Справа № 366/1661/25
Провадження № 1-кс/366/381/25
12.06.2025 с-ще Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025112330000063, внесеному в ЄРДР 02.06.2025 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
І. Узагальненні доводи особи, яка подала клопотання
Прокурор звернувся до слідчого судді в рамках зазначеного кримінального провадження з клопотанням, у якому просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 495 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 498 860 грн. У разі визначення застави, прокурор просив покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до визначеної слідчої особи (слідчий, прокурор чи суд) за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними, іншими особами з приводу обставин інкримінованого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України в в'їзд в Україну.
Клопотання мотивоване таким.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан який неодноразово продовжувався, та на час кримінального провадження не скасований і не відмінений.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та мобілізацією військовозобов'язаних до Сил оборони України, змінено порядок ведення військового обліку, розширено повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ІНФОРМАЦІЯ_17), запроваджено обов'язкову актуалізацію персональних даних військовозобов'язаних, а також посилено відповідальність за ухилення від обліку та мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»(далі - Закон) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр, «Оберіг») - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі ст. 2 Закону одним з основних завдань Реєстру є ідентифікація військовозобов'язаних та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Статтею 5 Закону встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Стаття 10 Закону передбачає, що за внесення завідомо недостовірної інформації про військовозобов'язаних органи ведення Реєстру несуть відповідальність відповідно до законодавства.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими особами, зокрема невстановленими на даний час посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , участь яких у вчиненні злочину перевіряється в межах досудового розслідування, у невстановленому місці та час розробили злочинну схему одержання невстановленими на даний час службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , неправомірної вигоди за внесення та зміни відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про зміну статусу військовозобов'язаних, з подальшим зняттям запису в мобільному додатку «Резерв+» «Вас розшукує ІНФОРМАЦІЯ_15» та за працевлаштування на підприємства з можливістю подальшого бронювання.
ОСОБА_4 діючи спільно з іншою особою, участь якої у вчиненні злочину перевіряється в межах досудового розслідування, маючи злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, 24.05.2025, приблизно о 15:00 год., більш точний час не встановлено, в ході особистого спілкування з ОСОБА_6 , висловив останньому пропозицію та обіцянку можливості за 9000 доларів США працевлаштувати ОСОБА_6 на відповідне підприємство з можливістю бронювання, при цьому повідомив, що для працевлаштування з бронюванням потрібно, щоб відносно особи не було відкритих виконавчих проваджень та не було ініційовано розшук ІНФОРМАЦІЯ_17. При цьому повідомив, що за 5500 доларів США є можливість зняття особи з «розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15».
На пропозицію ОСОБА_4 ОСОБА_6 повідомив, що відносно нього є ряд виконавчих проваджень, та повідомив, що до них звернеться його знайомий - ОСОБА_7 , щодо якого відсутні виконавчі провадження, однак він перебуває у «розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15» у зв'язку з порушенням правил військового обліку. На що ОСОБА_4 повідомив, що необхідно надіслати копії документів ОСОБА_7 , на що ОСОБА_6 погодився.
В подальшому, ОСОБА_4 діючи спільно з іншою особою, участь якої у вчиненні злочину перевіряється в межах досудового розслідування, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди для невстановлених посадових особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.06.2025, приблизно об 11.40 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поблизу станції метро «Деміївська» на АЗС «WOG», за адресою: м. Київ, пр-т Валерія Лобановського, 123 та, перебуваючи в салоні автомобіля Mercedes-Benz S-550, 2007 р.в. з реєстраційним номером НОМЕР_1 , в ході бесіди повідомив, що за надання неправомірної вигоди у розмірі 5 500 доларів США відповідні посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 внесуть відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про зміну статусу ОСОБА_7 , з подальшим зняттям запису в мобільному додатку «Резерв+» «Вас розшукує ІНФОРМАЦІЯ_15».
Таким чином ОСОБА_4 створив в очах ОСОБА_7 та ОСОБА_6 впевненість у реальності своїх дій та наявності зв'язків зі невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , що уповноважені на виконання функцій держави, щодо внесення та зміни відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про зміну статусу військовозобов'язаного ОСОБА_8 , з подальшим зняттям запису в мобільному додатку «Резерв+» «Вас розшукує ІНФОРМАЦІЯ_15».
Продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.06.2025, приблизно о 16.15 год., в ході особистої зустрічі з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в автомобілі Mercedes-Benz ML350, 2013 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_2 , на парковці супермаркету «Novus» за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе вул. Марії Примаченко (раніше - Першотравнева), 26 одержав від ОСОБА_7 обумовлену раніше неправомірну вигоду у розмірі 5500 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 10.06.2025 становить 228 205 гривень).
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само у проханні надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Мотивуючи клопотання щодо необхідності застосування запобіжного заходу підозрюваному у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за вчинення якого загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, тому під тяжбою покарання підозрюваний може переховування від органів досудового розслідування та суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2, 28 КПК України;
- ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до прим. 45 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень. Тому, у разі підтвердження його винуватості у вчиненні злочину, він може використати свої контакти та вжити заходи щодо знищення або спотворення документів для унеможливлення їх подальшого використання як доказів;
- ОСОБА_4 може негативно впливати на свідків у кримінальному проваджені, що не виключає можливість здійснення тиску на них, з метою надання ними неправдивих показів чи зміни раніше наданих показів.
Прокурор вважає за неможливе застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, посилаючись на те, що останні не зможуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Щодо розміру застави, прокурор стверджує, що її слід встановити у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в 495 таких розмірів, у зв'язку з тяжкістю та винятковістю злочину, суми неправомірної вигоди та невстановленої кількості осіб, які за допомогою ОСОБА_4 оформили бронювання, відстрочку від мобілізації, а також знялись з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15. На переконання прокурора, запропонований ним розмір застави забезпечить виконання підозрюваним обов'язків.
За наведених обставин, прокурор просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ІІ. Позиції учасників судового засідання.
2.1. висловлені у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив та надав пояснення, які зводяться до того, що він не мав наміру вчиняти інкримінований злочин, а діяти у відповідності до чинного законодавства. Він у жовтні 2024 закінчив Національну академію внутрішніх справ та працював помічником адвоката у справах, пов'язаних з будівництвом. До нього звернувся знайомий на ім'я ОСОБА_9 та попросив зняти у законному порядку з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15 людину. Він сказав ОСОБА_9 як з ним (підозрюваним) можливо вийти на зв'язок. Він назвав суму у розмірі 5500 доларів США за зняття з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15 та пояснив, що у разі неможливості зняття такого розшуку, він поверне отримані грошові кошти.
Крім цього ОСОБА_4 пояснив, що він постійно наглядає за своєю матір'ю, яка 26.06.2025 має їхати на прийом до лікаря. Сам він має вади серця. Просив у разі застосування запобіжного заходу визначити йому розмір застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 також заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що кваліфікація злочину за п. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України є хибною, тобто в цьому випадку має місце завищення кваліфікації, що надає стороні обвинувачення більш ширші можливості для проведення окремих гласних і негласних слідчих дій. Крім цього, захисник не згоден з органом досудового розслідування. Матеріали досудового розслідування слід передати за підслідністю до іншого органу, оскільки учасники ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) мають відношення до ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 вони ніяк не відносяться. При цьому, у повідомленні про підозру йде мова про імовірне вчинення злочину групою осіб, тоді як ОСОБА_4 затриманий сам, що виключає вчинення злочину в групі осіб.
Щодо ризику переховування, то захисник вважає такий ризик надуманим, оскільки ОСОБА_4 працює з віку 18 років, має постійне місце проживання, допомагає матері з інвалідністю (яка має 3 групу) та дотичний до волонтерства.
Також захисник просив у разі прийняття рішення про застосування запобіжного заходу застосувати заставу у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму.
Прокурор ОСОБА_3 стосовно доводів захисника про місце проведення досудового розслідування пояснив, що після внесення відомостей в ЄРДР 02.06.2025 надіслано лист-вимогу до начальника СВ про надання матеріалів кримінального провадження. Після ознайомлення зі змістом матеріалів надіслано лист до керівництва прокуратури області про зміну досудового розслідування і 09.06.2025 заступник прокурора області змінив орган досудового розслідування через неефективність проведення розслідування попереднім органом.
2.2. надані учасниками докази.
Під час судового розгляду клопотання учасники додатково надали слідчому судді на дослідження та просили врахувати такі докази.
Прокурор надав: витяг з ЄРДР, сформований 11.06.2025; протокол огляду грошових коштів, які будуть використані під час контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 10.06.2025; розсекречений 12.06.2025 протокол про проведення НСРД - аудіо контроль ОСОБА_4 від 10.06.2025; вимогу начальнику СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про надання матеріалів кримінального провадження № 42025112330000063; лист першому заступнику керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_12 від 06.06.2025 про необхідність доручення проведення досудового розслідування іншому органу; постанову прокурора ОСОБА_13 від 09.06.2025 про доручення проведення досудового розслідування кримінального провадження ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області; роздруківку з додатку «Резерв+» на ОСОБА_7 від 26.05.2025 на 2 арк.; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , його матері ОСОБА_14 та батьку ОСОБА_15 ; реєстраційні картки на автомобілі марки Mercedes-Benz S 550 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , Mercedes-Benz ML 350 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_14 .
Захисник надав: копію трудової книжки ОСОБА_4 за період роботи з 25.04.2018 по 31.01.2022; довідку до акта огляду МСЕК на ОСОБА_14 ; посадкові квитки АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на ім'я ОСОБА_14 про відправлення 24.06.2025 з м. Кременчук до м. Львів та про повернення 25.06.2025 до м. Кременчук; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майно, належне ОСОБА_4 .
ІІІ. Підсудність поданого клопотання Іванківському районному суду
3.1. територіальна підсудність
Запобіжні заходи, одним з яких є тримання під вартою є заходами забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК)
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Як вбачається з наданих прокурором матеріалів кримінального провадження, а саме витягом з ЄРДР від 11.06.2025 та постанови Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_13 від 09.06.2025, органом досудового розслідування є ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, який територіально розташований під юрисдикцією Іванківського районного суду.
Клопотання подане до суду 12.06.2025, тобто після визначення ВП № 3 Вишгородського РУП органом досудового розслідування, а відтак, воно територіально підсудне слідчим суддям Іванківського районного суду.
3.2. Інстанційна та предметна підсудність
За загальним правилом ч. 1 ст. 33 КПК кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві загальні суди, а також Вищий антикорупційний суд.
Спеціальною нормою ст. 33-1 КПК визначається предметна підсудність кримінальних проваджень Вищому антикорупційному суду. Зокрема, до підсудності ВАКС віднесені кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Тобто, до підсудності ВАКС належать не виключно всі корупційні кримінальні правопорушення, а лише ті, з якими пов'язується існування умов, визначених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.
ОСОБА_4 не є суб'єктом, перелік яких наведений в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК, розмір імовірно отриманої неправомірної вигоди як предмета злочину за ст. 368 КК України не перевищує 500 і більше розмірів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК).
Тому, подане клопотання інстанційно підсудне Іванківському районному суду.
ІV. Оцінка слідчого судді
4.1 можливість застосування запропонованого запобіжного заходу
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
ОСОБА_4 є підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який йому інкримінується через пособництво (ч. 5 ст. 27 КК України). Такий злочин у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, оскільки за його вчинення, у разі доведеності винуватості передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
ОСОБА_4 раніше не судимий.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Отже, відносно ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
4.2 релевантні джерела права
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті (особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт), не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
За ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 3,4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Метою та підставою продовження строку тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілого та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування чи повторного вчинення злочинів.
У справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попередні ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім цього, у свої справах ЄСПЛ неодноразово зазначав про те, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від пред'явленого обвинувачення, а тому, необхідно попередити тиск на свідків.
При розгляді клопотання слідчий суддя, також оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою...».
Окрім того, слід зазначити, що кваліфікація дій підозрюваної особи не тягне за собою автоматичне визнання її вини у вчиненні кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, вона до винесення вироку вважається такою, яка не винувата у вчиненні злочину, який їй інкримінується, а тому, слідчий суддя вважає, що сам лише розмір санкції статті, по якій пред'явлена підозра, не є достатнім чинником для тримання обвинуваченого під вартою.
Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05 від 11.07.2006) одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою. Аналогічні висновки зроблено Європейським судом з прав людини в справах «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови».
В рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 р.) зазначено, що підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами.
В п.85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011 р.), зазначено, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» (№72967/01 від 01.03.2007 р.), обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обгрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.
Відповідно до висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2009 р.) національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
В Рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» (№ 7064/05 від 01.06.2006 р.) сказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
В п. 51 Рішенні ЄСРПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 р.) попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов'язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи.
Як зазначено у окремій думці судді ЄСПЛ Калайджиєвої в рішенні «Шалімов проти України» від 04.03.2010 р.: будь-яка концепція «автоматичної законності» позбавлення свободи несумісна з принципами Конвенції і немає сумніву, що пункт 4 статті 5 Конвенції є процесуальною гарантією та засобом юридичного захисту проти такого тримання під вартою.
Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою, що знайшло свої відображення в рішенні ЄСПЛ "Строган проти України", № 30198/11, § 97, 06.10.2016.
4.3. Встановлені обставини кримінального провадження
30.05.2025 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звернувся із заявою ОСОБА_6 , у якій просив прийняти міри до працівника філії «Каскад Київських ГЕС» ОСОБА_4 , який спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10 вимагає 5500 доларів США неправомірної вигоди від військовозобов'язаних осіб за вирішення питання щодо їх зняття з розшуку за порушення військового обліку, а також 9000 доларів США за вплив на посадових осіб Державних підприємств з метою подальшого бронювання.
Цього ж дня, ДВБ НПУ передало матеріали заяви до Керівника Вишгородської окружної прокуратури для внесення відомостей в ЄРДР, куди вони надійшли 02.06.2025.
02.06.2025 відомості внесені в ЄРДР за № 42025112330000063 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України.
Цього ж дня, прокурор визначив підслідність кримінального провадження за СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області та направив матеріали для організації подальшого проведення досудового розслідування, куди вони надійшли 03.06.2025.
03.06.2025 постановами прокурора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залучено до конфіденційного співробітництва
05.06.2025 прокурор скерував до керівника СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області вимогу в порядку ст. 36 КПК про надання в строк до 18:00 год. 05.06.2025 матеріалів кримінального провадження з метою перевірки законності перевірки прийнятих рішень.
Ця вимога отримана 05.06.2025
06.06.2025 Керівник Вишгородської окружної прокуратури скерував лист до Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_16 про необхідність доручення досудового розслідування кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, оскільки з дня внесення відомостей в ЄРДР досудове розслідування фактично не здійснюється та навіть не призначено слідчого.
09.06.2025 Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_16 доручив досудове розслідування кримінального провадження ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області у зв'язку з неефективністю його проведення СВ Вишгородського РУП.
10.06.2025 о 15 год. 23 хв. прокурором групи прокурорів ОСОБА_17 затримано ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК я особу, підозрювану у вчиненні злочину з підстави п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК (застали під час вчинення злочину)
Цього ж дня, ОСОБА_4 забезпечений захисником з Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги, адвокатом ОСОБА_5
11.06.2025 прокурор повідомив ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
11.06.2025 прокурор скерував матеріали кримінального провадження разом з постановою прокурора ОСОБА_16 для організації подальшого досудового розслідування, куди вони надійшли 11.06.2025.
4.4. щодо обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Аналізуючи положення наведеної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку, що обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється наявними в матеріалах провадження доказами.
В обґрунтування обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України прокурор надав і слідчий суддя дослідив такі докази;
Заяву ОСОБА_6 від 30.05.2025 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про те, що працівник філії «Каскад Київських ГЕС» ОСОБА_4 , який спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10 вимагає 5500 доларів США неправомірної вигоди від військовозобов'язаних осіб за вирішення питання щодо їх зняття з розшуку за порушення військового обліку, а також 9000 доларів США за вплив на посадових осіб Державних підприємств з метою подальшого бронювання;
Рапорт головного оперуповноваженого-інспектора УПК ДВБ НП ОСОБА_18 , виконаний на доручення прокурора від 02.06.2025, згідно з яким встановлено, що причетним до імовірно вчиненого злочину може бути ОСОБА_4 , який перебуває на посаді інженера філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», який здійснює свою діяльність в м. Вишгород. Заявниками у кримінальному провадженні є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
Протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 02.06.2025, який надав показання, які зводяться до того, що на початку травня 2025 він зустрівся біля супермаркету «Сільпо» в м. Києві зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_19 . Свідок дізнався з мережі Інтернет про те, що є можливість влаштуватись на роботу в державне підприємство та отримати бронюванні від мобілізації, оскільки доглядає за родичами, що потребують постійного нагляду. ОСОБА_19 повідомив, що в нього є знайомий, який працює на такому підприємстві та зможе допомогти і надав номер такого знайомого, сказавши його ім'я ОСОБА_20 . 23.05.2025 свідок зателефонував до ОСОБА_20 , той назвав своє прізвище ОСОБА_21 та просив йому зателефонувати через месенджер WhatsApp. , що свідок і зробив. В розмові по цьому месенджеру ОСОБА_23 сказав, що зможе обговорити питання про бронювання та запропонував зустрітись 24.05.2025, приблизно о 15 год. в АДРЕСА_3 . 24.05.2025 вони зустрілись, ОСОБА_24 вийшов з автомобіля марки Мерседес чорного кольору, реєстраційним номер якого містить число 86. ОСОБА_24 запитав свідка про те, чи знає він умови для бронювання, на що свідок відповів ні, а ОСОБА_20 назвав суму «послуг» у розмірі 9000 доларів США та попередив, що у разі відмови він передає дані свідка до ІНФОРМАЦІЯ_17 та допоможе його мобілізувати. В цей же час до них приїхав чоловік на ім'я ОСОБА_25 на автомобілі марки Тойота Камрі. ОСОБА_20 та ОСОБА_25 повідомили, що свідка зможуть забронювати на 1 рік, але потрібна відсутність виконавчих проваджень та не перебування в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_17. За 5500 доларів США вони зможуть допомогти зняти свідка з розшуку. Свідок повідомив, що в нього є кілька виконавчих проваджень та запропонував, щоб до них звернувся його знайомий, у якого виконавчих проваджень немає, але який розшукується ІНФОРМАЦІЯ_17. ОСОБА_24 сказав свідку, щоб той надіслав документи знайомого, вони їх перевірять і повідомлять додатково. Свідок пішов із зустрічі та зателефонував своєму знайомому ОСОБА_26 , який раніше просив допомогти вирішити питання з бронюванням та не повідомляючи деталі сказав про наявність людей, які зможуть йому допомогти з бронюванням. Свідок надіслав документи ОСОБА_27 ОСОБА_28 , останній сказав, що вони можуть допомогти, і щоб свідок надіслав фотографії ОСОБА_27 для оформлення документів та кошти, які вони очікують 30.05.2025. Свідок повідомив про це ОСОБА_27 і вони разом прийшли до думку, що з них вимагають хабар.
Протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 02.06.2025, який надав показання, які зводяться до того, що в кінці травня 2025 до його зателефонував знайомий ОСОБА_29 та запитав про те, чи актуальним є питання бронювання свідка, на що свідок сказав, що розглядає таке питання, оскільки він за сімейними обставинами має знаходитись в м. Києві та перебуває в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_17 Оболонського району, тому погодився на пропозицію ОСОБА_30 . Останній просив надіслати йому копії документів, пояснюючи це необхідність перевірки його критерії для бронювання. 30.05.2025 свідок зустрівся з ОСОБА_31 , який повідомив про те, що ОСОБА_24 , з яким він нещодавно познайомився, перевірив документи і сказав, що допоможе з бронюванням як працівника державного підприємтсва. Умовами бронювання є передача грошових коштів у розмірі 5500 доларів США для зняття з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_17 та 9000 доларів США для бронювання на підприємстві, при цьому свідок може не відвідувати роботу та займатись особистими справами. Свідок повідомив ОСОБА_32 , що скоріше за все такі дії незаконні і він не має бажання приймати у цьому участь. Однак, ОСОБА_29 повідомив, що у разі відмови, ОСОБА_24 пригрозив тим, що відправить надіслані йому документи до ІНФОРМАЦІЯ_17. Після цього Свідок та ОСОБА_29 звернулись до правоохоронних органів.
Зі змісту цих доказів вбачається, що ОСОБА_4 продемонстрував наявність у нього зв'язків з посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_17, можливість вирішити питання про бронювання та фактично вимагав грошові кошти від ОСОБА_7 , після того, як ОСОБА_6 відправив ОСОБА_4 документи ОСОБА_7 .
Роздруківку з додатку «Резерв+», сформовану 26.05.2025, згідно з якою ОСОБА_7 перебуває в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15 від 26.11.2024 за порушення правил військового обліку.
Протокол про проведення НСРД - аудіоконтроль особи ОСОБА_4 від 10.06.2025, розсекречений 12.06.2025, у якому зафіксовані розмови ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 10.06.2025 в період з 11 год. 43 хв. по 11 год. 54 хв.
Зі змісту протоколу встановлено такі розмови:
На запитання ОСОБА_7 про суму, яку загалом необхідно надати для вирішення питання і це буде 14500, ОСОБА_24 відповів: «нет, там получается 15- ето работа, ну за работу то что решает и 5500 - ето военкомат»
ОСОБА_7 уточнює «14500 ОСОБА_36 говорил»
ОСОБА_6 запитує «ОСОБА_36 говорил 9 за ету самую бронь, правильно?»
ОСОБА_4 уточнює «9 ето если на год. Если ето на учителя, то там пятерка в год он говорит»
ОСОБА_6 говорить «А, нет, ну так правильно, я просто не озвучивал про учителя»
На це ОСОБА_4 відповідає «А, нет, он мне вообще говорил про ето. А там вообще два варианта»
Змість цієї частини розмов свідчить про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 раніше зустрічались, говорили про розмір коштів для сплати за отримання бронювання та варіант його отримання через влаштування на посаду викладача. Про це також свідчить те, що після слів ОСОБА_6 . ОСОБА_4 не висловив своїх здивувань та не заперечив попереднє існування таких розмов та навпаки підтверджує їх існування, про що свідчить його відповідь «…он мне вообще говорил про ето. А там вообще два варианта»
ОСОБА_7 просить розповісти детальніше про два варіанти.
ОСОБА_4 відповідає «Там есть два варианта. Один - ето то что на год бронь идет, устаривают тебя на енергопредприятие, которое занимается стройкой, вот, второй вариант - ето ти идеш на учителя. Учителям получается там надо будет онлайн виходить просто».
На прохання ОСОБА_7 розповісти про те, яким чином його знімуть з розшуку через порушення правил військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 повідомляє «Да, если би ти бил там в ІНФОРМАЦІЯ_11 било би дешевле и проще, потому что ето другой военкомат. Ми там оплачиваем, втечении двух недель тебя снимают с розиска, снимают даже бистрее в течении недели. В течении двух недель тебе говорят с чем прийти, ти ходиш проходиш ВЛК и просто становишся на учет и в етот же момент тебя сразу устраивают на работу, потому что потом можеш…»
На уточнююче питання ОСОБА_7 про те, чи ці всі дії є домовленістю, ОСОБА_4 відповідає, що «да, у нас там в военкомате свои люди, ето отдельно. Потому что работа отдельно, военкомат отдельно»
На уточнююче питання ОСОБА_7 про проходження ВЛК ОСОБА_4 відповідає «У нас там свій человек, не факт что тебе надо будет проходить. У каждого по разному»
На запитання ОСОБА_7 про те, чи ОСОБА_4 потрібно надавати кошти ,останній відповідає «Да, даем мне, а я уже договариваюсь. Деньги все будут у меня, момент я беру военкомат и сразу же людям завожу»
На питання ОСОБА_6 про те, що у разі згоди на ці дії сума необхідних коштів становитиме 5500, ОСОБА_4 відповідає «да, я сразу же людям завожу, они сразу етим вопросом занимаются. Касаемо работи. Я беру деньги, они лежат у меня, ви собираете то, что от вас требуется, там документи, ми их передаем людям, вас устраивают на работу, все там появляется - я людям отдаю кеш. Деньги будут постоянно у меня находится. Вдруг чтото-там у людей не получается деньги я вам возвращаю».
На уточнююче питання ОСОБА_7 про те, з розшуку якого ІНФОРМАЦІЯ_15 його зніматимуть з розшуку, ОСОБА_4 відповідає «Будем тебя перетягивать в ІНФОРМАЦІЯ_12».
На запитання ОСОБА_7 про те, чи ВЛК проходитиме у ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 відповіає «Да, ну тут же где свои люди, потому что там по районам меняется, здесь пока свій человек стоит и все нормально. Пока есть возможность етот военкомат порешать, ми ето можем сделать. Если би ти в ІНФОРМАЦІЯ_13 бил цена вопроса другая, а так с одного района перекинуть».
На питання ОСОБА_7 про можливість «перетягнути» його в ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки реєстрація місця проживання залишається незмінною , ОСОБА_4 пояснює «Нет, прописка то не важно, вообще. Ти ж вообще можеш во Львове находится, там ТЦКашники прицепились, там ВЛК прошел и все, ти уже служиш»
Зміст викладених розмов свідчить про те, що ОСОБА_4 запевняє ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про можливість здійснення через нього бронювання та кілька варіантів його отримання. При цьому зміст розмов свідчить про запевнення в надійності вчинення них таких дій, оскільки в ОСОБА_4 є знайомі, які і знімуть його з розшуку, виконають «прив'язку» до ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якому в ОСОБА_4 є знайомі, а так само він допоможе пройти військово-лікарську комісію.
Протокол огляду грошових коштів, які будуть використовуватись під час контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 10.06.2025, згідно з яким проведено огляд коштів, які імітують іноземну валюту на суму 5500 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів в кількості 55 штук із серією та номером: КВ 14859854 М.
Протокол огляду особи та інших речей і документів до початку проведення спеціального слідчого експерименту від 10.06.2025, згідно з яким оглянуто одяг ОСОБА_7 , вміст його кишень та передано кошти, які імітують іноземну валюту на суму 5500 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів в кількості 55 штук із серією та номером: КВ 14859854 М.
Протокол затримання ОСОБА_4 по порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України від 10.06.2025, згідно з яким він затриманий о 15 год. 23 хв. 10.06.2025 в ЖК «Акварелі 2» за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 26.
Протокол проведення обшуку від 10.06.2025, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду від 09.06.2025 у справі № 366/1661/25, провадження № 1-кс/366/361/25, в період з 16 год. 13 хв. по 17 год. 20 хв., згідно з яким проведено обшук автомобіля марки MERCEDES-BENZ ML 350, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , в ході якого, крім іншого, виявлено та вилучено на передньому пасажирському сидінні 55 банкнот схожих на 100 доларові купюри, кожна банкнота має серію та номер КВ 14859854 М.
Протоколи додаткових допитів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 10.06.2025, зміст яких є аналогічним і який зводиться до того, що 10.06.2025, вони, під контролем органів поліції о 11 год. 40 хв. зустрілись з ОСОБА_4 на АЗС «WOG» поблизу станції метро «Деміївська», куди останній приїхав на автомобілі марки Мерседем з реєстраційним номером НОМЕР_1 . ОСОБА_24 запросив їх в салон автомобіля, де почав вимагати грошові кошти у розмірі 5500 доларів США для себе та невідомих осіб з ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо зняття ОСОБА_7 з обліку за порушення правил військового обліку та 9000 доларів США для себе і невідомих осіб будівельного підприємства, яке віднесене до енергетичної інфраструктури за бронювання від мобілізації ОСОБА_7 . ОСОБА_24 у розмові посилався на невідомого йому ОСОБА_33 вимагав 5500 доларів США сьогодні та 9000 після зняття з розшуку.
В подальшому, в присутності понятих ОСОБА_7 вручено несправжні грошові кошти у розмірі 5500 доларів США та проінформовано про заборону вчинення провокації.
Після цього, вони під контролем працівників поліції, виконуючи вказівки ОСОБА_34 приїхали в м. Вишневе на вул. Першотравневу, 26, куди приїхав ОСОБА_24 на автомобілі Мерседес з реєстраційним номером НОМЕР_2 . ОСОБА_7 сів в автомобіль, передав за вказівкою ОСОБА_35 грошові кошти, після чого той був затриманий.
Оцінивши надані докази в своїй сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що факти та обставини, які досліджені під час розгляду клопотання, з розумною достатністю та вірогідністю могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача на цьому етапі досудового розслідування, що було вчинене діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України і що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в ньому як пособник.
В майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, згідно з якою «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
Щодо доводів сторони захисту про те, що кваліфікація кримінального правопорушення є завищена, то слідчий суддя такі доводи відхиляє з таких підстав.
Диспозиція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає кримінальну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
У свою чергу, відповідальність за ч. 1 цієї статті настає у разі прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Згідно з приміткою до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
На цьому етапі досудового розслідування кваліфікація кримінального провадження здійснена за відомостями, отриманими із заяви ОСОБА_6 , які він подав до ДВБ, а також з відомостей, отриманих під час допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Поведінка ОСОБА_4 , описана заявниками (необхідність надання грошових коштів для зняття ОСОБА_7 з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15 через відповідних посадових осіб, погрози передати документи в ІНФОРМАЦІЯ_15 у разі відмови для мобілізації ОСОБА_7 ) свідчить про те, що він виконував функції пособника, а також вимагав для подальшої передачі посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_15 грошових коштів для вирішення питання про зняття з розшуку та бронювання ОСОБА_7 , що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Такі ж обставини підтверджуються розсекреченими матеріалами НСРД
Описані вище та досліджені докази також з високою імовірністю свідчать про те, що окрім ОСОБА_4 до імовірного вчинення злочину можуть бути причетні інші особи.
Тобто, сукупність встановлених обставин на цьому етапі з високою імовірністю свідчить про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в діянні, яке підпадає під кваліфікацію дій, про які йому повідомлено про підозру.
В подальшому, у разі встановлення інших істотних обставин кримінального провадження, які свідчитимуть про наявність в діях ОСОБА_4 ознак іншого кримінального правопорушення, останньому може бути змінена підозра та, відповідно, кваліфікація кримінального провадження.
Доводи підозрюваного ОСОБА_4 про те, що він намагався допомогти ОСОБА_7 зі зняттям з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_15 в рамках законодавства слідчий суддя вважає неспроможними, оскільки опис встановлених обставин свідчить про очевидно протиправний характер вирішення такого питання, реалізація якого пов'язана з наданням посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_16 неправомірної вигоди за зняття ОСОБА_7 з арешту.
Також слідчий суддя відхиляє як безпідставні доводи захисника про те, що в цьому випадку не може йти мова про вчинення злочину групою осіб, оскільки затриманий лише ОСОБА_4 , оскільки встановлення причетності інших осіб до імовірно вчиненого злочину не пов'язується безпосередньо з їх затриманням. Доведення такої обставини можливе проведенням ряду інших слідчий (гласних і негласних) розшукових дій.
Крім цього слідчий суддя відхиляє доводи захисника про невірне визначення органу досудового розслідування, оскільки це питання у відповідності до положень ст. 218 КПК є дискреційними повноваженнями прокурора. Оцінка того, чи був належним орган досудового розслідування та зібрані таким органом є повноваженнями суду.
4.5. оцінка заявлених ризиків
Щодо існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У клопотанні прокурор посилався на існування ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Положеннями ст. 194 КПК України, крім іншого, визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Таким чином, оцінка заявлених ризиків передбачає дотримання слідчим суддею/судом стандарту «достатніх підстав (доказів)».
Наведений стандарт під час оцінки ризиків не передбачає надання стороною, яка звернулась з клопотанням надати беззаперечні докази вчинення та/або намір вчинення підозрюваним/обвинуваченим діянь, які є ризиками, визначеними ст. 177 КПК України, однак передбачає наведення ініціатором клопотання таких аргументів, які з високою імовірністю можуть свідчити про те, що підозрюваний/обвинувачений може вдатись до вчинення таких дій.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Викладене узгоджується з практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, наведеною у постановах від 23.01.2024 у справі № 991/11249/23, від 04.12.2024 у справі № 991/11676/24 та низці інших.
Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є раніше не судимим та обґрунтовано підозрюється у вчиненні пособництва у тяжкому злочині, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі.
При цьому, слідчий суддя враховує, що відповідно до положень ст. 45 КК України, злочин за ст. 368 КК України є корупційним злочином.
У разі доведеності винуватості, до ОСОБА_4 не можуть бути застосовані альтернативні інститути кримінального права, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності та від відбування покарання, що передбачено ст.ст. 45, 75 КК України.
Така поведінка свідчить про те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з високою імовірністю може вдатись до переховування від органу досудового розслідування та в подальшому від суду з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя також враховує воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 (неодноразово продовжений, не скасований та не відмінений), п. 3 ч.1 ст. 138 КПК України, відповідно до якого непереборною силою є епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини, п. 8 рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, відповідно до якого у розумінні ст. 177 КПК України новими ризиками, які виправдовують тримання особи під вартою, безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Крім цього, слідчим суддею враховується значний суспільний інтерес до імовірного вчинення корупційних кримінальних правопорушень. Наявність у кримінальному провадженні значного суспільного інтересу виправдовує більш суворе втручання в права людини та їх обмеження при вирішення питання при застосування запобіжного заходу (за наявності інших передбачених законом підстав).
Корупція становить собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов'язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006).
Переконливих відомостей, які б свідчили про відсутність такого ризику сторона захисту не навела.
Доводи сторони захисту про відсутність такого ризику внаслідок того, що ОСОБА_4 працює з 18 років, має постійне місце проживання, доглядає за матір'ю та залучений до волонтерства слідчий суддя оцінює критично.
Наявність постійного місця проживання не «зв'язує» підозрюваного з таким місцем та не покладає обов'язок постійно перебувати в такому місці. Зміст ризику переховування передбачає те, що підозрюваний зможе переховуватись в іншому місці від місця проживання.
Наявність стажу роботи з 18 років ніяким чином не нівелює існування такого ризику.
Щодо доводів про догляд за матір'ю, слідчий суддя відзначає, що з наданих стороною захисту посадкові квитки АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на ім'я ОСОБА_14 про відправлення 24.06.2025 з м. Кременчук до м. Львів та про повернення 25.06.2025 до м. Кременчук стосуються лише самої ОСОБА_14 . Сторона захисту не надала хоча б таких самих документів на ОСОБА_4 , що свідчить про те, що вона самостійно збиралась їхати до лікаря в м. Львів, та, відповідно, сама звідти повертатись.
Разом з цим, існування самого по собі одного лише такого ризику не може розцінюватись як беззаперечна підстава застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначалось вище в цій ухвалі з урахуванням практики ЄСПЛ та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Тримання під вартою особи можливе лише за наявності кількох ризиків, які дійсно існують та існування яких підтверджується доданими до клопотання документами.
Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Цей ризик передбачає можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Однак, що саме з цього і відносно чого може вчинити такі дії підозрюваний прокурор не зазначив, тому такий ризик слідчий суддя визнає недоведеним.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 , з огляду на зміст досліджених у судовому засіданні доказів та наданих стороні захисту копій матеріалів кримінального провадження, якими прокурор обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу вже є відомі відомості про свідків у кримінальному провадженні і відповідно заявників, які повідомили про його імовірну злочинну діяльність у складі групи осіб з метою вчинення корупційних кримінальних правопорушень.
Враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_4 злочину та надані прокурором докази до матеріалів клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що показання цих свідків матимуть визначальний характер доказів винуватості.
Викладене у свою чергу свідчить про високу ступінь імовірності того, що з метою уникнення від імовірно вчиненого злочину, підозрюваний може вдатись до дій, спрямованих на незаконний вплив на свідків.
Крім цього, слідчий суддя вважає доведеним можливість незаконного впливу на інших осіб, яким відомі обставини імовірного вчинення злочину, зокрема, такою особою є ОСОБА_25 , який приїздив на зустріч з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на автомобілі марки Тойота.
Слідчий суддя враховує, що показання свідків у кримінальному провадженні відповідно до ст. 23 КПК України сприймаються судом лише усно в судовому засіданні, а суд не вправі обґрунтовувати своє рішення показаннями, які отримані слідчим та прокурором, а також посилатись на них у відповідності до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Таким чином, надання можливості підозрюваному вчинити дії, спрямовані на загрозу життю та здоров'ю потерпілого та свідків у кримінальному провадженні є недопустимим, тим більше це може призвести до тяжких наслідків.
4.6. можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу
При вирішення питання про обрання виду запобіжного заходу, у тому числі більш м'якого виду ніж тримання під вартою, слідчий суддя, крім вищенаведеного враховує особу підозрюваного, який раніше не судимий, не має значних проблем зі здоров'ям, має соціальні зв'язків за місцем проживання, офіційно не працює, є волонтером, відносно якого існують всі передбачені ч. 1 ст. 177 КПК ризики.
Слід також врахувати введені на території України умови воєнного стану, внаслідок яких ситуація в країні кожного дня стає більш напруженою для суспільства і кожен подібний випадок вчинення злочину викликає суспільний резонанс, до якого приділяється прискіплива увага.
За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 176 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Більш м'яким запобіжним заходом від тримання під вартою є цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю.
Вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту та тримання під вартою, слідчий суддя зазначає таке.
Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваної та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з особами, стосовно яких є обов'язок утриматись від спілкування.
Враховуючи високий рівень обґрунтованості підозри, значний суспільний інтерес, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, встановлені обставини та ризики, в тому числі високий ступінь ризику переховування та можливого незаконного впливу на свідків, на цьому етапі більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, не зможуть запобігти ризикам, встановленим слідчим суддею та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Слідчий суддя також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою не є для неї безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.
4.7. Строк запобіжного заходу та початок його обчислення
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Оскільки ОСОБА_4 затримано 10.06.2025, відповідно, строк тримання його під вартою слід рахувати з моменту затримання в межах строку досудового розслідування.
4.8. щодо альтернативного запобіжного заходу.
Прокурор, у разі застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави, просив визначити заставу у розмірі 495 розмірів прожиткових мінімумів з покладенням обов'язків, визначених ст. 194 КПК (у разі внесення застави):
- прибувати до визначеної слідчої особи (слідчий, прокурор чи суд) за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними, іншими особами з приводу обставин інкримінованого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України в в'їзд в Україну.
Сторона захисту просила визначити розмір застави в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 183 КПК (абзац 1 частини 3 статті 183 КПК).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зі структури статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому, та її третього пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (див. зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06.11.2007, заява №.42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
У рішенні ЄСПЛ у справі Punzeltv.CzechRepublic від 25.04.2000 (заява №31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30000000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 пункту 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують слідчого суддю на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
При вирішенні цього питання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі доведеності його винуватості, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна та без можливості звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання.
Щодо характеру справи то слід зазначити, що обставини імовірного вчинення підозрюваним злочину пов'язані з наданням можливості у незаконний спосіб зняти особу з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_17 за порушення правил військового обліку через посадових осіб та можливістю в такий самий спосіб здійснити його бронювання. В умовах воєнного стану, коли ЗСУ та громадяни України стримують агресію зс рф, вступають в лави ЗСУ як добровільно, так і через мобілізацію, належне функціонування ІНФОРМАЦІЯ_17 має особливий характер, а імовірно вчинені злочини, пов'язані з посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_17 спричиняють суспільний інтерес до кримінального провадження.
Щодо майнового стану то слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 є:
одноосібним власником житлового будинку АДРЕСА_2 , земельної ділянки 3222484001:01:008:5274 площею 0,0256 га, яку він набув у власність на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2021;
власником 2/3 будинку АДРЕСА_4 ;
власником 2/3 земельної ділянки 3510900000:50:095:0022;
одноосібним власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ S 550, 2007 р.в. з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
Щодо майнового стану близьких родичів, слідчий суддя враховує, що матір ОСОБА_4 , ОСОБА_14 є власницею квартири АДРЕСА_5 та автомобіля марки MERCEDES-BENZ ML 350, 2013 р.в з реєстраційним номером НОМЕР_2 .
Також слідчий суддя враховує особу підозрюваного, який ніде не працює та може вдатись до ризиків, визначених ст. 177 КПК.
Врахувавши все викладене у своїй сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що у цьому випадку можливо застосувати положення ч. 5 ст. 182 КПК та визначити заставу у більшому розмірі, ніж визначених п. 2 ч. 5 цієї статті.
При цьому, достатнім на переконання судді є застава у розмірі 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Саме такий розмір застави матиме стримуючий фактор від вчинення підозрюваним ризиків та стимулюватиме його для дотримання процесуальних обов'язків. Він не буде непомірним для підозрюваного з огляду на наявність у його власності та власності близьких родичів майна.
Щодо покладення запропонованих слідчим обов'язків, то клопотання в цій частині підлягає задоволенню частково.
Слідчий суддя приходить до висновку про відмову у покладенні обов'язку прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою, оскільки такий обов'язок покладається на особу автоматично, з моменту набуття нею статусу підозрюваного, в силу п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК. Ба більше, покладення такого обов'язку не узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК.
Щодо інших запропонованих обов'язків, слідчий суддя вважає їх достатніми та необхідними для належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 196, 197, 206, 303, 304, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, з його утримуванням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13).
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити запобіжний захід у виді застави в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 грн. (сімсот п'ятдесят сім тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області:
код ЄДРПОУ 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м.Київ, рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- не відлучатись за межі с. Крюківщина Бучанського району Київської області;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд в Україну та виїзд з України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 08.08.2025 (включно).
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та слідчого суддю Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 .
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Встановити строк дії цієї ухвали до 08.08.2025 (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1