Єдиний унікальний номер судової справи 201/6564/25
Номер провадження 1-кс/201/2476/2025
29 травня 2025 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_6 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 22025050000000225, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зі слів із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
встановив:
Слідчий в ОВС слідчого відділу 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_6 за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 в межах кримінального провадження відомості про, яке внесені 22 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000225.
З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях розслідується кримінальне провадження № 22025050000000225 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Подане клопотання вмотивоване тим, що після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, але не пізніше 15.03.2024 (точний час органом досудового розслідування не встановлений) представником іноземної організації - співробітником ФСБ РФ ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України та здійснення проти неї підривної діяльності, використовуючи профіль у месенджері «Telegram» зареєстрований під нікнеймом « ОСОБА_11 » за номером мобільного зв'язку НОМЕР_1 , створено чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 який направлений на збір інформації щодо місць розташування особового складу, військової техніки, складів боєприпасів та паливо-мастильних матеріалів, маршрутів руху підрозділів ЗС України, а також щодо точності та якості ураження підрозділів Сил оборони України.
Громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , точний час органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 26.09.2024, діючи умисно, всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, маючи негативне ставлення до чинної державної влади України, будучи прихильником проросійських поглядів, керуючись власними переконаннями та ідеологічним мотивом, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, в ході спілкування в месенджері «Telegram» у чат-боті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 добровільно надавав допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом збору та передачі особі, якій підконтрольний вказаний чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 » інформацію про розташування особового складу та військової техніки підрозділів ЗС України та інших Сил оборони України на території Дніпропетровської області, а також оперативної обстановки на території області.
При цьому громадянин України ОСОБА_4 усвідомлював, що передана ним інформація буде використана особою, якій підконтрольний чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 для проведення підривної діяльності проти України.
Також, громадянин України ОСОБА_4 усвідомлював, що передана ним інформація буде використана іноземною організацією ФСБ РФ для проведення підривної діяльності проти України.
28.09.2024 о 09 год. 27 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Дніпро, більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено, за допомогою власного мобільного телефону марки POCO X3 Pro, imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 використовуючи обліковий запис « ОСОБА_12 » (id 5390021407, ІНФОРМАЦІЯ_8 ) месенджера «Telegram», зареєстрований за номером мобільного зв?язку НОМЕР_4 , у вигляді графічного зображення передав у чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 , тим самим надав співробітнику співробітнику ФСЬ РФ ОСОБА_10 , заресстрованому у месенджері «Telegram», за номером мобільного зв?язку НОМЕР_1 під обліковим записом « ОСОБА_11 » інформацію про роботу сил ІНФОРМАЦІЯ_9 за координатами - 48.428671,34.857869.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 07.03.2025 об 11 год. 35 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Дніпро, більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено, за допомогою власного мобільного телефону марки POCO X3 Pro, imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 використовуючи обліковий запис « ОСОБА_12 » (id НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ) месенджера «Telegram», зареєстрований за номером мобільного зв?язку НОМЕР_4 , у вигляді графічного зображення передав у чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 , тим самим надав співробітнику співробітнику ФСЬ РФ ОСОБА_10 , заресстрованому у месенджері «Telegram», за номером мобільного зв?язку НОМЕР_1 під обліковим записом « ОСОБА_11 » інформацію про роботу сил ІНФОРМАЦІЯ_9 за координатами - 48.360092,34.871466, тим самим надав представнику іноземної організації допомогу в проведенні підтривної діяльності проти України.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, інформаційній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
27 травня 2025 року о 05 годині 28 хвилин ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.05.2025 року.
27 травня 2025 року слідчий в ОВС слідчого відділу 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_6 за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.
Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі (п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі), а тому останній розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі, шляхом виїзду на тимчасово окуповану територію або в РФ.
Наявність передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтована тим, що у разі не застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема дистанційно видалити з мережі інтернет раніше передану ним інформацію про місця розташування та маршрути руху ЗС України та інших військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості.
Існування передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та експерта у кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового слідства не встановлені всі особи причетні до вчинення даного злочину, а також свідки протиправної діяльності, що у випадку застосування до ОСОБА_4 запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, створить передумови для продовження спілкування ОСОБА_4 з співробітником ФСБ РФ ОСОБА_10 та впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Слід також зазначити, що ризик незаконного впливу на експертів є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання за необхідності показань від осіб, які є експертами, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. ст. 23, 356 КПК України.
Наявність передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтована тим, що ОСОБА_4 , у разі застосування до нього запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, зможе попередити співробітника ФСБ РФ ОСОБА_10 , із котрим він підтримував контакт для здійснення протиправної діяльності, про необхідність зміни акаунту чи способів зв'язку, чим унеможливить подальше документування вчиненого злочину.
Існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній зможе продовжити вчиняти злочин за допомогою месенджерів та мережі інтернет, оскільки правоохоронні органи не взмозі контролювати процес користування ОСОБА_4 мережею інтернет та месенджерами. Тим більше, підозрюваний в умовах воєнного стану ініціативне надавав допомогу представнику іноземної організації, співробітнику ФСБ РФ, у проведенні підривної діяльності проти України та має лояльне ставлення до ЗС РФ, які здійснюють збройну агресію проти України.
Неможливість та недостатність застосування до ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою обґрунтована наступним:
- особисте зобов'язання не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- відсутність у підозрюваної осіб, які б могли взяти останню на поруки;
- домашній арешт не можливий, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного під час його виконання та може призвести до ухилення від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, під час дії воєнного стану за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та просив його задовольнити. Зазначив, що наявна ухвала Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2025 року щодо використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій в цьому провадженні, однак на час розгляду вона не розсекречена.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність в його підзахисного міцних соціальних зв'язків, зокрема, вказав, що ОСОБА_4 до затримання проживав із матір'ю, сплачував аліменти на дітей, працював не офіційно та раніше до кримінальної відповідальності не притягався, тому просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав правову позицію захисника ОСОБА_5 та просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем його проживання.
Вказав, що до затримання проживав із своєю матір'ю та цивільною дружиною, сплачував аліменти на дітей, які проживають із його колишньою дружиною, зараз працює не офіційно та намагається допомагати дітям. Зазначив, що його колишня дружина працює експертом в СБУ, його брат зник безвісти на війні.
Обставини викладені в повідомленні про підозру визнав частково, стверджував, передавав графічні зображення співробітникам розвідки РФ лише після вибухів, які знаходив в мережі інтернет, вказані дії робив з власної ініціативи та не отримував за це грошову винагороду. Зазначив, що представники розвідки РФ написали йому в месенджер та представилися « ОСОБА_13 » та «трикутником». На момент затримання з вказаними особами вже не спілкувався.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Разом із цим, положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав, які б свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя враховує наступні обставини.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
У своїх рішеннях, зокрема, «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Під час розгляду клопотання встановлено, що групою слідчих слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях розслідується кримінальне провадження № 22025050000000225 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
27 травня 2025 року о 05 годині 28 хвилин ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.05.2025 року.
27 травня 2025 року слідчий в ОВС слідчого відділу 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_6 за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування: у витягі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025050000000225 від 22.01.2025 року, у повідомленні про виявлення кримінального правопорушення за підписом першого заступника ГУ начальника 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за вихідним № 78//2/3-76нт, у рапорті старшого оперуповноваженого в ОВС 3 відділу ГВ КР 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 03.01.2025 року за вихідним №78/2/2/3-75нт, у протоколі огляду від 29.04.2025 року, у повідомленні щодо виконання доручення за підписом заступника начальника ГВ КР 2 управління від 07.05.2025 року за вихідним №78/2/2/3-1359, у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14.12.2025 року, у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 19.03.2025 року, у відповіді за підписом тимчасово виконувача обов'язків командира військової частини НОМЕР_6 від 22.04.2025 року, у протоколі обшуку від 27.05.2025 року, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.05.2025 року, у постанові про доручення речового доказу від 27.05.2025 року, у протоколі огляду речового доказу від 27.05.2025 року, у довідці ДІ МВС від 12.05.2025 року, у довідці КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.
На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності зазначених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.
На підтвердження існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику свідчать такі обставини, як тяжкість покарання (15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі), що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим та вагомість наявних доказів про вчинення останнім інкримінованого злочину проти основ національної безпеки України, що може спонукати останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі, шляхом виїзду на тимчасово окуповану територію або РФ.
Слідчий суддя погоджується із обґрунтуванням та доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, буде мати можливість знищити, сховати або спотворити листування, у тому числі, дистанційно з мережі інтернет раніше передану ним інформацію щодо розташування ЗС України та інших військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості.
Існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтована тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, фактично матиме можливість спілкуватись з співробітником ФСБ РФ ОСОБА_10 , якого зможе попередити про необхідність зміни акаунту чи способу зв'язку, чим унеможливить подальше документування вчиненого злочину.
На підтвердження існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику вказує наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 лояльне налаштований до ЗС РФ, які здійснюють збройну агресію проти України та надавав допомогу представникам іноземної організації, співробітникам ФСБ РФ.
Діставшись висновку про існування наведених вище ризиків, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і слідчий суддя вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і визнає існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеним під час розгляду клопотання наявність визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику незаконного впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження його існування.
Також слідчий суддя не враховує позицію захисника ОСОБА_5 про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки така правова позиція захисника суперечить вимогам ч. 6 ст. 176 КПК України.
Крім того, наявність в підозрюваного ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків не стало стримуючим фактором для запобігання протиправної поведінки останнього, виходячи із інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який має вищу педагогічну освіту, в минулому працював вчителем трудового навчання, одружений, має неповнолітніх дітей, які проживають із його колишньою дружиною, має заборгованість зі сплати аліментів та грошових зобов'язань, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, а також зважає на вид і ступінь встановлених ризиків, тяжкість інкримінованого злочину, обстановку в якій вчинено злочин, зокрема, у період воєнного стану в країні, вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, а тому приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою відносно підозрюваного.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тож, в цьому контексті слідчий суддя вважає доводи сторони захисту щодо застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту непереконливими, адже, з урахуванням наведених вище обставин, цей запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та не буде відповідати тяжкості інкримінованого злочину та характеру наявного суспільного інтересу.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, що погоджене із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25 липня 2025 року включно.
Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, слідчий суддя не визначає розмір застави підозрюваному.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186-187, 193-194, 196, 197, 309, 369-372, 395, 615 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_6 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 22025050000000225, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк 60 (шістдесят) днів до 25 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 25 липня 2025 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 30 хвилин 03 червня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1