Справа № 201/1885/25
Провадження № 2/201/1990/2025
(заочне)
11 червня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторно (транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
Стислий виклад позиції позивача
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 13 лютого 2025 року надійшла позовна заява Моторно (транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти у розмірі 55 299 грн. 53 коп., витрати за послуги експерта в розмірі 2400 грн. 00 коп., а також судові витрати по справі.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 28 лютого 2024 року о 10:25 годині в м. Дніпрі на перехресті вулиці Степана Бандери та вулиці Старокозацької з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.
На дату скоєння цієї пригоди водій, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній Централізованій базі даних МТСБУ.
Вина відповідача підтверджується постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року.
Згідно Висновку експерта ОСОБА_2 , розмір матеріальної шкоди був розрахований, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (Сврз) та без ПДВ і склав 55 299 грн. 52 коп.
У зв'язку з чим, позивачем були понесені витрати за послуги спеціаліста в розмірі 2400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією.
У червні 2024 року представник потерпілої повідомив про ДТП та з метою отримання відшкодування потерпілий звернувся з відповідною заявою.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. “а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 12 серпня 2024 року перерахувало потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 55 299 грн. 53 коп., що підтверджується платіжною інструкцією, яка додається. (55 299,52+2400=57 699,53).
Таким чином, розмір збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування склав суму 57 699 грн. 53 коп.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 13 лютого 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.44).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.46).
До суду 24 березня 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.47).
Ухвалою судді від 24 березня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Моторно (транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. (а.с.48-49).
Представник позивача надав клопотання, в якому просив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без його участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі проти винесення заочного рішення не заперечували. (а.с.53).
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом
28 лютого 2024 року о 10:25 годині в м. Дніпрі на перехресті вулиці Степана Бандери та вулиці Старокозацької з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.
На дату скоєння цієї пригоди водій, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній Централізованій базі даних МТСБУ. (а.с.17).
Вина відповідача підтверджується постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року. (а.с.18-20).
Згідно Висновку експерта ОСОБА_2 , розмір матеріальної шкоди був розрахований, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (Сврз) та без ПДВ і склав 55 299 грн. 52 коп. (а.с.23-39).
Позивачем були понесені витрати за послуги спеціаліста в розмірі 2400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією. (а.с.41).
У червні 2024 року представник потерпілої повідомив про ДТП та з метою отримання відшкодування потерпіла звернувся з відповідною заявою.(а.с.6-7).
У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. “а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 12 серпня 2024 року перерахувало потерпілій суму страхового відшкодування в розмірі 55 299 грн. 53 коп., що підтверджується платіжною інструкцією, яка додається. (55 299,52+2400=57 699,53). (а.с.40,42).
Таким чином, розмір збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування склав суму 57 699 грн. 53 коп.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 та 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Спірні цивільно-правові відносини у сфері страхування відповідальності власників транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 41 Закону України від 01.07.2004 №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-ІV) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону №1961-ІV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за правилами, встановленими статтею 1191 ЦК, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК).
Первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Спеціальний Закон №1961-ІV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом цього Закону страхове відшкодування, яке за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов'язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов'язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов'язанні.
Отже, правові наслідки виплати страховиком страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування та виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності різняться.
Судом встановлено, що на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і його вина встановлена постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
Викладене свідчить про обґрунтованість звернення другого учасника пригоди до позивача і одержання ним відповідного страхового відшкодування.
Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов'язання страховика у повному обсязі, до нього, у розумінні статті 1191 ЦК, перейшло право вимоги відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до Висновку експерта ОСОБА_2 , розмір матеріальної шкоди був розрахований, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (Сврз) та без ПДВ і склав 55 299 грн. 52 коп. (а.с.23-39).
Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 55 299 грн. 52 коп., що підтверджується платіжною інструкцію №924857 від 13 серпня 2024 року (а.с.42), а також витрати за послуги спеціаліста в розмірі 2400 грн., що підтверджується платіжною інструкцію №924541 від 09 серпня 2024 року, а отже позивач має право звертатись до винного в дорожньо-транспортній пригоді відповідача, з вимогою відшкодувати збитки завдані у наслідок ДТП.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Страховик, керуючись нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що зазначено у пункті 36.1 статті 36 цього Закону.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 №62948871 (справа №761/6313/14-ц), яка відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підлягає урахуванню судом.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за можливе стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 355 ЦПК України, суд,
Позов Моторно (транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) завдані збитки у розмірі 55 299 грн. 53 коп. та витрати за послуги експерта в розмірі 2400 грн. 00 коп., що разом становить 57 699 грн. 53 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8
Відповідач: ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя С.О. Демидова