Провадження №2/760/5582/25
Справа №756/11714/24
12 червня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Зеленчука М.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства» Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором№ 1011367518 від 06.03.2023 у розмірі 137101,39 грн., з яких: 111574,86 грн. - заборгованість за кредитом; 12,63 грн. - заборгованість процентами; 25513,9 грн. - заборгованість за комісією.
Посилається в позові на те, що 06.03.2023 між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № 1011367518, за умовами якого відповідачу був виданий кредит у розмірі 116572,95 грн .
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 01.07.2024 грн. утворилася заборгованість по кредитному договору від № 1011367518від 06.03.2023 - у розмірі 137101,39 грн., з яких: 111574,86 грн. - заборгованість за кредитом; 12,63 грн. - заборгованість за процентами; 25513,9 грн. - заборгованість за комісією.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Оболонського районного суду 18.09.2024 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 30.09.2024 в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 31.10.2024 цивільну справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
04.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив, де зазначено, що відповідач не визнає позовних вимог позивача, оскільки в період дії кредитного договору в країні було введено військовий стан, через що відповідач втратила платіжну спроможність з березня 2022 року до вересня 2023 року, а на початку жовтня 2023 року відповідач поновила трудову діяльність, але дохід від цієї діяльності менший за дохід на момент підписання договору на 70%. Вірогідність настання форс-мажорних обставин подібного типу не були обумовлені кредитним договором. У березні 2024 року відповідач вже мала стабільний дохід у розмірі 35435,43 грн. і звернулася до позивача з конкретним проханням про реструктуризацію боргу в телефонному режимі, але відповідь позивача не допускала рефінансування боргу. При розгляді даної справи просить врахувати, що відповідач до моменту настання військового стану справно виконувала свої зобов?язання щодо погашення кредитного боргу.
02.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування банка про характер обставин, що виникли, і причинний зв'язок між такими обставинами та невиконанням зобов'язань за договором.
Представник позивача просив позов задовольнити
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив слухати справу у його відсутність.
У судовому засіданні позивач позов визнала.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що 06.03.2023 між банком та відповідачем були укладені, у формі заяви про приєдання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб кредитний договір № 1011367518, за умовами якого відповідачу був виданий кредит у розмірі 116572,95 грн., відповідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий споживчий кредит строком на 36 місяців з 06.03.2023 по 06.03.2026.
З розрахунку позивача вбачається, що відповідач здійснював платежі до 06.06.2023.
Сума заборгованості становить по кредитному договору № 1011367518 06.03.2023 - у розмірі 137101,39 грн., з яких: 111574,86 грн. - заборгованість за кредитом; 12,63 грн. - заборгованість за процентами; 25513,9 грн. - заборгованість за комісією.
Крім самої Заяви між сторонами були підписані паспорт споживчого кредиту яким визначено умови кредитування.
З паспорту споживчого кредиту до договору № 1011367518 вбачається, що сума щомісячного платежу мала становити 4870,66 грн, з яких 1632,02 грн комісія.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем укладеного з позивачем договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення -111574,86 грн. - заборгованості за кредитом та 12,63 грн. - заборгованості за процентами.
Що стосується стягнення комісії за договором № 1011367518, суд виходить з наступного.
За змстом ст.1054 ЦК України суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до позиції Верховного суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 363/1834/17 від 13 липня 2022 року, свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом цього припису об'єктом зобов'язання не можуть бути лише дії, які одна зі сторін вчиняє на власну користь.
Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
З урахуванням цього,суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення комісії.
При вирішенні спору суд також враховує наступне.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 525-526, 626- 629,1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, 4. ЄДРПОУ 14282829) 111 574, 86 грн. - заборгованість за кредитом; 12, 63 грн. - заборгованість за процентами, а всього 111 587, 49 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.А. Усатова