12 червня 2025 року м. Київ №320/16373/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області:
- форми «Р» №8681/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 62 596, 53 грн;
- форми «ПС» № 8676/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 1 020, 00 грн;
- форми «Р» № 8680/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 113 811, 89 грн;
- форми «Р» № 1256/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 1 024 306, 99 грн;
- форми «Р» № 1196/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 204 861, 40 грн.;
- форми «Р» № 1109/10-36-24-06/2737805585 від 17.01.2023 в сумі 17 071,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказується про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що копію наказу на проведення перевірки не було вручено ОСОБА_1 , а було надано лише для ознайомлення, що є порушенням вимог ст. 78, 81 ПКУ. Крім того, позивачка зазначає, що станом на дату звернення до суду не отримувала нові ППР, прийняті за результатами розгляду ДПС України її скарги. Позивачка також наголошує стосовно дії мораторію на проведення перевірок, встановленого Законом № 2260-ІХ, що вказує на протиправність та незаконність перевірки та спірних рішень, прийнятих за результатами її проведення. На думку позивачки, акт перевірки не містить жодного формулювання конкретних протиправний дій з її боку, що могли призвести до порушення норм ПКУ, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачкою вимог п.44.3 ст.44, п. 177.10 ст.177 ПКУ та Порядку № 481 в частині ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПКУ в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 1138118,88 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 1138118,88 грн., що призвело до заниження ПДФО на суму 204861,40 грн., в т.ч.: за 2021р. в сумі 204861,40 грн, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 1138118,88 грн. за 2021 рік, що призвело до заниження військового збору на суму 17071,78 грн. за 2021р., п.1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017р. по 22.07.2021р. на загальну суму 1138118,88 грн. за 2021 р., пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 ПКУ в частині заниження акцизного податку на загальну суму 56905,94 грн. за 2021р. Крім того, відповідач наголошує про відсутність процедурних порушень проведення перевірки, оскільки під час її проведення законодавством не було встановлено мораторію на проведення документальних позапланових перевірок у разі припинення діяльності ФОП. Відтак, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і підстав для їх скасування немає, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачка, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, подала відповідь на відзив, у якому акцентувала увагу суду на порушенні процедури проведення перевірки та необґрунтованості висновків акту перевірки, на підставі яких протиправно були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Відповідачем подано заперечення, в яких наголошено на проведенні перевірки у законний спосіб та на підставі п 78.1.7 ПК України. ГУ ДПС у Київській області також зауважено про правомірність спірних ППР, оскільки наявність порушень не спростовані позивачкою та підтверджуються обгрунтованими висновками, викладеними в акті перевірки.
До суду також надійшли додаткові пояснення ГУ ДПС у Київській області, в яких вказано, що спірні ППР, прийняті за результатами адміністративного оскарження позивачки, були направлені контролюючим органом засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 , що спростовує доводи позивачки в цій частині.
Крім того, позивачкою направлено до суду клопотання про виклик свідків, а саме посадових осіб, що проводили перевірку, за результатами розгляду якого суд вказує на відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачем необгрунтовано необхідність виклику вказаних посадових осіб контролюючого органу у якості свідків та не конкретизовано, які саме обставини є відомими цим особам та не можуть бути встановлені судом на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Також від відповідача надійшло до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, за результатами розгляду якого суд вказує про відсутність підстав для його задоволення з тих підстав, що питання дотримання позивачкою строків звернення до суду, визначених ст. 122 КАС України, вже досліджувалось судом, за результатами чого було з'ясовано про дотримання позивачкою встановлених строків та судом прийнято ухвалу від 15.05.2023 про відкриття провадження в даній адміністративній справі.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», з урахуванням пункту 23 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» та у зв?язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису №2003610060003004704 від 22.07.2021 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), наказу Головного управління ДПС у Київській області від 22.08.2022 №935-п та направлень про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 23.08.2022 року №3226/10-36-24-06 та №3227/10-36-24-06 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2017 по 22.07.2021.
Копію наказу ГУ ДПС у Київській області №935-п від 22.08.2022 та направлень про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №3226/10-36-24-06 та №3227/10-36-24-06 від 23.08.2022 вручені ОСОБА_1 23.08.2022 особисто під підпис.
За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивачки складено акт № 6076/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 07.09.2022 року, згідно з висновками якого встановлено наступні порушення з боку позивача:
- п.44.3 ст.44, п. 177.10 ст.177 ПК України від 02.12.2010 та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218, в частині ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 1138118,88 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 1138118,88 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 204861,40 грн., в т.ч.: за 2021р. в сумі 204861,40 грн;
- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 1138118,88 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 1138118,88 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 17071,78 грн., в т.ч. за 2021р. у сумі 17071,78 грн.;
- п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017р. по 22.07.2021р. на загальну суму 1138118,88 грн., в т.ч. за 2021р. в сумі 1138118,88 грн.;
- пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 ПК України в частині заниження акцизного податку на загальну суму 56905,94 грн., в т.ч. за 2021р. в сумі 56905,94 грн.
На підставі вищезазначених висновків Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.10.2022 № 8676/10-36-24-06/ НОМЕР_1 форма «ПС» про збільшення грошового зобов?язання за штрафними санкціями - 1020 грн., № 8677/10-36-24-06/ НОМЕР_1 форма «Р» про збільшення грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов?язанням - 204 861,40 грн. та штрафних санкцій - 20 486,14 грн., № 8679/10-36-24-06/2737805585 форма «Р» про збільшення грошового зобов?язання з військового збору за податковим зобов?язанням - 17 071,78 грн. та штрафних санкцій - 1 707,18 грн., № 8680/10-36-24-06/2737805585 форма «С» про збільшення грошового зобов?язання за штрафними санкціями - 113 811,89 грн., № 8681/10-36-24-06/2737805585 форма «P» про збільшення грошового зобов?язання з акцизного податку за податковим зобов?язанням - 56 905,94 грн. та штрафних санкцій - 5 690,59 гривень.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачка оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
За результатом розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення від 06.01.2023 року №553/6/99-00-06-02-02-06, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
- залишено без змін ППР ГУ ДПС у Київській області від 12.10.2022 №8681/10-36-24-06/2737805585, №8676/10-36-24-06/2737805585;
- залишено без змін ППР ГУ ДПС у Київській області від 12.10.2022 №8680/10-36-24-06/2737805585 та збільшено суму штрафних санкцій на 1 024 306,99 грн.;
- скасовано ППР ГУ ДПС у Київській області від 12.10.2022 №8677/10-36-24-06/2737805585 в частині штрафних санкцій - 20 486,14 грн., №8679/10-36-24-06/2737805585 в частині штрафних санкцій - 1 707,18 грн.
З урахуванням висновків, викладених у рішенні ДПС України про розгляд скарги позивачки, Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано податкові повідомлення-рішення №1256/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 форма «С» про збільшення грошового зобов?язання за штрафними санкціями в сумі 1 024 306,99 грн.; №1196/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 форма «Р» про збільшення грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 204 861,40 грн.; №1109/10-36-24-06/2737805585 від 17.01.2023 форма «Р» про збільшення грошового зобов?язання з військового збору.
Не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПІК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок та підстави для їх призначення врегульовано ст. 78 ПК України.
Згідно з пл. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України перевірка проводиться, якщо розпочато процедуру реорганізації ридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до п.81.1 ст. 81 ПІК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення та за умови пред?явлення або надіслання таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб?єкта (прізвище, ім?я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об?єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб?єкта (прізвище, ім?я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об?єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п?ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред?явленні направлення платнику податків тa/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Судом встановлено, що у позовній заяві, посилаючись на Закон України від 12 травня 2022 року №2260-1X «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», зазначено, що на проведення перевірок у зв?язку із ліквідацією суб?єкта господарювання накладено мораторій.
Разом з тим, суд вказує про помилковість таких доводів позивача з огляду на наступне.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України запроваджено воєнний стан.
Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Законом України від 12.05.2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27.05.2022 року, передбачено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
а) камеральних перевірок;
б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав визначених пп. 78.1.7 та 78.1.8 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
в) фактичних перевірок.
Згідно з пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України перевірка проводиться, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Тобто, під час проведення перевірки законодавством не було встановлено мораторію на проведення документальних позапланових перевірок у разі припинення діяльності фізичної особи-підприємця, що вказують на безпідставність доводів позивача у зазначеній частині.
Крім того, судом не береться до уваги посилання позивача на відсутність факту ознайомлення з наказом про перевірку як на підставу визнання незаконною перевіркою, оскільки у направленнях на перевірку міститься особистий підпис позивачки про те, що 23.08.2022 їй пред'явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, а також засвідчено факт отримання наказу, що вказує на обізнаність про призначення перевірки та відсутність заперечень з боку платника податків. Зокрема, позивачем не доведено належними доказами факт того, що вказані дії відповідача об'єктивно могли вплинути на правильність висновків, на підставі яких прийняті були спірні податкові повідомлення-рішення.
Більше того, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано того, що контролюючий орган забезпечив право платника податків брати участь у перевірці із наданням документів та пояснень.
Суд також вказує, що правомірність проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу залежить від обставин та умов, які передували її проведенню та призвели до того, що перевірка проведена у приміщенні контролюючого органу. Якщо зміна місця проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така може бути визнана протиправною. Однак, якщо ж це відбулося з об?єктивних причин, за відсутності заперечень з боку платника податків і при цьому право платника податків на участь було забезпечено (незалежно від того, чи скористався платник податків таким правом), то така перевірка не може бути визнана протиправною.
Отже, саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні органу державної податкової служби не свідчить про допущення контролюючим органом порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень. прийнятих за наслідками такої перевірки.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 року по справі №440/1961/19.
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 Верховний Суд також вказав, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вилинули або об?єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обгрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.
Крім того, судом не приймаються посилання позивачки про не отримання спірних податкових повідомлень-рішень № 1256/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 1 024 306, 99 грн., № 1196/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 204 861, 40 грн. та № 1109/10-36-24-06/2737805585 від 17.01.2023 в сумі 17 071,78 грн. з мотивів їх необгрунтованості, оскільки, як встановлено судом та вбачається з листа-відповіді (вих. № 6723/6/10-36-24-06 від 24.02.2023) ГУ ДПС у Київській області повідомлено, що на підставі акта перевірки від 07.09.2022 № 6076/10-36-24-06/2737805585 та рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 06.01.2023 № 553/6/99-00-06-01-04-06 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.01.2023 року № 1256/10-36-24-06/2737805585, № 1196/10-36-24-06/2737805585 та від 17.01.2023 № 1109/10-36-24-06/ НОМЕР_1 та надіслані засобами поштового зв'язку на адресу фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 . Зокрема, на підтвердження своєї позиції, ГУ ДПС у Київській області надавалися докази такого направлення, про що свідчить перелік додатків, вказаний у цьому листі відповідача від 24.02.2023.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено правомірність перевірки, оскільки позивачем не спростовано, а відповідачем доведено її проведення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 8676/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 1 020, 00 грн суд вказує наступне.
Підставою для прийняття вказаного спірного податкового повідомлення-рішення є встановлене перевіркою порушення позивачкою вимог п. 44.3 ст.44, п. 177.10 ст.177 ПК України від 02.12.2010 та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218, в частині ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Разом з тим, судом встановлено, що як з самого акту перевірки, так і з відзиву на позовну заяву вбачається, що Книга обліку доходів і витрат велась і надавалась позивачем, спірним є лише питання належність її ведення, хоча, суд вказує, що ПК України не передбачає застосування штрафних санкцій за неналежне ведення книги обліку доходів і витрат. Зокрема, вказане не заперечується і відповідачем, який зазначив про це у своєму відзиві на позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення № 8676/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 12.10.2022, а тому воно підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 1196/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 204 861, 40 грн. та форми «Р» № 1109/10-36-24-06/2737805585 від 17.01.2023 в сумі 17 071,78 грн. суд вказує наступне.
Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об?єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду ( п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Згідно з пп.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 177.2 ст. 177 ПК України об?єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов?язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено за КВЕД : 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основна), 56.30 - Обслуговування напоями.
У звітних періодах ФОП Дорожинська здійснювала господарську діяльність, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 1196/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 18.01.2023 в сумі 204 861, 40 грн є встановлене перевіркою порушення позивачкою вимог п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 1138118,88 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 1138118,88 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 204861,40 грн., в т.ч.: за 2021р. в сумі 204861,40 грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 1109/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17.01.2023 в сумі 17 071,78 грн є встановлене перевіркою порушення позивачкою вимог п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 1138118,88 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 1138118,88 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 17071,78 грн., в т.ч. за 2021р. у сумі 17071,78 грн.
На підставі наданих ОСОБА_1 видаткових накладних, чеків які містяться у даних виторгів РРО, в яких зазначено кількість та вартість придбаного та реалізованого товару, контролюючим органом встановлено, що за період з 01.01.2017 по 22.07.2021 було придбано алкогольних напоїв загальну суму 876 805,27 грн., залишки нереалізованої алкогольної продукції станом на 01.01.2017 року складали 198 430,00 грн.
Тобто, у період з 01.01.2017 по 22.07.2021 у позивачки на обліку перебувало алкогольних напоїв на загальну суму 1 075 235,27 грн. (876 805,27 грн.+ 198 430,00 грн.
При цьому, ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 22.07.2021 року реалізовано алкогольних напоїв на загальну суму 1 033 107,99 грн., таким чином за результатами перевірки залишок нереалізованих алкогольних напоїв мав становити 42127,28 грн. (1 075 235,27 - 1 033 107,99 грн.).
Разом з тим, згідно з наданих позивачкою пояснень від 23.08.2022 залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні. Тобто загальна сума реалізованих алкогольних напоїв не відображена та становить 42 127,28 грн.
Крім того, відповідно до наданих позивачкою видаткових накладних, чеків які містяться у даних виторгів РРО, в яких зазначено кількість та вартість придбаного та реалізованого товару встановлено, що за період з 01.01.2017 по 22.07.2021 ОСОБА_1 було придбано тютюнових виробів на загальну суму 2 999 539,60 грн., залишки нереалізованих тютюнових виробів станом на 01.01.2017 року складали 231 333,25 грн.
Тобто, у період з 01.01.2017 по 22.07.2021 на обліку позивачки перебувало тютюнових виробів на загальну суму 3 230 872,85 грн. (2 999 539,60 грн. + 231 333,25 грн.).
При цьому, ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 22.07.2021 року реалізовано тютюнових виробів на загальну суму 2 134 881,25 грн., з огляду на що контролюючий органом правомірно підсумовано, що залишок нереалізованих тютюнових виробів мав становити 1095991,60 грн. (3 230 872,85 грн. - 2 134 881,25 грн.). Разом з тим, як встановлювалось судом вище, згідно з наданих позивачкою пояснень від 23.08.2022 залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні.
Тобто, загальна сума реалізованих тютюнових виробів без відображення в обліку становить 1 095 991,60 грн.
Таким чином, контролюючий орган під час перевірки дійшов обґрунтованих висновків про не відображення ОСОБА_2 в податковому обліку товарів та непроведення через реєстратори розрахункових операцій товарів придбаних протягом 2017-2021 років у контрагентів-постачальників та відсутніх в залишках товарно-матеріальних цінностей в сумі 1 138 118,88 грн. (42 127,28 грн. + 1 095 991,60 грн.).
Відсутність товарно-матеріальних цінностей також підтверджується поясненнями позивачки від 23.08.2022 року.
Таким чином, перевіркою правомірно встановлено не відображення позивачкою в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2021 рік суми доходу отриманого від реалізації товарів без відображення в податковому обліку, що призвело до заниження загального оподатковуваного доходу на загальну суму 1 138 118,88 грн. у 2021 році, чим порушено п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що ревізори ГУ ДПС у Київській області при проведенні перевірки не врахували валові витрати ФОП ОСОБА_3 , оскільки є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням ОСОБА_4 підприємницької діяльності, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2021 роки, відповідачем порушень не встановлено.
Крім того, судом не приймаються до уваги посилання позивачки про бездіяльність відповідача у вигляді не проведення інвентаризації для прийняття висновків про заниження оподатковуваного доходу, оскільки проведення під час перевірок проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей є правом контролюючого органу, передбаченим пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, а не обов'язком, як помилково стверджує позивачка.
Більше того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що документи на товар, який відсутній в обліку оприбуткування, надавалися позивачкою під час перевірки, зокрема, позивачем не надано належних доказів на спростування встановленого порушення.
Суд наголошує, що, відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України).
На підставі вищевикладених обставин, що встановлені судом, контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку про заниження позивачкою податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 204861,40 грн. (18% від 1 138 118,88 грн.)
Крім того, суд зазначає, шо, згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об?єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (п.п. 1.1 п. 16' підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України).
Відповідно до пп. 1.2 п. 16' підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України Об?єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Враховуючи встановлене судом протиправне заниження позивачкою суми суми чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017р. по 22.07.2021р. в сумі 1138118,88 грн., то контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку про заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 17071,78 грн. (1,5% від 1 138 118,88 грн.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень № 1196/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 204 861, 40 грн. та № 1109/10-36-24-06/2737805585 від 17.01.2023 в сумі 17 071,78 грн., а тому відсутні правові підстави для їх скасування.
Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 8680/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 113 811, 89 грн. та форми «Р» №8681/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 62 596, 53 грн. суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону № 265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб?єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, , платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов?язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмкі РО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР (в редакції чинній з 01.01.2022) за порушення вимог цього Закону до суб?єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг): непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидача (з паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об?єкті такого суб?єкта господарювання
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пп. 214.1.1 п.214.1 ст. 214 ПК України у разі обчисления податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування с: вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб?ектами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, реалізованих відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків
Відповідно до п. 217.1 ст. 217 ПК України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, з підакцизних товарів (продукції), реалізованих суб?єктами господарювання роздрібної торгівлі, та товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, які використані як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом, визначаються платником податку самостійно виходячи з об?єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов?язань.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов?язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від?ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв?язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов?язання та/або іншого зобов?язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 8680/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 є встановлене перевіркою порушення позивачкою вимог п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017р. по 22.07.2021р. на загальну суму 1138118,88 грн., в т.ч. за 2021р. в сумі 1138118,88 грн. На підставі вказаного порушення контролюючим органом застосовано до позивача штрафна санкція у сумі 113 811,89 грн. (10 % від 1138118,88 грн.)
Судом також встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №8681/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 62 596, 53 грн. є встановлене перевіркою порушення позивачкою вимог пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 ПК України в частині заниження акцизного податку на загальну суму 56905,94 грн., в т.ч. за 2021р. в сумі 56905,94 грн. На підставі вказаного порушення контролюючим органом застосовано до позивача також штрафну санкцію у сумі 5 690,59 грн. (10 % від 56905,94 грн.)
Як з'ясовувалось судом вище, згідно з наданих ОСОБА_1 видаткових накладних, чеків які містяться у даних виторгів РРО, в яких зазначено кількість та вартість придбаного та реалізованого товару перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2017 по 22.07.2021 було придбано алкогольних напоїв загальну суму 876 805,27 грн., залишки нереалізованої алкогольної продукції станом на 01.01.2017 року складали 198 430,00 грн.
Тобто, у період з 01.01.2017 по 22.07.2021 у позивачки на обліку перебувало алкогольних напоїв на загальну суму 1 075 235,27 грн. (876 805,27 грн.+ 198 430,00 грн.
При цьому, ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 22.07.2021 року реалізовано алкогольних напоїв на загальну суму 1 033 107,99 грн., таким чином за результатами перевірки залишок нереалізованих алкогольних напоїв мав становити 42127,28 грн. (1 075 235,27 - 1 033 107,99 грн.).
Разом з тим, як встановлювалось судом вище, згідно з наданих позивачкою пояснень від 23.08.2022, залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні.
Тобто загальна сума реалізованих алкогольних напоїв без відображення в обліку становила 42 127,28 грн.
Відповідно до наданих позивачкою видаткових накладних, чеків які містяться у даних виторгів РРО, в яких зазначено кількість та вартість придбаного та реалізованого товару встановлено, що за період з 01.01.2017 по 22.07.2021 ОСОБА_1 було придбано тютюнових виробів на загальну суму 2 999 539,60 грн., залишки нереалізованих тютюнових виробів станом на 01.01.2017 року складали 231 333,25 грн. Тобто, у період з 01.01.2017 по 22.07.2021 на обліку позивачки перебувало тютюнових виробів на загальну суму 3 230 872,85 грн. (2 999 539,60 грн. + 231 333,25 грн.).
При цьому, ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 22.07.2021 року реалізовано тютюнових виробів на загальну суму 2 134 881,25 грн., таким чином за результатами перевірки залишок нереалізованих тютюнових виробів мав становити 1095991,60 грн. (3 230 872,85 грн. - 2 134 881,25 грн.).
Разом з тим, як вбачається з наданих позивачкою пояснень від 23.08.2022, залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні.
Тобто, загальна сума реалізованих тютюнових виробів, що не відображена в обліку, становить 1 095 991,60 грн.
Таким чином, перевіркою обгрунтовано встановлено не відображення ОСОБА_1 в податковому обліку товарів та непроведення через реєстратори розрахункових операцій товарів придбаних протягом 2017-2021 років у контрагентів-постачальників та відсутніх в залишках товарно-матеріальних цінностей в сумі 1 138 118,88 грн. (42 127,28 грн. + 1 095 991,60 грн.).
Враховуючи встановлене судом відсутність декларування позивачкою реалізації підакцизних товарів на загальну суму 1 138 118, 88 грн. відповідач обґрунтовано встановив заниження акцизного податку на загальну суму 56905,94 грн. (5% від 1 138 118, 88 грн.).
Крім того, судом з'ясовано, що під час перевірки виявлено факти проведення позивачкою розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів встановленого зразка.
Так, відповідно до фіскальних звітних чеків РРО за період з 01.01.2017 по 22.07.2022, загальна сума доходу склала 4 034 358,84 грн., проте пунктом 2.1.2.1. акту перевірки встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 22.07.2021 отримала валовий дохід в загальній сумі 5 172 477,72 грн., різниця склала 1 138 118,88 грн., в тому числі за 2021 рік в сумі 1 138 118,88 гривень.
Таким чином, суд вказує про правомірність висновків контролюючого органу про проведення позивачкою розрахункових операцій без застосування РРО всього на суму 1 138 118,88 грн., чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень № 8680/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 113 811, 89 грн. та №8681/10-36-24-06/2737805585 від 12.10.2022 в сумі 62 596, 53 грн., а тому відсутні правові підстави для їх скасування.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 1256/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 1 024 306, 99 грн. суд вказує наступне.
Відповідно до п. 11 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Згідно з п. 11 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ ПК України та п. 1 ст. 17 Закону №265 до суб?єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
Тобто, при застосуванні штрафних санкцій ГУ ДПС у м. Києві на підставі вищевстановлених порушень, а саме п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, контролюючим органом було правомірно застосовано положення п. 11 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ ПК України та п. 1 ст. 17 Закону №265.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення № 1256/10-36-24-06/2737805585 від 18.01.2023 в сумі 1 024 306, 99 грн., а тому відсутні правові підстави для його скасування.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують доводи позивача, а відтак, довів правомірність своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 13 420,00 грн., що підтверджується платіжним документом від 21.03.2023, наявним у матеріалах справи.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 12.10.2022 № 8676/10-36-24-06/2737805585.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ 44096797) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у сумі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.