Єдиний унікальний номер судової справи 201/4926/25
Номер провадження 1-кс/201/1878/2025
24 квітня 2025 року слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , поданого в межах кримінального провадження № 12025042130000307, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зі слів маючого повну середню освіту, не одруженого, маючого на утримані малолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого останній раз 29 лютого 2024 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням на 3 роки, якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
Слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №12025042130000307, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2025 року.
З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих ВП №2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12025042130000307 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Подане клопотання вмотивоване тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у тому, що в період дії воєнного стану, у невстановлену досудовим розслідуванням дату, але не пізніше 11 січня 2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 перебуваючи на території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у сховище в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до сховища, ОСОБА_4 шляхом віджиму дверей проник до сховища за адресою АДРЕСА_1 , де побачив велосипед Marin WILDCAT TRAIL WFG 2 синього кольору, який на належить ОСОБА_8 , та який визначив об'єктом свого злочинного посягання. Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці у невстановлений в ході досудового розслідування час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу, взяв вказаний велосипед Marin WILDCAT TRAIL WFG 2 синього кольору та почав утримувати його при собі.
Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 18614,40 гривень.
Таким чином ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.
За даним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2025 року за № 12025042130000307 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
23 квітня 2025 року слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, стосовно підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.
Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому останній розуміючи суворість покарання, за відсутності міцних соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 знаючи анкетні відомості та місце проживання потерпілої та свідків використовуючи моральний та фізичний тиск може незаконно впливати на них, з метою уникнення відповідальності за інкримінований злочин.
Існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходу, заробляє грошові кошти шляхом скоєння корисливих злочинів, про що свідчить, наявність в останнього попередніх судимостей.
В останнє ОСОБА_4 був засуджений 29 лютого 2024 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на 3 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та до спливу іспитового строку вчинив новий корисливий злочин, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може вчинити інші, в тому числі, корисливі злочини.
Крім того, вище вказаний ризик підтверджується тим, що на розгляді в Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська відносно ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження за №12024041650001427.
Враховуючи обставини скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, його тяжкість, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також наявність вищевказаних ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, його належну поведінку та запобігти вищевказаним ризикам.
Отже, з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження слідчий за погодженням із прокурором вважає доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання в нічний час доби, щоб мати змогу працювати.
Повідомив, що він має повну середню освіту, офіційно не працевлаштований, проживає за зареєстрованим місцем мешкання із своєю двоюрідною сестрою ОСОБА_8 , має малолітнього сина від цивільної дружини з якою шлюб не укладений. Повідомив, що є військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в липні 2024 року був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 . Втім самовільно залишив військову частину вже через тиждень, оскільки його цивільна дружина мала народити дитину. В подальшому у військову частину для проходження військової служби не повернувся.
Підозру визнав повністю та підтвердив інкриміновані йому обставини вчинення крадіжки велосипеду, який належить його двоюрідній сестрі. Вказав, що на даний час він відшкодував двоюрідній сестрі заподіяні збитки, однак документів на підтвердження цього надати не може.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання та просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешті із забороною цілодобово залишати місце проживання або в нічний час доби з 22 години до 06 години з метою надання можливості останньому утримувати свою родину.
Зазначила, що заявлені прокурором ризики є абстрактними та такими, що не доведені жодними доказами.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, приходжу до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01 березня 2025 року внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за №12025042130000307.
23 квітня 2025 року слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 не затримувався.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130000307 від 01.03.2025 року, у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.02.2025 року, у заяві про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_8 від 06.03.2025 року, у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_8 від 06.03.2025 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 07.03.2025 року, у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 07.03.2025 року, у довідці про витрати на проведення експертизи, у висновку експерта №СЕ-19/104-25/10744-ТВ від 21.03.2025 року, у довідці КП «Дніпровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради №1926 від 26.03.2025 року, у довідці №27-03032025/12063 від 03.03.2025 року, у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 23.04.2025 року.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.
На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Вирішуючи питання щодо доведеності наявності існування заявлених прокурором ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного, зокрема, фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.
Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Отже, оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності наведених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Водночас, слідчим суддею враховуються і дані про особу підозрюваного, який не одружений, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків.
Тим більше, як встановлено під час цього розгляду, що підтверджується відомостями з довідки по обліках АІС від 03.03.2025 року та не заперечувалося стороною захисту, ОСОБА_4 був неодноразово судимий за вчинення умисних, в тому числі, корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на даний час в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, належних висновків для себе не зробив і знову підозрюється у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, що є тими обставинами, які характеризують підозрюваного, як особу схильну до вчинення протиправних діянь.
Тим більше під час розгляду клопотання підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що він є військовослужбовцем, був призваний для проходження військової служби під час мобілізації у воєнний час, військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 , втім, в серпні 2024 року самовільно покинув військову частину і до теперішнього часу перебував за місцем свого проживання.
А отже, наведені дані про особу підозрюваного, за відсутності в нього офіційного джерела доходу в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_4 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.
Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає ці ризики доведеними у достатній мірі.
Поряд із цим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведені заявлений у клопотанні ризик можливих спроб підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.
У той же час, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про недоведеність прокурором заявлених у клопотанні ризиків, визнаних судом доведеними, з наведених вище мотивів.
Твердження захисника ОСОБА_5 про на наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, цивільної дружини і малолітнього сина, як на підставу для застосування менш суворого запобіжного заходу, слідчий суддя не приймає до уваги, адже на підтвердження таких доводів стороною захисту не надано жодних документів.
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим та даних про особу підозрюваного наведених вище, слідчий суддя дійшов до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). Розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
Тож, зважаючи на майновий стан підозрюваного, дані про його особу, конкретні обставини, характер та серйозність висунутої підозри, наявність встановлених ризиків, з огляду на положення ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень, зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 22, 26, 176-178, 182-184, 193-194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , поданого в межах кримінального провадження № 12025042130000307, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» в межу строку досудового розслідування до 22 червня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 22 червня 2025 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту негайно в залі суду.
Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят ) гривень, ОСОБА_4 , підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 09 годині 30 хвилин 29 квітня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1