Справа №:755/18150/21
Провадження №: 2-ві/755/20/25
"13" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку письмового провадження, без виклику сторін, заяву представника позивача про відвід головуючої судді Гаврилової О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію, витребування безпідставно набутого майна та стягнення коштів в рахунок відшкодування вартості майна за недійсними правочинами, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа №755/18150/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію, витребування безпідставно набутого майна та стягнення коштів в рахунок відшкодування вартості майна за недійсними правочинами (головуюча суддя Гаврилова О.В.).
12.06.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про відвід судді, у якій представник просить відвести суддю Гаврилову О.В. від розгляду справи №755/18150/21 та передати іншому судді в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Вимоги заяви мотивовано тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2024 року позовну заяву було залишено без руху, разом з цим, постановою Київського апеляційного суду від 05.03.2025 року скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. З самого початку позивачці створюють перешкоди у доступі до правосуддя. Ухвалою суду від 10.11.2021 року було відмовлено у зменшенні розміру судового збору та залишено позову без руху, а ухвалою від 06.12.2021 року позовну заяву було повернуто позивачу. Постановою суду апеляційної інстанції від 22.02.2022 року ухвалу про повернення позову скасовано. Після повернення справи до суду першої інстанції, позовну заяву знову залишено без руху ухвалою від 20.05.2022 року, а ухвалою від 31.05.2022 року відмовлено у клопотанні про часткове звільнення від сплати судового збору. За таких обставин позивачка була вимушена сплатити судовий збір і ухвалою суду від 07.06.2022 року відкрите провадження у справі. Позивачці створюють перешкоди у доступі до правосуддя, створюються підстави для залишення позову без розгляду, що потягло відкриття провадження у справі більш ніж через 7 місяців після подачі позову. Сторона позивача вбачає упереджене ставлення судді, що виражається у порушенні права позивача на справедливий суд; порушення принципу змагальності та рівності сторін через незаконні і необґрунтовані повернення позовної заяви та залишення позовної заяви без розгляду, неналежне повідомлення позивача про день та час розгляду справи; наявність системних дій, що обмежували доступ позивача до правосуддя, наслідком чого було скасування відповідних судових рішень. Скасування судових рішень судді за апеляційними скаргами ОСОБА_1 обумовлює упередженість та необ'єктивність щодо останньої з боку судді Гаврилової О.В., зокрема, враховуючи те, що негативна інформація про скасовані судові рішення включається до суддівського досьє та впливає на оцінювання роботи судді. Наведені факти дозволяють стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності та неупередженості судді Гаврилової О.В., що загалом є підставою для її відводу від участі у розгляді справи, оскільки це порушуватиме право позивача ОСОБА_1 на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилової О.В. від 12.06.2025 року заяву представника позивача про відвід судді визнано необґрунтованою та передано її для вирішення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13 червня 2025 року заяву передано на розгляд судді Марфіної Н.В.
За змістом положень частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Судом не встановлено підстав, що зумовлюють необхідність повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог частини восьмої статті 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За змістом ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Підстав передбачених ст. 37 ЦПК України для відводу судді Гаврилової О.В. від розгляду справи, судом не встановлено. Скасування ухвал суду першої інстанції про повернення позову та про залишення його без розгляду із поверненням справи для продовження розгляду, не є підставою для відводу головуючої судді у відповідності до положень ст. 37 ЦПК України. Після таких скасувань справа передається на розгляд тому самому складу суду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно із усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III).
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
За умовами частин третьої, четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.
Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі №800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року по справі №9901/673/18.
Окрім того, згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді, вчиненням або невчиненням процесуальних дій, які, на його думку, суддя повинен вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.
Доказів на підтвердження особистої упередженості судді Гаврилової О.В. у вирішенні спору в даній справі представником позивача не надано.
Зі змісту заяви про відвід та аналізу доводів, на які посилається представник заявника, судом не встановлено обставин, зазначених у статях 36 ЦПК України, які б могли бути підставою для обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості і об'єктивності судді, що розглядає справу.
Вказані заявником обставини стосуються незгоди представника позивача з прийнятими суддею процесуальними рішеннями у даній справі, що не є правовою підставою для її відводу відповідно до приписів частини четвертої статті 36 ЦПК України.
Скасування процесуальних рішень судді апеляційною інстанцією саме по собі не вказує на необ'єктивність чи упередженість судді, оскільки в такому разі мають бути надані докази того, що такі процесуальні рішення, дії бути вчинені із будь-якої власної зацікавленості судді.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником позивача відводу судді Гаврилової О.В. від розгляду справи №755/18150/21, а тому у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 37, 40, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючої судді Гаврилової О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію, витребування безпідставно набутого майна та стягнення коштів в рахунок відшкодування вартості майна за недійсними правочинами - відмовити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію, витребування безпідставно набутого майна та стягнення коштів в рахунок відшкодування вартості майна за недійсними правочинами - передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 13.06.2025 року.
Суддя -