12 червня 2025 року м. Київ №320/42783/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" з позовом до Головне управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління у м. Києві від 22.08.2023 № 0544870707.
В обґрунтування позовних вимог вказується, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на те, що наказ про проведення фактичної перевірки № 2437-п від 14.06.2023 у порушення вимог ст. 80 ПКУ не містить конкретних підстав для проведення фактичної перевірки. Позивач наголошує, що у контролюючого органу відсутня інформація, що могло обґрунтувати необхідність призначення фактичної перевірки, а також свідчити про можливі порушення з боку позивача. Позивач стверджує, що акцизний склад, розташований за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 23-Б було обладнано витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками відповідно до вимог п. 12 підр. 5 р. XX ПК України, що свідчить про безпідставність висновків відповідача у цій частині. Позивач також наголошує на тому, що 10.11.2022 товариством отримано Рішення ГУ ДПС у м. Києві № 60595/6/26-15-04-04-08, яким підтверджена неможливість виконання платником податків обов'язків, визначених у пп. 69.1 п. 69 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПК України, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення рішення є таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, оскільки посилання позивача на не зазначення конкретної підстави для проведення фактичної перевірки є безпідставними та не узгоджуються з приписами ПК України, при цьому, встановлені за наслідком порушення, не спростовані позивачем при зверненні до суду з даним позовною заявою. Крім того, відповідач вказує, що перевіркою встановлено порушення п. 11.3 Закону № 265/95-ВР, ст. 15 Закону № 481/95-ВР, п. п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач також направив до суду відповідь на відзив, у якому навів доводи, аналогічні аргументам, викладеним у позовній заяві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження у адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
16 червня 2023 року ТОВ "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" було отримано наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 2437-п від 14.06.2023 щодо проведення працівниками Головного управління ДПС у Харківській області фактичної перевірки товариства за місцем фактичного провадження діяльності у господарських об'єктах, розташованих за адресами: вул. Дерев'янка, 23-Б, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 151-А, м. Харків, вул. Морозова, буд. 15, м. Харків, з 14.06.2023, тривалістю не більше 10 діб.
25 липня 2023 року позивачем було отримано акт (довідку) фактичної перевірки № 19895/20/37/РРО/41203184 (вх. № 39 від 25.07.2023), відповідно до висновків якого, за місцем фактичного провадження діяльності по вул. Дерев'янка, 23-Б, м. Харків, встановлено порушення п. 11.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) із змінами та доповненнями), п. п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України.
07 серпня 2023 року позивачем було подано заперечення до акта фактичної перевірки № 19895/20/37/РРО/41203184 та додано документи в його обґрунтування, проте останні залишені без задоволення.
25 серпня 2023 року позивачем отримано спірне податкове повідомлення-рішення від 22.08.2023 № 0544870707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 40 000,00 грн за порушення п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України, винесене ГУ ДПС у м. Києві, а також рішення від 22.08.2023 № 0261190902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону № 481/95-ВР, прийняте ГУ ДПС у Харківській області.
6 вересня 2023 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.08.2023 № 0544880707 та рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2023 № 0261200902 позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України від 06.09.2023, на що, 08.11.2023 товариством отримано Рішення про результати розгляду скарги (вих. 33399/6/99-00-06-03-01-06 від 07.11.2023), відповідно до змісту якого, ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.08.2023 № 0544870707 та рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2023 № 0261200902, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно із приписами п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити еуб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.
Так, зі змісту оскаржуваного наказу про призначення фактичних перевірок судом встановлено, що фактична перевірка позивача була призначена на підставі п. п. 80.2.5, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Підпунктом 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до положень п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Абзацами першим-четвертим п. 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки, як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Як вже вказував суд, відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, в редакції, чинній на час прийняття наказу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, та полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відступивши від висновків Верховного Суду, сформулював такий правовий висновок - незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.
При цьому, формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом і в постанові від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ містить посилання на одну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених пп. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 та 80.5 ст. 80 ПК України.
Суд вказує, що з матеріалів справи не вбачається порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки позивача. Крім того, наказ про призначення перевірки є реалізованим. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення. Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях відповідача ознак порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки позивача, а тому не приймає до уваги доводи позивача в цій частині.
При цьому, відповідно до норм пункту 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
За змістом пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщенні або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Підпунктом. 230.1.2 п. 320.1 ст. 320 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00,2711 12 19 00, 2711 12 91 00,2711 12 93 00, 2711 12 94 00,2711 12 97 00,2711 13 10 00,2711 13 30 00,2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Положеннями пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України також передбачено, витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами - лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливо роздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Згідно з абзацом 9 пп. 230.1.2 п. 320.1 ст. 320 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
За пунктом 128-1.1 ст. 128 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра - лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 000,00 грн за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.
Так, оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням, до відповідача було застосовано штрафні санкції в розмірі 40 000,00 грн за порушення п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме, за використання незареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 1 витратоміра - лічильника, 1 рівноміра - лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі (2*20000 грн = 40000 грн).
Стосовно встановленого перевіркою порушення п. 12 підр. 5 р. XX ПК України, яким визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, суд звертає увагу на те, що у вказаний в акті перевірки період з 22.06.2022 по 19.07.2022, на акцизному складі з уніфікованим номером - 1018552, розташованому за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 151-А, використовувався наземний резервуар 10,58, серійний номер 18 (заводський № 44), в який встановлено рівномір-лічильник рівня пального (скраплений газ) DELPHI 485, серійний номер 046604, сертифікат відповідності, з 09.03.2021 (акт підключення). Для відпуску пального ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ» використовувалась паливороздавальна колонка, яка виконує функції витратоміра-лічильника - АСТРА-2-09, заводський номер 110802, повірка засобу вимірювальної техніки здійснена за період з 05.04.2021 по 22.11.2023.
З вищевказаного вбачається, що акцизний склад, розташований за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 151-А було обладнано витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками відповідно до вимог пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України.
При цьому, довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри розпорядником акцизного складу було подано 20.07.2022, тобто у межах строку, визначеного п. 69.1.ст. 69 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПК України.
Враховуючи наявність рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20.10.2022 № 60595/6/26-15-04-04-08 щодо неможливості своєчасного виконання свого податкового обов'язку ТОВ «Ел Пі Джі Рітейл» щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, та/або документів (повідомлень), платник податків звільняється від передбаченої ПК України відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У роз'ясненні ДПС України від 04.09.2023, розміщеному на сайті ГУ ДПС України, вказано, що у разі наявності прийнятого контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом, або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання/несвоєчасне виконання.
Так, відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, та/або документів (повідомлень), у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПК України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів тощо, такі платники податків звільняються від передбаченої ПК України відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Суд вказує, що під час проведення фактичної перевірки, відповідачем не було встановлено фактичного відпуску (торгівлі) пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а відповідні висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних інформаційної системи «Єдиний реєстр акцизних накладних», з огляду на що, висновки відповідача про порушення позивачем положень п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, не є достатньо вмотивованими та ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально та не додані в якості доказів відповідачем до матеріалів справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вказує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявності правових підстав для застосування штрафних санкцій до позивача, діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством, а відтак, такі дії податкового органу вчинені всупереч норм законодавства, що регулює ці правовідносини.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 684,00 грн, що документально підтверджується платіжним документом від 15.11.2023.
Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв'язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 2 684,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління ДПС у м. Києві від 22.08.2023 № 0544870707.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, прим. 31, код ЄДРПОУ 41203184) понесені судові витрати у сумі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.