістка про виклик і яка повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також відсутність зауважень щодо змісту протоколу від такої особи свідчить про згоду зі змістом протоколу (у тому числі про контактні дані) та про обраний спосіб реалізації особою своїх прав, у тому числі права проінформувати своє місце перебування та бути проінформованою про розгляд справи, отримувати кореспонденція, пов'язану з розглядом справи та знати результати її розгляду.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 поставив у ньому свій підпис за отримання примірника, тому не міг не знати про зазначене у ньому його місце проживання.
За таких обставин в сукупності, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості цікавитись, на якому етапі розгляду перебуває справа відносно нього, а також результатами такого розгляду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
До аналогічних висновків прийшов Другий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 06.06.2023 у справі № 953/375/23.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП не є обов'язковою.
З огляду на викладене, неприбуття у судове засідання для розгляду справи ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду справи.
IV.Оцінка судді
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідальність за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП настає у разі злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Поняття «злісної непокори» та її відмінність від опору викладено у Постанові Пленуму Верховного Суду № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».
Відповідно до абзацу 2 п. 7 цієї постанови злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог уповноваженою посадової особи, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Відмінність опору від злісної непокори полягає в тому, що опір це активна фізична протидія законній діяльності потерпілих, а злісна непокора це пасивна поведінка.
Наявність в діях таких осіб вищевикладених ознак правопорушення покладається на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, що узгоджується з ч. 2 ст. 251 КУпАП.
Разом з цим, відомості про неодноразові, чіткі і законні вимоги працівника ДПС України, які злісно не виконав ОСОБА_1 відображені лише в самому протоколі про адміністративне правопорушення та не підтверджуються жодними доказами.
З огляду на викладене, провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП є недоведеною.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 7, 185, 245, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян