справа №176/106/25
провадження №1-кп/176/86/25
16 червня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жовті Води, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області, громадянин України,
освіта вища, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, офіцер групи психологічного супроводу та відновлення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший лейтенант», учасник бойових дій, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 листопада 2024 року за №12024050000000654,
з участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , цивільного позивача ОСОБА_7 ,
Відповідно до наказу №257 (по стройовій частині) від 11.09.2024 командира військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_3 на момент вчинення злочину був військовослужбовцем Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем Збройних сил України молодший лейтенант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям, громадянам.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водії зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 16,11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Проте, молодший лейтенант ОСОБА_3 , достовірно знаючи вимоги вищевказаного законодавства, яке регламентує Правила дорожнього руху, та, маючи можливість належно їх виконувати, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив їх порушення та вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Так, молодший лейтенант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, 03.11.2024 року приблизно о 14:30 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Geely МК-2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на передньому пасажирському сидінні якого перевозив пасажира ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухався на ньому по проїжджій частині пр. Миру зі сторони вул. Сонячна в напрямку вул. Лікарняна на території с. Богатир Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області, проїжджаючи ділянку дороги на перехресті з вул. Лікарняна, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не будучи уважним, не маючи перешкод технічного характеру для об'єктивного сприйняття дорожньої обстановки, виїхав на перехрестя, де не дав дорогу автомобілю марки «Mitsubishi-L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рухався по проїжджій частині вул. Лікарняна зі сторони автодороги сполученням «Донецьк-Запоріжжя» в напрямку с. Олексіївка, справа наліво, відносно напрямку руху молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , та скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого були травмовані пасажир автомобіля марки «Mitsubishi-L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки, лінійного перелому 5-го ребра праворуч, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, цефалгічного синдрому, які відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, які потребують для свого загоєння та лікування терміну понад 21-н день (більше 3- х тижнів) та пасажир автомобіля марки «Geely МК-2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримав ТЯЖКІ тілесні ушкодження у вигляді рани голови та обличчя, рани правої надключичної частки, перелому правої ключиці, садна правої половини голови, перелому основи та склепіння черепу (вдавлений перелом правої тім'яно-скроневої кістки), множинних ран лоба та спинки носа, синця правого плеча, перелому правої плечової кістки, синця правої половини грудної клітини, непрямих переломів 1-2 та 6-11 ребер праворуч та 1-2 ребер ліворуч, розривів пристінкової плеври лівої плевральної порожнини, розривів тканини правої легені (гемоторакс 2000 мл. рідкої крові зі згортками), синця поперекової області праворуч, садна лівого колінного суглобу, синця зовнішньої поверхні правого стегна, розриву селезінки та печінки (гемоперитоніум 300 мл. рідкої крові зі згортками), набряку легень і головного мозку, від яких загинув на місці події. Дані судово-медичної експертизи трупа свідчать про те, що між отриманою травмою та настанням смерті потерпілого ОСОБА_8 є прямий причинний зв'язок.
Допущені молодшим лейтенантом ОСОБА_3 порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_8 та спричиненням потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, щиро розкаявся. Дав суду показання за тих обставин, які викладені в обвинувальному акті. Зокрема, зазначив, що 03.11.2024 року приблизно о 14:30 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Geely МК-2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на передньому пасажирському сидінні якого перевозив пасажира ОСОБА_8 , рухався на ньому по проїжджій частині пр. Миру зі сторони вул. Сонячна в напрямку вул. Лікарняна на території с. Богатир Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області, виїхав на перехрестя, де не дав дорогу автомобілю марки «Mitsubishi-L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався по проїжджій частині вул. Лікарняна зі сторони автодороги сполученням «Донецьк-Запоріжжя» в напрямку с. Олексіївка, справа наліво, відносно його напрямку руху та скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого були травмовані пасажир автомобіля марки «Mitsubishi-L200». Інший пасажир помер. Він дуже шкодує та спокутує свою вину. Адже загинув його товариш по службі. Просив не позбавляти його волі. Він бажає продовжити військову службу, він сумлінно виконує свої обов'язки. Внаслідок ДТП він також отримав тяжкі травми, досі проходить медичну реабілітацію. Відшкодував шкоду потерпілим. Цивільний позов ОСОБА_7 визнав повністю. Також просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки для виконання військового обов'язку йому вкрай необхідно керувати транспортним засобом.
При цьому зазначив, що повністю погоджується з фактичними обставинами кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. Не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення. Просив в подальшому не досліджувати докази у кримінальному провадженні. Зазначив, що наслідки обмеження апеляційного оскарження вироку суду йому зрозумілі.
Потерпілі, кожни окремо, подали суду заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.
Докази вини, здобуті досудовим розслідуванням, обвинувачений визнає повністю і не оспорює їх. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Дана позиція обвинуваченого є добровільною. Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінального правопорушення.
В судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_7 не заперечувала щодо такого порядку розгляду кримінального провадження, цивільний позов підтримала. В подальшому, подала суду клопотання про закінчення розгляду даного кримінального провадження за її відсутності.
Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Cуд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинило іншому потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України є тяжким злочином /необережна форма вини/.
Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності.
На обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога обвинувачений не перебуває. Зазначені обставини підтверджуються медичними довідками.
Обвинувачений проходив тривале лікування з приводу отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03.11.2024 року, яка є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні. Зазначені обставини підтверджуються відповідними медичними документами, наданими стороною захисту. /а.к.195-220 том 1/.
За місцем проходження військової служби обвинувачений характеризується позитивно, має нагородження за сумлінне виконання своїх військових обов'язків: відзнака Президента України «За оборону України», медаль «За хоробрість в бою», нагрудний знак «За оборону Вугледару», нагрудний знак «Учасник бойових дій». Військово-обліковий фах військовослужбовця є нагально необхідним у Збройних Силах України. /а.к.п.222-226 том 1/.
Суду надано клопотання командира військової частини НОМЕР_1 про призначення обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки обвинувачений проходить військову службу, виконує свої військові обов'язки, пов'язані зі захистом незалежності, територіальної цілісності держави, відсічі у стримуванні збройної агресії російських військ. Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи в Київській, Донецькій та Херсонській областях. Командир військової частини у клопотанні зазначив, що, враховуючи суспільно - політичну ситуацію в країні, нагальність та необхідність виконання бойових завдань для захисту України, просив не позбавляти ОСОБА_3 волі для можливості подальшого виконання ним обов'язків. /а.п.233 том 1/
Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому, не встановлено.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, та відсутність обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде остаточне покарання у виді позбавленні волі, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.74 КК України особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
Таке звільнення не суперечить вимогам ст.74 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин, не перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які б унеможливлювали звільнення його від відбування покарання із встановленням іспитового строку.
Окрім того, суд враховує позицію потерпілих у справі. Кожний потерпілий подали суду заяви, в яких зазначили, що не мають претензій до обвинуваченого. Просили не позбавляти обвинуваченого волі. Потерпілий ОСОБА_11 також зазначив, що обвинувачений відшкодував йому шкоду, сплатив грошові кошти - 200 000 грн. /а.к.п.221 том 1/. Інший потерпілий ОСОБА_10 жодних претензій до обвинуваченого не має.
Окрім того, суд вважає можливим не призначати ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки наявність такого права у останнього, пов'язане з безпосереднім виконанням військового обов'язку, що є необхідним у даний час в Україні.
ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні подано позовну заяву до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 113 402 грн. 80 коп.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкоди, завдана неправомірними діями майну фізичній чи юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В даному випадку, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги визнав повністю, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, як і щодо питання добровільності визнання відповідачем позовних вимог.
Враховуючи те, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 дійсно було завдано матеріальну шкоду цивільному позивачу ОСОБА_7 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 слід стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 113 402 грн. 80 коп.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженню не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в загальному розмірі 9550 грн. 80 коп.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.11.2024 року про накладення арешту на майно слід скасувати.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.11.2024 року про накладення арешту на майно слід скасувати.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368,369-371,373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, передбачені:
- п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в загальному розмірі 9550 грн. 80 коп.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.11.2024 року про накладення арешту на майно - скасувати.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.11.2024 року про накладення арешту на майно - скасувати.
Речові докази:
- транспортний засіб «Mitsubishi-L200», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 - залишити військовій частині НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб марки «Geely МК-2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- важіль перемикання КПП автомобіля «Geely МК-2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , подушку безпеки водія, подушку безпеки правого переднього пасажира - повернути ОСОБА_7 ;
- лівий капець, виявлений на водійському місці автомобіля «Geely MК-2» та правий капець, виявлений за межами проїжджої частини вул. Лікарняна - знищити.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - 113 402 грн. 80 коп.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя