13 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/19238/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-ХІІ), відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/11115/22;
- зобов'язати відповідача здійснити поновлення та виплату позивачці з моменту припинення виплати підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону 796-ХІІ, відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/11115/22.
В обґрунтування позову зазначає, що є пенсіонеркою, проживає в селі Побичі Коростенського району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року по справі № 240/11115/22 відповідачем проведено перерахунок пенсії з урахуванням підвищення відповідно до статті 39 Закону 796-ХІІ, однак в подальшому виплата доплати була припинена. На звернення щодо поновлення виплати, відповідач листом повідомив, що у зв'язку зі зміною позивачкою місця проживання припинено виконувати рішення суду. Вважаючи порушеним своє право на виплату вказаної доплати, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог стверджуючи про те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 240/11115/22 Головне управління здійснювало нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб на 01 січня календарного року. Зазначає, що на час ухвалення рішення у справі № 240/11115/22 позивачка проживала за адресою: село Селезівка Коростенського району Житомирської області й судом у тій справі не розглядалось питання нарахування підвищення до пенсії у разі зміни місця проживання позивачки. Тому стверджує, що оскільки відповідно до витягу з реєстру Словечанської територіальної громади від 03 липня 2023 року № 2023/004962818 позивачка з 03 липня 2023 року зареєструвалася і фактично проживає по АДРЕСА_1 , натомість судом вирішено справу за період проживання позивачки у селі Селезівка Коростенського району, підстав для виплати підвищення до пенсії за статтею 39 Закону № 796-ХІІ наразі немає, у зв'язку із чим пенсійним органом обґрунтовано проведено перерахунок та припинено виплату спірного підвищення з 03 липня 2023 року.
Враховуючи окреслення позивачкою заявлених вимог у межах від припинення спірної доплати до пенсії, питання щодо строку звернення із заявленими позивачкою вимогами потребувало перевірки належними доказами. З отриманням відзиву на позовну заяву та даних щодо пенсійної виплати позивачки, суд з'ясував, що виплату присудженого позивачці підвищення до пенсії за статтею 39 Закону № 796-ХІІ на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 240/11115/22 припинено відповідачем з 03 липня 2023 року у зв'язку зі зміною місця проживання позивачки.
Залишаючи позовну заяву без руху, в ухвалі від 14 жовтня 2024 року суд звертав увагу позивачки на пропущення встановленого у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) шестимісячного строку звернення до суду із заявленими вимогами за період з 03 липня 2023 року по 29 березня 2024 року, запропонувавши позивачці у десятиденний строк подати суду заяву про поновлення строку звернення до суду в частині періоду заявлених вимог з 03 липня 2023 року по 29 березня 2024 року, у якій вказати підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку.
04 грудня 2024 року до суду надійшла заява позивачки від 22 листопада 2024 року, у якій, зазначаючи про невірне трактування судом позовних вимог та мотивацію, на якій вони ґрунтуються, позивачки вказала, що спірна виплата була їй припинена у липні 2024 року.
Оскільки позивачкою у такий спосіб визначено межі заявлених вимог, - від припинення виплати, яку вона визначає липнем місяцем 2024 року, у таких межах позовних вимог у суду відсутні підстави для висновку вважати пропущеним шестимісячний строк звернення з позовом у цій справі, встановлений у статті 122 КАС України.
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 17 квітня 2009 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 ) як отримувачка пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 цього ж Закону, є непрацюючою пенсіонеркою.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 05 грудня 2024 року № 491 позивачка з 03 липня 2023 року зареєстрована в селі Побичі Коростенського району Житомирської області, а проживає без реєстрації в селі Городець Коростенського району Житомирської області. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (надалі - Перелік № 106), село Побичі та село Городець віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 має посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , видане 16 лютого 2009 року Житомирською облдержадміністрацією.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року по справі № 240/11115/22, яке набрало законної сили 07 жовтня 2022 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 06 грудня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На звернення позивачки від 23 липня 2024 року щодо припинення виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ, відповідач листом від 09 вересня 2024 року № 21998-19941/Р-02/8-0600/24 повідомив позивачку про те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 240/11115/22 їй проведено з 06 грудня 2021 року нарахування підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у селі Селезівка Коростенського району Житомирської області, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам на 01 січня календарного року. Оскільки 03 липня 2023 року змінились обставини, якими керувався суд при винесенні рішення у справі № 240/11115/22, а саме, відповідно до витягу з реєстру Словечанської територіальної громади від 03 липня 2023 року № 2023/004962818 позивачка з 03 липня 2023 року проживає у селі Побичі Коростенського р-ну, Житомирської області, відповідний перерахунок пенсії з урахуванням підвищення за статтею 39 Закону № 796-ХІІ проведено з 06 грудня 2021 року по 02 липня 2023 року (до зміни місця проживання).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частин друга цієї статті).
28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
У подальшому Законом № 987-VIII (згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
Конституційний Суд України цим Рішенням відновив дію статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, зазначивши, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ (яка була чинною до 01 січня 2015 року) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 КАС України) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
При цьому Великою Палатою Верховного Суду не здійснено відступ від цієї позиції з огляду на положення частини п'ятої статті 61 Закону України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX "Про правотворчу діяльність" (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022), згідно з якою визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.
Доказами в матеріалах справи підтверджено, що позивачка є непрацюючою пенсіонеркою, та згідно з довідкою виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 05 грудня 2024 року № 491 позивачка з 03 липня 2023 року зареєстрована в селі Побичі Коростенського району Житомирської області, а проживає в селі Городець Коростенського району Житомирської області, й обидва ці населені пункти віднесено до зони гарантованого добровільного відселення згідно з Переліком № 106, - які є належними та достатніми доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Наведене дає підстави для висновку, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, що передбачена статтею 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року, є протиправною.
При визначенні розрахункової величини для проведення розрахунку доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні радіоактивного забруднення, слід врахувати, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1774-VІІІ.
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року № 410-IX).
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15 травня 2018 року № 2415-VIII).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.
Законом № 1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII було виключено Законом № 76-VIII (що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018).
Вирішуючи питання чи застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року, для визначення розміру підвищення пенсії особам, які мають право на таке підвищення відповідно до частини другої статті 39 Закону № 796-XII, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 240/19227/21 зробила правовий висновок, згідно з яким з набранням чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Відповідно до встановлених обставин у цій справі за наведеного правозастосування позивачка має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
Такі ж висновки за подібних правовідносин зроблено Верховним Судом у постановах від 07 травня 2024 року у справі № 240/1084/22, від 19 вересня 2024 року у справі № 600/2955/22-а, від 08 жовтня 2024 року у справі № 460/20003/23, які в силу частини п'ятої статті 242 КАС України підлягають урахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, виходячи з обставин цієї справи за результатом розгляду адміністративної справи суд доходить висновку, що порушене право позивачки підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 липня 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленому на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході судового розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів правомірності його дій у спірних правовідносинах. Натомість, позовні вимоги ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають обставинам справи, а відтак підлягають задоволенню у межах заявлених вимог.
При цьому, в силу особливостей спірних правовідносин та фактичних передумов заявлених позовних вимог у цій справі, враховуючи виклад та формулювання позивачкою прохальної частини позову, суд вважає необхідним звернути увагу позивачки, що виконання судового рішення не може становити предмет судового розгляду ініціюванням нового судового провадження. Натомість процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульовані у розділі IV КАС України, та підлягають вирішенню у спосіб та порядку, що встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
Ухвалюючи рішення у цій справі суд також не може оминути те, що 19 листопада 2024 року прийнято Закон України № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік", статтею 45 якого врегульовано доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні.
В контексті цього суд зауважує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07липня 2014 року № 21-222014 тощо) виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Такий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 820/680/16, який зазначив про те, що рішення суду набирає чинності і діє до фактичної зміни обставин чи зміни правового регулювання питання його виконання.
На підставі положень статті 139 КАС України сплачений позивачкою судовий збір згідно із квитанцією від 27 вересня 2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця О. Ольжича, буд. 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо припинення виплати з 01 липня 2024 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
13.06.25