Справа № 306/280/25
Провадження № 2/306/442/25
16 червня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю: секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява справу за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на 1/2 частку квартири,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.02.2020 року належить 1/2 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , за батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інша 1/2 частина домоволодіння належала колишній дружині його батька ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але цю частину домоволодіння в порядку спадкування ніхто не прийняв. Зазначає, що починаючи з 2020 року він фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується чужим майном, а саме 1/2 частиною домоволодіння, яка належала ОСОБА_3 , утримував її, підтримував в належному стані, мешкав, а тому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Учасники в судове засідання не з'явилися.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні (а.с. 30).
Представник Свалявської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 26).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.02.2020 року, посвідченого державним нотаріусом Свалявської ДНК, зареєстрованого в реєстрі за №212, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщина на яку видано свідоцтво, складається з 1/2 частки в праві власності на квартиру під АДРЕСА_1 (а.с.4).
Відповідно до свідоцтва на право власності на квартиру від 17.08.1994 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_3 (а.с.6).
Як убачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.03.2017 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 60 від 23.03.2017 року, проведений Свалявським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.05.2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 8).
Відповідно до повідомлення державного нотаріуса Свалявської ДНК Дядюша О.О. від 13.06.2025 року за №315/01-16, згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), №81523485 від 13.06.2025 року, спадкова справа за померлою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заведена (а.с.28,29).
На квартиру за адресою АДРЕСА_2 виготовлено технічний паспорт, інвентаризаційна справа № 53/2020. Її вартість, згідно довідки ФОП ОСОБА_4 від 16.05.2025 року, становить 85370 грн (а.с.9-12, 13 ).
За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 згаданого Кодексу визначено право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, визнання права.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 року № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України визначено - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», - при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України).
Відповідно до пункту 14 Постанови ВССУ виходячи зі змісту частини першої ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Враховуючи те, що позивач добросовісно заволодів, відкрито та безперервно користується 1/2 частини спірної квартири більше п'ять років, що підтверджується встановленими під час судового розгляду обставинами, право власності на таке ні за ким не зареєстровано, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Керуючись ст. ст. 12, 18, 81, 247, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 316, 328, 344 ЦК України, Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на квартиру - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканцем АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 за набувальною давністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
16.06.2025 року