Номер провадження: 22-з/813/218/25
Справа № 947/10458/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Лозко Ю. П.
10.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу
у справі за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року
у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів
встановив:
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні вказаного вище позову ГУПФ України в Одеській області.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року залишено без змін.
02 травня 2025 року, тобто у межах строку, встановленого ст. 141 ЦПК України, з урахуванням положень ч.3 ст. 124 ЦПК України, засобами електронного зв'язку через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лях І.Д., звернувся із заявою у якій просить здійснити розподіл судових витрат, понесених відповідачем під час апеляційного перегляду справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, посилаючись на те, що відповідно до договору про надання правової допомоги №36/2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Лях I», останнім були виконані роботи (надані послуги) з представництва інтересів відповідача на суму, що становить 10000 грн, та факт їх прийняття клієнтом підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 06 січня 2025 року.
На вказану вище заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні цієї заяви відповідача, посилаючись на те, що заявлені витрати у розмірі 10000 грн не є співмірними зі складністю цієї справи, обсягом послуг та часом витраченим адвокатом на надання цих послуг. Ця справа є малозначною, судова практика у цій категорії справ є усталеною та незмінною і не потребує детального вивчення проблем, аналізу законодавства та розроблення стратегії ведення справи. Адвокат Лях І.Д. здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції, тому заявлений розмір витрат є завищеним.
Відповідно ч. 3,4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зважаючи на те, що основне рішення (постанова Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року) у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України ухвалено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тому і додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає вказану заяву відповідача такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) вказано, що "склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі N 750/2055/20 (провадження N 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі N 465/3458/15-ц (провадження N 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі N 759/14346/16 (провадження N 61-12783св21).
Звертаючись із вказаною вище заявою, відповідач ОСОБА_1 , як на підставу для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, посилається на те, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідає фактичному обсягу виконаних адвокатським бюро «Лях I» робіт (наданих послуг) під час здійснення представництва його інтересів у суді апеляційної інстанції.
Водночас, позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як на підставу для відмови у задоволенні таких вимог відповідача щодо розподілу судових витрат, посилається на те, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є неспівмірним, у тому числі, з огляду на незначну складність цієї справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, який здійснював представництво інтересів відповідача і під час розгляду справи судом першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 12 лютого 2023 року, між адвокатським бюро «Лях I» та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір №36/2023 про надання правової допомоги за умовами якого адвокатське бюро зобов'язується: надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси клієнта та здійснювати захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1.).
Вартість послуг адвокатського бюро за надану допомогу клієнту визначається виходячи з кількості часу, витраченого адвокатським бюро (призначеним адвокатом бюро) на надання такої правової допомоги клієнту та погодинної ставки у розмірі 4000 грн/год (пункт 4.1).
Клієнт приймає надану правову допомогу шляхом підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги (пункт 4.3).
З акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 06 січня 2025 року, підписаного між адвокатським бюро «Лях I» та ОСОБА_1 убачається, що відповідно до вказаного вище договору, адвокатським бюро «Лях I» були виконанні наступні роботи (надані послуги):
-надання правової інформації, консультація клієнта і роз'яснення з правових питань судової практики, що стосується вирішення в судах апеляційної інстанції подібних спірних правовідносин про стягнення надміру сплачених коштів за позовами управлінь пенсійного фонду до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС - 0,5 год/2000 грн;
-перевірка обґрунтованості правової позиції, складення відзиву на апеляційну скаргу - 2 год/8000 грн, всього 10000 грн.
Також вказано, що така допомога використовується у цивільній справі №947/10458/24 в Одеському апеляційному суді.
02 травня 2025 року адвокатським бюро «Лях I» виставлено ОСОБА_1 рахунок-фактуру №3 на оплату послуг правової допомоги за договором №36/2023 від 12 лютого 2023 року у справі №947/10458/24 (апеляційна інстанція) у розмірі 10000 грн.
На підставі ордеру серії ВН №1034360 від 06 січня 2025 року, виданого адвокатським бюро «Лях I», представництво інтересів ОСОБА_1 у Одеському апеляційному суді здійснював адвокат Лях І.Д.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, перевіряючи доводи позивача про неспівмірність витрат, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зважає на таке.
З матеріалів справи убачається, що на стадії апеляційного перегляду, адвокат
Лях І.Д. склав відповідачу таку заяву по суті справи, як відзив на апеляційну скаргу, цей документ за своїм обсягом складається з 3-х сторінок та здебільшого міститься інформацію (відомості) про справу результати розгляду справи №420/17822/23, та зміст резолютивних частин судових рішень, ухвалених судами у межах цієї справи.
При цьому, колегія суддів враховує, що вказаний вище відзив на апеляційну скаргу за своїм змістом фактично у повній мірі дублює той обсяг інформації (відомостей), що відображений у заявах, поданих представником відповідача до суду першої інстанції.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу в електронному вигляді не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Саме лише ознайомлення з документом у справі, яке не потягло за собою будь-яких процесуальних дій адвоката, не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу ( див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При вирішенні питання про ухвалення у справі додаткового рішення, колегія суддів враховує те, що адвокат Лях І.Д. здійснював представництво інтересів відповідача
ОСОБА_1 на протязі усього розгляду справи, у тому числі в суді першої інстанції, тобто був обізнаний зі змістом та характером спору, обставинами справи, правовою позицією сторін у справі.
Також колегія суддів зважає на те, що ця справа, яка з огляду на розмір позовних вимог є малозначною в силу вимог закону, розглянута апеляційним судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами справи.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 1000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 381 ЦПК України
постановив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн.
Додаткова постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький