Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2506/25
13.06.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С..С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки за матір'ю ОСОБА_2 . Останнім місцем його проживання було с. Боржавське Берегівського району Закарпатської області. За життя залишив заповіт, яким заповів своїй дочці ОСОБА_3 (матері позивачки) Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЗК№0090476, виданий на підставі розпорядження Виноградівської РДА від 27.03.1997 №138 на ім'я ОСОБА_4 , на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. Ватутіна розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах. У позивачки є лише засвідчена копія Сертифікату, на зворотній сторінці якого вчинено напис про те, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 по заповіту. А сам Сертифікат видано на ім'я ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_2 . Ніхто не звертався із заявами про спадщину за дідом до нотаріуса, що підтверджено Витягом зі спадкового реєстру. Спадщина відкрилася у 2002 році, тому застосовуються норми ЦК України від 1963 року. ОСОБА_5 як спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , прийняла спадщину, бо фактично вступила в управління та володіння майном, їй було передано копію сертифікату, вона обробляла земельний наділ, виданий у користування на підставі сертифікату. Проте, ОСОБА_5 не оформила право на спадкове майно - земельну частку (пай).
ОСОБА_3 , мати позивачки, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останнім місцем її проживання було с. Боржавське Берегівського району Закарпатської області. Заповіту не залишала, відкрилася спадщина за законом. За змістом довідки на спадкування Виноградівської міської ради від 07.08.2024, на день її смерті разом із нею проживали та були зареєстровані її дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_6 , онуки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Позивачка прийняла спадщину, що відкрилася на день смерті ОСОБА_9 , та отримала свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса - на житловий будинок. До складу спадщини ОСОБА_9 ввійшло також і право на земельну частку (пай), успадковане нею за її батьком за заповітом. Проте, через те, що мати позивачки не оформила право власності на успадковану земельну частку (пай) за заповітом, то позивачка в свою чергу не може оформити спадщину на це майнове право у нотаріальному порядку. Позивачка вкаху, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги, що підтверджується матеріалами спадкової справи у приватного нотаріуса Вашкеба О.І. №39/2024. Через неможливість оформлення спадщини на частину спадкового майна, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом про визнання за нею права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
Позивачка у підготовче засідання не з'явилася, однак згідно прохальної частини позовної заяви просила суд провести розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача надіслав до суду заяв про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення вимог позивача не заперечує.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть.
Останнім фактичним та зареєстрованим місцем проживання померлої було АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Виноградівської міської ради від 07.02.2024.
На випадок своєї смерті спадкодавець заповітного розпорядження не залишила.
Єдиним спадкоємцем за законом першої черги стала дочка померлої - позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ).
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина та за оформленням спадкових прав позивачка звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного ноатріального окргу Вашкеби О.І.
У приватного нотаріуса 14.11.2024 позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1
Поза увагою спадкоємця залишилось спадкове право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСГП ім. Ватутіна розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах, яке спадкодавець ОСОБА_3 у спадкувала за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дане право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЗК№0090476, виданого на підставі розпорядження Виноградівської РДА від 27.03.1997 №138 на ім'я ОСОБА_4 , на зворотній стороні якого вчинено напис про те, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 по заповіту. Сам Сертифікат видано на ім'я ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_2 .
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Позивачка позбавлена можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане право на земельну частку (пай) із-за відсутності правовстановлюючого документа на спадкові майнові права, виданого на ім'я її матері, оскільки мати спадкоємця набувши право на земельну частку (пай), спадщину після смерті свого батька документально не оформила.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до п. 3.5. листа ВССУ від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності па земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 125 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Згідно ст.2 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 5, 16, 328, 392, 1223, 1233, 1268, 1270, 1274 ЦК України, Постанови ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , набуте в порядку спадкування за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. Ватутіна розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах, посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК№0090476, виданим на підставі розпорядження Виноградівської РДА від 27.03.1997 №138 на ім'я ОСОБА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко