Єдиний унікальний номер судової справи 201/5496/25
Номер провадження 1-кс/201/2029/2025
05 травня 2025 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 Дніпровського РУП № 1 в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , поданого в межах кримінального провадження № 12025042130000596, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зі слів маючого повну середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого, останній раз 27 березня 2019 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді шести років позбавлення волі, звільненого 18 квітня 2024 року по відбуттю строку покарання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
встановив:
Слідчий СВ відділу поліції № 2 Дніпровського РУП № 1 в Дніпропетровській області ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах кримінального провадження № 12025042130000596, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2025 року.
З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12025042130000596 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Подане клопотання вмотивоване тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у тому, що 03 травня 2025 року, близько 07 години 30 хвилин, ОСОБА_4 перебував за адресою: АДРЕСА_2 , в одній із житлових кімнат, де він побачив раніше знайому - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, поєднане із насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, з корисливих мотивів.
Надалі ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у зазначений час та у вказаному місці, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, з метою особистого збагачення в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Указу Президента України №341 від 22.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022», підійшов до ОСОБА_8 і, перебуваючи у положенні стоячи один навпроти одного, наніс їй один удар своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, в область правого ока.
Після чого ОСОБА_4 , не зупиняючись на досягнутому, перебуваючи в тому ж положенні, штовхнув ОСОБА_8 руками, в результаті чого остання впала на диван обличчям донизу.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, підійшов до ОСОБА_8 , яка перебувала в положенні лежачи обличчям донизу на дивані, та з метою утримання її від спротиву, натискаючи однією рукою на її спину, обмежуючи її рух та вільне пересування, іншою - почав перевіряти вміст кишень одягу, в який вона була вдягнена.
Далі ОСОБА_4 , усвідомлюючи відкритий характер своїх дій для потерпілої, виявив у її лівій кишені куртки гаманець. Оглянувши вміст гаманця ОСОБА_4 виявив в ньому 11 000 грн та банківську картку які визначив об'єктом свого злочинного посягання, та розуміючи, що його дії є відкритими для оточуючих та потерпілої, заволодів вказаними грошима та банківською карткою, поклавши їх до своєї кишені.
Після цього завершуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 покинув приміщення квартири з викраденим майном та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 11 000 грн.
Умисні дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
За даним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2025 року за № 12025042130000596 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
03 травня 2025 року о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 травня 2025 року.
03 травня 2025 року старшим слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.
Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років, а тому останній розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтована тим, що ОСОБА_4 знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відоме місце проживання останніх.
Існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків, не працевлаштований та підозрюється у вчиненні умисного злочину, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності.
Враховуючи обставини скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, його належну поведінку та не зможе запобігти вищевказаним ризикам, тому сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та просив його задовольнити.
Додатково в обґрунтування ризиків заявлених в клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 був неодноразово судимим, що посилює існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підтвердження цих доводів надав копію довідки за підписом слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року, копію вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2019 року в справі № 201/5101/18 (провадження № 1-кп/201/104/2019), медичні довідки з травмпункту від 03.05.2025 року про наявність у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Повідомив, що офіційно не працевлаштований, не одружений, без працевлаштування працює в службі охорони в закладі національної лотереї, починаючи з 2001 року був неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів. В останнє засуджений Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 6 років, по відбуттю строку покарання 18 квітня 2024 року звільнився з ДУ “Синельниківська виправна колонія (№ 94)». Після звільнення з місць позбавлення волі, постійного місця проживання не має, останнім часом мешкає за адресою: АДРЕСА_3 у своєї подруги ОСОБА_9 , яка орендує вказану квартиру. Зазначив, що вживає метадон та алкогольні напої.
Підозру у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та зазначив, що раніше був знайомий з ОСОБА_8 та стверджував, що вона вкрала у нього гроші, у зв'язку із чим, він їй погрожував, втім до поліції за цим фактом він не звертався.
Підтвердив, що за обставин викладених у клопотанні зустрів ОСОБА_8 у житловій кімнаті квартири, яка побачивши його сама вдарилася об лутку дверей, після чого почала прикривалася своєю малолітньою дитиною і впала на неї дитину. Стверджував, що ніяких протиправних дій відносно ОСОБА_8 він не вчиняв, така поведінка останньої ймовірно була викликана вживанням амфетаміну.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність заявлених прокурором ризиків.
Спираючись на практику ЄСПЛ відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у випадку, коли інші більш м'які запобіжні заходи не стали дієвими для кримінального провадження, просила застосувати до її підзахисного цілодобовий домашній арешт.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, приходжу до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.05.2025 року внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за № 12025042130000596.
03 травня 2025 року о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 травня 2025 року.
03 травня 2025 року старшим слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130000596 від 03.05.2025 року, рапортом події 102 за №229755368 від 03.05.2025 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_8 від 03.05.2025 року, заявою ОСОБА_10 про надання дозволу на огляд квартири від 03.05.2025 року, протоколом огляду місця події від 03.05.2025 року, заявою ОСОБА_8 про залучення до провадження як потерпілу віл 03.05.2025 року, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 03.05.2025 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілої ОСОБА_8 від 03.05.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03.05.2025 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 від 03.05.2025 року, протоколом огляду від 05.05.2025 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 03.05.2025 року.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.
На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Вирішуючи питання щодо доведеності наявності існування заявлених прокурором ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного, зокрема, фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.
Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Отже, оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності наведених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Водночас, слідчим суддею враховуються і дані про особу підозрюваного, який не одружений, офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, після звільнення з місць позбавлення волі не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків.
Тим більше, як встановлено під час цього розгляду і не заперечувалося стороною захисту, ОСОБА_4 починаючи з 2001 року був неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких, в тому числі, корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, звільнившись з місць позбавлення волі в квітні 2024 року належних висновків для себе не зробив і знову підозрюється у вчиненні аналогічного злочину, що безумовно є тими обставинами, що свідчать про схильність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень.
А отже, наведені дані про особу підозрюваного в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_4 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.
Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає ці ризики доведеними у достатній мірі.
Поряд із цим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведений заявлений у клопотанні ризик можливих спроб підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.
У той же час, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про недоведеність прокурором заявлених у клопотанні ризиків з наведених вище мотивів.
Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, є непереконливими та такими, що не підтверджені жодними доказами.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не заслуговують на увагу, адже такий запобіжний захід буде не здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти існуючим ризикам, тим більше, останній не має постійного місця проживання, що також унеможливлює застосування такого запобіжного заходу.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 липня 2025 року включно.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, зважає на обставини та характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, а тому, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193-194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 Дніпровського РУП № 1 в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , поданого в межах кримінального провадження № 12025042130000596, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» в межу строку досудового розслідування до 01 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 01 липня 2025 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 15 годині 00 хвилин 09 травня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1