Справа № 212/2778/25
2/212/2194/25
16 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Юшко А.М., в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Кривому Розі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із даним позовом до відповідача Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 являється він, ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12.11.2002 року посвідченого Другою артемівською державною нотааріальною конторою за реєстром 33853, про що зроблено запис 3443 в реєстровій книзі №2, дата реєстрації права власності 12.11.2002 року. Однак через воєнну агресію росії проти України, він в в липні 2022 року був евакуйований з місця свого проживання село Парасковіївка Бахмутського району Донецької області до міста Дніпро та згодом переїхав до міста Краматорськ. При цьому оригінали правовстановлюючих документів на свій житловий будинок були втрачені, оскільки були знищені під час захоплення такої території в Бахмутському районі Донецької області агресором. Отже, на теперішній час у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на право власності на житловий будинок будинку АДРЕСА_1 , що відноситься до Соледарської громади. Він звернувся до ЦНАП міста Краматорськ з проханням допомогти відновити втрачені документи на такий житловий будинок, працівники якого порадили йому звернутись до КП «Бахмутське БТІ». Однак на його звернення КП «Бахмутське БТІ» у відповіді від 31.01.2025 року за №01/79 вказали, що за їх обліками станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12.11.2002 року посвідченого Другою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстром №3853, про що зроблено запис №443 в реєстраційній книзі №2, дата реєстрації права власності 12.11.2002 року. Інформація щодо загальної та житлової площі житлового будинку у КП «Бахмутське БТІ» відсутня. Однак правовстановлюючих документів КП «Бахмутське БТІ» йому не надало в зв'язку з їх відсутністю. Отже, через збройну агресію рф проти України та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» було введено в дію воєнний стан в Україні. На підставі викладеного, просив суд визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, надавши заяву з проханням провести розгляд справи без його участі, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого ним позову.
Представники відповідача, Соледарської міськоїради Бахмутського району Донецької області, до судового засідання не з'явились також, надавши заяву з проханням провести розгляд справи за їх відсутності, не заперечуючи при цьому проти ухвалення судом рішення відповідно до вимог закону.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом було встановлено, що за даними від 31.01.2025 року КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» за №01/79 вказано, що за їх обліками станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12.11.2002 року посвідченого Другою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстром №3853, про що зроблено запис №443 в реєстраційній книзі №2, дата реєстрації права власності 12.11.2002 року. Інформація щодо загальної та житлової площі житлового будинку у КП «Бахмутське БТІ» відсутня.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 427529247 від 19.05.2025 р. право власності, інші речові права іпотеки, обтяження на будинок АДРЕСА_1 у Реєстрі права власності за вказаними параметрами запиту відомості відсутні.
Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.
За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на подарований житловий будинок набувалось в порядку, який існував на час його придбання, тобто за договором дарування від 12.11.2002 року посвідченого Другою Артемівською державною нотаріальною.
На той час право громадян на придбання та будівництво індивідуальних житлових будинків врегульовувалось нормами Указу Президії Верховної Ради CPCP від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який був чинним до 22 лютого 1988 року, та постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».
Так згідно зі ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року Президії Верховної Ради CPCP кожен громадянин і кожна громадянка мали право придбати, в тому числі отримати в дар або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
За п. 2 Постанови від 26 серпня 1948 року Ради Міністрів СРСР земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
На підставі змісту п. 3 Постанови від 26 серпня 1948 року Ради Міністрів СРСР розмір ділянок визначався, зокрема, виконкомами районних Рад в залежності від розміру будинку та місцевих умов, та в межах наступних норм: в містах - від 300 до 600 кв. м.; поза містом від 700 до 1200 кв. м
За п. 1 «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, була передбачена реєстрація будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка проводилась бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад.
Як було встановлено судом реєстрація ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 за позивачем у 2002 році була доведена перед судом.
В цьому сенсі суд зауважує, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
За змістом ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, суд за матеріалами справи встановив, що позивач у законний спосіб свого часу набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , отримавши правовстановлюючий документ на таку нерухомість.
Суд в цьому сенсі також зазначає, що згідно із п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Так згідно із ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на викладене вмотивування, суд дійшов висновку, що за наявності проведеної технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстрована за ОСОБА_1 , то заявлені ним вимог є обґрунтованими.
Суд також зазначає, що відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вбачається, що с. Парасковіївка Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 21 лютого 2023 року є тимчасово окупованою російською едерацією територією України.
Враховуючи викладене, керуючись наведеними правовими нормами, зважаючи на встановлені обставини справи, внаслідок втрати оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити повністью.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 16 червня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово мешкає АДРЕСА_3 .
Відповідач: Соледарська міська рада Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ: 04052873, розташована по вул. Парковій 3-А в м. Соледар Бахмутського району Донецької області, а фактично знаходиться по вул. Мандриківській 47 в м. Дніпро.
Суддя: Р. В. Дехта