про відмову в забезпеченні позову
13 червня 2025 року м. Київ 320/29750/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТОУН Сек'юріті»
доМіністерства внутрішніх справ України
прозабезпечення позову
12 червня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Родинський Ігор Олегович звернувся до Київського окружного адміністративного суду, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТОУН Сек'юріті» (далі - заявник), із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:
- зупинити дію п. 1 Наказу від 21 лютого 2025 року №117 Міністерства внутрішніх справ України «Про припинення дії ліцензії повністю на провадження охоронної діяльності», виданої відповідно до наказу МВС від 16 травня 2018 року №405 товариству з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ОХОРОНА» (перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТОУН Сек'юріті») (ідентифікаційний код юридичної особи 42089374).
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, як орган ліцензування, не пізніше наступного робочого дня після ухвалення рішення про забезпечення позову внести до ліцензійного реєстру інформацію про зупинення дії рішення органу ліцензування, що оскаржується, до винесення остаточного судового рішення по справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що відновити становище, яке існувало до порушення прав, буде вкрай складно або неможливо.
Заявник зазначає, що виконання Наказу від 21 лютого 2025 року №117 Міністерства внутрішніх справ України «Про припинення дії ліцензії повністю на провадження охоронної діяльності» фактично призведе до зупинення діяльності, втрати клієнтів, діючих контрактів, персоналу та матеріальної шкоди.
Поряд з цим, заявник звертає увагу суду, що у підприємства існують багатофункціональні зобов'язання а саме: перед фінансовими установами, банками, працівниками підприємства, виконання зобов'язань у сфері безпеки та охорони перед такими підприємствами:
1. Підприємство має спеціальний дозвіл Служби безпеки України від 04.02.2025 на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, дійсний до 31 грудня 2027 року. Наявність даного дозволу є свідченням особливого статусу підприємства та підтверджує: пройдені всі необхідні перевірки служб безпеки щодо надійності керівництва та співробітників; відповідність підприємства найвищим стандартам безпеки та секретності; довіру з боку держави до здійснення особливо важливих функцій; можливість надання охоронних послуг режимно-секретним об'єктам та установам; право доступу до роботи з інформацією, що становить державну таємницю. Позбавлення ліцензії на охоронну діяльність при наявності такого спеціального дозволу СБУ створює парадоксальну ситуацію, коли держава визнає підприємство достатньо надійним для роботи з державною таємницею, але одночасно позбавляє можливості здійснювати охоронну діяльність. Втрачається можливість надання спеціалізованих послуг, які потребують особливого допуску. Враховуючи складність та тривалість процедури отримання спеціального дозволу СБУ, а також його стратегічне значення для забезпечення державної безпеки, тимчасове відновлення ліцензії на охоронну діяльність є необхідним для ефективного використання наданих державою повноважень та забезпечення національних інтересів України.
2. З ДП «Обслуговування повітряного руху України» укладений договір № 4- 324_2023 від 14.12.23 № 4-324_2023 про надання охоронних послуг. Тобто, позбавлення ліцензії на охоронну діяльність унеможливлює виконання договірних зобов'язань щодо забезпечення охорони об'єкта критичної інфраструктури України. Тимчасове відновлення ліцензії до вирішення спору по суті є необхідним для забезпечення виконання договірних зобов'язань перед державним підприємством.
3. З ПрАТ «Укренерго» укладено договір про співробітництво (партнерство) наміри № 7/23 від 15.08.2023. Тобто, не вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу унеможливлює виконання зобов'язань щодо технічного переоснащення об'єктів критичної інфраструктури енергетичного сектору. Тимчасове відновлення ліцензії під час оскарження Наказу є необхідним для забезпечення енергетичної безпеки України та виконання зобов'язань перед оператором магістральних електричних мереж. Тимчасове відновлення ліцензії є необхідним для забезпечення енергетичної безпеки України та виконання зобов'язань перед оператором магістральних електричних мереж.
4. З ТОВ «Спеціальні Інформсистеми» наявний діючий договір з надання послуг з проектування монтажу та охорони №10 від 15.01.2025 року. Тобто, позбавлення ліцензії на охоронну діяльність призводить до неможливості виконання договірних зобов'язань щодо забезпечення охорони режимно-секретних об'єктів, незважаючи на наявність дозволу на роботу з державною таємницею. Враховуючи особливий статус режимно-секретних об'єктів та їх значення для національної безпеки України, тимчасове відновлення ліцензії до вирішення спору по суті є критично необхідним для забезпечення державної безпеки та виконання договірних зобов'язань.
5. Підприємство має діючі договори оренди офісних приміщень: договір № 1 від 29.03.2023 року та договір № 24/02-ОФ від 24.02.2025 року. Отже, маємо фінансові зобов'язання, які необхідно виконувати, а позбавлення ліцензії на охоронну діяльність призводить до припинення основної господарської діяльності підприємства, що унеможливлює виконання фінансових зобов'язань через відсутність доходів від ліцензованої діяльності.
6. Підприємство є стороною кредитного договору №3039/2024 від 16.08.2024 року з АТ «Державний ощадний банк України» з цільовим призначенням «Фінансування придбання транспортних засобів та/або обладнання». Позбавлення ліцензії на охоронну діяльність унеможливлює виконання фінансових зобов'язань за даним кредитним договором. Враховуючи, що кредит забезпечений заставою транспортного засобу, необхідного для здійснення охоронної діяльності, тимчасове відновлення ліцензії є критично важливим для збереження фінансової стабільності підприємства та виконання зобов'язань перед банківською установою.
7. Підприємство має затверджений штатний розпис, що включає спеціалізованих працівників сфери безпеки та охорони. Позбавлення ліцензії на охоронну діяльність призведе до порушення трудових зобов'язань перед працівниками. Враховуючи, що підприємство працює в стратегічно важливій сфері національної безпеки та має висококваліфікованих фахівців з відповідними допусками до державної таємниці, із береження трудового колективу є критично важливим для виконання соціальної відповідальності перед працівниками та збереження професійних компетенцій у сфері безпеки. Тимчасове відновлення ліцензії дозволить забезпечити виконання трудових зобов'язань та збереження кваліфікованого персоналу до остаточного вирішення спору по суті.
8. Підприємство має чинний дозвіл від Національної поліції України (ВКОЗ ГУНП у м. Києві) № 99884 від 05.10.2023 року на відкриття та функціонування приміщення для зберігання зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів, дійсний до 05.10.2026 року. Позбавлення ліцензії на охоронну діяльність створює правову колізію, оскільки дозвіл на зберігання зброї та боєприпасів видається виключно суб'єктам, які мають право на здійснення охоронної діяльності, без ліцензії на охоронну діяльність підприємство втрачає правові підстави для зберігання та використання зброї, виникає загроза вилучення зброї та боєприпасів, що призведе до неможливості надання якісних охоронних послуг, порушується цілісність системи дозвільних документів у сфері безпеки.
9. Підприємство володіє дозволами Українського державного центру радіочастот (УДЦР) на користування радіочастотним ресурсом України. Враховуючи значні інвестиції в радіообладнання та систематичну сплату рентної плати за радіочастоти, тимчасове відновлення ліцензії на охоронну діяльність є необхідним для забезпечення раціонального використання радіочастотного ресурсу та виправдання понесених витрат на його оплату.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно та всебічно дослідивши аргументи та наданні на їх підтвердження докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 р. у справі № 320/3957/20): розумності вимог заявника щодо забезпечення позову; обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Щодо доводів заявника про припинення Наказу від 21 лютого 2025 року №117 Міністерства внутрішніх справ України «Про припинення дії ліцензії повністю на провадження охоронної діяльності», в частині, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що даний наказ, як зазначає заявник в заяві про забезпечення позову, буде предметом позову адміністративної справи, яку останній планує подати до суду, отже, вирішуючи питання про його законність та зупинення дії, суд фактично вирішить спір по суті.
В свою чергу, суд зазначає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2020 року у справі 800/521/17.
Варто також зазначити, що згідно з інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТОУН Сек'юріті» є: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 80.20 Обслуговування систем безпеки; 80.30 Проведення розслідувань; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання 84.24; Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки; 69.10 Діяльність у сфері права; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну.
З аналізу наведеного вбачається, що окрім основного виду діяльності заявник, зокрема, здійснює й інші види господарської діяльності, не пов'язані з охоронною діяльністю.
Отже, посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТОУН Сек'юріті», судом не приймаються до уваги.
Поряд з цим заявник особливу увагу суду звертає не те, що позбавлення ліцензії на охоронну діяльність призводить до неможливості виконання договірних зобов'язань щодо забезпечення охорони режимно-секретних об'єктів; тимчасове відновлення ліцензії під час оскарження Наказу є необхідним для забезпечення енергетичної безпеки України, оцінюючи дані аргументи заявника варто зазначати наступне.
На підтвердження зазначеного заявник, зокрема, надав до суду наступні договори: договір №4-324/2023; договір 7/23.
Разом з тим, з аналізу вищезазначених договорів не вбачається, що заявник здійснює забезпечення енергетичної безпеки України та охорону режимно-секретних об'єктів.
В свою чергу, інших належних та допустимих доказів на підтвердження такої діяльності, заявником до суду не надано.
Таким чином, посилання заявника, зокрема на те, що позбавлення ліцензії на охоронну діяльність призводить до неможливості виконання договірних зобов'язань щодо забезпечення охорони режимно-секретних об'єктів; тимчасове відновлення ліцензії під час оскарження Наказу є необхідним для забезпечення енергетичної безпеки України не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.73 - 76 КАС України.
Варто зазначити, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Суд також, враховує вимоги статті 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведені заявником обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останні планує звернутися до суду.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах 280/9045/24 від 14 січня 2025 року та 280/9044/24 від 20 лютого 2025 року.
Так, оцінивши доводи заявника щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТОУН Сек'юріті», суд приходить до висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову та, як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує заявник, в частині зупинення дії пункту 1 Наказу від 21 лютого 2025 року №117 Міністерства внутрішніх справ України «Про припинення дії ліцензії повністю на провадження охоронної діяльності», - не підтверджені належними та переконливими доказами та фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності оскаржуваного наказу підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТОУН Сек'юріті» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.