09.06.2025 Справа № 363/1918/25
09 червня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Рудюка О.Д.,
за участю: секретаря судового засідання Шутенко-Ждан І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків,-
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, яка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти щомісячно у розмірі 1 000,00грн. на користь одного з непрацездатних батьків ОСОБА_1 , та стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти щомісячно у розмірі 1 000,00грн. на користь одного з непрацездатних батьків ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є доньками позивачки ОСОБА_1 . Позивачка є непрацездатною особою, яка має інвалідність. Отже позивачка вважає, що вона є непрацездатною особою в силу наявності інвалідності, а з урахуванням положення статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочки зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальну допомогу. Крім того позивачка посилається на те, що хоч і вона і вважається непрацездатною особою в силу наявності інвалідності, але не потребує матеріальної допомоги (утримання) з боку інших фізичних осіб з огляду на достатність пенсійного забезпечення й відсутність потреби в додаткових матеріальних витрат.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що вона є донькою позивачки, щодо позовних вимог заперечує повністю, оскільки ці вимоги є безпідставні. Вказуючи на те, що положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України).
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі (постанова ВС № 184/1378/19 від 18.03.2020 року).
Зокрема відповідачка ОСОБА_2 вказує, що до неї або до відповідача ОСОБА_3 від позивача жодного разу питань щодо матеріальної допомоги не надходило, прохань або вимог щодо матеріального утримання не висувалося. Отже, відсутні умови для настання (виникнення) у відповідачів обов'язку з утримання одного з непрацездатних батьків, передбачені статтею 202 СК України. Також, відсутні підстави для стягнення з відповідачів коштів на додаткові витрати з утримання позивача. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, просить здійснити розгляд справи за її відсутності.
Позивач скористався своїм правом надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказує, що сторона позивача визнає аргументи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Повністю погоджується з тим, що відсутні будь-які обставини, які свідчать про необхідність (потребу) в матеріальній допомозі (забезпеченні) позивачеві з боку відповідачів у справі.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без іі участі, проти задоволення позову заперечує. Крім того у заяві вказала, що нею отримано відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 , з яким повністю погоджується.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, які належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. В матеріалах справи міститься зави про слухання справи без їх участі.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків.
До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Таким чином, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
Так, встановлено що батьками відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджує копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.02.1986 року.
21.05.2022 року ОСОБА_5 після укладання шлюбу з ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджує копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Крім того, батьками відповідач ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджує копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10.07.1991 року.
14.02.2013 року ОСОБА_9 після укладання шлюбу з ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджує копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .
Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 10335426 від 18.10.2018 року, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має другу групу інвалідності з 18.10.2018 року, загального захворіння, довічно. Крім того вказано у довідці про те, що ОСОБА_1 може працювати в створених умовах.
Потреба матеріальної допомоги (нужденність) полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку з відсутністю пенсій (допомоги) чи їх низького розміру, а також у зв'язку із відсутністю у них інших джерел існування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог суду в якості доказів надано: копії свідоцтв про народження відповідачів, відомості про зміну прізвищ відповідачів, копія Довідки МСЕК на ім'я позивача, копія пенсійного посвідчення.
Аналізуючи надані вищеперелічені докази, суд не вважає їх належними та достатніми, такими, що підтверджують заявлені позовні вимоги та які у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ст. 13 ЦПК України).
Між тим, позивачкою ніяких заяв, клопотань про витребування необхідних документів, допиту свідків тощо, не заявлено.
Далі, особа потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, - така норма закріплена в ч. 4 ст. 75 Сімейного кодексу України.
Отже, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка, крім іншого, не забезпечена прожитковим мінімумом.
01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб (далі - прожитковий мінімум) у розмірі 2 361грн.
Таким чином, оскільки факт непрацездатності не є безумовною підставою для виникнення у відповідачів обов'язку надання матеріальної допомоги, позивач повинен довести необхідність отримання такої допомоги, чого позивачка не зазначила в позовній заяві. Не містять таких доказів і матеріали справи.
Як неодноразово у своїх ухвалах вказував Верховний Суд, необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо (постанови від 28.11.2018 року у справі № 676/5118/16-ц, від 10.10.2018 року у справі № 301/160/17).
Відповідно до ст. 205 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суди беруть до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
При таких обставинах, наданих доказах неможливо дійти висновку про матеріальний стан сторін, що всіх видів доходу, яких отримує позивачка, не достатньо для проживання та покриття всіх її витрат, можливість одержання утримання від інших дітей тощо.
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2016 роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначені розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними (ст. 206 СК України).
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Виходячи із вищезазначених положень закону, вбачається, що суд може задовольнити вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання непрацездатних батьків лише у виняткових обставинах, таких як тяжка хвороба, інвалідність або немічність позивача. Виняткові обставини обумовлюються фізичним станом матері або батька.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи із вищезазначених положень закону, при відсутності належних та достатніх доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позову є не доведеними, а тому у суду відсутні підстави для їх задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 202, 204, 205, 206 СК України, ст.ст. 2, 12, 13, 81, 83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).
Повний текст судового рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя О.Д. Рудюк