Провадження № 22-ц/803/6511/25 Справа № 932/1273/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого- судді Халаджи О. В.,
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу.
У відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Принцип правової визначеності загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 636/4307/16-ц (провадження № 61-1751св20).
З матеріалів справи що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що 13 квітня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 до місцевого суду була подана заява про видачу копії рішення у цивільній справі № 932/1273/21 про стягнення з нього аліментів.
Оскаржуване рішення суду відповідач отримав у приміщенні суду, 19 квітня 2022 року, що підтверджується його підписом на відповідній заяві (а.с.29).
Отримання відповідачем оскаржуваного рішення ним не заперечується, а отже відповідно до ст. 82 ЦПК дана обставина не потребує доказування.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Данні положення кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 44 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Посилання представника відповідача на те, що по справах 932/1272/21, 932/1273/21, 932/6292/21, 932/6293/21 були однакові заяви від Олександра від 13.04.2022 року про отримання рішень і від 19.04.2022 року підписи що отримав рішення. Отримавши рішення про розлучення він не оглядав що саме йому видала секретар і не звернув на це увагу не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки у даному випадку, відповідач при отриманні копій оскаржуваних рішень мав переваірити їх зміст.
У даному випадку посилання про не огляд змісту оскаржуваного рішення та подача апеляційної скарги через три роки після його отримання свідчить про недобросовісну поведінку сторони у справі.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на
судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року,має розумітися у світлі преамбули Конвенції,у відповідній частині якої зазначено,що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява №236/03).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (п. п. 33, 34 рішення ЄСПЛ від 20 червня 2011 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня1989 року).
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду,зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, оскільки, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, виникнення обставин непереборної сили не надано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2021 року слід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України апеляційний суд.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2021 року - відмовити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, повернути до Шевченківського районного суду м. Дніпра.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська