Справа № 366/1661/25
Провадження №1-кс/366/382/25
12.06.2025 с-ще Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені № 42025112330000063, внесеному в ЄРДР 02.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
І. Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання
Прокурор звернувся в суд з клопотанням, у якому просив накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 117,5 кв.м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484001:01:008:5274, який належить ОСОБА_4 .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан який неодноразово продовжувався, та на час кримінального провадження не скасований і не відмінений.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та мобілізацією військовозобов'язаних до Сил оборони України, змінено порядок ведення військового обліку, розширено повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), запроваджено обов'язкову актуалізацію персональних даних військовозобов'язаних, а також посилено відповідальність за ухилення від обліку та мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»(далі - Закон) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр, «Оберіг») - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі ст. 2 Закону одним з основних завдань Реєстру є ідентифікація військовозобов'язаних та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Статтею 5 Закону встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Стаття 10 Закону передбачає, що за внесення завідомо недостовірної інформації про військовозобов'язаних органи ведення Реєстру несуть відповідальність відповідно до законодавства.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими особами, зокрема невстановленими на даний час посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , участь яких у вчиненні злочину перевіряється в межах досудового розслідування, у невстановленому місці та час розробили злочинну схему одержання невстановленими на даний час службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , неправомірної вигоди за внесення та зміни відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про зміну статусу військовозобов'язаних, з подальшим зняттям запису в мобільному додатку «Резерв+» «Вас розшукує ТЦК» та за працевлаштування на підприємства з можливістю подальшого бронювання.
ОСОБА_4 діючи спільно з іншою особою, участь якої у вчиненні злочину перевіряється в межах досудового розслідування, маючи злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, 24.05.2025, приблизно о 15:00 год., більш точний час не встановлено, в ході особистого спілкування з ОСОБА_6 , висловив останньому пропозицію та обіцянку можливості за 9000 доларів США працевлаштувати ОСОБА_6 на відповідне підприємство з можливістю бронювання, при цьому повідомив, що для працевлаштування з бронюванням потрібно, щоб відносно особи не було відкритих виконавчих проваджень та не було ініційовано розшук ТЦК та СП. При цьому повідомив, що за 5500 доларів США є можливість зняття особи з «розшуку ТЦК».
На пропозицію ОСОБА_4 ОСОБА_6 повідомив, що відносно нього є ряд виконавчих проваджень, та повідомив, що до них звернеться його знайомий - ОСОБА_7 , щодо якого відсутні виконавчі провадження, однак він перебуває у «розшуку ТЦК» у зв'язку з порушенням правил військового обліку. На що ОСОБА_4 повідомив, що необхідно надіслати копії документів ОСОБА_7 , на що ОСОБА_6 погодився.
В подальшому, ОСОБА_4 діючи спільно з іншою особою, участь якої у вчиненні злочину перевіряється в межах досудового розслідування, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди для невстановлених посадових особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.06.2025, приблизно об 11.40 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поблизу станції метро «Деміївська» на АЗС «WOG», за адресою: м. Київ, пр-т Валерія Лобановського, 123 та, перебуваючи в салоні автомобіля Mercedes-Benz S-550, 2007 р.в. з реєстраційним номером НОМЕР_1 , в ході бесіди повідомив, що за надання неправомірної вигоди у розмірі 5 500 доларів США відповідні посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 внесуть відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про зміну статусу ОСОБА_7 , з подальшим зняттям запису в мобільному додатку «Резерв+» «Вас розшукує ТЦК».
Таким чином ОСОБА_4 створив в очах ОСОБА_7 та ОСОБА_6 впевненість у реальності своїх дій та наявності зв'язків зі невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , що уповноважені на виконання функцій держави, щодо внесення та зміни відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про зміну статусу військовозобов'язаного ОСОБА_8 , з подальшим зняттям запису в мобільному додатку «Резерв+» «Вас розшукує ТЦК».
Продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.06.2025, приблизно о 16.15 год., в ході особистої зустрічі з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в автомобілі Mercedes-Benz ML350, 2013 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_2 , на парковці супермаркету «Novus» за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе вул. Марії Примаченко (раніше - Першотравнева), 26 одержав від ОСОБА_7 обумовлену раніше неправомірну вигоду у розмірі 5500 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 10.06.2025 становить 228 205 гривень).
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само у проханні надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно з інформацією з державного реєстру нерухомих прав на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 117,5 кв.м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484001:01:008:5274, який належить ОСОБА_4 .
Прокурор зазначає, що оскільки ОСОБА_4 є підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі та з конфіскацією майна, то існує ризик відчуження будинку з метою унеможливлення його конфіскації, тому просить накласти на нього арешт.
ІІ. Позиції сторін
Прокурор підтримав подане клопотання з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання. Зокрема, послався на те, що у разі не встановлення спеціального суб'єкта імовірно вчиненого злочину не буде встановлено, то буде зміна кваліфікації кримінального правопорушення на ст. 369-2 або 190 КК України, які не передбачають конфіскації. Тому вважає накладення арешту необґрунтованим.
ІІІ. Оцінка слідчого судді
Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до такого.
Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання подане прокурором з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
За ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Зміст ч. 1 ст. 170 КПК України свідчить про те, що при вирішенні питання про арешт майна застосовується стандарт доказування «достатніх підстав (доказів)
Наведений стандарт під час оцінки ризиків не передбачає надання стороною, яка звернулась з клопотанням надати беззаперечні докази вчинення та/або намір вчинення особою, на майно якої накладається арешт діянь, які є ризиками, визначеними абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, однак передбачає наведення ініціатором клопотання таких аргументів, які з високою імовірністю можуть свідчити про те, що підозрюваний/обвинувачений може вдатись до вчинення таких дій.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на вивчені та дослідженні наявні в матеріалах клопотання докази, слідчим суддею встановлено таке.
У провадженні ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025112330000063, внесене в ЄРДР 02.06.2025 за ч. 3 ст. 368 КК України за обставин, викладених у розділі І мотивувальної частини цієї ухвали.
10.06.2025 о 15 год. 23 хв. прокурором групи прокурорів ОСОБА_9 затримано ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК я особу, підозрювану у вчиненні злочину з підстави п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК (застали під час вчинення злочину)
Цього ж дня, ОСОБА_4 забезпечений захисником з Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги, адвокатом ОСОБА_5
11.06.2025 прокурор повідомив ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Разом з цим, у разі доведеності винуватості, до ОСОБА_4 не можуть бути застосовані альтернативні інститути кримінального права, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності та від відбування покарання, що передбачено ст.ст. 45, 75 КК України.
Така поведінка свідчить про те, що ОСОБА_4 , з метою унеможливлення виконання покарання у вигляді конфіскації належного йому майна, може його відчужити, сховати, перетворити чи вчинити дії, які як унеможливлять виконання покарання або ж ускладнять його застосування.
Тому, слідчий суддя приходить до висновку, що на належний ОСОБА_4 будинок слід накласти арешт.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Вирішуючи питання про спосіб накладення арешту на тимчасово вилучений автомобіль, слідчий суддя враховує положення ч. 2 ст. 173 КПК України та приходить до такого.
При вирішенні цього питання слідчий суддя враховує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:
1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;
2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;
3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.
Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04, § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011, заява № 29979/04)
Належний ОСОБА_4 будинок є предметом конфіскації як покарання, яке може бути до нього застосоване у разі доведеності винуватості у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Тому, накладення арешту є запобіжником, який унеможливить вчинити дії, які матимуть наслідком неможливість виконання покарання.
Доводи сторони захисту про те, що у разі недоведеності спеціального суб'єкта злочину буде змінена кваліфікація кримінального провадження на інші статті КК України слідчий суддя вважає передчасними. Такі відомості можуть дійсно бути встановлені, однак для цього слід проводити подальше досудове розслідування.
Вирішуючи питання про ступінь накладення арешту, слідчий суддя зазначає, що арешт шляхом заборони користування житловим приміщенням, у якому на законних підставах проживають громадяни прямо заборонений положеннями ч. 12 ст. 170 КПК України.
При цьому встановлено, що в будинку, на який прокурор просить накласти арешт проживають батьки ОСОБА_4 , тому у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Щодо накладення арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження, то слідчий суддя вважає такий арешт необхідним, обґрунтованим і таким, що не є надмірно обтяжливим як для власника майна, так і його користувачів.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).
Відчуження майна - це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам.
Тому, накладення арешту на будинок підозрюваного шляхом заборони відчуження та розпорядження відповідатиме критеріям пропорційності втручання у його право власності завданням кримінального провадження, він не буде надмірно обтяжливим як для власника, так і користувачів, відповідатиме засадам суспільства, а також буде заходом унеможливлення уникнення від можливого призначення покарання у виді конфіскації майна.
Керуючись вимогами ст.ст.110, 131, 170-173, 167 КПК України
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 117,5 кв.м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484001:01:008:5274, який належить ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію цієї ухвали передати для виконання уповноваженому на це органу, вручити прокурору та надати іншим заінтересованим особам.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1