Справа № 462/1375/25
16 червня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Гедз Б.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «ФК «Процент» - адвокат Руденко К.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 7455 від 19.02.2024 у розмірі 49 875,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42 500,00 грн - заборгованість за відсотками, , а також просить стягнути понесені судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Заявлені позовні вимоги обгрунтовує тим, що 19.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 7455 про надання кредиту шляхом реєстрації відповідача на вебсайті Товариства у мережі Інтернет та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору № 7455 ТОВ «ФК «Процент» надало відповідачу кредитні кошти на суму 5000,00 грн строком на 365 днів, а саме до 18.02.2025, шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування. Позичальник підписуючи кредитний договір зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором. Таким чином, ТОВ «ФК «Поцент» свої зобов'язання за Кредитним договором № 7455 виконало у повному обсязі шляхом надання позичальнику кредитних коштів, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 19.02.2025 утворилась заборгованість за Кредитним договором № 7455 від 19.02.2025 у розмірі 49 875,00 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн, суми заборгованості за нарахованими процентамиза період з 19.02.2025 по 18.02.2025 - 42 500,00 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п'ятнадцятиденний строк для його подання. Також, задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів у справі. Постановлено витребувати з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію.
Судом вживались заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 скеровувались ухвала про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак поштовий конверт, яким скеровувалась судова кореспонденція повернувся на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причини повернення, згідно довідки АТ «Укрпошта»: «у зв'язку із закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
28.04.2025 на виконання ухвали судді від 08 квітня 2025 року в частині витребування інформації, на адресу суду надійшла письмова відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 17.04.2025.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 19.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, проходження позичальником реєстрації в ІКС, шляхом заповнення всіх необхідних полів, та надалі підписання Договору відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, в електронному вигляді було укладено Кредитний договір № 7455.
Згідно умов кредитного договору № 7455 від 19.02.2025 сторонами погоджено, що у відповідності до умов вказаного Договору Товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені цим Договором.
Так, відповідно до п. 1.3. Договору строк надання кредиту та строк дії Договору становить 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів погоджено кожні 20 днів.
Згідно п. 1.2. Договору процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 912,50%) користування кредитом.
Підписавши Кредитний договір № 7455 від 19.02.2025 ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також від Товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9,25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Товариства, що забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги.
У відповідності до п. 8.2.10. Договору позичальник підтвердив, що при підписанні кредитного договору повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом Договору, Додатків до нього, паспорта споживчого кредиту та Правил і зобов'язується їх неухильно дотримуватись.
Відтак, підписуючи Кредитний договір № 7455 та Паспорт споживчого кредиту до нього, ОСОБА_1 було надано кредитодавцем повну інформацію про тип кредиту, суму та строк кредиту, щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту та наслідки не виконання умов Договору.
Сторонами договору погоджено безготівковий спосіб надання кредитодавцем позичальнику ОСОБА_1 кредиту на платіжний засіб, реквізити якого надано позичальником самостійно при укладення Кредитного договору.
Відповідно до чеку про проведення платежу від 19.02.2024 ТОВ «ФК «Процент» здійснило перерахування коштів за Договором № 7455 від 19.02.2024 на умовах фінансового кредиту за реквізитами платіжної картки ОСОБА_1 .
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 17.04.2025, зокрема виписки по рахунку за період 19.02.2025, представленої суду на виконання ухвали суду від 08.04.2025 про витребування інформації, підтверджено зарахування 19.02.2024 грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн на банківський рахунок, реквізити якого відповідають реквізитам платіжного засобу, вказаного ОСОБА_1 при укладенні Кредитного Договору № 7455 від 19.02.2024.
Окрім цього, АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що в анкетних даних ОСОБА_1 у банку наявний та дійсно є фінансовим номером номер мобільного телефону, зазначений як контактний номер позичальника ОСОБА_1 у Кредитному договоір № 7455 від 19.02.2024.
Згідно детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 7455 від 19.02.2024, внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, станом на 19.02.2025 утворилась заборгованість за кредитом перед ТзОВ «ФК «Процент», відтак позивач просить стягнути заборгованість на загальну суму 49 875,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту: 5 000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі: 42 500,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, підписавши Кредитний Договір № 7455 від 19.02.2024, відповідач ОСОБА_1 , у розумінні статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на визначені кредитним договором умови та взяв на себе відповідні зобов'язання по поверненню отриманих кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернув, умови договору не виконав, у зв'язку з чим заявлена вимога позивача про стягнення із відповідача суми заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання позичальником покладеного на нього обов'язку повернення грошових коштів, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали б підтвердити належне виконання ним договірних зобов'язань та відсутність заборгованості.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків, відтак погашення виниклої заборгованості, а тому заявлені ТОВ «ФК «Процент» позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ФОП ОСОБА_2 , акта приймання-передачі наданих послуг № 7 від 27 листопада 2024 року до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, витягу з реєстру № 1 від 06 січня 2025 року до Акту приймання-передачі наданих послуг № 7 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, встановлено факт погодження сторонами та надання позивачу послуг правової допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 на суму 10 000,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 року Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно Витягу з Реєстру № 1 від 27 листопада 2024 року до Акту приймання-передачі наданих послуг № 7 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року вбачається, що сторони Договору про надання юридичних послуг від 03.06.2024 погодили вартість наданих послуг, серед яких зокрема тих, що стосуються розгляду вказаної справи - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, клопотання про витребування доказів (вартістю 9 000,00 грн) та складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику (вартістю 1 000,00 грн), та становлять 10 000,00 грн.
Поруч з цим, на переконання суду вказані позивачем види послуг мають необґрунтовано завищену вартість, тобто вбачається неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки віднесена до категорії малозначних справ, відтак представництво інтересів представником у судових засіданнях не здійснювалось, із фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, складності справи, яка відноситься до категорії малозначних справи, розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, а також із врахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд приходить до висновку за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до 7 500,00 (сім тисяч п'ятсот) гривень, оскільки на думку суду, виходячи із складності даної справи, саме такий розмір витрат правової допомоги є необхідним і неминучим для позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором № 7455 від 19.02.2024 у розмірі 49 875 (сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 7 500,00 (сім тисяч п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 01124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення у справі № 462/1375/25
Суддя Б.М.Гедз