Справа № 761/21146/25
Провадження № 3/761/4617/2025
13 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В., за участю особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , адвоката Борщевського Ю.Б., прокурора Кузьо Н.В. розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, обіймаючого посаду директора КП «Київський міський бізнес-центр», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Комунального підприємства «Київський міський бізнес-центр», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника y встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення про відмову в наданні інформації та копій документів на запит управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 25.11.2024 № 66299-2024, а саме інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи підприємства, та вчинення дій шляхом особистого підписання листа підприємства від 10.12.2024 № 80, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Борщевський Ю.Б. просили закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, вказавши на те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом даного правопорушення, та на відсутність об'єктивної сторони.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що протокол про адміністративне правопорушення складено згідно з вимогами чинного законодавства, він містить усі необхідні відомості та відповідає ст. 256 КУпАП, обставини викладені у протоколі щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, підтверджуються матеріалами справи, просив визнати останнього винним та притягнути до кримінальної відповідальності.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката, прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 ст. 172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення нею дій при здійсненні представницьких повноважень, тому зобов'язана була повідомити про це, однак не зробила цього.
Відповідно до контракту, укладеного між Київським міським головою Кличко В.В. та ОСОБА_1 від 14.02.2023, останній є директором КП «Київський міський бізнес-центр» з 15.02.2023 по 14.02.2026, контракт є невід'ємною частиною розпорядження КМДА від 07.02.2021 № 206 «Про створення КП «Київський міський бізнес-центр».
Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» посадова особа юридичної особи публічного права голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.
Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно з статями 167 та 169 цього кодексу, держава та територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, комунальні підприємства тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» , особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до статуту - Підприємство є комунальним унітарним підприємством та безпосередньо підпорядковується Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу КМР (п. 1.5 Статуту), основною метою діяльності Підприємства є підтримка процесу становлення і росту кількості малих і середніх підприємств м. Києва, підвищення їх життєдіяльності, створення умов, що сприяють розвитку підприємництва, створення та широке застосування конкурентоспроможних на ринку нових технологій тощо. Відтак, підприємство є юридичною особою. Права та обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації, має відокремлене майно, самостійний баланс.
Відтак, вказані обставини, спростовують позицію захисту, що КП «Київський міський бізнес-центр» не є юридичною особою публічного права, а ОСОБА_1 не є суб'єктом даного правопорушення.
Крім того, суддею враховується і те, що у своєму рішенні від 20 червня 2007 року справа N 1-14/2007 N 5-рп/2007 Конституційний Суду України окреслити сферу публічних інтересів у комунальній сфері. Конституційний Суд ствердив, що метою наділення територіальних громад правом комунальної власності є в першу чергу використання майнових об'єктів для задоволення нагальних потреб жителів цих громад у невідкладних послугах, і лише в другу чергу ця форма власності призначена для доцільного, економного та ефективного використання майна територіальних громад в інших інтересах їх жителів. На цій підставі КСУ дійшов висновку, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основу їх діяльності покладені інтереси територіальної громади (тобто публічні інтереси), що дозволяє їх кваліфікувати як юридичні особи публічного права. На думку КСУ, у випадках, коли основною метою діяльності суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки зазначено отримання прибутку, його організаційно-правовою формою має стати господарське товариство з відповідною часткою комунальної власності у статутному фонді (яка, очевидно, має бути меншою від 100%), а здійснення корпоративних прав органами місцевого самоврядування щодо господарських товариств переслідує мету доцільного, економного та ефективного використання комунальної власності, а не задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади; такий інтерес не може бути визнаний публічним, а отже, є приватним.
Таким чином, ОСОБА_1 обіймаючи посаду директора підприємства наділений службовими повноваженнями щодо раціонально розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до законодавства, статуту та контракту, видання у межах своєї компетенції наказів, доручень та встановлення строків їх виконання та має право першого підпису на фінансових, банківських та інших документах, укладає договори, контракти, угоди, зокрема трудові, видає довіреності.
Так, працівниками управління було встановлено, що на підприємстві працює ОСОБА_3 , яка є близькою особою ОСОБА_1 , а саме дружиною.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції від 19.10.2022, у ситуації, коли в підпорядкуванні керівників чи інших посадових осіб працюють близькі особи, завжди існує потенційний конфлікт інтересів, оскільки у сфері повноважень таких осіб наявний приватний інтерес, зумовлений позаслужбовими стосунками з близькою особою, що може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, вчинення дій під час виконання службових повноважень стосовно близької особи (п.п. 2.2.1 п. 2.1 розділу 2).
Керівник державного (комунального) підприємства (установи, організації) наділений повноваженнями приймати рішення розпорядчого характеру стосовно всіх працівників, у тому числі щодо близької особи, незалежно від того, хто є їх безпосереднім керівником. Враховуючи наведене у ст. 1 Закону визначення поняття «пряме підпорядкування», відносини прямого підпорядкування існують не тільки між працівником та його безпосереднім керівником, а також між працівником та будь-яким його керівником, який має повноваження вирішувати питання (брати участь у вирішенні) прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням. Таким чином, близька особа перебуває у прямому підпорядкуванні не лише у свого безпосереднього керівника, а й у керівника підприємства, через що у керівника наявний потенційний конфлікт інтересів (приклад 4, п.п. 14.1.1.).
Конфлікт інтересів наявний у тієї особи, яка має повноваження, під час реалізації яких стосовно близької особи може бути задоволений приватний інтерес (приклад 4, п.п. 14.1.1
З урахуванням наведеного вище, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Комунального підприємства «Київський міський бізнес-центр», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника y встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення про відмову в наданні інформації та копій документів на запит управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 25.11.2024 № 66299-2024, а саме інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи підприємства, та вчинення дій шляхом особистого підписання листа підприємства від 10.12.2024 № 80, до Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА повідомлень від ОСОБА_1 про наявність у нього реального конфлікту інтересів не надходило, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, та спростовує доводи захисту щодо відсутності як суб'єктивної так і об'єктивної сторони вказаного правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до корупційних, його наслідки, особа правопорушника, його відношення до скоєного та інші обставини.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 33, 36, 40-1, 172-7, ст. 245, 251, 256, 278, 283 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. на користь держави.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київсько го апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя Антоніна КВАША