Єдиний унікальний номер судової справи 462/2485/25
Номер провадження 2-о/462/140/25
12 червня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Галайко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання Бойко Д. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа (з урахуванням уточнень),
встановив:
І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція заявника.
ОСОБА_1 , 07.04.2025 року (вх. № 7568) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, у якій просить суд:
- встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 12.03.2007 року, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.03.2007 року № 9-Ж-З (квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам сім'ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстрованого в обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (номер витягу: 14487219, дата: 08.05.2007 року, реєстраційний номер: 18782753, тип об'єкта: квартира, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 на власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) (а.с. 1-6).
Заява обґрунтована, зокрема тим, що 11.05.1985 року заявник уклала шлюб з ОСОБА_3 . Після укладення шлюбу прізвище заявника « ОСОБА_6 » було змінено і присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ». Однак паспорт остання не змінювала на прізвище « ОСОБА_7 » і залишалась на прізвищі « ОСОБА_6 ». У 2007 році на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.03.2007 року № 9-Ж-3, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», квартира АДРЕСА_2 була приватизована та видано свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 12.03.2007 року. Зазначена квартира на підставі вказаного свідоцтва належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2 та членам сім?ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 08.05.2007 року квартира зареєстрована Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на праві приватної спільної сумісної власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.04.2017 року у справі № 462/3671/15, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/24 частини квартири АДРЕСА_2 . 13.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась у ЦНАП із заявою про оформлення реєстрації 1/24 вказано частини квартири на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18.04.2017 року. 18.03.2025 року отримано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Н. Ю. за № 77859324 про відмову у проведенні реєстраційний дій. Відмова обґрунтована тим, що подані заявником документи для реєстрації права власності не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: «наявні розбіжності щодо прізвища заявника, суб?єкта права між поданими заявником документами, згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян на дату видачі свідоцтва про право власності (2007 року), рішення суду (2017 року) прізвище заявника - ОСОБА_7 ». Так, у зв?язку із вказаним, виникла необхідність звернення до суду заявника про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, встановлення вказаного факту, необхідно для оформлення права власності на 1/24 частини квартири за рішенням суду.
ІІ. Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 25);
Судом у порядку ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 07.04.2025 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника у справі (а.с. 26);
Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 22.05.2025 року (а.с. 27);
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.05.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку окремого провадження. Призначено судове засідання у справі (а.с. 28).
25.05.2025 року (вх. № 11255) від ОСОБА_1 до суду надійшла письмова заява про долучення доказів. (а.с. 30, 31, 32, 33).
ІІІ. Позиція сторін по справі.
Заявник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, у таке не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Однак, суд приймає до уваги подану 12.06.2025 року (вх. № 12840) письмову заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності та уточнення вимог заяви (а.с. 40). Так, із змісту казаної заяви вбачається, що остання просить суд:
-розглянути справу за її відсутності;
-задовольнити заяву лише в частині встановлення факту належності їй свідоцтва про право власності на вказану квартиру.
Представник заінтересованої особи - Управління державної реєстрації будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Проте, 11.06.2025 року (вх. № 12706) від уповноваженого представника Управління державної реєстрації - Паращука В. П. до суду надійшла заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.06.2025 року) про розгляд справи без участі заінтересованої особи. Окремо, заява містить покликання на те, що витяг про реєстрацію права власності не є документом, що підтверджує право власності, а тому не підлягає встановленню факту належності його заявнику (а.с. 34).
Так, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
IV. Позиція суду.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення заяви (з урахуванням уточнень), виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
V. Встановлені судом фактичні обставини справи.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 14, стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_8 , батьками якої вказано: ОСОБА_9 та ОСОБА_9 (а.с. 31).
Копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00024309868 від 22.10.2019 року стверджується, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після укладення шлюбу з ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », актовий запис № 4099 від 05.11.1978 року (а.с. 32).
Копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , стверджується, що 11.05.1985 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено шлюб, після укладення шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », актовий запис № 217 (а.с. 12, 33).
Матеріали справи містять копію довідки, якою стверджується, що ОСОБА_1 , 15.03.1959 року зверталася про подання документів для оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_4 від 25.06.2024 року (а.с. 13).
Так, із копії свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 12.03.2007 року, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.03.2007 року № 9-Ж-З стверджується, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам сім'ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 8).
Вказане стверджується і копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстрованого в обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (номер витягу: 14487219, дата: 08.05.2007 року, реєстраційний номер: 18782753, тип об'єкта: квартира, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 на власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 ) (а.с. 9).
Копією рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18.04.2017 року № 462/3671/15 стверджується, у тому числі, що: «позов задоволено частково… ухвалено визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/24 частини квартири АДРЕСА_2 …» (а.с. 14-16).
Суд приймає до уваги, що матеріали справи містять також копію: паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 10), витягу з реєстру територіальної громади № 2024/008198350 від 10.07.2024 року (з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 18.04.1997 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ); картки платника податків ОСОБА_1 (а.с. 12); пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 ОСОБА_1 (серії НОМЕР_6 ) (а.с. 20), технічного паспорта на квартиру, виданого 03.02.2025 року ОСОБА_1 (а.с. 17-19), довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України виданої ОСОБА_2 (а.с. 22), відповіді приватного нотаріуса Савицької Т. О. № 296/01-16 від 09.12.2024 року (з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа, спадкоємцями є мати - ОСОБА_1 , малолітній син ОСОБА_12 , малолітня донька ОСОБА_13 ) (а.с. 23).
VІ. Мотиви, з яких виходить суд при розгляді справи та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Як зазначено у постанові Верховного Суду № 320/948/18 від 10.04.2019 року у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Суд враховує у якості консультативних роз'яснення, викладені у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», за змістом якого при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Також суд приймає до уваги роз'яснення, викладені у листі Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При розгляді справи суд враховує принцип «res iudicata pro veritate accipitur» (справа вирішена судом приймається за істину), а також положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України згідно якого обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 12.03.2007 року, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.03.2007 року № 9-Ж-З у інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, заявник не має змоги.
Згідно з ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Отже суд зазначає, що факт належності вказаного правовстановлюючого документа ОСОБА_1 стверджується співпадінням інших особистих даних зазначених у інших документах, наданих заявником, що у свою чергу дає суду підстави вважати, що вказані докази є належними та містять достатню інформацію для встановлення обставин, що обґрунтовують вимоги заявника.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
При цьому, суд враховує, що метою встановлення заявленого факту є реалізація заявником права власності, при цьому у іншому порядку встановити факт належності правовстановлюючого документа заявник не має можливості, остільки вирішення питання приведення його у відповідність можливе лише у судовому порядку.
З врахуванням наведеного, а також враховуючи уточнення заявником своїх вимог, встановлення та підтвердження належними доказами факту належності ОСОБА_1 зазначеного документа, заява підлягає задоволенню.
VІI. Судові витрати по справі.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
З цих підстав, керуючись ст. 2, 4, 5, 13, 247, 259, 263-265, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
1. Заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа (з урахуванням уточнень) - задовольнити.
2. Встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа, а саме: Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 12.03.2007 року, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.03.2007 року № 9-Ж-З (квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам сім'ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ).
3. Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
4. Відомості щодо учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 );
Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 26526811, електронна пошта: udr@lvivcity.gov.ua, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299).
Текст судового рішення складено 12.06.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко