Справа № 950/3667/23
Номер провадження 1-кп/950/36/25
11 червня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лебединського районного суду Сумської області кримінальне провадження № 22023200000000165 від 21.07.2023 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Будилка, Сумського району, Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
за ч. 1 ст. 258-2 КK України;
В Лебединському районному суді перебуває на розгляді зазначене кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про визнання доказів неналежними і недопустимими, скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21.08.2023 року на ноутбук марки «Lenovo G550» та мобільний телефон марки «Самсунг», які були вилучені під час проведеного 16 серпня 2023 року обшуку у домоволодінні ОСОБА_4 відповідно до ухвали Зарічного районного суду від 01.08.2023 р., яка на думку обвинуваченого постановлена з прямим порушенням ч. 4 ст. 234 КПК України, що тягне за собою неможливість дослідження цих доказів на підставі ч. 6 ст. 107 КПК, оскільки незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів; про визнання фактів того, що сторона обвинувачення не має доказів причетності ноутбука та оптичного диску з інформацією про користування абонентським номером НОМЕР_1 для вчинення кримінального правопорушення; зняти арешт і повернути вилучені під час обшуку 16.08.2023 р. належні обвинуваченому мобільний телефон «Самсунг» та ноутбук «Lenovo G550», як неналежні і недопустимі докази; відмовити прокурору в приєднанні до матеріалів справи оптичного диску з інформацією про користування обвинуваченим абонентським номером НОМЕР_1 2 липня 2023 року і відповідного протоколу про огляд цього диску, як такі, що не є неналежними і недопустимими доказами та повернути їх прокурору.
Також він просив пояснити обвинуваченому, що саме доказує ноутбук і назвати докази, які він у собі містить.
Своє клопотання обвинувачений мотивував тим, що вже звертався до суду з метою скасування арешту, накладеного на ноутбук та з вимогами вчинити інші процесуальні дії, викладені в його клопотанні.
Судом було відмовлено в задоволенні його клопотань, проте він звертається до суду з даним клопотанням з інших підстав.
Так, 01 серпня 2023 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_6 розглянув і задовольнив клопотання старшого слідчого ОВС СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та постановив ухвалу по справі № 591/6467/23 провадження 1-кс/591/2764/23, якою дозволив провести обшук домоволодіння ОСОБА_4 з метою відшукання комп'ютерної техніки, мобільних телефонів, документів.
21 серпня 2023 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми розглянув і задовольнив клопотання старшого слідчого ОВС СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та постановив ухвалу, якою наклав арешт на належне обвинуваченому майно, вилучене під час обшуку 16.08.2023 р., а саме: мобільний телефон «Самсунг» з сім карткою НОМЕР_1 та ноутбук «Lenovo G550», які слідчий СБУ визнав доказами.
Ухвали від 01.08.2023 року та від 21.08.2023 року, на думку ОСОБА_4 були постановлені без участі в судових засіданнях слідчого і прокурора, і у зв'язку з цим, без повної фіксації судового засідання, внаслідок чого ОСОБА_4 вважає, що не були виконані вимоги чинного законодавства і не було доведено, що відшукувані речі мають значення для досудового розслідування; що відомості, які містяться у відшуканих речах можуть бути доказами під час судового розгляду.
На думку обвинуваченого, ноутбук «Lenovo G550», слідчий визнав доказом на підставі голослівних припущень, бо допускав, що ноутбук міг бути знаряддям чи засобом вчинення інкримінованого злочину, або міг містити у собі сліди, відомості чи докази вчинення злочину.
Обвинувачений вважає, що доказів того, що вилучені ноутбук та телефон є знаряддям чи засобом вчинення інкримінованого злочину, або містить у собі сліди, відомості чи докази вчинення злочину, а також докази використання ноутбука «Lenovo G550» впродовж 03.07.2023 року, в тому числі при написанні допису, який прокурор вважає закликом до вчинення терористичних актів, ні слідчий, ані прокурор не надали, і не можуть надати оскільки таких доказів не існує.
Тому він повторно звернувся до суду з зазначеним клопотанням.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав свої вимоги в повному обсязі.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 також підтримала, мотивуючи це тим, що ноутбук був досліджений під час досудового слідства і не потребує додаткових досліджень та огляду судом і сторонами кримінального провадження, не містить відомостей, які мають відношення до пред'явленого обвинувачення.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, мотивуючи це тим, що ухвали слідчих суддів від 01.08.2023 року та від 21.08.2023 року набрали законної сили, не були оскаржені обвинуваченим під час підготовчого розгляду кримінального провадження, використання обвинуваченим ноутбука «Lenovo G550» та мобільного телефона під час вчинення кримінального правопорушення підлягає дослідженню під час судового розгляду справи, а оцінка доказів - під час перебування суду в нарадчій кімнаті і тому скасування арешту майна та користування ноутбуком до його дослідження в судовому засіданні не відповідає умовам, передбаченим чинним законодавством для зберігання речових доказів.
Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Згідно ч. 1 ст. 357 КПК України речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з річчю та її оглядом.
Вислухавши осіб, які беруть участь в справі, вивчивши клопотання обвинуваченого та дослідивши матеріали справи, суд бере до уваги, що ноутбук «Lenovo G550», оптичний диск з інформацією про користування ОСОБА_4 абонентським номером НОМЕР_1 за 02 липня 2023 року та мобільний телефон марки «Самсунг» відповідно до вимог ч. 1 ст. 98, п 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є доказами у кримінальному провадженні і відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 КПК України сторона кримінального провадження, яка вважає необхідним подати їх суду є вільною у використанні своїх прав у межах та спосіб, визначених чинним законодавством.
Дослідження зазначених доказів відбувається в судовому засіданні відповідно до порядку, визначеного ч. 2 ст. 349 КПК України.
Оцінка доказів з наданням відповідних обґрунтувань здійснюється судом під час ухвалення остаточного рішення за наслідками розгляду наданого суду обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та у взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.
При цьому, ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду, а доводи обвинуваченого ОСОБА_4 щодо відсутності слідчого та прокурора в судових засіданнях під час вирішення клопотань про надання дозволу на проведення обшуку і про арешт майна та щодо не взяття ними участі в розгляді цих клопотань, а також щодо інших обставин постановлення ухвал слідчими суддями, які на думку ОСОБА_4 дають підстави вважати речові докази очевидно недопустимими підлягають дослідженню в судовому засіданні разом з іншими доказами в їх сукупності на відповідній стадії судового розгляду справи.
Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає, вирішувати питання про їх недопустимість з наданням відповідних пояснень вважає передчасним.
Крім того, суд бере до уваги, що ухвалами Лебединського районного суду від 16.12.2024 року, від 07.03.2025 року та від 28.05.2025 року, які зберігають законну силу, в задоволенні клопотань ОСОБА_4 про визнання певних фактів, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, про скасування арешту і поверненні вилученого майна власнику, забезпечення ОСОБА_4 можливості скопіювати інформацію, яку містить ноутбук відмовлено.
Тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 26, 89, 98, 100, 170-174, 357, 371-372 КПК України;
В задоволенні клопотання ОСОБА_4 від 11.06.2025 року про визнання доказів недопустимими, визнання фактів щодо неналежності і недопустимості доказів, про скасування арешту і повернення вилученого майна, про відмову прокурору в приєднанні доказів до матеріалів справи та про надання судом пояснень щодо речових доказів відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1