12 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/2299/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача та нарахувати і виплатити пенсію відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 230/96-ВР) у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік щомісячно;
- зобов'язати відповідача здійснити з 22 липня 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік щомісячно.
В обґрунтування позову зазначає, що є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перебуває на пенсійному обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності 3 групи відповідно до Закону № 796-XII. З прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 підпункт 13 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (надалі - Закон № 76-VIII) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, пенсія позивача має виплачуватись у розмірі, визначеному у статті 54 Закону № 796-XII у редакції до внесення таких змін, що відповідає й висновкам Конституційного Суду України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, яким поновлено дію статті 54 Закону № 796-XII та, відповідно, право позивача на пенсію по інвалідності внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому наполягає на тому, що умовою виникнення у позивача права на перерахунок пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком було не приведення Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 нормативного регулювання спірного питання у відповідність із Конституцією України. Однак, 29 червня 2021 року Верховною Радою України, на виконання цього Рішення Конституційного Суду України прийнято Закон України від 29 червня 2021 року № 1584-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 1584-ІХ), який набрав чинності 01 липня 2021 року, згідно з яким статтю 54 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції. Правову оцінку цим положенням Закону № 1584-ІХ надано у Рішенні Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024. Водночас, у цьому Рішенні Конституційний Суд України зауважив, що згідно з частиною другою статті 152 Конституції України та статтею 91 Закону України № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі приписи, що визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідач акцентує на тому, що у цьому ж Рішенні Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ, а саме через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами. Тому відповідач вважає правомірним застосування чинних норм Закону № 1584-ІХ при обрахунку пенсії позивача. З таких підстав просить відмовити у позові.
Розглянувши доводи позовної заяви та заперечення у відзиві на позов, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити виходячи з такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 26 листопада 2019 року Житомирською облдержадміністрацією, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV).
На звернення позивача щодо перерахунку та виплати пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 18 грудня 2024 року № 30483-29536/З-02/8-0600/24 повідомило про відмову у перерахунку пенсії, оскільки позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Водночас зазначено, що Закон № 1584-ІХ неконституційним не визнавався. Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024) визнано неконституційною частину третю статті 54 Закону № 796-XII, яка втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами. Окрім того, в листі позивача поінформовано, що стаття 54 Закону № 796-XII поширюється, зокрема, на осіб в період отримання ними пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаних із Чорнобильською катастрофою, однак пенсію позивача обчислено відповідно до Закону № 1058-IV.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Закон № 230/96-ВР), яка була чинною до внесення змін Законом № 76-VIII, було передбачено таке:
"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
28 грудня 2014 Верховна Рада України прийняла Закон за № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону № 796-XII був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Згодом, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 зі змінами (надалі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 (в первинній редакції), мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021).
29 червня 2021 року Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 прийнято Закон № 1584-ІХ, який набрав чинності 01 липня 2021 року, відповідно до якого, зокрема:
частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції:
"В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень".
У Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Як убачається зі змісту статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Отже, прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки зроблено судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 вказала на те, що внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Однак, у цій справі суд встановив, що ОСОБА_1 згідно з матеріалами електронної пенсійної справи призначено пенсію за віком згідно зі статтею 27 Закону № 1058-IV, а не пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як передбачено у частині першій статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При цьому, абзацом другим пункту 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до, з-поміж іншого, Закону № 796-XII та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався із заявою до відповідача щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Відтак, відмовляючи позивачу у здійсненні нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи зі встановлених обставин цієї справи відповідачем доведено правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість позовні вимоги не ґрунтуються на матеріальному законі та не підтверджені фактичними обставинами, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
12.06.25