Номер провадження: 11-сс/813/1004/25
Справа № 947/13802/25 1-кc/947/5840/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року,
встановив:
оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України, та накладено арешт на майно вилучене 23.04.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно переліку зазначеного в ухвалі, із забороною права на відчуження, розпорядження та користування майном.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучене під час обшуку майно, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вказане майно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна та зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, повернути вказане майно.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, представник володільця майна вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, арешт на майно накладено безпідставно, оскільки слідчим суддею не враховано, що вилучені під час обшуку речі та документи не є речовими доказами у кримінальному провадженні, не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі сліди злочину, не містять інших відомостей щодо обставин кримінального провадження, не були об'єктом кримінально-протиправних дій, не набуті кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, представник володільця майна посилається на такі доводи:
-ОСОБА_5 не є підозрюваним у кримінальному провадженні,
-ОСОБА_5 є директором БФ «Співчуття», який допомагав дітям з відпочинком та оздоровленням;
-вилучені під час обшуку документи датовані 2016-2021 рр, тобто до воєнного стану, відповідно не мають відношення до кримінального провадження;
-працівниками поліції були вилучені боєприпаси, які відносяться до гладкоствольної та нарізної зброї, що належить батьку ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , зберігання яких дозволено відповідними дозволами;
-необхідність в арешті вже відпала, оскільки з моменту вилучення майна минув понад місяць і органом досудового розслідування проведені всі необхідні слідчі дії та судові експертизи.
Крім того, представник володільця майна просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що пропуск п'ятиденного строку на оскарження ухвали слідчого судді від 30.04.2025 року обумовлений тим, що розгляд клопотання про арешт майна було проведено за відсутності володільця майна та його представника, а копію ухвали слідчого судді було отримано лише 13.05.2025 року, після чого невідкладно було подано апеляційну скаргу.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Володілець майна ОСОБА_5 , його представник - адвокат ОСОБА_6 , а також прокурор в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладення не подавали.
При цьому, прокурор ОСОБА_8 подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, у зв'язку із службовою зайнятістю, просить залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки речі та документи є речовими доказами у кримінальному провадженні.
За наведених обставин, відповідно до ч.4 ст.405, ст.422 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників провадження.
Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, які відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п.10 ч.1 ст.393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.
Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).
Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
Згідно матеріалів судового провадження вбачається, що обшук було проведено за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено майно, володільцем якого є останній.
Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.
Що стосується строку звернення представника володільця майна із апеляційною скаргою, колегією суддів встановлене таке.
Відповідно до вимог ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику скаржника, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Із матеріалів судового провадження та оскарженої ухвали вбачається, що володілець майна ОСОБА_5 викликався в судове засідання для розгляду клопотання про арешт майна на 28.04.2025 року.
За клопотанням представника володільця майна - адвоката ОСОБА_6 вказане судове засідання відкладене на 30.04.2025 року, про що адвокат був повідомлений шляхом направлення місцевим судом смс-повідомлення на номер мобільного телефону.
Однак, в означену дату володілець майна та його представник у судове засідання не з'явились, подали заперечення на клопотання про накладення арешту майна.
Тобто володілець майна ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_6 повідомлялись про дату та час судового засідання, тому розгляд клопотання слідчим суддею 30.04.2025 року здійснено без їх участі, у зв'язку із їх неявкою в судове засідання.
13.05.2025 року копія ухвали слідчого судді направлена через електронну систему документообігу суду до електронної скриньки адвоката ОСОБА_6 .
Наступного дня, представником володільця майна ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 подана апеляційна скарга до апеляційного суду.
Приймаючи до уваги, встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання адвоката про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Зокрема положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з матеріалів судової справи, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області, за процесуального керівництва прокурорів Одеської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали УМП ГУНП в Одеській області щодо групи із невстановленої кількості осіб, які займаються оформленням документів щодо опікунства над неповнолітніми особами з метою безперешкодного перетину державного кордону України в період воєнного стану.
Задля забезпечення повного та всебічного проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, а також встановлення всіх обставин вказаного кримінального правопорушення, оперативним співробітникам Управління міграційної поліції ГУНП в Одеській області в порядку ст.ст. 40,41 КПК надано доручення.
За результатами проведених оперативних заходами та слідчих дій достеменно встановлено, що група із невстановленої кількості осіб зорганізувались з метою систематичного вчинення злочинів, пов'язаних із експлуатацією неповнолітніх осіб шляхом втягнення їх у злочинну діяльність, а саме організації незаконного перетину державного кордону України особами чоловічої статі, які підлягають мобілізації на території України під час дії воєнного стану.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року, термін дії якого востаннє продовжено Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, який затверджено Верховною Радою України, відповідним Законом України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Так, відповідно до п.2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з?єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п.3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст.33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року на території України з 24.02.2024 року введено режим воєнного стану, на період дії якого обмежено виїзд за кордон чоловікам віком від 18 до 60 років та жінкам-військовозобов'язаним. Разом з тим, не поширюються обмеження щодо виїзду за межі України на осіб, які відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації - усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Таким чином, органом досудового розслідування встановлено, що група із невстановленої на теперішній час кількості осіб, маючи умисел на отримання матеріальних благ за рахунок організації незаконного перетину державного кордону України особами чоловічої статі, які підлягають мобілізації, використовуючи надану законодавством України можливість уникнути мобілізації та вільно перетинати державний кордон України особам чоловічої статі, яких призначено опікунами малолітніх та неповнолітніх дітей, забезпечують безперешкодне встановлення опіки над такими дітьми, після чого, надаючи відповідні вказівки та інструкції, організовують перетин державного кордону України такими опікунами.
Так, станом на теперішній час, за результатами проведених слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, достеменно встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетна група осіб, які зорганізувались для спільного вчинення злочинів, пов'язаних із експлуатацією неповнолітніх осіб шляхом втягнення їх у злочинну діяльність, а саме організації незаконного перетину державного кордону України особами чоловічої статі, які підлягають мобілізації на території України під час дії воєнного стану, до складу якої входить ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.04.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, за місцем проживання та користування ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
23.04.2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
1) паперовий пакет із фотокартками дітей;
2) заяву про згоду на тимчасову поїздку для оздоровлення ОСОБА_10 на 1арк.;
3) копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 на 1 арк.;
4) копію свідоцтва про смерть ОСОБА_11 на 1 арк.;
5) заяву про згоду на тимчасову поїздку для оздоровлення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на 1 арк.;
6) копію паспорта ОСОБА_15 з ідентифікаційним кодом на 2 арк.;
7) медичну довідку про стан здоров'я дитини на ім?я ОСОБА_16 на 1 арк.;
8) копію свідоцтва про смерть ОСОБА_17 на 1 арк.;
9) копію свідоцтва про народження ОСОБА_18 на 1 арк.;
10) рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24.07.2017 року на арк.;
11) медичну довідку про стан здоров'я дитини яка виїжджає ОСОБА_18 на 1 арк.;
12) витяг змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України №57 та №1251 на 10 арк. із чорновими аркушами;
13) копію статуту БФ «Співчуття» ЄДРПОУ 26060270, (нова редакція) на 6 арк.;
14) апостиль з перекладом з англійської на українську мову від 2016 року на 40 арк.;
15) договір №60 від 2016 року про надання послуг по перевезенню пасажирів на 1 арк.;
16) акт виконаних робіт до договору №60 від 2016 на 1 арк.;
17) договір №61 про надання перевезень від 2016 року на 1 арк. та акт виконаних робіт до договору на 1 арк.;
18) апостиль переведений з англійської на українську мову від 15.10.2021 року на 27 арк.;
19) апостиль переведений з англійської на українську мову від 21.06.2021 року зі списком опікунів, прийомними родинами, запрошенням та гарантійним листом - перелік американських сімей, що прийняли із України дітей на 44 арк.;
20) апостиль переведений з англійської на українську мову від 28.06.2021 року зі списком опікунів, прийомними родинами, запрошенням та гарантійним листом - перелік американських сімей, що прийняли із України дітей сиріт на 44 арк.;
21) гарантійний лист перелік американських сімей, що прийняли із України сиріт, позбавлені батьківського піклування за період з грудня 2021 по січень 2022 року на 6 арк.;
22) гарантійний лист перелік американських сімей, що прийняли із України сиріт, позбавлені батьківського піклування на 1 арк.;
23) гарантійний лист перелік американських сімей, що прийняли із України сиріт, позбавлені батьківського піклування на 1 арк., англійською мовою;
24) гарантійний лист перелік американських сімей, що прийняли із України сиріт, позбавлені батьківського піклування з грудня 2021 по січень 2022 на 2 арк.;
25) список сімей, що беруть участь у зимовій рекреаційній програмі за період з 13.12.2021 року по 31.01.2022 року на 2 арк.;
26) підсумок та зобов'язання на 2 арк.;
27) договір про надання послуг у сфері відпочинку та оздоровлення дітей на території США та України (копія) від 02.03.2021 року на 15 арк.;
28) апостиль переведений з англійської та українську мову від 28.05.2021 року на 14 арк.;
29) апостиль переведений з англійської та українську мову від 28.03.2020 року на 14 арк.;
30) апостиль переведений з англійської та українську мову від 04.03.2020 року на 14 арк.;
31) клопотання МБФ «Співчуття» на 1 арк.;
32) запити МБФ «Співчуття» на 14 арк.;
33) форму підтвердження статусу дітей сиріт на 1 арк.;
34) заяву від ОСОБА_19 на 1 арк.;
35) заяву №НРВ773427 із додатками до неї на 8 арк.;
36) заяву №НРЕ771195 із додатками до неї на 5 арк.;
37) заяву №НМС494996 із додатками до неї на 9 арк.;
38) заяву №НРВ886243 із додатками до неї на 9 арк.;
39) заяву №НРК502402 із додатками на 10 арк.;
40) заяву №НРЕ364582 із додатками на 4 арк.;
41) заяву №НРК502401 із додатками на 4 арк. ;
42) наказ МБФ «Співчуття» №57 на 2 арк., та додатки до нього на 6 арк.;
43) згоду №18 на виїзд дітей за кордон та додатки до неї на 4 арк.;
44) портфоліо дітей на відпочинку;
45) апостиль переведений з англійської та українську мову від 29.01.2016 року із додатками на 46 арк.;
46) апостиль переведений з англійської та українську мову від 29.01.2016 року на 47 арк.;
47) фотозображення дітей для документів у кількості 111 шт.;
48) два блокноти із чорновими записами коричневого та золотистого кольорів;
49) печатку «Міністерства Юстиції України ГУ Юстиції у Сумській області відділ реєстрації актів цивільного стану по місту Глухів»;
50) печатку «Управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 »;
51) печатку «Оригінал ГО Труханів Острів»;
52) дерев'яну печатку «Міністерство оборони України ВЧ НОМЕР_1 »;
53) печатку «ЗАТ ДЖІ ЕМ ДЖІ ТЕКНІКС ІН 245561»;
54) посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_20 ;
55) посвідчення офіцера № НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_5 ;
56) дві брошури учасника бойових дій;
57) вісім бланків посвідчення учасника бойових дій із номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_11, НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ;
58) пінцети у кількості 4 шт.;
59) пластини із наборними літерами до печаток у кількості 6 шт.;
60) дві упаковки патронів марки СЕМІ АВТО 22 калібр, у кількості 100 шт.;
61) дві упаковки патронів марки Зубр, 20 калібр, до гладкоствольної зброї у кількості 20 шт.;
62) дві упаковки патронів до нарізної зброї, калібр 7,62х39, у кількості 40 шт.;
23.04.2025 року постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області виявлені та вилучені під час обшуку речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
24.04.2025 року заступник начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , за погодженням прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , подала до Київського районного суду м. Одеси клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 23.04.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене майно з метою збереження речових доказів, оскільки вилучені речі та документи можуть мати сліди вчинення кримінального правопорушення, та можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
30.04.2025 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання та накладено арешт на майно.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати що було знаряддям вчинення злочину, є предметами, що вилучені з вільного обігу на території України та потребують спеціальних дозвільних документів, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Також слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що накладення арешту на вилучені під час обшуку документи потрібно для проведення їх детального огляду, проведення судових експертиз, які неможливо провести без наявності у органу досудового розслідування вилученого майна, з метою встановлення наявності доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.
Зв'язок вилученого майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна слідчий суддя визнав виправданим.
Слідчий суддя при цьому зазначив, що доводи адвоката ОСОБА_6 стосовно того, що вилучені під час обшуку патрони належать батьку ОСОБА_5 - ОСОБА_21 , у якого наявний дозвіл на зберігання гладкоствольної та нарізної зброї з набоями до неї, жодним чином не підтверджені документально та потребують додаткової перевірки з боку органу досудового розслідування, а наданий до заперечень дозвіл на право зберігання, носіння зброї виданий на ім'я ОСОБА_21 дійсний до 28.04.2022 року.
Одночасно, щодо доводів представника володільця майна відносно того, що відсутні підстави для накладення арешту на майно третіх осіб, слідчий суддя звернув увагу представника, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України, причетна група осіб, які зорганізувались для спільного вчинення злочинів, пов'язаних із експлуатацією неповнолітніх осіб шляхом втягнення їх у злочинну діяльність, а саме організації незаконного перетину державного кордону України особами чоловічої статі, які підлягають мобілізації на території України під час дії воєнного стану, до складу якої, за версією органу досудового розслідування, входить ОСОБА_5 . У зв?язку із чим, за місцем проживання останнього було проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено речі та документи, які відповідають ознакам речових доказів у кримінальному провадженні, і ці обставини, на початковій стадії досудового розслідування, свідчать про доцільність накладення арешту на майно.
Тобто, на даній стадії кримінального провадження, орган досудового розслідування повинен перевірити всі обставини пов'язані з вилученим майном, з метою встановлення чи спростування можливої причетності ОСОБА_5 до обставин вчинення кримінальних правопорушень, не зважаючи на відсутність на даний час у нього статусу підозрюваного, але не можна виключати в майбутньому, за результатами перевірки всіх обставин справи.
Перевіривши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги та долучені до скарги документи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що вказане в клопотанні слідчого майно, відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК, а тому в даному кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України може бути речовими доказами та потребує детального дослідження в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке перебуває на початковій стадії.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
На даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Доводи представника володільця майна про незаконність оскарженої ухвали з підстав недоведеності причетності ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки органом досудового розслідування, з урахуванням наявності певних доказів можливої причетності вказаної особи, потребує додаткової перевірки, а вилучені речі та документи не можна визнавати вочевидь такими, що не можуть відноситься до обставин даного кримінального провадження.
Доводи представника володільця майна стосовно того, що ОСОБА_5 є директором БФ «Співчуття», допомагав з відпочинком та оздоровленням дітей; про те, що вилучені документи датовані 2016-2021 роками, тобто до воєнного стану, не спростовують можливості вчинення кримінальних правопорушень та мають бути перевірені в ході досудового розслідування.
Твердження представника володільця майна стосовно того, що вилучені під час обшуку працівниками поліції за місцем проживання ОСОБА_5 боєприпаси, відносяться до гладко ствольної зброї та нарізної зброї, яка належить батьку ОСОБА_5 - ОСОБА_21 також має бути перевірено слідчим, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження. При цьому власник або володілець цього майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді в порядку ст.174 КПК із клопотанням про скасування арешту майна, надавши при цьому належні докази відсутності подальшої потреби в арешті.
Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності/володіння на вказане майно завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для володільця, апеляційним судом також не встановлено та представником володільця майна не доведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт на вищевказане майно, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для володільця, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності/володіння завданням кримінального провадження, а тому вимоги представника володільця майна щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої ухвали, слід визнати непереконливими.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Задовольнити клопотання представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року в кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 23.04.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4