13 червня 2025 рокусправа № 380/7379/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження виплати з 01.03.2025 ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, з урахуванням нарахованої індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату з 01.03.2025 ОСОБА_1 пенсії з урахуванням нарахованої суми індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років. Стверджує, що ГУ ПФУ у Львівській області на виконання вимог постанови №209 здійснило перерахунок пенсії з 01.03.2025, нарахувало індексацію в розмірі 1500 грн, однак її не виплачує. Констатує, що з 01.03.2025 підсумок пенсії (з надбавками) становить 30867,96 грн, з урахуванням максимального розміру - 29367,96 грн, однак із застосуванням понижуючих коефіцієнтів розмір пенсійної виплати складає 26149,28 грн. Вважає, що дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром є протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
12.05.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №380/8521/24 проведено перерахунок пенсії з 01.08.2024 з урахуванням індексації, передбаченої постановою №185, без обмеження максимальним розміром, при цьому розмір пенсії становив 29367,96 грн. Стверджує, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», пп. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України так і іншими актами Кабінету Міністрів України. Констатує, що постановою №1 та ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними та неконституційними не визнавалися, а тому є обов'язковими для виконання ГУ ПФУ у Львівській області. Крім того наголошує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2025, унаслідок чого розмір пенсійної виплати з урахуванням максимального розміру пенсії та постанови №1 становить 26149,28 грн. Зазначає, що з 01.03.2025 розмір пенсії позивача виплачується відповідно до норм чинного законодавства. Зважаючи на наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується протоколом від 01.02.2011 за пенсійною справою №1301006434.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №380/8521/24 відповідача зобов'язано перерахувати та виплатити з 01.03.2024 ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням суми індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Виконуючи судове рішення відповідач з 01.08.2024 здійснив перерахунок пенсії позивачу, унаслідок чого розмір пенсійної виплати становив 29367,96 грн, що підтверджується перерахунком від 30.07.2024.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» ГУ ПФУ у Львівській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 та нарахувало індексацію грошового забезпечення. При цьому, з 01.03.2025 підсумок пенсії позивача становив 30867,96 грн, а виплата пенсії здійснюється з урахуванням максимального розміру та понижуючих коефіцієнтів у сумі 26149,28 грн.
14.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення нарахування та виплати пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою №209, у розмірі 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Листом від 01.04.2025 №6889-6652/3-52/8-1300/25 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивачу, що після проведеного перерахунку пенсії відповідно до постанови №209 розмір пенсії з 01.03.2025 становить 30867,96 грн. При цьому зазначило, що з урахуванням рішення суду від 11.06.2024 у справі №380/8521/24 із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановою №1, становить 26149,28 грн. Наголосило, що розмір пенсії перевищує максимальний визначений ст. 43 Закону №2262-ХІІ, тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанови №1 відсутні.
Спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв'язку з обмеженням проіндексованої пенсії максимальним розміром.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Тобто суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стосовно правомірності обмеження пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, максимальним розміром суд зазначає таке.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Обмеження граничного розміру пенсії військовослужбовцям введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI), пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого внесено зміни у ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Крім того, п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI регламентовано, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Частину 7 ст. 43 Закону №2262-XII Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн». Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Законом України від 12.04.2016 №1080-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» ст. 43 Закону № 2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, внаслідок чого відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців п'ята частина стала сьомою
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ч. 7 ст. 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-ХІІ зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Ухвалюючи рішення та визнаючи такими, що не відповідає ст. 17 Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
За змістом п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.
Конституційний Суд України у п. 7 рішення №4-рп/2016 від 08.06.2016 сформував позицію, згідно з якою закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII втратило чинність з 20.12.2016, тому внесені Законом №1774-VIII до ч. 7 зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки така норма в нормативно-правовому акті відсутня. Крім цього, зазначені зміни по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни не створюють правових підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.
Системний аналіз законодавчих приписів з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, втратила чинність та не підлягає застосуванню у спірних відносинах. Внесені Законом від 06.12.2016 №1774-VIII зміни до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий правовий висновок релевантний правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на сьогодні відсутнє нормативне регулювання відносин стосовно обмеження розміру пенсії особам, яким вона призначена відповідно до положень Закону №2262-XII. Тому виплата пенсії військовослужбовцям повинна здійснюватися без обмеження максимальним розміром.
Аналогічна правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, які суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Як з'ясовано судом, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у ст. 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI
Тобто положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII дублюють зміст ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) та прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
На момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, приписи Закону №3668-VІ змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами однакової юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України. Відтак, норми Закону №2262-ХІІ підлягають пріоритетному застосуванню для врегулювання спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців. З цих же міркувань приписи Закону №3668-VI в частині відповідних обмежень пенсій військовослужбовців не підлягають застосуванню.
Зважаючи на викладене, суд уважає, що обмеження пенсії військовослужбовців (інших осіб) максимальним розміром на підставі норм Закону №3668-VI є неправомірним, оскільки цей закон є загальним, водночас спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок, умови та норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, є Закон №2262-XII, у якому норми щодо обмеження пенсії максимальним розміром відсутні, позаяк визнані неконституційними
Зазначене свідчить, що призначена позивачеві відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром, а застосовані відповідачем обмеження порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Крім того, суд звертає увагу, що право позивача про здійснення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром вже встановлювалося неодноразово в судових рішеннях, зокрема у рішеннях Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/12830/21, від 13.11.2023 у справі №380/16993/23, від 11.06.2024 у справі №380/8521/24.
Тобто відповідач вкотре протиправно обмежив пенсійне забезпечення позивача максимальним розміром з моменту здійснення його перерахунку з 01.03.2025.
Стосовно позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №209 суд зазначає таке.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону №1282-XII пенсії є одним із об'єктів індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі- постанова № 209).
Пунктом 1 постанови №209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до п. 2 постанови № 209 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2024 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
При цьому, п. 3 постанови №209 передбачено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень;
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2024 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
З наявного у матеріалах справи перерахунку пенсії з 01.03.2025 суд установив, що відповідач здійснив перерахунок пенсії з урахування індексації базового ОСНП за 2025 рік в сумі 1500,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками) становить 30867,96 грн, однак обмежено її максимальним розміром.
Отже, відповідач формально провів індексацію пенсії позивачу на виконання вимог постанови №209 і включив її у перерахунок пенсії з 01.03.2025, проте у зв'язку із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром не виплачує її.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.
Відтак, поведінка відповідача щодо невиплати позивачу проіндексованої пенсії за 2025 рік порушує його право на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює таку конституційну гарантію як право на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.
За правилами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).
Відповідач як суб'єкт владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї поведінки, пов'язаної з невиплатою пенсії без обмеженням максимальним розміром. Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, правовими позиціями Верховного Суду та рішеннями Конституційного суду України. Тому такі міркування суд не враховує. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи дії відповідача щодо обмеження розміру проіндексованої пенсії позивача з 01.03.2025 суд дійшов висновку, що вони не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Друга позовна вимога, яка є похідною від першої, підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2025 з урахуванням індексації пенсії, передбаченої постановою №209 без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2025 перерахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 01.03.2025 пенсію з урахуванням індексації, проведеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та здійснити її виплату без обмеження максимальним розміром і з урахуванням проведених виплат.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна