Справа № 751/2051/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/96/25
Категорія - ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023270340003949 від 15.10.2023 року, за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_12 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воровського, Прилуцького району, Чернігівської області, українця, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
Цим вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Зараховано ОСОБА_9 у строк відбування покарання час тримання його під вартою та початок строку відбування покарання визначено рахувати з моменту його затримання, а саме з 15.10.2023 року.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Цивільний позов Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради до ОСОБА_9 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_9 26 169 (двадцять шість тисяч сто шістдесят дев'ять) грн 00 коп., витрачених закладом охорони здоров'я КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, з яких: 1 552 грн 80 коп. на рахунок місцевого бюджету м. Чернігова, а 24 616 грн 20 коп. на рахунок НСЗУ.
Стягнуто із ОСОБА_9 на користь держави 1 912 (одну тисячу дев'ятсот дванадцять) грн 00 коп. процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.
Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що 14.10.2023 у період часу з 23 год. 00 хв. до 23 год. 30 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, що виник з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, наніс не менш восьми ударів кулаками правої та лівої руки в область голови, тулуба та кінцівок, та один удар лезом ножа в область грудної клітки ліворуч ОСОБА_13 , з якою він спільно проживав однією сім'ю, але не перебував у шлюбі, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки, ускладненого лівобічним гемопневмотораксом, закритої травми живота з травматичним двохмоментним розривом селезінки, ускладненої внутрішньочеревною кровотечею, гематом та саден голови, гематом тулубу, кінцівок.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №684 від 08.01.2024 проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки, ускладнене лівобічним гемопневмотораксом, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, закрита травма живота з травматичним двохмоментним розривом селезінки, ускладненої внутрішньочеревною кровотечею, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, гематоми та садна голови, гематоми тулубу, кінцівок відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі - Стамбульська конвенція), у п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_9 вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу з доповненнями в інтересах потерпілої, в якій просить вирок суду щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ніякого конфлікту між обвинуваченим та потерпілою не було, оскільки остання перебувала у стані алкогольного сп'яніння та відпочивала, коли сталася подія, жодних осіб у квартирі не було, тому підтвердити будь-які факти неможливо. До правоохоронних органів потерпіла із заявою не зверталася, а коли перебувала у реанімаційному відділенні, то працівники поліції, скориставшись її безпорадним станом, надали їй невідомі папери на підпис, тому посилання суду на подану заяву про вчинення злочину необґрунтоване.
Допитані в судовому засіданні свідки описали їх спільне життя з обвинуваченим, проте під час події ніхто не був присутній, тому в основу вироку суд поклав змінені показання свідків, які не відповідають дійсності.
Також вказує, що суд послався як на доказ вини, протокол зняття показань технічних засобів від 15.10.2023 та зазначив, що на ньому зафіксовано як ОСОБА_9 , пояснював, що між ним та дружиною виник конфлікт, під час якого він наніс їй ножове поранення, однак такого на записі немає.
Так само зазначений судом рапорт інспектора-чергового Чернігівського РУП, яким зафіксовано те, що ОСОБА_11 доставлена до лікарні із діагнозом ножове порання, множинні рани обличчя, перелом нижньої щелепи, зі слів побив чоловік та наніс удар ножем, вважає частково безпідставним, оскільки перелому нижньої щелепи у висновках експерта не було зазначено.
У доповненнях до апеляційної скарги адвокат зазначає, що якщо врахувати нанесення ОСОБА_9 потерпілій не менше восьми ударів кулаками обох рук, то на них мали б залишитись сліди у виді синців, подряпин тощо, проте жодним висновком експерта у ОСОБА_9 не виявлено відповідних пошкоджень на руках. Крім того, вказує, що за висновком судово-медичної експертизи пошкодження селезінки ОСОБА_11 сталося внаслідок отриманої травми в період від 2 до 6 днів до проведення експертизи, а потерпіла ОСОБА_11 пояснювала, що вживала алкогольні напої, внаслідок чого неодноразово падала, у тому числі з велосипеду, від чого також могла отримати такі пошкодження. Будучи госпіталізованою 15.10.2023 року та оглянутою лікарями КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» з проведенням УЗД, їй було повідомлено, що внутрішні органи у нормальному стані і ні про яку операцію не йшлося.
Захисник ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого з доповненням, в якій просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України, зменшити міру покарання та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та зазначає, що обвинувачений не заперечує того, що саме він 14.10.2023 спричинив ножем ножове поранення лівої половини грудної клітини потерпілої та пояснив, що трапилось це ненавмисно, а з необережності. Він стояв на кухні з ножем, бо готував їсти, коли потерпіла зайшла до кухні, то спіткнувшись на порозі, почала падати, тому він обхопив її обома руками, продовжуючи тримати в руці ніж, внаслідок чого було заподіяно ножове поранення. Такі показання останній надавав і під час слідчого експерименту та вони узгоджуються з показаннями потерпілої, яка також пояснювала про необережність дій обвинуваченого, що вона підтвердила і під час слідчого експерименту. Обвинувачений та потерпіла пояснювали про відсутність конфлікту між ними, що спростовує висновок суду про раптовість виниклого конфлікту.
Вказує, що такі показання обвинуваченого незмінні від самого початку, а відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, здійснені при затриманні, неодноразово перериваються, частина записів видалена, зокрема там, де ОСОБА_9 пояснює, що спричинив ножове поранення ненавмисно.
Тому зазначає про недоведеність умислу обвинуваченого на умисне заподіяння потерпілій ножового поранення, на що вказують і показання потерпілої, яка зазначила, що в лікарні їй дали підписати якісь документи, які за станом здоров'я вона не могла прочитати і у вироку суду жодного спростування таким показанням не зазначено.
Також вказує, що не було з'ясовано обставини заподіяння травми живота потерпілої, яка призвела до пошкодження селезінки, оскільки ОСОБА_11 вживає алкогольні напої, внаслідок чого могла падати, у тому числі з велосипеда, за висновком експерта така травма могла бути отримана за 2-6 днів до проведення експертизи, тому вважає недоведеним завдання такої травми ОСОБА_9 .
В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що призначені в ході судового розгляду судово-медичні експертизи, були призначені на підставі постанов слідчого, в яких невірно викладені обставини завдання тілесних ушкоджень, які суперечать показанням обвинуваченого та потерпілої, слідчих експериментів, що вплинуло на висновки.
Також вказує, що покладені в основу вироку показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які, серед іншого, пояснювали, що вдень 14.10.2023 року вони не бачили у потерпілої будь-яких ушкоджень, що вказує на нанесення всіх тілесних ушкоджень обвинуваченим, але такий висновок суду суперечить записам з медичної картки потерпілої, де зазначено про наявність тілесних ушкоджень різної тривалості, що вказує на те, що тілесні ушкодження вже були раніше. 15.10.2023 о 15 годині ОСОБА_11 виконано УЗІ органів черевної порожнини, яким пошкоджень внутрішніх органів не виявлено, що ставить під сумнів травматичний характер пошкоджень, який би призвів до розриву селезінки та строк її настання, через що в подальшому було проведено оперативне втручання, в наслідок якого видалено селезінку, яке вони вважають неправомірним.
Також вказує, що на ненавмисність спричиненого ножового поранення вказує його розмір 1,0 см х 0,8 см, тому висновок додаткової судово-медичної експертизи не можна категорично виключити виникнення порання за механізмом, зазначеним обвинуваченим.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисника з доповненнями та просили її задовольнити з викладених підстав, потерпілу та її представника - адвоката ОСОБА_10 , які підтримали подану в інтересах потерпілої апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених підстав, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Обвинувачений ОСОБА_9 як у суді першої так і апеляційної інстанцій, вину не визнав та не погоджуючись із кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, наполягав на тому, що тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення потерпілій завдав із необережності, інших тілесних ушкоджень не заподіював. 14.10.2023 повернувшись додому та заставши співмешканку у нетверезому стані, яка не реагувала на нього, у зв'язку з чим завдав декілька ляпасів долонями по її обличчю щоб з'ясувати що відбувалося вдома та де вона була. Вказував, що у цей час ОСОБА_16 впала з дивану, він допоміг їй піднятися та посадив, декілька разів ударив кулаком по рукам, щоб вона більше не вживала алкоголь, та по ногам, щоб не ходила пити та пішов на кухню, де збирався готувати собі їжу, взяв зі стола ніж та повернувся до холодильника. У цей час із кімнати до кухні, де було погане освітлення, йшла ОСОБА_16 , яка почала падати, тому він її схопив та відвів до кімнати. Коли у кімнаті вона впала на підлогу, він побачив рану та зрозумів, що це від ножа, який був у нього в руці. При цьому ніж тримав за лезо, але будь-яких порізів на його руці не було.
Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, вина його підтверджується дослідженими судом доказами.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, є правильним, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та отримали належну оцінку.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_9 необережно заподіяв ОСОБА_11 тяжкі тілесне ушкодження, зокрема, ножове поранення, не відповідають дійсності.
Розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною стороною цих злочинів.
Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до них.
Диспозицією ч. 1 ст. 121 КК України передбачено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження.
Отже, при вчиненні цього злочину умисел винної особи направлений саме на спричинення тілесних ушкоджень. При цьому ступінь тяжкості ушкодження здоров'я потерпілого може бути в свідомості особи не конкретизованим, тобто щодо наслідків своїх дій вона може діяти з невизначеним умислом. В такому разі відповідальність настає залежно від фактично заподіяної шкоди здоров'ю потерпілому.
Натомість за ст. 128 КК України дії винного слід кваліфікувати, якщо він завдав необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження і при цьому передбачав можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховував на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачав можливості настання таких наслідків, хоча повинен був й міг їх передбачити (злочинна недбалість).
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи обвинуваченого про те, що у нього не було умислу на заподіяння тяжких наслідків, зокрема, ножового поранення, потерпілій було спричинено ним із необережності, з огляду на таке.
Саму подію та спричинення ОСОБА_17 тяжких тілесних ушкоджень, зокрема, у виді ножового поранення, обвинувачений не оспорює.
Показання з цього приводу потерпілої, яка підтримує позицію обвинуваченого та заперечує нанесення останнім їй тілесних ушкоджень у виді травми живота, зазначаючи, що таку отримала напередодні, впавши з велосипеду, а також вказуючи, що ножове поранення ОСОБА_9 наніс їй ненавмисно, не узгоджуються із дослідженими судом доказами та суперечить встановленим обставинам кримінального провадження, виходячи із такого.
Свідки ОСОБА_18 , мати потерпілої та ОСОБА_19 , брат, показали суду першої інстанції про спосіб життя потерпілої з ОСОБА_9 , зазначивши, що ОСОБА_11 за життя із ОСОБА_9 стала зловживати спиртними напоями, останній неодноразово застосовував до неї фізичне та психологічне насильство та зазначили, що бачили ОСОБА_11 напередодні події без видимих тілесних ушкоджень. ОСОБА_18 вказала, що бачила доньку в той же день, тілесних ушкоджень на ній не було, за пару днів до події також бачила доньку без тілесних ушкоджень, про падіння з велосипеду вона не повідомляла. Свідок ОСОБА_19 повідомив, що ввечері того дня, коли сталася подія також чув сварку у будинку сестри.
Відповідно до наявної у рапортах інспектора-чергового Чернігівського ЧРУП ГУНП про отримання на «102» повідомлення про побиття чоловіком дружини з можливим ножовим пораненням та про повідомлення з приймального відділення лікарні про доставку жінки - ОСОБА_20 з діагнозом ножове поранення грудної клітини, лівобічний пневмоторакс, множинні рани обличчя, перелом нижньої щелепи, зі слів побив чоловік. Таке у повній мірі узгоджується з аудіозаписами відповідних розмов згідно з протоколами зняття інформації.
Згідно з даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.10.2023 ОСОБА_11 о 10:00 год., повідомила про домашнє насильство за місцем мешкання та нанесення їй співмешканцем ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Посилання стороною захисту в апеляційній скарзі на недостовірність зазначених обставин, посилаючись на перебування потерпілої у несвідомому стані та нерозумінні обставин, колегія суддів не сприймає, оскільки згідно даних з картки стаціонарного хворого, викладених у висновку експерта, будучи оглянутою лікарями 15.10.2023 о 09:30 год. ОСОБА_11 перебувала у свідомості, контактна та адекватна, що у сукупності з іншим, указує на подальшу зміну нею показань, метою чого є сприяння ОСОБА_9 уникнути покарання за вчинене або зменшити його відповідальність.
Такі висновки підтверджуються інформацією, яка міститься у протоколі зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 15.10.2023, зафіксованими нагрудними камерами працівників поліції під час прибуття на виклик за адресою: АДРЕСА_1 , де до них вийшов ОСОБА_9 та зазначив про конфлікт між ним та співмешканкою, який виник на ґрунті ревнощів та під час якого він завдав ножове поранення, зневажливо повідомивши: «Я резанул девочку, она мне изменила, нечего было изменять, она живучая», при цьому у подальшому змінив риторику, вказуючи, що вона неправильно повернулася та ножове поранення було незначне. А на питання поліцейських щодо тілесних ушкоджень, поцікавився «ты снимаешь?», що вказує на виникнення умислу у ОСОБА_9 на приховування своїх дійсних дій по відношенню до співмешканки.
Факт завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_11 у певній мірі підтверджується даними проведених слідчих експериментів за участі як потерпілої від 17.11.2023, так і обвинуваченого, 23.11.2023, у ході яких ОСОБА_9 вказав місце події та механізм нанесення потерпілій тілесних ушкоджень (завдавав удари правою та лівою рукою в ділянку обличчя, рук та ніг), та обоє зазначали про ненавмисний характер заподіяного ним поранення ножем, вказуючи на механізм заподіяння.
Згідно з висновками судово-медичного експерта, викладеними у висновку № 545 від 20.10.2023 виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді саден правої верхньої кінцівки, котрі виникли від дії тупих предметів, по механізму удару та тертя; також у підекспертного наявні подряпини обох верхніх кінцівок, котрі виникли від дії тупих або кінця гострого предмету, які відносяться до категорії легких та могли утворитися за 2-7 діб до моменту проведення експертизи і по давності утворення можуть відповідати даті 14.10.2023; утворення їх комплексу при падінні на площину з висоти власного зросту, в тому числі і при попередньому наданні тілу прискорення та ударі об виступаючі предмети, неможливе.
Згідно з даними висновку судово-медичного експерта № 684 від 08.01.2024 за медичною документацією у ОСОБА_21 були виявлені тілесні ушкодження: у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки, ускладненого лівобічним гемопневмотораксом, котре виникло від дії гострого предмету, що має колючо-різальні властивості; закриту травму живота з травматичним двохмоментним розривом селезінки, ускладнену внутрішньочеревною кровотечею, котра спричинена ударною дією тупого твердого предмету, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та можуть відповідати даті 14.10.2023 при цьому ушкодження селезінки по давності може відповідати строку 2-6 діб до моменту проведення оперативного втручання; крім того, у ОСОБА_11 мався ряд тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких, детально описаних у висновку та зазначених судом у вироку, із описанням можливого механізму нанесення та місцезнаходження підекспертною у момент заподіяння, яка могла переміщатися. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, утворення їх комплексу при падінні на площину з висоти власного зросту, в тому числі і при попередньому наданні тілу прискорення, та ударів об виступаючі предмети - виключається.
Крім того, за даними висновку додаткової до первинної судово-медичної експертизи № 95 від 06.02.2024, проведеної з урахуванням проведеного за участі як потерпілої ОСОБА_11 , так і ОСОБА_9 , слідчих експериментів, виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження, зокрема характер та локалізація виявленого проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки, ускладненого лівобічним гемопневмотораксом, не можуть відповідати механізму, на який вказує підекспертна в наданій на експертизу копії протоколу її допиту та під час проведення слідчого експерименту за її участю.
Відтак, враховуючи у сукупності досліджені докази, аналізуючи показання потерпілої та свідків, допитаних судом першої інстанції, співставивши зазначені вище докази та решту, детально указаних судом у вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони взаємопов'язані та у своїй сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, встановлюють подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що встановлені дії обвинуваченого вказують на умисність його дій, так як спричинивши ножове поранення, він не намагався якнайшвидше викликати швидку медичну допомогу, а телефонував близьким, які вже з його слів викликали поліцію, які, в свою чергу, медичну допомогу, по приїзду поліцейських останній не проявляв жалю з приводу вчиненого, а навпаки, демонструючи зухвалість, звинувачував потерпілу у тому, що так сталося, що характерно для поведінки суб'єктів домашнього насильства. Прояви такого як у формі психологічного так і фізичного, підтверджені свідками та матеріалами справи. Спосіб, механізм та характер отриманих тілесних ушкоджень у сукупності з іншими встановленими обставинами, вказує на умисний характер дій обвинуваченого.
З огляду на вказане, висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин викладених у вироку, є правильним. Підстав для перекваліфікації дій на ст. 128 КК України, яка встановлює відповідальність за необережне тяжке тілесне ушкодження, не вбачається. Дії ОСОБА_9 вірно кваліфіковані як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Отже, вина ОСОБА_9 за обставин, встановлених судом, є доведеною, ґрунтується на належних та допустимих доказах, показання обвинуваченого необхідно оцінювати як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене, а показання потерпілої, відповідно, як намагання сприяти обвинуваченому у доведенні обраної ним позиції захисту.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України, особу обвинуваченого, вік, стан здоров'я, перебування на утриманні малолітньої дитини, відсутність офіційного працевлаштування, те, що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, у тому числі за вчинення домашнього насильства за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та з 08.07.2023 перебуває на профілактичному обліку «Кривдник» ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, в силу ст. 89 КК України не судимий, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, однак 27.09.2021 та 15.10.2023 звертався в медичні заклади, де було встановлено психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнав відшкодування потерпілій завданої шкоди, обставинами, що обтяжують покарання, суд визнав учинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах. Крім того, враховано досудову доповідь уповноваженого органу пробації, відповідно до якої виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк неможливе та становить високу небезпеку для суспільства.
Таким чином, призначене ОСОБА_9 покарання у повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на викладене вище, підстав для зміни чи скасування ухваленого судового рішення, колегія суддів не вбачає. Тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_12 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той самий строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4