№ 755/3137/25
№ 3/755/1784/25
"29" травня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 234264, ОСОБА_1 , 21 грудня 2024 року, о 16 годині 50 хвилини, керував автомобілем марки «Honda CR-V», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, по вул. Леоніда Каденюка, 7, згідно з чеком «Drager» Alcotest № 6820 (прилад № ARJL-0258, тест № 3545 від 21.12.2024 року), у стані алкогольного сп'яніння (0,61 проміле), тобто, своїми діями порушив п. 2.9 а ПДР України.
У судове засідання захисник ОСОБА_1 - адвокат Руденко О.О. подав письмові заперечення та зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, який складений більше, ніж через місяць після події, тобто 30.01.2025 року, ОСОБА_1 , начебто, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. У якості доказів вчинення такого правопорушення до матеріалів справи долучено: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведений за допомогою алкотестеру «Драгер» 21.12.2024 року о 18 годині 58 хвилин (результат тесту 0,61 проміле) та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції. За результатами перегляду відеозапису встановлено, що на ньому відображено дії працівників поліції з організації безпеки руху транспортних засобів після скоєння дорожньо-транспортної події, а не правопорушення з боку ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, на відеозаписі взагалі відсутні обставини перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, лише зафіксовано, як працівник поліції запитує в останнього, чи вживав він алкогольні напої, на що той впевнено відповів запереченням. ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу саме за його проханням для надання йому медичної допомоги, а не з метою проведення медичного огляду водія на стан сп'яніння. До того ж, відеозапис не містить ознак безперервності, має нарізку епізодів: час початку зафіксовано о 16 годині 56 хвилин, а закінчення - о 18 годині 05 хвилин, хоча тривалість відеофайлу складає 1 годину 27 хвилин. Оскільки часом закінчення відеозапису є 18 година 05 хвилин, а результат алкотестеру «Драгер», який міститься у матеріалах справи, отриманий о 18 годині 58 хвилин, тобто, після залишення ОСОБА_1 місця ДТП в кареті швидкої допомоги, то є незрозумілим, де саме здійснювалось таке тестування і огляд, який відсутній на відеозаписі. Виникають логічні запитання, якщо правники поліції вбачали підозру, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, то чому відповідні дії з перевірки такого стану не здійснювались одразу на місці після вчинення ДТП, відповідності до вимог чинного законодавства із залученням свідків та відеофіксації. У постанові Верховного Суду у справі № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року зроблений правовий висновок про те, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу). Крім того, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Вказаний правовий висновок зроблений на підставі наступних норм. Так, згідно із вимогами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВСУ 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Згідно з пунктом 2 Розділу III цієї Інструкції передбачено, що включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Отже, долучений до справи відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом у справі. Зокрема, дії працівників поліції також регламентовані ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року №1452/735. Враховуючи викладене, акт огляду на стан сп'яніння та результат тесту «Драгер», оформлені працівниками поліції у порушення положень статті 266 КУпАП та наведених нормативно-правових актів, є недійсними, а тому, недопустимими доказами. Крім того, за результатами висновку експертного дослідження № 160 від 19.03.2025 року, який прохав долучити до матеріалів справи, у крові ОСОБА_1 , відібраної 21.12.2024 року в медичному закладі після ДТП, не виявлено взагалі вміст метилового, етилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спирту та їх ізомерів. Наведений доказ виключає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП та в цілому, подію цього правопорушення.
Крім того, у судовому засіданні захисники ОСОБА_1 - адвокати Гусаревич С.М. та Мельниченко М.С. повністю підтримали заперечення адвоката Руденка О.О., також додатково зазначили, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 234264 було складено 30.01.2025 року о 15 годині 04 хвилини, за адресою м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, а подія, яка описана у протоколі, мала місце 21.12.2025 року о 16 годині 50 хвилин, по пр-ту Леоніда Каденюка, 7 у м. Києві. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та п.2 Розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, слід вважати, що після виявлення у водія будь-якого з видів стану сп'яніння, відносно останнього не пізніше двадцяти чотирьох годин повинен бути складний відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, будь-яких випадків відстрочення моменту складання протоколу чинним законодавством не передбачено. Вказане також знаходить своє підтвердження у вимогах пункту 20 Розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, відповідно до положень якого, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинен бути складений в усіх випадках безпосередньо після огляду особи з наступним вручення відповідних копії поліцейському та оглянутій особі, а тому вважається безпідставним зволікання щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі підтвердження стану сп'яніння у особи, яка підлягала обстеженню. Такий протокол повинен бути відразу складений поліцейським відносно водія і в разі необхідності останній повинен бути відсторонений від керування транспортним засобом. Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 234264 стало порушення, нібито, пункту 2.9 а ПДР України, встановленого за результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (акт огляду від 21.12.2024 року). Отже, цей протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення. Зокрема, як було зазначено вище, інкриміноване за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 діяння мало місце 21.12.2024 року о 16 годині 50 хвилин та було, начебто, підтверджено відповідними доказами, датованими 21.12.2024 року, коли був заповнений акт щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, яким підтверджено стан сп'яніння такого водія під час керування ним транспортного засобу, при цьому, протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього було складено значно пізніше - 30.01.2025 року о 15 годині 04 хвилин, що в свою чергу, тягне за собою недопустимість такого протоколу, оскільки він був оформлений з порушення порядку, встановленого цим Кодексом. Крім того, з матеріалів адміністративної справи випливає, що під час їх оформлення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була опитана, їй не було вручено протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього докази, а отже, ОСОБА_1 не був ознайомлений з пред'явленим йому звинуваченням належним чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно нього було складеного за його відсутності. Разом з цим, слід зазначити, що під час складання даного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не був запрошений інспектором поліції для проведення відповідної процесуальної дії, оскільки в матеріалах справи немає відповідних повідомлень про вручення поштового відправлення останньому, а отже, слід констатувати, що йому не були роз'яснені його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано можливість подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Зазначена бездіяльність уповноваженої посадової особи негативно впливає на процесуальне положення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в умовах рівноправності та змагальності сторін є недопустимим. Таким чином, складання даного протоколу про адміністративне правопорушення відбулось через значний проміжок часу від дати вчинення правопорушення та виявлення у водія стану сп'яніння, при цьому, його оформлення відбулось без присутності такої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у результаті чого, даному водієві не були роз'яснені його процесуальні права, передбачені Конституцією України та КУпАП, що мало місце у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не було складено відразу після виявлення відповідного протиправного діяння інспектором патрульної поліції. З огляду на відсутність поважних причин, які б пояснювали вказані події під час оформлення даного протоколу, слід вважати дії патрульного поліції непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення одразу після його виявлення та закріплення відповідних доказів про його вчинення уповноваженою посадовою особою. Однак, акт огляду особи на стан сп'яніння не було складено безпосередньо після освідчення останнього, а тому, його примірник не був виданий оглянутій особі, що підтверджується відсутністю підпису обстежуваної особи про отримання копії акту. Отже, через те, що протокол про адміністративне правопорушення не було складено безпосередньо після огляду ОСОБА_1 , зазначені дії співробітників поліції не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання даного принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля, наприклад, як в даному випадку, уповноваженою посадовою особою безпідставно не було складено протокол відразу після виявлення адміністративного правопорушення. Чинним законодавством не передбачено будь-яких випадків зволікання у часі оформлення протоколів у побідних справах відносно водіїв у яких було виявлено стан сп'яніння, у зв'язку з чим, складання протоколу через значний проміжок часу від дати виявлення правопорушення є недопустимим та не відповідає принципу законності. Допущенні інспектором патрульної поліції порушення при складанні цього протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а отже, досягти завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення, що в свою чергу, є перешкодою для розгляду справи по суті, з'ясування її обставин та прийняття у ній рішення. Кім того, відповідно до частини 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. До матеріалів адміністративної справи не долучено жодного відеозапису проведення освідування ОСОБА_1 та свідки здійснення даного огляду на стан сп'яніння відсутні. Також, захисники прохали долучити до справи письмові докази, а саме, висновок експертного дослідження № 160 від 19.03.2025 року та пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були свідками обставин, що мали місце 21.12.2024 року безпосередньо на місці ДТП та в медичному закладі, куди було госпіталізовано ОСОБА_1 .
Зокрема, у судовому засіданні також було переглянуто відеозапис з нагрудних камер поліцейських, що був долучений до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення захисників, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Так, відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 234264, ОСОБА_1 , 21 грудня 2024 року, о 16 годині 50 хвилини, керував автомобілем марки «Honda CR-V», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, по вул. Леоніда Каденюка, 7, відповідно до чеку «Drager» Alcotest № 6820 (прилад № ARJL-0258, тест № 3545 від 21.12.2024 року), у стані алкогольного сп'яніння (0,61 проміле).
У якості доказів обставин, викладених у протоколі, працівниками поліції до нього долучено тест на алкоголь з приладу «Драгер», акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції.
Так, згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ч. 1 розділу VII вищезазначеної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції.
Згідно із ч. ч. 2, 3, 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається з переглянутого відеозапису, він починається з 16 години 56 хвилин, складається з декількох відеофайлів та закінчується о 18 годині 05 хвилин, при цьому, будь-який момент проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на ньому взагалі відсутній.
Відповідно до тесту на алкоголь з приладу «Драгер», його було зроблено о 18 годині 58 хвилин, тобто після подій, які зафіксовані на відеозаписі, що є незрозумілим коли саме було проведено огляд ОСОБА_1 , так як вказувалося вище, відеозапис закінчується о 18 годині 05 хвилин та інших записів суду не надано.
Тобто, було порушено вимоги ст. 266 КУпАП та ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026.
Згідно з вимогами п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні особою транспортним засобом у стані сп'яніння, передачі керування особі, яка знаходиться в такому стані або у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення за ст. 130 КУпАП визначається двома головними ознаками: керуванням транспортним засобом та перебуванням у стані сп'яніння.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 р. (в подальшому - Порядок № 1103).
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Однак, як вбачається з відеозапису, вінне містить, а ні моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Honda CR-V», д/н НОМЕР_1 , а ні взагалі самої процедури проведення огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння, а ні оформлення результатів такого огляду, лише зафіксовано те, що поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої, на що останній відповів запереченням, тобто, все вищенаведене вказує на відсутність об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Як вбачається з переглянутого у судовому засіданні відеозапису, у порушення вищевказаної Інструкції № 1395 від 07.11.2015 року, ОСОБА_1 працівниками поліції не роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Однак, у порушення вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, зокрема, даний факт підтверджується і відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Крім того, відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається, з протоколу про адміністративне правопорушення подія мала місце 21.12.2024 року, а сам протокол складено лише 30.01.2025 року, тобто, більше ніж через місяць після події, не містить підпису ОСОБА_1 , або ж відмітки, що він відмовився від підпису, що є порушенням вимог ст. 254 КУпАП.
Зокрема, захисниками було долучено до матеріалів справи висновок експертного дослідження № 106 від 19.03.2025 року Державної спеціалізованої установи «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», з якого вбачається, що 21.12.2024 року було проведено судово-токсикологічне дослідження крові ОСОБА_1 , під час якого, в крові останнього метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні, а згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наведені останнім доводи на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього письмові докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені у судовому засіданні будь-якими доказами.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисників, надані у судовому засіданні, які не спростовуються наданими матеріалами, а, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: