13 червня 2025 рокусправа № 380/23112/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення № 134150006198 від 18.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди проходження служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, періоди роботи з 01.02.2014 по 19.08.2022 роки на підставі довідки про заробітну плату від 26.03.2024 № 01.4- 21/897 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2023 року.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №380/2027/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 134150006198 від 13.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2023 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні. Вказав, що на виконання вищевказаного рішення відповідач прийняв рішення № 134150006198 від 18.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у якому зазначено, що у зв'язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 року запити про отримання даних щодо припинення виплати пенсії до органів російської федерації не надсилаються. За результатом розгляду документів, доданих до заяви не враховано страховий стаж у зв'язку з відсутністю періоду проходження військової строкової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, оскільки в трудовій книжці дата видачі військового квитка не зазначена, військовий квиток не надано, та період роботи в російській федерації з 01.02.2014 по 19.08.2022 роки не враховано, оскільки 01.01.2023 року російська федерація одноосібно припинила участь в Угоді та Україна вийшла з Угоди з 19.06.2023 року, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації та на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав призначаються на умовах визначених Законом № 1058 при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991 року. А також зазначив, що документи органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії, та строків її виплати не надано. Щодо зарахування періоду служби з 21.11.1980 по 28.12.1982 вказав, що позивачем надано відповідачу копію військового квитка, оскільки оригінал військового квитка залишився на території АР Крим, про що позивачем неодноразово наголошувалось. Щодо зарахування стажу роботи з 01.02.2014 по 19.08.2022, врахування довідки про заробітну плату від 26.03.2024 № 129 вказав, що безпідставними є посилання відповідача на відсутність правових підстав для зарахування страхового стажу за спірні періоди роботи на території росії, у зв'язку із тим, що з 01.01.2023 було припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вважає, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Стверджує, що право позивача на перерахунок пенсії не пов'язується з таким чинником, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Звернув увагу на те, що у довідці від 26.03.2024 міститься повна інформація нарахованої заробітної плати «Почта Крыма», яка була завірена печаткою підприємства та підписана керівником установи. На думку позивача, вказані довідки не викликають сумнівів у їх достовірності. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 14.11.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 86294 від 21.11.2024), в якому проти позову заперечив. Зазначив, що позивачу направлено рішення про відмову у призначенні пенсії № 134150006198 від 13.09.2023, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 09.06.2023 року про призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі № 380/2027/24 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії прийнято рішення № 134150006198 від 18.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Повідомив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. У разі відсутності, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. За відсутності страхового стажу роботи 20 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Страховий стаж позивача становить 19 років 02 місяці 20 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу не враховано:- період проходження військової строкової служби з 21.11.1980 року по 28.12.1982 року, оскільки в трудовій книжці дата видачі військового квитка не зазначена. Військовий квиток не надано;- період роботи в російській федерації з 01.02.2014 року по 19.08.2022 року, оскільки 01 січня 2023 року російська федерація одноосібно припинила участь в Угоді та Україна вийшла з Угоди з 19.06.2023 року, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації та на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-IV. До страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від третьої особи на адресу суду надійшло пояснення щодо позову (вх. № 89209 від 03.12.2024), в якому повідомила, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 380/2027/24 документи ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядалися, і відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії № 134150006198 від 18.09.2024 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії № 134150006198 від 18.09.2024 вік заявника 61 рік 10 місяці. Страховий стаж позивача становить 19 років 02 місяці 20 днів. Відповідно до поданих документів позивачем, до страхового стажу не зараховано:- період проходження військової строкової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, оскільки в трудовій книжці дата видачі військового квитка не зазначена. Військовий квиток не надано; період роботи в російській федерації з 01.02.2014 по 19.08.2022, оскільки 01.01.2023 російська федерація одноосібно припинила участь в Угоді та Україна вийшла з Угоди з 19.06.2023, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації та на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав призначаються на умовах, визначених Законом № 1058 при цьому до страхового стажу періоди роботи (служби) по 31.12.1991. Вважає, що право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у позивача відсутнє. Зазначив, що позивачу не зараховано період проходження військової строкової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, оскільки в трудовій книжці дата видачі військового квитка не зазначена, військовий квиток не надано. Повідомив, що з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю. Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в російській федерації та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 09.06.2023 року звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до відповідача 1) із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 134150006198 від 13.09.2023 року, прийнятим за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву від 09.06.2023 року
В рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 61 рік 10 місяців. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - неменше 2 років. За відсутності страхового стажу роботи 27 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 - від 20 до 30 років. За відсутності страхового стажу роботи 20 років, право на призначення пенсії з віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Страховий стаж становить 19 років 02 місяці 20 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
Рішенням Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 13.09.2023 № 134150006198 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до заяви від 09.06.2023 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 380/2027/24, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 134150006198 від 13.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2023 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 380/2027/24, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії № 134150006198 від 18.09.2024.
Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 02 місяці 20 днів. Як вказано у рішенні № 134150006198 від 18.09.2024 за результатами розгляду документів, доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу не враховано: період проходження військової строкової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, оскільки в трудовій книжці дата видачі військового квитка не зазначена. Військовий квиток не надано. Також не враховано період роботи в російській федерації з 01.02.2014 по 19.08.2022, оскільки 01 січня 2023 року російська федерація одноосібно припинила участь в Угоді та Україна вийшла з Угоди з 19.06.2023, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації та на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-ІV при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31 грудня 1991 року. У вказаному рішенні також вказано, що документи органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії, та строки її виплати не надано.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі-Закон України № 1058-ІV) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 1 Закону України № 1058- ІV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-ІV, визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Отже, передумовою призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у ст. 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частинами 1, 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Судом встановлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 380/2027/24, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії № 134150006198 від 18.09.2024.
Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 02 місяці 20 днів. Як вказано у рішенні № 134150006198 від 18.09.2024 за результатами розгляду документів, доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу не враховано: період проходження військової строкової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, оскільки в трудовій книжці дата видачі військового квитка не зазначена. Військовий квиток не надано. Також не враховано період роботи в російській федерації з 01.02.2014 по 19.08.2022, оскільки 01 січня 2023 року російська федерація одноосібно припинила участь в Угоді та Україна вийшла з Угоди з 19.06.2023, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації та на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-ІV при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31 грудня 1991 року. У вказаному рішенні також вказано, що документи органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії, та строки її виплати не надано.
З приводу не зарахування періоду роботи позивача з 01.02.2014 по 19.08.2022 суд зазначає таке.
Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 :
- з 20.03.2007 прийнятий на посаду столяра 5 розряду на ремонтно-будівельну дільницю Сімферопольського поштамту - центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта».
- з 01.09.2013 переведений на посаду столяра-будівельника 5 розряду в групу механізації.
- з 20.03.2014 позивач звільнений в порядку переведення на підставі п. 5 ст. 38 КЗпП України;
- з 21.03.2014 прийнятий на посаду столяра-будівельника на підприємство «Симферопольский почтамт», де працював до 19.08.2022.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Згідно із ст. 2 Закону № 1207-VII датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Таким чином, Автономна Республіка Крим не є територією Російською Федерації, а тому, до правовідносин з 20.02.2014 по 19.08.2022 не належить застосовувати положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р в м. Москві.
За вказаних обставин, спірне рішення в частині не зарахування періоду роботи позивача з 20.02.2014 по 19.08.2022 не містить належного обґрунтування з урахуванням релевантних нормативно-правових актів, які б регулювали спірні правовідносини.
Правовідносини подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, разом з іншими, додаються документи: про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У відповідності до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Трудова книжка позивача містить належні записи про роботу позивача до 20.02.2014, тому висновки відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду з 01.02.2014 по 19.02.2014 є помилковими, оскільки такий стаж підлягає зарахуванню до страхового стражу роботи позивача.
Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача вказаного періоду роботи з 01.02.2014 по 19.02.2014 є безпідставними.
Щодо зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду проходження служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до запису 4 трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 21.11.1980 по 28.12.1982 проходив службу в рядах радянської армії. Таким чином, до страхового стажу позивача слід зарахувати період проходження ним військової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982.
Ураховуючи наведене, виходячи з того, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження наявного у нього страхового стажу за періоди проходження ним військової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, а також за період роботи з 01.02.2014 по 19.02.2014, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на зарахування йому до страхового стажу вищевказаних періодів. Тому позов є частково обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 18.09.2024 № 164150006198 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу роботи періоди проходження ним військової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, а також період роботи з 01.02.2014 по 19.02.2014 та повторно розглянути заяву позивача від 09.06.2023 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, з огляду на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001 м. Тернопіль Майдан Волі 3; код ЄДРПОУ 14035769), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.09.2024 № 134150006198.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу роботи періоди проходження ОСОБА_1 військової служби з 21.11.1980 по 28.12.1982, а також період роботи з 01.02.2014 по 19.02.2014.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2023 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур