Провадження №2/760/3189/25
Справа №760/29288/23
13 червня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Усатової І.А.
за участю секретаря- Зеленчука М.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою;
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом і просить:
- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виділення йому в користування житлової кімнати площею 12 кв.м., відповідачу ОСОБА_2 кімнату розміром 10,0 кв.м., відповідачу ОСОБА_3 кімнату розміром 18,2 кв.м. та інші приміщення квартири залишити в їх загальному користуванні.
Посилається в позові на те, що сторони є співласниками спірної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності N? 41324 від 18 квітня 2008року . На праві спільної сумісної власності квартира належить іншим співвласникам - ОСОБА_4 (далі - Відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2). Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею (разом з балконом і лоджією) 68,79 кв.м складається з 3 (трьох) кімнат: 1-а кімната - 18,2 кв.м, 2-а кімната - 10,0 кв.м, 3-а кімната - 12,0 кв.м, та з кухні площею 7,5 кв.м, ванної кімнати - 2,8 кв.м, вбиральні - 1,3 кв.м, коридору - 13,2 кв.м, вбудованої шафи - 1,4 кв.м. Квартира обладнана балконом - 1,14 кв. м, лоджією - 1,25 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на квартиру. Позивач проживає в квартирі разом з відповідачем 1, який займає кімнату площею 10,0 кв.м та відповідачем 2, який займає кімнату площею 12,0 кв.м., та займає кімнату площею 18,2 км.м. Всі кімнати Квартири є окремо розташованими та непрохідними.
Зазначає, що хворіє 3 стадією онкологічного захворювання відповідно до епікризу Комунального некомерційного підприємства «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ КЛІНІЧНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» від 23.05.2023.
У зв?язку зі своїм дуже поганим самопочуттям та потребою у постійному відпочинку позивач бажає переселитись в кімнату площею 12.0 кв. м. У кімнаті площею 18,2 кв.м не може відпочивати, тому що кімната, в якій на даний момент проживає, знаходиться біля кухні, тому там постійно ходять, шумлять, а це все є факторами, які перешкоджають тому, щоб міг спокійно відпочити і набратись сил. Крім того, в кімнаті знаходиться балкон, який періодично використовують відповідачі, відкриття дверей балкону будить та заважає відпочинку. До того ж йому морально боляче дивитись на те, коли він лежить без сил, а його донька (Відповідач 1), проходячи біля кімнати дивиться на нього, батька, який знаходиться в поганому стані.
З урахуванням цього, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 11 грудня 2023 року та відповідно до ст.33 ЦПК України визначено склад суду.
Ухвалою судді від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
24.01.2024 надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 29 січня 2023 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
9 квітня 2024 року відповідачі подали відзиви на позов, де заначили, що не заперечують проти виділення у користування позивачу кімнати 12 кв.м., однак просять залишити у спільному користуванні відповідачів кімнати 10 кв.м і 18,2 кв.м.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею (разом з балконом і лоджією) 68,79 кв.м складається з 3 (трьох) кімнат: 1-а кімната - 18,2 кв.м, 2-а кімната - 10,0 кв.м, 3-а кімната - 12,0 кв.м, та з кухні площею 7,5 кв.м, ванної кімнати - 2,8 кв.м, вбиральні - 1,3 кв.м, коридору - 13,2 кв.м, вбудованої шафи - 1,4 кв.м. Квартира обладнана балконом - 1,14 кв. м, лоджією - 1,25 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на квартиру.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житла Солом'янського району м.Києва державної адміністрації від 18 квітня 2008 року №41324, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 у рівних частках.
Таким чином, позивачу на праві власності належить 1/3 частини спірної квартири, а відповідачам також по 1/3 її частини.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він хворіє 3 стадією онкологічного захворювання відповідно до епікризу Комунального некомерційного підприємства «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ КЛІНІЧНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» від 23.05.2023. У зв?язку зі своїм дуже поганим самопочуттям та потребою у постійному відпочинку бажає переселитись в кімнату площею 12.0 кв. м.
Відповідачі, не заперечуючи проти виділення позивачу кімнати 12 кв.м., однак вважають логічним виділення відповідачам двох кімнат площею 10 кв.м та 18 кв.м. не розмежовуючи користування кімнатами між ними.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За положеннями частини першої статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічні правила містить також стаття 405 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18) зроблено висновок, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
У цій справі спір стосується не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному співвласнику по 13,65 кв. м житлової площі на одну особу, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 182/3348/19 (провадження № 61-1084св21).
Зважаючи на те, що спірна квартира складається з трьох окремих ізольований кімнат, приймаючи до уваги частки сторін у праві власності, ту обставину, що виділити ізольоване жиле приміщення таким чином, щоб штучно не погіршити житлових умов позивача та відповідачів можливо, суд вбачає за можливе визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
- виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 12 кв.м.
- виділити ОСОБА_2 у користування житлову кімнату площею 10 кв.м.
- виділити ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 18,2 кв.м.
У спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити кухню площею - 7,5 кв.м.; ванну кімнату площею - 2,8 кв.м.; вбиральню площею - 1,3 кв.м., коридор площею - 13,2 кв.м.; вбудовану шафу площею - 1,4 кв.м., балкон - 3,4 кв.м.
Суд вважає, що вказаний порядок користування спірною квартирою не призведе до порушення прав сторін
Разом з цим, вирішення спору без визначення порядку користування спірною квартирою не буде відповідати завданням цивільного судочинства, оскільки поставить у залежність сторін від конфліктної ситуації, яка існує та стосується порядку користування спірною квартирою, зокрема, певними її кімнатами, що в свою чергу не буде відповідати ефективному способу судового захисту.
Враховуючи наведене вище, суд вважає необхідним застосувати принцип ефективного захисту, у формі встановлення певного порядку користування спірною квартирою.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що вказаний вище порядок користування спірною квартирою є таким, що не погіршує житлові умови сторін, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 48, 64 ЖК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 316, 317, 319, 321,358 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
- виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 12,0 кв.м.;
- виділити ОСОБА_2 у користування житлову кімнату площею 10 кв.м.;
- виділити ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 18,2 кв.м.;
- у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити кухню площею - 7,5 кв.м.; ванну кімнату площею - 2,8 кв.м.; вбиральню площею - 1,3 кв.м., коридор площею - 13,2 кв.м.; вбудовану шафу площею - 1,4 кв.м., балкон - 3,4 кв.м..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.А. Усатова