Справа № 752/525/25
Провадження №: 2/752/3527/25
Іменем України
16.06.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Замай А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
У грудні 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (далі - ТОВ «Інвестбудгаличина») звернулося до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 10 457,16 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказом директора ТОВ «Інвестбудгаличина» №29 від 27 жовтня 2020 року затверджено Типовий договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « Теремки » ( АДРЕСА_1 ).
Відповідачем проігноровано як публічні пропозиції, так і індивідуальні звернення ТОВ «Інвестбудгаличина» щодо укладення Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « Теремки ». При цьому, ОСОБА_1 , здійснювала оплату за обслуговування будинку та компенсацію комунальних послуг.
Однак, відповідач свої зобов'язання не виконує, не здійснює платежів за отримані послуги, у зв'язку з чим в останньої утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 10 457,16 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року прийнято зпяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Відповідач у справі повідомлялась судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення двічі повернулись з відмітками «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою» та «Повернення. За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 30 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М., зареєстрований в реєстрі за №1663, за умовами якого відповідач придбала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору №ЗІ261020 від 27 жовтня 2020 року, укладеного між ТОВ «Інвестбудгаличина» та ТОВ «СІТІ-ФОРУС» про надання послуг з обслуговування незавершеного будівництвом житлового будинку, замовник доручає виконавцю забезпечити обслуговування незавершеного будівництвом житлового будинку, по об'єкту: «Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на АДРЕСА_1 » (житловий будинок №2А ) та прибудинкової території, яка призначена для обслуговування даного будинку відповідно до умов даного договору.
Наказом директора ТОВ «Інвестбудгаличина» №29 від 27 жовтня 2020 року затверджено Типовий договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « Теремки » ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між позивачем та відповідачем не укладено.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України та частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Разом з тим, хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги (пункт 5 частина друга стаття 7 Закону).
Відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки укладення вказаного договору є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18) та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідач споживає житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
У відповідності до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викли кати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повном обсязі або неналежної якості.
Відповідач у встановленому законом порядку не відмовилася від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Відповідач не зверталася до ТОВ «Інвестбудгаличина», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилала позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, та статтею 27,28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що станом на 11 грудня 2024 року у відповідача за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території виникла заборгованість, що підтверджується долученими до матеріалів справи позивачем доказами, зокрема, довідкою з розрахунком заборгованості за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Згідно розрахунку суми боргу, наданого позивачем станом на 11 грудня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 10 457,16 грн.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 70-80 ЦПК України.
Будь-яких належних та достатніх доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості із споживача комунальних послуг з ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Мартинюк Н. В. укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 31 від 02 грудня 2024 року.
Витрати позивача на правову допомогу становлять 6 454,71 грн, що підтверджується актом надання послуг № 1 від 09 грудня 2024 року.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує, що, відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Тому, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Інвестбудгаличина» в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ТОВ «Інвестбудгаличина» були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 грн., які документально підтверджені.
Таким чином, у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3 028 грн 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України, статтею 162 Житлового кодексу України, статтями 1, 13, 14, 20, 21, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 10, 12, 13, 76-81, 83, 141, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 10 457 (десять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну (правову) допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина», адреса: Печерський узвіз, буд. 19, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 36520848.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .
Повне рішення суду виготовлено 16 червня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук