ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"13" червня 2025 р. справа № 300/2445/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Мандрик Владислав Володимирович до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Мандрик В.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024; зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.06.2024 по 15.07.2024, з 16.07.2024 по 05.08.2024, з 07.08.2024 по 28.08.2024.
Вказана позовна заява подана (надіслана) 10.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису заяву, згідно якої представник відповідача просить суд залишити позов без розгляду з підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зазначений спір виник з приводу проходження публічної служби. У поданому відзиві на позовну заяву за № 10/6744-25Вих від 27.04.2025 відповідач також вказує на пропущення позивачем процесуального строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України на звернення до суду.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
В свою чергу, згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що питання застосування частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у правовідносинах про виплату передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди вже було предметом оцінки Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2023 року, у зразковій справі № 260/3564/22, яка полягає у тому, що вказана норма процесуального закону не підлягає застосуванню при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовами цієї категорії.
При цьому, незважаючи на те, що справа № 300/6852/24 за позовом ОСОБА_1 не відповідає усім ознакам типової справи, визначених Верховним Судом у рішенні 06 квітня 2023 року, вищенаведені висновки щодо застосування норм процесуального права, які регулюють питання строку звернення до суду із позовом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на їх подібність.
Так, у справі № 260/3564/22 вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, а саме положеннями частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чи Кодексу законів про працю України, Верховний Суд зауважив на тому, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини 1, 2, 7 статті 43 Конституції України).
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом у справі № 260/3564/22, Суд виходив із того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Верховний Суд зауважив, що до 19 липня 2022 року частина 2 статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати, з огляду на внесення змін згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд зауважив про поширення дії частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Водночас зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, Верховний Суд у справі № 260/3564/22 дійшов висновку, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, є безпідставними посилання відповідача на положення частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із відсутністю правових підстав для її застосування до спірних правовідносин, оскільки приписи статті 233 Кодексу законів про працю України є спеціальними, які прямо встановлюють предмет судового захисту.
Так, статтею 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 за № 2352-IX), яка встановлює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, встановленим строком звернення до адміністративного суду із заявленими Мандриком В.В. в інтересах ОСОБА_1 позовними вимогами, є тримісячний строк.
Як слідує з матеріалів справи, письмове повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оформлено НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) листом від 19.11.2024 за № 09/М-1150/1227 на заяву представника позивача від 18.10.2024, що долучені представником відповідача до відзиву на позов (а.с.52-53, 54).
Відтак, суд зазначає, що звернувшись 10.04.2025, згідно відтиску реєстраційного штампу, до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, Мандриком В.В. подано позов в інтересах ОСОБА_1 після закінчення строків, встановлених законодавством.
У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Судом, після відкриття провадження у справі, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Мандриком В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частинами 14 та 15 статті 171 КАС України визначено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
За приписами частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє Мандрик Владислав Володимирович до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати представнику позивача п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде залишена без розгляду.
Копію цієї ухвали надіслати представнику позивача через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Матуляк Я.П.